Постанова № 18194389, 12.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011 № 10/143

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за дов. №1132/9-13 від 11.03.2011р..;

від відповідача: ОСОБА_2. представник за дов. №8-01-16/663 від 07.04.2010р.;

від третьої особи: ОСОБА_3. представник за дов. №528/25/12 від 31.01.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Національної телекомпанії України

на рішення господарського суду м. Києва

від 14.06.2011р. (дата підписання 17.06.2011р.)

у справі № 10/143 (суддя Котков О.В.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення

до Національної телекомпанії України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний комітет телебачення і радіомовлення

України

про стягнення 3836737,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011р. Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Національної телекомпанії України про стягнення заборгованості за надані у грудні 2010р. згідно укладених між сторонами Державного контракту №623-17 від 28.07.2010р. та Договору №520-40/4-347 від 30.06.2010р. телекомунікаційні послуги на суму 2483541,00 грн. та 1353196,40 грн. відповідно.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань щодо повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем телекомунікаційні послуги, у звязку з чим Національна телекомпанія України заборгувала Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення 2456935,42 грн. за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. та 1338699,93 грн. за Договором №520-40/4-347 від 30.06.2010р.

За прострочення відповідачем оплати вартості наданих послуг, позивач нарахував та просив стягнути із Національної телекомпанії України пеню у розмірі 26605,42 грн. за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. та у розмірі 14496,47 грн. за Договором №520-40/4-347 від 30.06.2010р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.2011р. позовну заяву Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №10/143.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказавши у своєму письмовому відзиві на те, що Державний контракт №623-17 від 28.07.2010р. був укладений Національною телекомпанією України із позивачем на виконання умов Договору доручення б/н від 19.07.2010р., за умовами якого Національна телекомпанія України, як повірена сторона, зобовязувалася від імені та за рахунок довірителя Державного комітету телебачення та радіомовлення України в межах коштів загального фонду кошторису та плану асигнувань на 2010р. виконати ряд юридичних дій, в тому числі, укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб.

Таким чином, зазначив відповідач, зобовязаною стороною за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. є Державний комітет телебачення та радіомовлення України, оскільки Національна телекомпанія України при укладенні цього Контракту виступала лише як представник Комітету. За поясненнями відповідача, Національна телекомпанія України є лише виконавцем державного замовлення на виробництво телепрограм, тоді як державним замовником на розповсюдження телепрограм - Комітет, який і є зобовязаною стороною за Державним контрактом.

Заперечуючи доводи позивача щодо правомірності нарахування пені на суму боргу за Державним контрактом, відповідач зазначив, що прострочення оплати наданих позивачем послуг відбулося не з вини Телекомпанії, оскільки оплата здійснювалась в межах асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування із спеціального бюджетного фонду на підставі затвердженого Комітетом кошторису, тому підстави для нарахування пені відсутні.

З приводу заявлених вимог про стягнення із Національної телекомпанії України заборгованості за Договором №520-40/4-347 від 30.06.2010р., то відповідач пояснив, що предметом цього правочину було надання Концерном радіомовлення, радіозвязку та телебачення телекомунікаційних послуг з розповсюдження (трансляції) програм Національної телекомпанії України поза межами державного замовлення. Строк дії Договору визначений сторонами до 30.06.2010р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.7.1 Договору).

Додатковою угодою №2 від 28.07.2010р. сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2010р. з обовязковим урахуванням вимог, викладених у п.п. 1, 2 цієї Угоди, за змістом яких сторони передбачили можливість збільшення загального обсягу мовлення за умови збільшення достатніх обсягів кошторисних призначень, а також погодили, що взяття юридичних зобовязань та їх реєстрація здійснюватиметься поетапно в межах затверджених кошторисних призначень.

Оскільки достатніх обсягів кошторисних призначень не було, зазначив відповідач, строк дії Договору №520-40/4-347 від 30.06.2010р., на його думку, закінчився 30.06.2010р., тому підстави для нарахування заборгованості за грудень 2010р., як і підстави для нарахування пені, у позивача відсутні.

19.05.2011р. відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про залучення до участі у справі Державного комітету телебачення і радіомовлення України у процесуальному статусі другого відповідача.

Позивач проти поданого відповідачем клопотання заперечив, посилаючись на те, що Державний комітет телебачення і радіомовлення України не є стороною за спірними правочинами, тому не в праві відповідати за зобовязаннями Національної телекомпанії України.

Відмовивши у задоволенні клопотання про залучення Державного комітету телебачення і радіомовлення України у процесуальному статусі відповідача, місцевий господарський суд ухвалою від 26.05.2011р. №10/143 за власною ініціативою залучив до участі у справі Державний комітет телебачення і радіомовлення України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.05.2011р. у судовому засіданні представник позивача подав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с.71-72), в якій просив стягнути із відповідача заборгованість за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. у розмірі 2512754,97 грн., з яких 2456935,42 грн. основного боргу за грудень 2010р. та 55819,55 грн. пені, нарахованої з 01.02.2011р. по 18.05.2011р., а також заборгованість за Договором №520-40/4-347 від 30.06.2010р. у розмірі 1369114,09 грн., з яких 1338, 699,93 грн. основного боргу за грудень 2010р. та 30414,16 грн. пені, нарахованої з 01.02.2011р. по 18.05.2011р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №10/143 (суддя Котков О.В.) позовні вимоги задоволено повністю, визначено до стягнення із Національної телекомпанії України на користь Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення грошові кошти за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р.: 2456935,42 грн. основного боргу та 26605,42 грн. пені; а також грошові кошти за Договором №520-40/4-347 від 30.06.2010р.: 1338699,93 грн. основного боргу та 14496,47 грн. пені.

При цьому, як вбачається зі змісту судового рішення, місцевий господарський суд відмовив Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення у прийнятті його заяви про збільшення позовних вимог від 19.05.2011р., оскільки позивачем не надано доказів направлення цієї заяви на адресу відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Національної телекомпанії України заборгованості за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р., суд першої інстанції виходив з того, що зобовязаною стороною за Державним контрактом є саме відповідач. За висновками місцевого господарського суду, оскільки контракт був укладений саме між Концерном радіомовлення, радіозвязку та телебачення і Національною телекомпанією України, то взаємні права і обовязки на підставі цього правочину виникли саме між ними, тоді як Державний комітет телебачення і радіомовлення України є органом, який координує діяльність Телекомпанії через надання державного замовлення. Оскільки, вважав суд, Національна телекомпанія України не входить до сфери управління Комітету, він не уповноважений здійснювати її повне утримання.

Відхиляючи доводи відповідача про неможливість здійснити повну та своєчасну оплату наданих позивачем послуг через відсутність необхідних асигнувань із Державного бюджету України, господарський суд вказав, що Телекомпанією не надано доказів вжиття необхідних заходів (направлення листів, претензій та/або звернення до суду чи вищестоящих та/або контролюючих органів) для отримання належного фінансування.

З огляду на зазначене, беручи до уваги факт прийняття відповідачем наданих позивачем послуг, про що свідчить підписання Національною телекомпанією України акту здачі-приймання робіт за грудень 2010р., місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення із відповідача заборгованості за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. та задовольнив їх у заявленому обсязі.

Суд першої інстанції визнав обгрунтованими також позовні вимоги про стягнення із Національної телекомпанії України заборгованості за Договором №520-40/4-347 від 30.06.2010р., поклавши в основу своїх висновків твердження про те, що належне виконання позивачем своїх зобовязань за цим Договором щодо надання відповідачу телекомунікаційних послуг (трансляції програм НТКУ) у грудні 2010р. є загальновідомим фактом, а тому в силу ч.1 ст.35 ГПК України, позивач в цій частині доводів звільняється від доказування. Відповідач, усупереч умовам Договору, взятих на себе зобовязань не виконав, оплату за отримані від позивача у грудні 2010р. телекомунікаційні послуги не здійснив.

Відхиляючи доводи відповідача про припинення дії Договору 30.06.2010р. через відсутність достатніх асигнувань із Державного бюджету України, місцевий господарський суд вказав, що умовами Договору передбачався обовязок Національної телекомпанії України оплатити вартість фактично наданих позивачем послуг, а строк дії Договору згідно Додаткової угоди №2 від 28.07.2010р. продовжено до 31.12.2010р.

Не погоджуючись із мотивами та висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №10/143 скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення повністю.

У доводах апеляційного оскарження відповідач стверджував, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тій обставині, що укладаючи із позивачем Державний контракт №623-17 від 28.07.2010р., Національна телекомпанія України діяла у межах повноважень, наданих їй третьою особою Державним комітетом телебачення і радіомовлення України на підставі Договору доручення б/н від 19.07.2010р., тому господарський суд дійшов неправомірного висновку про те, що зобовязаною стороною за контрактом є відповідач, а не третя особа.

За твердженнями апелянта, господарським судом не було взято до уваги, що наявними у справі документами підтверджується, що Національна телекомпанія України не сплатила заборгованість за послуги, надані позивачем у грудні 2010р. згідно Державного контракту №623-17 від 28.07.2010р. на суму 2456935,42 грн. не з власної вини, а у звязку з технічними збоями, що винили 30.12.2010р. в Управлінні Державного казначейства у Шевченківському районі.

З огляду на відсутність вини відповідача у простроченні оплати за телекомунікаційні послуги, надані позивачем у грудні 2010р. згідно Державного контракту №623-17 від 28.07.2010р., Національна телекомпанія Україна вважала необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення із неї пені.

Серед інших доводів апеляційного оскарження вказано невірний висновок господарського суду щодо визначення вартості послуг, наданих позивачем за Договором №520-40/4-347 від 30.06.2010р. у сумі 11259675,50 грн., що відповідає 1660,00 годинам мовлення, та зазначив, що можливість збільшення загального очікуваного обсягу мовлення та відповідно очікувана вартість послуг за Договором ставилась у залежність від збільшення достатніх обсягів кошторисних призначень. Оскільки достатніх обсягів кошторисних призначень не було, пояснив апелянт, збільшення обсягу мовлення не відбулося, а строк дії Договору, на його думку, закінчився 30.06.2010р.

Крім того, відповідач не погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що надання позивачем телекомунікаційних послуг у грудні 2010р. є загальновідомим фактом, який звільняє позивача від обовязку по його доведенню. На думку апелянта, факт надання позивачем телекомунікаційних послуг у грудні 2010р. не може бути відомим широкому загалу, зокрема, суду та особам, які беруть участь у справі, оскільки в цей період міг бути збій під час трансляції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. №10/143 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу Національної телекомпанії України прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 22.08.2011р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2011р. №01-23/1/3 у звязку із перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці здіснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Пашкіна С.А., Рудченко С.Г.

У судовому засіданні від 22.08.2011р. представник позивача надав судовій колегії письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення змінити, стягнувши із Національної телекомпанії України на користь Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення основний борг за Договором №520-40/4-347 від 30.06.2010р. у розмірі 1338699,93 грн. та пеню у розмірі 14496,47 грн., а також пеню за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. у розмірі 26605,42 грн.

Як вбачається із приєднаної до заперечень копії платіжного доручення №U728796 від 22.06.2011р., прохання позивача змінити оскаржене судове рішення мотивоване сплатою Національною телекомпанією України на розрахунковий рахунок Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення грошових коштів у сумі 2456935,42 грн. в рахунок погашення заборгованості за телекомунікаційні послуги, надані згідно Державного контракту №623-17 від 28.07.2010р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. №10/143 у порядку ст.77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладався на 12.09.2011р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011р. №01-23/1/7 у звязку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.

У призначене судове засідання від 12.09.2011р. зявилися представники усіх учасників апеляційного провадження.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новее про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт змінити у звязку із погашенням відповідачем суми основного боргу за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р.

Представник третьої особи чіткої позиції з приводу доводів апеляційної скарги не висловив, покладаюсь на розсуд суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.07.2010р. між Концерном радіомовлення, радіозвязку та телебачення (виконавець) в особі Генерального директора ОСОБА_5., який діяв на підставі Статуту, та Національною телекомпанією України (замовник) в особі Генерального директора ОСОБА_4., який діяв на підставі Статуту, Договору доручення від 19.07.2010р. б/н та Довіреності Держкомтелерадіо від 20.07.2010р. №4023/29/3, був укладений Державний контракт №623-17 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2010р. (а.с.7-11).

Відповідно до п.1.1 Договору даний Державний контракт (далі - Контракт) укладений відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. №266 «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції државних потреб і контролю за їх виконанням», «Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле та радіопрограм», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. №918, Договору доручення від 19.07.2010р. б/н, укладеного між НТКУ та Держкомтелерадіо, за яким замовником послуг за цим контрактом є Держкомтелерадіо.

29.07.2010р. Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення і Національна телекомпанія України підписали Додаткову угоду №1 до Державного контракту, згідно якої домовились, що за умови отримання додаткового бюджетного фінансування на оплату послуг, що надаються виконавцем з трансляції телепрограм замовника на умовах державного замовлення та за умови надання відповідного доручення на підставі Договору доручення від 19.07.2010р. б/н Державного комітету телебачення і радіомовлення України (державного замовника послуг) про збільшення обсягів послуг (кількість годин мовлення), вартості послуг та строків надання послуг на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2010 рік, ціна Державного контракту збільшується до 32926,068,21 грн., обсяг послуг до 4851,80 годин мовлення, а строк дії Державного контракту становитиме з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

З наявної у справі належним чином завіреної копії (а.с.63-65) Договору доручення від 19.07.2010р. б/н, оригінал якого надано суду апеляційної інстанції для огляду вбачається, що Державний комітет телебачення і радіомовлення України дійсно уповноважив Національну телекомпанію України в порядку та на умовах, визначених цим Договором, від імені і за рахунок Комітету в межах коштів загального фонду кошторису та плану асигнувань на 2010р. виконати певні юридичні дії, в тому числі, укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб.

Для виконання даного Договору довіритель, як Генеральний державний замовник з виробництва та розповсюдження теле- і радіопрограм, делегує повіреному свої повноваження в частині укладання державного контракту щодо закупівлі для державних потреб послуг з розповсюдження (трансляції) теле- (радіо-) програм в межах компетенції, визначеної даним Договором (п.1.2 Договору доручення).

Відповідно до п.1.3 Договору доручення довіритель - Державний комітет телебачення і радіомовлення України надає повіреному - Національній телекомпанії України виключне право на укладення державного контракту відповідно до умов п.1.1 цього Договору.

У пункті 3.1.2 Договору доручення визначено обовязок повіреного укласти державний контракт, замовником послуг за яким є довіритель, відповідно до вказівок довірителя, а саме:

- найменування послуг: розповсюдження (трансляція) телепрограмм;

- обсяги послуг: розповсюдження (трансляція) телепрограмм 3684,84 год.;

- вартість послуг на розповсюдження (трансляцію) телепрограмм на момент укладення цього договору становить 32574886,81 грн.;

- порядок розрахунків: щомісячно, згідно з надходженнями коштів від довірителя у відповідності з планом асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2010 рік;

- передбачити термін дії державного контракту з 01.01.2010р. по 25.09.2010р., а в частині розрахунків до повного виконання зобовязань.

25.10.2010р. Державний комітет телебачення та радіомовлення України і Національна телекомпанія України підписали Додаткову угоду №1 до Договору доручення, за умовами якої довіритель доручив повіреному збільшити ціну відповідних державних контрактів на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на загальну суму 10427700,00 грн. в обсязі 1167,96 годин та укласти додаткові угоди до державних контрактів на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, замовником таких послуг є довіритель, з підприємствами Концерну РРТ і ВАТ «Укртелеком» про збільшення обсягу послуг на 1167,96 годин і збільшення вартості послуг з трансляції телепрограм НТКУ на 10427700,00 грн. з подовженням строку дії Контрактів до 31.12.2010р. включно.

Таким чином, за умовами Додаткової угоди №1 від 25.10.2010р. до Договору доручення від 19.07.2010р. б/н повірений зобовязувався уклати державні контракти, замовником послуг за якими є довіритель, відповідно до вимог, що ставляться:

- найменування послуг: розповсюдження (трансляція) телепрограмм;

- загальний обсяг послуг: 4851,80 год.;

- строки надання послуг: з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.;

- загальна вартість послуг на трансляцію телепрограм складається з асигнувань загального фонду Державного бюджету України а межах обсягів державного замовлення 3683,84 години за КПКВ 1701150 у сумі 32574900,00 грн. та коштів Стабілізаційного фонду (спецфонду) за КПКВ 1701270 у сумі 10427700,00 грн. у межах обсягів державного замовлення 1167,96 годин. Загальна вартість послуг за Договром з урахуванням цієї додаткової угоди становить 43002600,00 грн.;

- порядок розрахунків: щомісячно, згідно з надходженнями коштів від довірителя.

На виконання Додаткової угоди №1 до Договору доручення, а також Додаткової угоди №1 до Державного контракту 17.11.2010р. між Концерном радіомовлення, радіозвязку та телебачення і Національною телекомпанією України була підписана Додаткова угода №2 до Державного контракту, згідно якої погоджено, що ціна Державного контракту становить 32926068,21 грн., що відповідає вартості обсягу послуг трансляції 4851,80 годин мовлення. Крім того, строк дії Державного контракту подовжено до 31.12.2010р. включно, а у частині оплати послуг до повного виконання зобовязань сторін.

Відповідно до ч.2 ст.13 ГК України державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3 ст.237 ЦК України).

При цьому, в силу ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Отже, за загальним правилом представник не є учасником правовідношення, яке виникає внаслідок вчинення ним правочину від імені довірителя (аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у Інформаційному листі від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що особливістю відносин представництва є те, що представник, хоча і безпосередньо вчиняє правочин, проте не стає його стороною. Права та обов'язки за правочином, укладеним представником, виникають не у нього, а у особи, яку він представляє, за умови, що правочин укладений представником у точній відповідності з вимогами цієї особи і при цьому представник не перевищив свої повноваження, передбачені законом, договором, довіреністю або іншою підставою представництва.

Діючи в чужих інтересах, представник зобов'язаний максимально слідувати інтересам представлюваного, а після укладення правочину - передати йому усе одержане за цим правочином, як стороні за правочином. З іншої сторони, особа, яку представляють, зобов'язана створити для представника умови для досягнення необхідного правового результату, забезпечити представника документами та матеріальними ресурсами, необхідними для виконання доручення.

На підставі укладеного Договору доручення від 19.07.2010р. б/н між Державним комітетом телебачення і радіомовлення України та Національною телекомпанією України виникло цивільно-правове відношення зобовязання, за яким одна сторона Телекомпанія зобовязалася вчинити на користь, від імені та за рахунок другої сторони Держкомтелерадіо дії щодо укладення державного контракту на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограмм, вироблених для державних потреб.

Наявними у справі документами підтверджується, що Національна телекомпанія України, як повірена сторона за Договором доручення, при укладенні Державного контракту із позивачем діяла в інтересах довірителя та у межах повноважень, наданих їй останнім. Державний контракт був укладений повіреним із Концерном радіомовлення радіозвязку та телебачення у точній відповідності з вимогами, що ставилися довірителем - Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.

Отже, Державний контракт, вчинений повіреним Національною телекомпанією України від імені та за рахунок довірителя Державного комітету телебачення і радіомовлення України, в силу положення ст.239 ЦК України створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки саме для Комітету, тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що зобовязаною стороною за Державним контрактом є Національна телекомпанія України, а не Державний комітет телебачення і радіомовлення України. У звязку з наведеним, посилання господарського суду на пункт 4 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм (затверджене постановою КМУ від 13.07.2004р. №918), згідно якого місцевий господарський суд зазначив, що Державний комітет телебачення і радіомовлення через державне замовлення лише координує діяльність Національної телекомпанії України та не уповноважений здійснювати повне її утримання, оскільки Телекомпанія не входить до сфери управління Комітету є неспроможними.

Крім цього, у цивільний правовідносинах держава, як їх учасник, діє через створюваних нею осіб публічного права.

Згідно легального визначення, наданого у ст.13 ГК України та ст.1 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

Отже, укладаючи на підставі Договору доручення Державний контракт із Концерном радіомовлення, радіозвязку та телебачення, Національна телекомпанія України діяла не від свого імені та не в своїх інтересах, а від імені та в інтересах держави в особі Державного комітету телебачення та радіомовлення України. Більше того, згідно умов Договору доручення Державний контракт укладався за рахунок Держкомтелерадіо.

Відтак, у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для стягнення із Національної телекомпанії України суми основного боргу за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. у розмірі 2456935,42 грн. та покладення на Телекомпанію відповідальності за прострочення оплати наданих Концерном у грудні 2010р. телекомунікаційних послуг.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до Національної компанії позивачем вимог про стягнення заборгованості за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. та їх задоволення, тому у цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи доводи апелянта з приводу прав та обовязків сторін за Договором

№520-40/347 від 30.06.2010р., судовою колегією встановлено наступне.

30.06.2010р. між Концерном радіомовлення, радіозвязку та телебачення, як виконавцем, і Національною телекомпанією України, як замовником, був укладений Договір №520-40/347, за умовами якого виконавець за допомогою технічних засобів, що зазначені у Додатку №1 до цього Договору, надає замовнику телекомунікаційні послуги з розповсюдження (трансляції) програм замовника поза межами державного замовлення (а.с.25-28).

Згідно п. 7.1 Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами, розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 01.03.2010р. та діє по 30.06.2010р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, на відміну від Державного контракту, при укладенні із позивачем Договору №520-40/347 від 30.06.2010р. Національна телекомпанія України діяла в своїх інтересах і від свого імені та зобовязувалася оплатити надані позивачем послуги за власний рахунок. Тобто, у Договорі №520-40/347 від 30.06.2010р. Національна телекомпанія України набула статусу сторони правочину, відтак має права та несе обовязки, що з нього випливають.

З огляду на зазначене, судова колегія відхиляє за неспроможністю доводи апелянта про те, що Національна телекомпанія України не є зобов'язаною стороною за Договором №520-40/347 від 30.06.2010р.

Відповідно до п.3.2 Договору вартість послуг на строк його дії становить 3203109,59 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 533851,60 грн., що відповідає вартості трансляції 473,32 годин мовлення. Джерелом фінансування даного договору визначено кошти спеціального фонду Державного бюджету України, які затверджені кошторисом бюджету 2010р. Державним комітетом телебачення і радіомовлення України у сумі 3203109,59 грн., що відповідає 473,32 годинам мовлення.

Наведене положення договору не суперечить п.29 Статуту Національної телекомпанії України, в якому зазначено, що майно Телекомпанії складається, в тому числі, за рахунок коштів Державного бюджету України.

У п.3.3 Договору сторони передбачили, що обсяг та вартість послуг може змінюватися, про що складається додаткова угода до цього Договору, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін.

28.07.2010р. сторони підписали Додаткову угоду №1 (а.с.39) до Договору, згідно якої домовились збільшити обсяг годин мовлення за Договором на 197,13 годин мовлення та збільшити вартість послуг за Договором на 1338 129,81 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 223021,64 грн.

Додатковою угодою №1 до Договору визначено, що загальний обсяг годин мовлення за Договором становить 670,45 годин мовлення, в вартість послуг за Договором з 01.03.2010р. по 30.06.2010р. становить 4541239,40 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 756873,23 грн., що від.

Того ж дня, 28.07.2010р., сторони підписали Додаткову угоду №2 (а.с.40) до Договору, за умовами якої погодили, що за умови достатніх обсягів кошторисних призначень, очікуваний загальний обсяг мовлення поза межами державного замовлення за Договором від 30.06.2010р. №520-40 з урахуванням Додаткової угоди №1 до цього Договору може збільшуватись до 1660,00 годин мовлення та відповідно очікувана вартість послуг за Договором може збільшуватись орієнтовно до 11259675,00 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 1876612,50 грн. (п.1 Угоди)

При цьому, у п. 2 Додаткової угоди №2 визначено, що взяття юридичних зобовязань та їх реєстрація здійснюється поетапно в межах затверджених кошторисних призначень.

Згідно п. 4 Додаткової угоди №2 до Договору сторони домовились, що ця Угода набирає чинності з моменту підписання її уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2010р. з обовязковим урахуванням вимог п.1 та п.2 цієї Угоди.

Порядок та умови оплати послуг визначений у розділі 4 Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору від 30.06.2010р. №520-40 розгляд підсумків надання послуг проводиться щомісячно. Оплаті підлягають фактично надані послуги.

Згідно п.4.2 Договору виконавець щомісячно, протягом 2 робочих днів з дати надання замовником розподілу фактичних обсягів послуг за даним Договором складає Акти здавання-приймання наданих послуг і зведення на оплату за підсумками роботи технічних засобів з урахуванням п.2.2.1 цього Договору, після чого направляє рахунок, Акти і зведення замовнику (в копіях по факсу і в оригіналі поштою).

Замовник протягом 4 робочих днів після отримання Актів розглядає зведення і у випадку відсутності зауважень або заперечень, підписує Акти, скріплює печаткою і повертає один екземпляр виконавцю (п.4.3).

