Ухвала суду № 18111842, 29.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

"29" серпня 2011 р. Справа № 17/17-1826-2011

За заявою кредитора: Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4-а, код ЄДРПОУ 25414493)

про визнання банкрутом

Господарський суд Одеської області у складі: головуючого судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників :

від кредитора: не зявився ( в засіданні суду 06.06.11. був присутній ОСОБА_1., довір. №203/11.5.2. від 11.03.11., а в засіданні суду 22.08.11. ОСОБА_2., довір. від 11.03.11.

від боржника: ОСОБА_3, довір. від 12.11.10.

У судовому засіданні 22.08.11. оголошувалась перерва до 29.08.11. на підставі ст.77 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” звернулося до господарського суду Одеської області із заявою, в якій просило порушити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” та визнати його кредитором по справі з грошовими вимогами до боржника у розмірі 11597628,78грн.

Ухвалою суду від 16.05.11. прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта”, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Представник кредитора в засідання суду після перерви не зявився, хоча про перерву в засіданні суду до 29.08.11. о 16:00год. був належним чином повідомлений. В судових засіданнях 06.06.11. та 22.08.11. заяву про порушення провадження у справі про банкрутство підтримав. Пояснив, що дійсно між боржником, ініціюючим кредитором та ОСОБА_4 були укладені генеральні угоди №40 і №41 від 09.06.08. На виконання генеральних угод укладені кредитні договори, а саме: №13.86 40/08-СК від 13.06.08., згідно якого ініціюючим кредитором надані грошові кошти в сумі 4781000грн. Товариству з обмеженою відповідальністю „Вадіта” та кредитний договір №13.83-41/08-СК від 09.06.08., згідно якого кредитні кошти в сумі 6850000 доларів США надані ОСОБА_4. В забезпечення виконання зазначених договорів Товариство з обмеженою відповідальністю „Вадіта” уклав договір застави та іпотечний договір, а також договори поруки. Оскільки кредитні кошти та відсотки за користування коштами несвоєчасно сплачувались боржниками, то банк вимушений був звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на майно на підставі договору іпотеки. Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.10. звернено стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” на суму 72748875,78грн. на підставі договору іпотеки на користь банку, з метою повернення коштів, отриманих ОСОБА_4 за кредитним договором №13.83-41/08-СК від 09.06.08. На виконання зазначеного рішення суду видано наказ, який предявлено до державної виконавчої служби для виконання в примусовому порядку. Виконавче провадження відкрито, призначено експертизу для визначення вартості майна, переданого в іпотеку. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.10. про стягнення солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта”, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” 72748875,78грн. було оскаржено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.02.11. зазначене рішення залишено без змін. На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси видано виконавчий лист, який предявлено до виконання в примусовому порядку до виконавчої служби, але постанова про відкриття виконавчого провадження на час звернення із заявою до суду ще не була винесена. А рішення про стягнення кредитних коштів із боржника, отриманих згідно договору №13.86-40/08-СК від 13.06.08. ще не прийнято, а також не звернено стягнення на майно боржника для виконання умов зазначеного кредитного договору №13.86 -40/08-СК від 13.06.08. Вважає, що є всі підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Вадіта”, оскільки вартості заставленого майна недостатньо для повного задоволення обєднаних безспірних вимог.

Представник боржника в засіданні суду просив припинити провадження у справі. Пояснив, що заставленого майна достатньо для задоволення обєднаних вимог банку. При цьому, кредитор не звертався до суду із позовом про звернення стягнення на майно згідно договору застави.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, боржника, дослідивши матеріали справи суд встановив:

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Отже, справа про банкрутство боржника порушується при наявності таких підстав: безспірні вимоги кредитора до боржника повинні складати сукупно не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і ці вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Безспірні вимоги кредиторів вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Конкурсні кредитори кредитори з вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги, яких не забезпечені заставою майна боржника (ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно п.9 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявляти вимоги до боржника в частині не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Відповідно до п.4 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя в підготовчому засіданні оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Ініціюючий кредитор звертаючись із заявою до суду про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта”, обґрунтовує вимоги недостатністю вартості предмета застави по іпотечному договору від 09.06.08. та договору застави №13.83-41/08-ДЗ2 від 09.06.08. для повного задоволення обєднаних безспірних вимог кредитора, отриманих боржником згідно кредитних договорів №13.83-41/08-СК від 09.06.08 та №13.86-40/08-СК від 13.06.08.

