Рішення № 18197300, 15.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2011Справа №5002-26/3017-2011 За позовом Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19),

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (96012, м. Армянськ, Північна промзона), про стягнення 12380грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача ОСОБА_1., юрисконсульт, довіреність від 04.01.2011 року,

від відповідача ОСОБА_2, ю/к, довіреність №01-02-14/5234 від 28.04.2011 року.

Суть спору: позивач, Одеська залізниця звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача, Закритого акціонерного товариства «Кримський Титан», просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 12380грн..

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час зважування вагонів з вантажем піску, що відправлені відповідачем, були встановленні такі значення маси вантажу, що не відповідають масі встановленої у накладних, про що складений відповідний акт. У звязку з даними обставинами, позивач відповідно до Статуту залізниць України нарахував передбачений штраф за неправильно зазначені в накладних маси, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2011 року, вказаний позов був прийнятий до провадження суддею Орєшкіною Е.В. призначено слухання справи якій привласнено №5005/3806/2011.

17.05.2011 року розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області Бабенко А.О., у звязку з обранням Орєшкіну Е.В. безстроково суддею Дніпропетровського апеляційного господарського суду, був призначений повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 року, справу №5005/3806/2011 прийнято до свого провадження суддею господарського суду Дніпропетровської області Пархоменко Н.В..

Ухвалою від 05.07.2011 року справу №5005/3806/2011 за позовом Одеської залізниці до ЗАТ «Кримський Титан» про стягнення 12380грн. направлено до господарського суду АР Крим за встановленою підсудністю.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2011 року вказану справу прийнято до розгляду суддею господарського суду АР Крим Медведчук О.Л.. Справі привласнено №5002-26/3017-2011.

Відповідач представив заперечення по справі, згідно з якими вважає, що позивачем неналежно складено комерційний акт, яким він обґрунтовує позовні вимоги, зокрема, не зазначено стану вантажу, а саме, його вологості, що разом з першочерговим зважуванням та виявленням нестачі, могло призвести до встановлення недостачі. Крім того, відповідач зазначає, що при видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах по вантажам, зданим до перевезення у вологому стані, а отже треба розраховувати 2% від 69000кг., що складає 1380кг..

Позивач, у пояснення на заперечення вказує на те, що посилання відповідача щодо застосування 2% норми природної втрати при визначенні маси нетто не заслуговують на увагу, оскільки в накладній (договорі перевезення) відсутні відомості про відмінні ознаки вантажу відносно його стану, тому 2% маси до вантажів, перелік яких наведено в п. 27 Правил видачі вантажів, застосовується тільки, якщо в перевізних документах на вантаж зазначено, що вантаж зданий до перевезення у вологому стані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

встановив:

Відповідно до накладної №47026062 на маршрут або групу вагонів, від станції і залізниці відправлення Вольнорірськ Придніпровської залізничної дороги (відправник ЗАТ «Кримський Титан») до станції і залізниці призначення Крюков на Дніпрі Південної залізничної дороги (одержувач ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»), перевозився пісок формовочний загальною масою визначеною відправником у 555000кг., (а.с.8).

Згідно даної накладної, перевезення здійснюється потягом з причепленими залізничними вагонами у кількості 8 шт., які мають свій порядковий номер, вантажопідємність, масу вантажу та спосіб його розміщення (кількість місць).

Так, вагон за №60680733 вантажопідємністю у 70 тон має масу вантажу 70000кг., кількість місць навал; вагон за №66750837 вантажопідємністю у 69 тон має масу вантажу 69000кг., кількість місць; вагон за №60453024 вантажопідємністю у 69 тон має масу вантажу 69000кг., кількість місць навал; вагон за №66229089 вантажопідємністю у 69 тон має масу вантажу 69000кг., кількість місць навал; вагон за №66656471 вантажопідємністю у 69 тон має масу вантажу 69000кг., кількість місць навал; вагон за №65724668 вантажопідємністю у 69 тон має масу вантажу 69000кг., кількість місць навал; вагон за №67895433 вантажопідємністю у 71 тон має масу вантажу 71000кг., кількість місць навал; вагон за №66175951 вантажопідємністю у 69 тон має масу вантажу 69000кг., кількість місць навал.

27.09.2010 року на станції Знамянка був складений протокол результатів зваження потягу №2249, відповідно до якого встановлена наступна вага брутто зазначених вище вагонів: №60680733 98000кг., №66750837 95000кг., №60453024 94500кг., №66229089 93400кг., №66656471 93500кг., №65724668 91600кг., №67895433 96400кг., №66175951 92000кг..

За актом загальної форми №25629 від 27.09.2010 року встановлена різниця у вазі брутто по натуральному листі наступних вагонах №60680733 93600кг., перегруз 4400кг., №66750837 92000кг, перегруз 3000кг., №60453024 91600кг, перегруз 2900кг., №66229089 91300кг, перегруз 2100кг., №66656471 91600кг, перегруз 1900кг..

28.09.2010 року на станції Знамянка було здійснено перевантаження вагонів за №66229089 та №60453024 та встановлено, що вага брутто та нетто складає наступні значення: брутто 89850кг. та нетто 68000кг. у вагоні №66229089; брутто 89900кг. та нетто 67300кг. у вагоні №60453024, (а.с.11).

28.09.2010 року на станції Знамянка складений комерційний акт АА №056316/836 яким, з врахуванням перевірки, встановлено, що навантаження здійснено навалом пагобкоподібне, нижче бортів 600мм, обєм кузова на вагонах не вказаний. Просипання вантажу відсутнє. Вагони безлюкові з глухими торцевими стінками. Слідів втрати і крадіжки вантажу не виявлено. Зважування вагонів здійснено приймальником поїздів ОСОБА_3 в присутності в.о. Зам. Д.С. Кирилова, ОСОБА_4. При зважуванні виявилось в вагоні №60453024 брутто 89900кг. тара з бруса 22600кг., нетто 67300кг., що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення 1700кг., в вагоні №66229089 брутто 89850кг., тара з бруса 21850кг., нетто 68000кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення 1000кг. Загальна недостача в двох вагонах складає 2700кг.. Зважування вагонів здійснювалось двічі, різниця ваги в сторону зменшення підтвердилося. По штатному розкладу Зав. вантажним двором відсутній.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

06.04.1998 року постановою №457 Кабінету міністрів України був затверджений Статут залізниць України.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України (далі Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Судом встановлено, що на станції Знамянка Одеської залізниці при здійсненні повторного зважування відправленого відповідачем формовочного піску були виявлені недостачі вантажної маси відправленого товару.

За пунктом 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Згідно ч. 8 п. 6 Статуту, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Так, відповідно до п. 2.1. розділу 2 «Правил оформлення перевізних документів», графи «Маса вантажу визначена відправником», «Найменування вантажу», заповнюється відправником.

В графі «Найменування вантажу» відправник зазначає повне і точне найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді).

Згідно з п. 25 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, суд робить висновок, що Одеська залізниця у межах повноважень наданих їй Статутом залізниць України та Правил оформлення перевізних документів, склала комерційний акт АА №056316 на підставі якого обґрунтувала свої позовні вимоги, та, крім того, встановила недостачу відправленого піску.

Даний акт не скасований та не визнаний недійсним.

Відповідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт АА №056316/836 від 28.09.2010р., який засвідчив вагову недостачу вантажу, згідно п.129 Статуту залізниць України, є відповідним документом, що може бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення.

Відповідач при обґрунтуванні своїх заперечень посилається на те, що позивачем у комерційному акті не було зазначено даних про вологість вантажу у 4,7%, що зазначено у сертифікаті №4613 від 26.09.2010 року та свідчить про його відправлення у вологому стані, (а.с.76). Крім того, відповідач вказує на невірний розрахунок втрати ваги вантажу, у звязку з чим, просить визнати різницю маси встановленої у накладній та фактично при проведенні повторного зважування у 1000кг. та 1700кг. у межах природних втрат.

Між тим, суд зазначає, що обовязок по зазначенню даних про вантаж, покладений саме на відправника вантажу, що передбачено п. 2.1. розділу 2 «Правил оформлення перевізних документів», а сертифікат якості взагалі не був доданий до накладної №47026062.

Відповідно до п.-п.2 п.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У відповідності до ч.1 п.27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Частиною 2 пункту 27 Правил видачі вантажів встановлено, що норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.

Вантаж, який відвантажено у вологому стані, під час перевезення може втратити вологість, тому п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень вантажів) встановлює, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, для вантажів, зданих до перевезення у вологому стані.

Проте, як встановлено судом, в перевізних документах, зокрема у спірній накладній, не вказано, у якому вигляді пісок здається до перевезення.

Згідно з п. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частиною 1 п. 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо розміру штрафу у сумі 12380грн. де 1238грн. вартість перевезення х 5кратна плата х кількість вагонів.

Належні до сплати судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд відносить на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 15 вересня 2011 року. З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (Україна, 96012, м. Армянськ, Північна промзона, ЄДРПОУ 23785994) на користь Одеської залізниці (Україна, 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р26003000001 в Одеській філії АБ «Експрес Банку», МФО 328801, ЗКПО 01071315) штраф у розмірі 12380грн., 123,80грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. 3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 19 вересня 2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.