За наявності зауважень або заперечень по Актах, замовник протягом 4 робочих днів після отримання Актів складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються у судовому порядку (п.4.4 Договору).

Щомісячна оплата здійснюється замовником за фактично відпрацьований час протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгодженого сторонами Акту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

На виконання умов Договору, Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення у грудні 2010р. надав Національній телекомпанії України телекомунікаційні послуги з розповсюдження (трансляції) програм в обсязі 198,244 годин на суму 1338699,93 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 223116,66 грн., про що склав Акт здавання-приймання наданих у грудні 2010р. послуг (а.с.45) і разом із рахунком №576 від 28.12.2010р. на суму 1338699,93 грн. (а.с.44) супровідним листом від 28.12.2010р. №5495/4-06 (а.с.48) направив його на адресу відповідача. Як вбачається із відмітки представника Національної телекомпанії України на супровідному листі №5495/4-06 від 28.12.2010р., відповідач отримав зазначені документи 29.12.2010р., однак підписаний ним примірник Акту здавання-приймання наданих позивачем у грудні 2010р. послуг на адресу Концерну не повернув, протоколу зауважень або заперечень до Акту позивачу не направив, за надані позивачем у грудні 2010р. телекомунікаційні послуги не розрахувався.

З огляду на відсутність письмових мотивованих заперечень на складений позивачем Акт здавання-приймання послуг за грудень 2010р. на суму 1338699,93 грн., судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про безпідставність відмови відповідача виконати взяті на себе за Договором зобовязання та оплатити вартість отриманих від позивача телекомунікаційних послуг.

В силу ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутностітаких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших виог, що звичайно ставляться.

У доводах апеляційного оскарження відповідач стверджував про припинення дії Договору 30.06.2010р., оскільки, за оцінкою Телекомпанії, можливість продовження строку дії Договору до 31.12.2010р. Додатковою угодою №2 від 28.07.2010р. ставилася у залежність від можливого збільшення обсягів кошторисних призначень. Оскільки, такого збільшення не було, вказував апелянт, положення Додаткової угоди №2 не набрали чинності, строк дії Договору, відповідно, закінчився 30.06.2010р., як про це зазначено у п.7.1 Договору.

Утім, наведені доводи скаржника є хибними, оскільки відповідно до п.4 Додаткової угоди №2 ця угода набрала чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками обох сторін, тобто 28.07.2010р., а строк її дії визначено до 31.12.2010р.

Зі змісту положень Додаткової угоди №2 вбачається, що у разі отримання достатніх обсягів кошторисних призначень сторони могли збільшити загальний обсяг мовлення, визначений Договором, та, відповідно, збільшити очікувану вартість послуг за Договором. Однак, питання щодо визначеного у ній строку дії цієї Додаткової угоди у залежність від отримання додаткових кошторисних призначень не ставилось.

Крім того, місцевий господарський суд вірно зазначив, що в силу п.4.1, п.4.7 Договору оплаті підлягають фактично надані послуги, фактично відпрацьований час.

Оскільки сам факт надання Національній телекомпанії України телекомунікаційних послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм поза межами державного замовлення у грудні 2010р. відповідачем не заперечується, докази надання цих послуг, а саме: Акт приймання-передачі та рахунок на оплату, виконавець з свого боку оформив належним чином, та беручи до уваги відсутність письмових обґрунтованих заперечень замовника щодо обсягу та вартості наданих йому послуг, Телекомпанія згідно з умовами укладеного із позивачем Договору зобовязана їх оплатити на підставі виставленого Концерном рахунку протягом 10 банківських днів з дати його отримання.

Однак, Телекомпанія взятих на себе за Договором зобовязань не виконала, за надані Концерном у грудні 2010р. телекомунікаційні послуги у визначений умовами Договору строк не розрахувалася.

Дослідивши наявні у справі документи, зокрема, вивчивши питання щодо правомірності обрахування позивачем вартості обсягу наданих Національній телекомпанії України на підставі Договору годин мовлення, судова колегія прийшла до висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув із відповідача заборгованість за Договором від 30.06.2010р. №520-40 у розмірі 1338699,93 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у визначений договором строк оплату за надані позивачем послуги не здійснив, він є таким що прострочив виконання свого зобовязання, у звязку з чим Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення просив стягнути із Національної телекомпанії України пеню у розмірі 14496,47 грн., нараховану з 01.02.2011р. по 24.03.2011р.

Пунктом 6.5 Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобовязань з боку замовника, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судова колегія визнала його вірним та обгрунтованим.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення із відповідача основного боргу за Договором від 30.06.2010р. №520-40 у розмірі 1338699,93 грн. та пені у розмірі 14496,47 грн.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду справи №10/143 рішення суду першої інстанції від 14.06.2011р. підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 2456935,42 грн. та пені у розмірі 26605,42 грн. за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. з прийняттям у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №10/143 в частині задоволення позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення про стягнення із Національної телекомпанії України основного боргу за Договором №520-40 від 30.06.2010р. у розмірі 1338699,93 грн. та пені у розмірі 14496,47 грн. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу в цій частині без задоволення.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судова колегія враховує, що згідно положення п.38 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» державні замовники та виконавці державного замовлення звільняються від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб.

Отже, Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення відповідно до наведеного положення Декрету КМУ «Про державне мито» звільнений від сплати державного мита за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2010р., однак не звільняється від сплати державного мита в частині позовних вимог про стягнення заборгованості із відповідача за укладеним із Національною телекомпанією України Договором №520-40 від 30.06.2010р. про надання телекомунікаційних послуг з розповсюдження (трансляції) програм Телекомпанії поза межами державного замовлення.

Утім, як вбачається із матеріалів справи, позивач державне мито за подачу позовної заяви взагалі не сплатив.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд усупереч положенню ч.3 ст.49 ГПК України стягнув із відповідача державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, не в дохід бюджету, а на користь Концерну.

При подачі позовної заяви Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення повинен був сплатити державне мито у розмірі 13531,96 грн., що становить 1% від заявленої до стягнення суми заборгованості відповідача 1353196,40 грн. за Договором №520-40 від 30.06.2010р., тобто в тій частині позовних вимог, від сплати державного мита за які він не звільнений.

Однак, позивач зазначену суму державного мита в дохід бюджету не сплатив. Таким чином, у звязку із задоволенням позовних вимог у цій частині державне мито за подачу позову в силу ст.49 ГПК України покладається на відповідача та підлягає стягненню у дохід бюджету.

Оскільки відповідач оскаржив судове рішення по даній справі у повному обсязі, він вірно сплатив 12750,00 грн. за подачу апеляційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням №801 від 22.06.2011р., однак, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, на відповідача покладається державне мито у розмірі 6765,98 грн., тобто 50% ставки, що підлягає сплаті при розгляді спору про стягнення із НТКУ заборгованості у розмірі 1353196,40 грн. у суді першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог судом апеляційної інстанції було відмовлено.

Згідно ч.4 ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Отже, з огляду на часткову відмову у задоволенні позову, державне мито за подачу апеляційної скарги у розмірі 5984,02 грн. (12750,00 грн. 6765,98 грн. = 5984,02 грн.) покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 66, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України на рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №10/143 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №10/143 в частині задоволення позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення про стягнення із Національної телекомпанії України основного боргу за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. у розмірі 2456935,42 грн. та пені у розмірі 26605,42 грн.

Прийняти в цій частині нове судове рішення.

Відмовити Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення у задоволенні позовних вимог про стягнення із Національної телекомпанії України основного боргу за Державним контрактом №623-17 від 28.07.2010р. у розмірі 2456935,42 грн. та пені у розмірі 26605,42 грн.

3. Залишити без змін рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №10/143 в частині задоволення позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення про стягнення із Національної телекомпанії України основного боргу за Договором №520-40 від 30.06.2010р. у розмірі 1338699,93 грн. та пені у розмірі 14496,47 грн., а апеляційну скаргу в цій частині залишити без задоволення.

4. Стягнути із Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд.42, ідентифікаційний код 23152907) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита за розгляд спору у суді першої інстанції у розмірі 13531,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 125,24 грн.

5. Стягнути із Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10, ідентифікаційний код 01190043) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд.42, ідентифікаційний код 23152907) витрати по сплаті державного мита у розмірі 5984,02 грн.

6. Матеріали справи №10/143 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя

Судді