Боржник заперечує проти вимоги кредитора, мотивуючи достатністю заставленого майна для задоволення вимог ініціюючого кредитора. Заперечення виклав у письмовому відзиві (а.с.34-36, т.2), який обґрунтовує звітами ПП „КК „Укрексперт” та ПП „Бюро „Маркуса”про незалежну оцінку вартості бази відпочинку „Сонячна” і „Сонячна-1”, іпотечним договором та договором застави майна. Просить провадження у справі припинити, оскільки порушено провадження у справі безпідставно.

Між ініціюючим кредитором Публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк”, боржником Товариством з обмеженою відповідальністю „Вадіта та ОСОБА_4 були укладені генеральні угоди №40 і №41 від 09.06.08.

На виконання генеральної угоди № 40 укладений кредитний договір №13.86-40/08-СК від 13.06.08. між ініціюючим кредитором та боржником, згідно якого останньому надавалися кредитні кошти.

Разом з тим, ініціюючим кредитором не надано в підготовчому засіданні докази, які б підтверджували безспірні грошові вимоги ( рішення суду, виконавчі документи), що виникли на підставі зазначеного вище кредитного договору №13.86-40/08-СК від 13.06.08.

Крім того, доводи кредитора спростовуються ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.11., якою скасовано рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26.05.11. в частині стягнення із боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” на користь кредитора Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” 6112279,89грн заборгованості за кредитним договором від 13.06.08.(а.с.102-103, т.1).

Також ініціюючим кредитором не надані докази і такі відсутні в матеріалах справи, що підтверджували би незадоволення грошових вимог боржником протягом трьох місяців, що виникли на підставі кредитного договору №13.86-40/08-СК від 13.08.08., тобто доказів, що підтверджували би неплатоспроможність боржника в розумінні абзацу 2 ч.1 ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки неплатоспроможністю визнається неспроможність субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязання перед кредитором.

При цьому, з метою забезпечення виконання умов договору №13.86-40/08-СК від 13.06.08, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вадіта” уклало із Публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк” договір застави №13.83-41/08-ДЗ2 від 09.06.08. на суму 1011755грн та іпотечний договір від 09.06.08. на суму 60139492грн, тобто вимоги забезпечені заставою. Але доказів, які б підтверджували звернення стягнення на майно за зазначеними договорами з метою виконання умов договору №13.86-40/08-СК від 13.08.06 кредитор теж не надав у підготовчому засіданні.

Отже, кредитор в підготовчому засіданні суду не надав доказів, які б свідчили про без- спірність вимог до боржника за кредитним договором №13.86-40/08-СК від 13.06.08., згідно якого боржник отримував кредитні кошти та не задоволення вимог протягом трьох місяців. До того ж, вимоги забезпечені заставою, і докази, які свідчать про недостатність вартості заставленого майна для задоволення вимог кредитора за договором №13.86-40/08-СК від 13.06.08.у матералах справи відсутні.

Що ж до вимоги ініціюючого кредитора до боржника за кредитним договором №13.83-41/08-СК від 09.06.08. слід зазначити наступне.

На виконання генеральної угоди №41 від 09.06.08, між ініціюючим кредитором Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", боржником Товариством з обмеженою відповідальнічстю „Вадіта" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №13.83-41/08-СК від 09.06.08., згідно якого кредитні кошти у ініціюючого кредитора отримував Шеудченко Дмитро Миколайович, а не боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю „Вадіта”, про що не заперечував представник ініціюючого кредитора в засіданні суду 06.06.11.

З метою забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_4 за кредитним договором №13.83-41/08-СК від 09.06.08., Товариство з обмеженою відповідальністю „Вадіта” передало в заставу майно згідно договору застави №13.83-41/08-ДЗ2 від 09.06.08. на суму 1011755грн та іпотечного договору від 09.06.08. на суму 60139492грн., яка еквівалентна 12397 339,11 доларів США за курсом НБУ, про що суд зазначав вище.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.10. звернено стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” на користь ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” на підставі іпотечного договору від 09.06.08. з метою виконання зобовязання ОСОБА_4 за договором №13.83-41/08-СК від 09.06.08. на суму 9178 626,50 доларів США (а.с.12-24, т.1). На виконання зазначеного рішення видано виконавчі листи, які предявлені для примусового виконання до державної виконавчої служби, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження від 06.01.11. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с.26, т.1) та від 28.01.11. Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (а.с.29, т.1), які виконуються державними виконавчими службами, про що свідчить постанова про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 16.05.11. (а.с.146-147, т.1) та не заперечувалося представниками кредитора у засіданнях суду.

Слід зазначити, що звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” згідно договору застави №13.83-41/08-ДЗ2 від 09.06.08. на суму 1011755грн з метою виконання умов кредитного договору №13.83-41/08-СК від 09.06.08., не проводилось, про що теж не заперечував представник кредитора в засіданні суду.

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.572 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 574 ЦК України).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч.1 ст.576 ЦК України).

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобовязання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору (ч.1 ст.584 ЦК України).

Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (ч.2 ст.584 ЦК України)

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст.572-574,584 ЦК України, за правовою природою застава є видом забезпечення виконання зобовязання майном, що визначено сторонами у договорі.

Як суд зазначав вище, рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.10. звернено стягнення на конкретно визначене майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта”, що є предметом іпотечного договору. Рішення виконується в примусовому порядку Державною виконавчою службою, тобто заставлене майно є в наявності.

Доказів, які б підтверджували втрату заставленого майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” ініціюючий кредитор не надав. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вадата” не отримував кредитні кошти, а з метою забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_4, передав в заставу визначене договором майно, на яке може бути звернено стягнення для виконання умов кредитного договору №13.83-41/08-СК від 09.06.08., і на яке звернено стягнення за рішенням суду. Тому Товариство з обмеженою відповідальністю „Вадіта не може бути визнано банкрутом при недостатності вартості предмета застави для задоволення вимоги кредитора за зазначеним договором №13.83-41/08-СК від 09.06.08. за рахунок іншого майна, яке не передавалось в заставу чи в іпотеку кредитору.

Крім того, суд приходить до висновку, що недостатньо підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” і при наявності рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.10. про стягнення заборгованості за кредитним договором №13.83-41/08-СК від 09.06.08 на суму 72748875,78грн солідарно, в тому числі і із боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” як майнового поручителя , оскільки станом на час звернення до суду із заявою кредитора (12.05.11.) ще навіть не був предявлений виконавчий лист для примусового виконання до державної виконавчої служби на виконання зазначеного рішення суду. Тобто при зверненні із заявою до суду про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” ініціюючим кредитором не дотримано трьохмісячного строку для задоволення грошових вимог боржником.

Таким чином, вимога ініціюючого кредитора про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” є безпідставною, оскільки його вимоги забезпечені заставою майна останнього”, і відсутні докази, які б підтверджували неможливість чи недостатність майна для задоволення кредиторської вимоги за рахунок заставленого майна. Також відсутні докази, які б підтверджували незадоволення грошових вимог кредитора боржником Товариством з обмеженою відповідальністю „Вадіта” протягом трьох місяців.

Не надано ініціюючим кредитором і доказів, що підтверджували би вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” в частині не забезпеченій заставою, різницю між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, бо заставлене майно ще не продано, про що не заперечував представник кредитора в засіданні суду 06.06.11.

Як суд зазначав вище, законодавець не передбачає звернення до суду кредитором із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, вимоги якого забезпечені заставою.

Слід зазначити, що така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена в постановах №19/218/10 від 24.02.11. та №32-7/53-10-761 від 26.04.11. та Верховного Суду України, викладена в абзаці 6 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України, згідно якого вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство, але не можуть бути підставою для порушення такої справи, оскільки відповідно до частини другої статті 8 Закону господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Як суд зазначав вище, згідно ч.9 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Проте, ініціюючий кредитор не надав докази, які б свідчили про не забезпечені заставою вимоги кредитора до боржника, або докази, що підтверджували би суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмету застави, або вартості предмета застави недостатньо для повного задоволення вимоги, і такі докази відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до п.36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”, у разі коли законом не врегульовано подальший перебіг провадження у справі, у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство, судам слід припиняти провадження у справі про банкрутство на підставі п.7 ч.1 ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Вказана позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.10. у справі №Б-13/200.

Отже, оскільки підстави для розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” за заявою Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” відсутні, то господарський суд припиняє провадження у справі №17/17-1826-2011.

Керуючись ст.1, ч.7 ст.12, п.7 ч.1 ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.1-1 ч.1 ст.80,86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Провадження у справі №17/17-1826-2011 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта” (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4-а, код ЄДРПОУ 25414493) за заявою Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” припинити.

2.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 16.05.11.

3. Копію ухвали надіслати:1. кредитору (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26); 2. боржнику (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4-а,); 3. державному реєстратору Виконавчого комітету Одеської міської ради (65098, м.Одеса, вул. Верстатобудівна, буд.12, 1-й поверх); 4. Першому відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі (65063, м. Одеса, Польський узвіз, 6); 5. Відділу з питань банкрутства в Одеській області (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, 7); 6-8. арбітражним керуючим: Ковальчуку Олегу Миколайовичу (АДРЕСА_1; Дарієнко Віктору Дмитровичу (АДРЕСА_2); Ільєнок Людмилі Сергіївні (АДРЕСА_3)

Суддя Брагіна Я.В.