Постанова № 18194393, 13.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011                                                                                           № 27/47

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           

при секретарі:           

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р.

у справі № 27/47 (суддя Дідиченко М.А.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 6 158,52 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг в орендованому нежитловому приміщенні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. у справі №27/47 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що умовами договору № 219-П від 24.05.2007 року не передбачено обов’язку відповідача здійснювати плату за спожиту теплову енергію позивачеві, а відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (змінене найменування позивача) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. у справі №27/47 та постановити нове, в якому позовні вимоги позивача до відповідача задовольнити в повному обсязі, а судові витрати з розгляду цієї скарги покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права і має бути скасовано, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги надані представником позивача копії документів, що підтверджують оплату відповідачем за комунальні послуги за інший період. Скаржник вважає, що умови правочину відповідачем схвалено шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину. Також, на думку скаржника, господарським судом не надано належної оцінки поданим доказам та додатково вказує, що в ідентичних позовах до інших контрагентів з таким самим предметом позовні вимоги судами задовольнялись.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про відсутність порушень з боку суду першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення та вказує на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2011р.

У судових засіданнях 05.07.2011р. та 12.07.2011р. оголошувалась перерва до 23.08.2011р.

23.08.2011р. судове засідання не відбулося у зв’язку з хворобою головуючого судді.

02.09.2011р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи призначено на 13.09.2011р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

24.05.2007 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі директора філії “Теплові розподільчі мережі” (надалі –орендодавець) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (надалі - орендар), укладений договір № 219-П про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі – договір, т.1, а.с.21).

Пунктом 1.1 договору визначалося, що орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 28.12.2006 року № 548/605, від 15.03.2007 року № 272/933 та від 28.09.2006 року № 34/91 передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресами: вулиця Оноре де Бальзака, 56А та вулиця Леоніда Бикова, 4А, для розміщення перукарні, лазні та складу.

Згідно з пунктом 1.2 договору встановлено, що зазначений договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об’єктами оренди.

Відповідно до п. 4.1 договору орендодавець зобов’язався протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об’єкт оренди.

Згідно з актом приймання-передачі приміщень, що надаються в оренду від 24.05.2007 р. позивач передав відповідачеві об’єкт оренди (т.1, а.с.26).

Згідно з умовами п. 3.1 договору за користування об’єктами оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 року № 34/41. При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.8 договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно з п.4 Додатку № 3 до Договору від 24.05.2007 № 219-П (т.1, а.с.28) розрахунки за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання здійснюється згідно з табуляграмою постачальника відповідно до площі приміщення, яка орендується.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору, оскільки останній не сплачував за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання, у результаті чого станом на день подання вказаного позову утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з грудня 2009 р. по квітень 2010 р., яка становить    5 886, 25 грн., і яку позивач просить стягнути з відповідача. Також, крім вказаної суми основного боргу, з відповідача, позивач просить стягнути суму нарахованої за несвоєчасну сплату пені у розмірі 272,27 грн.

На підставі викладеного, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх недоведеністю належними та допустимими доказами, та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги ту обставину, що між сторонами виникли як правовідносини оренди, так і правовідносини з надання та отримання теплопостачання.

Згідно з п. 4.9 договору оренди, орендар, тобто відповідач, зобов’язався самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг наданих постачальникам таких послуг.

Також, аналізуючи положення п. 3.8 договору оренди, згідно якого вартість комунальних послуг сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги, суд першої інстанції помилково співвідніс зобов’язання відповідача сплачувати їх вартість з неодмінним укладенням відповідного договору, тоді як аналіз п.3.8 та п.4.9 договору оренди вказує на обов’язок оплати комунальних послуг самостійно орендарем і окремо від орендних платежів, та не покладає обов’язку на позивача щодо обов’язкового укладення окремого договору.

Вказане твердження кореспондується з п. 4 додатку № 3 до договору № 219-П від 24.05.2007 року, у якому зазначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання здійснюються згідно з табуляграмою постачальника відповідно до площі приміщення, яка орендується.

Відповідачем не заперечується факт користування приміщенням у зазначений в позові період.

Нарахування обсягів та вартості теплової енергії відповідачу позивачем за особовим рахунком № 1631041 (вул. Бальзака, 56-а, т.1, а.с.41) і підтверджується наявними у матеріалах справи табуляграмами (т.1, а.с.46-50).

Також, у матеріалах справи (т.1, а.с.73) міститься заява відповідача від 16.11.2009р., у якій вона, звертаючись до позивача, просить підключити опалення за адресою вул. Бальзака 56а, орендоване нею під перукарню та лазню та вказує на гарантовану оплату за цю послугу. Вказана заява свідчить про існування правовідносин між сторонами з оренди приміщення та надання послуг опалення, про намір відповідача користуватись такими послугами і зобов’язання сплачувати за них.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.   

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За вказаних підстав, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність окремого договору на постачання теплоенергії між позивачем та відповідачем не є підставою для звільнення відповідача від оплати за вказані послуги, як це передбачено умовами договору оренди та додатками до нього. Отже правочин фактично був схвалений відповідачем.

Оскільки в Договорі та Додатках не зазначено строк оплати вартості спожитої теплової енергії (не входить до складу орендної плати), позивачем було надіслано вимогу від 18.01.2011 № 09/165 (т.1, а.с.43), що підтверджується фіскальним чеком № 1028 від 18.01.2011 (т.1, а.с.43, зворотний бік).

Отже, оплату вартості теплової енергії відповідач повинен був здійснити до 28.01.2011 включно (з урахуванням семиденного строку (ст.530 ЦК України) та триденного строку поштового перебігу).

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

У даній справі відповідачем не наведено обставин та не надано належних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову наведеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення боргу за спожиті за період з грудня 2009 р. по квітень 2010р. послуги теплопостачання у сумі 5886,25 грн. є обґрунтованими,а тому підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені у сумі 272,27 грн. за час прострочення виконання зобов’язання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Проте, аналізуючи умови укладеного між сторонами 24.05.2007 р. договору № 219-П про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, колегія суддів вбачає, що у ньому відсутні будь-які умови щодо застосування відповідальності у вигляді стягнення пені (неустойки) за несплату вартості послуг теплопостачання. При цьому апеляційна інстанція враховує, що окремого договору на надання комунальних послуг (зокрема, опалення) між сторонами даного спору укладено не було. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 272,27 грн. є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині вимог про стягнення боргу підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2011 р. у справі № 27/47 підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.

На підставі ст.49 ГПК України, колегія суддів вважає, що судові витрати слід розподілити пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 34, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2011 р. у справі № 27/47 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 158,52 грн. скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» (код 25665166) 5 886,25 грн. основного боргу., 97,50 грн. витрат зі сплати державного мита та 225,58  грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

5. В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені у сумі 272,27 грн. відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго» (код 25665166)  48,75 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

8.  Матеріали справи № 27/47 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст складено та підписано  13.09.2011р.

Головуючий суддя

Судді

16.09.11 (відправлено)