Рішення № 18197297, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-7/2854-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 25, ідентифікаційний код 20053145) в особі Кримської філії ПАТ «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» (95006, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 15/1, ідентифікаційний код 26225162)

До відповідача Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (98600, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, ідентифікаційний код 01125591)

Про стягнення 2 899 027,85 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1 предст., дов. № юр-237 від 05.07.2010р.

Від відповідача ОСОБА_2, предст., дов. №1ЮО від 10.05.2011 р.

Сутьспору: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Експрес-Банк" в особі Кримської філії ПАТ "Акціонерний Банк "Експрес-Банк" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №12-10 Ю/О від 24.12.2010 р. в сумі 2899027 грн. 85 коп.

Позовні вимоги тим, що відповідачем не належним чином виконуються свої обовязки за укладеним між сторонами кредитним договором №12-10 Ю/О від 24.12.2010 р., що призвело до утворення заборгованості за кредитом в сумі 2500000,00 грн. та за процентами за користування кредитними коштами в сумі 207191,77 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 108287,67 грн., пеню за прострочення оплати процентів в сумі 5744,92 грн., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 20958,90 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів в розмірі 1111,92 грн., 52760,00 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та 2972,67 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач у судове засідання зявився, однак відзив на позов не надав, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою ГС АР Крим від 01.09.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

24.12.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» (Кредитодавець) та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» (Позичальник) був укладений кредитний договір №12-10 Ю/О, пунктом 1.1 якого передбачено, що на умовах Договору Кредитодавець зобовязується надати Позичальнику кредит в сумі 2500000,00 грн., строком на 72 дня з 24 грудня 2010 року по 05 березня 2011 року зі сплатою 16,8 процентів річних, на поповнення обігових коштів, виплату заробітної плати, нарахувань та податків, а позичальник зобовязується повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним, та інші платежі за договором у визначених договором розмірах і термінах (строках) та виконати інші свої зобовязання, визначені договором, в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.1 Договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно в останній робочий день звітного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця включно, а також по закінченню строку, зазначеного в пункті 1.1 Договору, методом факт/факт на фактичну заборгованість позичальника за отриманим кредитом та за фактичне число календарних днів користування ним за ставкою, визначеною в п. 1.1 Договору, виходячи з 365/366 календарних днів у році. При цьому, для нарахування процентів за кредитом, враховується день надання кредиту позичальникові та не враховується день його повернення.

Згідно з пунктом 4.2 Договору нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, шляхом безготівкового перерахування суми нарахованих процентів на рахунок кредитодавця.

Проценти за користування простроченою сумою кредиту нараховуються на прострочену суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, включаючи день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день погашення такої заборгованості за ставкою, яка визначається як сума ставки, визначеної в п. 1.1 Договору та 5 процентів річних (п. 4.3 Договору).

В пункті 7.1 Договору сторони передбачили, що договір укладено строком на 72 дня і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діє по 05 березня 2011 року. У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань по договору до закінчення останнього дня строку дії договору, договір продовжує діяти до повного виконання позичальником своїх зобовязань по договору.

09.03.2011 між сторонами було підписано Доповнення №1 до кредитного договору №12-10 Ю/О від 24.12.2010 р., яким кінцевий строк повернення кредиту був продовжений до 20.03.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору за заявою Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" від 24.12.2010 р. позивачем були надані кредитні кошти в сумі 2500000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Як вже було зазначено вище, сторонами було визначено, що кінцевим строком повернення кредиту є 20.03.2011 р.

Однак, в обумовлений строк кредитні кошти повернуті не були, що стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів повернення кредитних коштів в сумі 2500000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов кредитного договору №12-10 Ю/О від 24.12.2010 р. в частині повного та своєчасного повернення суми отриманого кредиту, у звязку з чим позовні вимоги про примусове стягнення заборгованості в розмірі 2500000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, матеріали справи також свідчать, що за користування кредитними коштами за період з 24.12.2010 р. по 29.06.2011 р. позивачем були нараховані проценти в загальному розмірі 242862,99 грн. (92054,77 грн. за час дії кредитного договору та 150808,22 грн. за період бездоговірного користування кредитом), які були сплачені Державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" лише в сумі 35671,22 грн., через що розмір несплачених процентів дорівнює 207191,77 грн.

З урахуванням цього, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Експрес-Банк" про примусове стягнення з відповідача 207191,77 грн. заборгованості за несплаченими процентами також підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пунктах 6.2 та 6.3 кредитного договору сторони передбачили, що за прострочення позичальником строку (терміну) повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд погоджується з їх правомірністю та вважає, що стягненню з Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Експрес-Банк" підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 108287,67 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 5744,92 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 20958,90 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів в розмірі 1111,92 грн., 52760,00 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та 2972,67 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом перевірено, що наведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат також відповідають фактичним обставинам справи, не перевищують граничних сум, у звязку з чим вказані суми підлягають примусовому стягненню з Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт".

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (98600, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, ідентифікаційний код 01125591) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Експрес-Банк" (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 25, ідентифікаційний код 20053145) заборгованість з неповернутого кредиту в сумі 2500000,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами в сумі 207191,77 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 108287,67 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 5744,92 грн, 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 20958,90 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1111,92 грн., 52760,00 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 2972,67 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату процентів за користування кредитними коштами, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.