Постанова № 18194382, 12.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011 № 30/151

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №Д07/2011/04/22-22 від 24.04.2011 р.)

від відповідача - ОСОБА_2. (довіреність б/н від 01.06.2011 р.)

Животкевич С.О. (голова правління)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 21.07.2011 р.

у справі № 30/151 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі

Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут

Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13»

про стягнення 439870,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13» про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 384844,29 грн., 40794,24 грн. інфляційних втрат, 12107,58 грн. 3% річних та 2124,52 грн. пені.

В судовому засіданні 14.06.2011 р. представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 302844,29 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 12164,61 грн. 3% річних, 41893,04 грн. інфляційних втрат та 949,98 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. у справі №30/151 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 267844,29 грн., 12164,61 грн. 3% річних, 41893,04 грн. інфляційних втрат, 949,98 грн. пені, 3228,51 грн. державного мита та 173,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 70000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та враховуючи часткове погашення відповідачем розміру заборгованості на суму 70000,00 грн., суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу на суму 232844,29 грн. Крім того, у звязку з тим, що відповідачем було прострочено виконання свого зобовязання, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційний втрат у розмірі заявленому позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, шляхом стягнення суми основного боргу за послуги гарячого водопостачання в розмірі 145238,94 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте без повного зясування всіх обставин, що мають значення для справи, їх недоведеністю та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2003 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», як Постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом «Квазар-13», як Абонентом, було укладено Договір № 8373084 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого Постачальник зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року, а Абонент зобовязується оплатити її відповідно до умов, викладених в Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України встановлено, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.2.3 Договору визначено, що Постачальник зобовязується при зміні тарифів повідомлювати Абонента у 5-денний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

Пунктом 2.3.1 Договору встановлено, що Абонент зобовязується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, відповідно до п. 2 якого Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору визначено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що за період з 01.12.2008 р. по 01.04.2011 р. позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію в повному обсязі не розрахувався, в звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 302844,29 грн.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано докази часткового погашення заборгованості на суму 70000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 739 від 30.06.2011 р. на суму 35000,00 грн. та № 743 від 19.07.2011 р. на суму 35000,00 грн.

Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З огляду на те, що відповідач частково сплатив заборгованість позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення 70000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини повідомлені позивачем не спростував, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 232844,29 грн.

Крім того, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 41893,04 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 12164,61 грн.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12164,61 грн. 3 % річних та 41893,04 грн. інфляційних втрат.

На підставі п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 949,98 грн. пені.

Відповідно до п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 949,98 грн. пені.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, проте в резолютивній частині рішення допущено арифметичну помилку в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обовязків сторін у спірних правовідносинах.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення в частині вказаної в резолютивній частині рішення суми основного боргу підлягає зміні.

Згідно ст. 49 ГПК України, державне мито у спорах покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. у справі №30/151 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 81, код ЄДРПОУ 22894506) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5 розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання №260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00131305) 232844 (двісті тридцять дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 29 коп. основного боргу.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-13» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 81, код ЄДРПОУ 22894506) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5 р/р №26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) 12164 (дванадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 61 коп. 3% річних, 41893 (сорок одна тисяча вісімсот девяносто три) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 949 (девятсот сорок девять) грн. 98 коп. пені, 2878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 52 коп. державного мита, 154 (сто пятдесят чотири) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 70000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №30/151 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді