Постанова № 18194383, 12.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011 № 11/138

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1

ОСОБА_2 (довіреність №3 від 18.01.2011 р.)

ОСОБА_3 (довіреність №3 від 18.01.2011 р.)

від відповідача - ОСОБА_4 (довіреність №114 від 22.07.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк

«Експобанк»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 01.08.2011 р.

у справі № 11/138 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк

«Експобанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство спільне українсько-російське

підприємство «В.В. Імпекс»

про стягнення безпідставно сплаченої суми

ВСТАНОВИВ :

Фізична особапідприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплаченої суми в розмірі 550679,77 грн., 679779,83 грн. інфляційних втрат та 102718,25 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство спільне українсько-російське підприємство «В.В. Імпекс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. у справі №11/138 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 550679,77 грн., 3% річних у розмірі 4435,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 16915,58 грн., державне мито у розмірі 5720,31 грн. та 101,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що оскільки судовими рішеннями у справі №14/94 встановлено, що договір поруки № 4 від 28.10.2004 р. є нікчемним, постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. та постанова Вищого господарського суду України від 10.03.2009 р. у справі №14/94 є чинними, то суд першої інстанції визнав позовні вимоги позивача про повернення коштів у розмірі 550679,77 грн., сплачених за вказаним договором обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем було невірно визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, тому в цій частині позовні вимоги були задоволені частково на суму 4435,61 3% річних та 16915,58 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте без повного зясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач та представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.12.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (банк) та Закритим акціонерним товариством спільним українсько-російським підприємством «В.В. Імпекс» (позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 37/122003, згідно умов якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредити, заборгованість за якими в сумі не перевищує 580000,00 грн., а позичальник виконує перед банком свої зобовязання з повернення отриманих кредитів і оплату процентів за користування кредитами.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, поручителем по даному Договору кредитної лінії виступив Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі договору поруки № 4 від 28.10.2004 р.

Згідно Додаткових угод до Кредитного договору та розпорядження Бек-офісу управління корпоративного бізнесу від 21.07.2006 р. для сплати заборгованості по кредиту та сплати процентів позичальнику були відкриті рахунки розділу «2062», «2063», «2068».

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004 р., за рахунком «2062» обліковуються короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, за рахунком «2063» - довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, неамортизована премія за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, за рахунком «2068» нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, яка затверджена постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004 р., за дебетом рахунків «2062» та «2063» проводяться суми наданих кредитів, а за кредитом вказаних рахунків проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості; за дебетом рахунку «2068» проводяться суми нарахованих доходів, а за кредитом зазначеного рахунку проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок за період з 28.10.2004 р. по 30.03.2007 р., позивачем були перераховані на рахунки розділу «2062…», «2063…», «2068…», які відкриті для погашення кредиту та процентів по кредиту за Договором кредитної лінії №37/122003, кошти на загальну суму 550679,77 грн., в якості погашення кредиту та відсотків по кредиту за кредитним договором №37/122003 від 10.12.2003 р. згідно договору поруки № 4 від 28.10.2004 р.

Сплата вказаної суми коштів відповідачу та їх прийняття самим відповідачем не заперечується.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2008 р. у справі № 14/94 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» та Закритого акціонерного товариства спільного українсько-російського підприємства «В.В.Імпекс», третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання дійсним договору поруки № 4 від 28.10.2004 р. та стягнення заборгованості позов задоволено частково, визнано дійсним договір поруки № 4 від 28.10.2004 р., який укладено між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як поручителем, та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», як банком, що видав кредит, предметом якого є забезпечення в повному обсязі виконання Закритим акціонерним товариством спільним українсько-російським підприємством «В.В.Імпекс», як позичальником, зобовязань по поверненню кредиту та сплату процентів за користування таким кредитом по договору кредитної лінії № 37/122003 від 10.12.2003 р.; стягнуто з Закритого акціонерного товариства спільного українсько-російського підприємства «В.В.Імпекс» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 550679,80 грн. основного боргу та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2008 р. у справі № 14/94 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. у справі № 14/94 залишено без змін.

Вищезазначеними судовими рішеннями у справі № 14/94 встановлено, що договір поруки № 4 від 28.10.2004 р. не був укладений в письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. у справі №14/94 встановлено, що безпосередньо нормою закону передбачено нікчемність такого договору, якщо не дотримано письмової форми його укладення, а відтак договір поруки № 4 від 28.10.2004 р. є нікчемним.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі рішень судів у справі № 14/94, ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст.530 ЦК України, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 08.02.2011 р. про повернення коштів в сумі 550679,80 грн., сплачених згідно договору поруки № 4 від 28.10.2004 р.

Відповідач стверджує, що ним не було порушено прав позивача та було здійснено перерахування коштів за ініціативою позивача на підставі Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, відносини, які склалися між позивачем і відповідачем врегульовані Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який передбачає у Розділі IV «Ініціювання переказу», що ініціатором переказу є платник, тобто позивач (п.20.1 ст. 20 вказаного Закону).

Ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором, в даному випадку позивачем, до банку, в якому відкрито його рахунок розрахункового документа (пп. 1 п. 21.1 ст. 21 Закону). При цьому Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі в день його надходження.

У разі порушення строку, встановленого п. 8.1 ст. 8 Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк несе відповідальність.

Розділом VI Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено порядок завершення переказу, де у п. 30.1 ст. 30 зазначено, що: «Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому у готівковій формі».

Також, Розділом VII Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено відповідальність банків при здійсненні переказу, де у п. 32.3 ст. 32 зазначено, що: «Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться і документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст. 22 цього Закону».

Таким чином, перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок позичальника, з метою погашення заборгованості за Договором кредиту, було здійснене за ініціативою позивача і відповідач був зобов'язаний здійснити це перерахування.

В той же час у ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачена відповідальність платника при проведенні переказу, яку він несе перед банком за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник повинен відшкодувати банку шкоду, заподіяну внаслідок надання такої невідповідності інформації.

Отже, при наявності недостовірної інформації у розрахунковому документі, а саме посилання на неіснуючий договір поруки № 4 від 28.10.2004 р., що має місце у виписках по рахункам наданих позивачем, допущене виключно з вини платника - позивача, не є підставою для визнання платежу таким, що здійснений з порушенням з боку банку і виключає будь-яку вину відповідача.

Згідно ст. 538 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Враховуючи наявність договірних відносин про відступлення права вимоги, які складалися між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Поручитель), наявність договору поруки № 3 від 10.12.2003 р., за яким поручитель поручився перед відповідачем за виконання Договору кредиту, то поручитель, який також є солідарним боржником за Договором кредиту, на підставі ч. 1 ст. 538 ЦК України поклав виконання свого обов'язку за Договором поруки на іншу особу, в даному випадку на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не звертався до Закритого акціонерного товариства спільне українсько-російське підприємство «В.В. Імпекс» з вимогою про повернення в порядку регресу сплачених за товариство коштів за Договором кредиту.

З огляду на вищезазначене, колегія судді приходить до висновку про те, що позивач на законних підставах виконав вимогу за боржника і, в даному випадку, не має ніяких правових підстав для стягнення грошових коштів з відповідача та задоволення позовних вимог.

Відповідач обґрунтував апеляційну скаргу належним чином, у звязку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. у справі №11/138 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. у справі №11/138 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р 26003104628101 в АТ «КБ «Експобанк», МФО 322294) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299, рахунок 3619105 у АТ «КБ «Експобанк», МФО 322294) 6665 (шість тисяч шістсот шістдесят пять) грн. 89 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Справу №11/138 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді