Рішення № 18111852, 22.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2011 р.Справа № 5/17-2430-2011 Позивач: Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс” Відповідач: Одеська залізниця

про стягнення 7033,08 грн.

Суддя Погребна К.Ф

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився.

від відповідача: ОСОБА_1. - довіреність № 28 від 04.01.2011 року;

ОСОБА_2. довіреність від 23.03.2011р.

Представники сторін, які були присутні в судовому засіданні 22.08.2011р.:

від позивача: не зявився.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс” (далі - ЗАТ "Макіївкокс") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 7033,08 грн. вартості нестачі коксу доменного.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що Приватним акціонерним товариством „Макіївкокс” 08.01.2011р. у чотирьох вагонах було направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв” кокс доменний за залізничною накладною № 48093439. На станції призначення на підставі Актів загальної форми №№ 178, 179 від 11.01.2011р., відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, було проведено комісійне перевантаження двох вагонів № 66188020 та № 67366351 під час якого було виявлено нестачу вантажу в зазначених вагонах у розмірі 3350 кг., у звязку з чим, відповідно до статті 129 Статуту залізниць України було складено відповідні комерційні акти БК № 026900/9 та БК № 026901/10 від 13.01.2011р.

З огляду на зазначене позивач вимушений був звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці вартості нестачі вантажу у розмірі 7033,08 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 909, 920, 924 ЦК України, 307, 314 ГК України та ст.ст. 110, 113, 114, 129, 133, 136 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2011р. було порушено провадження у справі № 5/17-2430-2011 за зазначеними вище позовними вимогами з призначенням справи до розгляду в засіданні суду 11.07.2011р.

07.07.2011р. та 16.08.2011р. на адресу господарського суду Одеської області надійшли клопотання позивача за вх. № 21685/2011 та 28233/2011відповідно до яких, ЗАТ „Макіївкокс” просить суд, розглянути дану справу без участі представника ЗАТ „Макіївкокс”, які судом задоволені.

Відповідачем направлено на адресу суду пояснення (вх. ГСОО 22046/2011 від 11.07.2011р.) відповідно до якого відмічає, що пунктом „б” статті 130 Статуту залізниць України право на заявлення до залізниці претензій і позовів у разі нестачі вантажу належить його одержувачу за умови предявленої накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість направленого вантажу та посиланням на статтю 115 Статуту залізниць України щодо визначення вартості вантажу.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.08.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи відповідача, суд встановив наступне:

08.01.10р. ЗАТ „Макіївкокс” зі станції Макіївка Донецької залізниці за залізничною накладною № 48093439 відправило на адресу вантажоодержувача ТОВ „Нікморсервіс Николаїв” 4 вагона з коксом доменним.

З прибуттям вагонів № 66188020 та № 67366351 на станцію призначення Миколаїв Вантажний Одеської залізниці було проведено комісійне їх переваження, в результаті чого, виявлено нестачу вантажу, яка зафіксована в комерційних актах БК № 026900/9 від 13.01.2011р., та БК № 026901/9 від 13.01.2011р.

Так, данні акти містять визначення про те, що у вагоні № 66188020 «по документам значиться вантаж кокс доменний , в графі 4 накладної вказано вантаж марковано, тара 21200кг., нетто 42850 кг. Фактично виявлено вантаж доменний вага брутто 62000 кг., тара 20900 кг., нетто 41100 кг., що на 1750 кг. менш проти документу. Навантаження у вагон навалом, рівномірно, марковано вапном, крім поглиблень. Праворуч по руху потягу над 1-3 люками та над 5-6 люками поглиблення по всій ширині вагону. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу немає. Вагон технічно справне, в комерційному відношенні відповідно до АОФ № 179 від 11.01.11р. ст.. Тімково Одеської залізниці. Тарування вагона проведена старшим прийомо-здатчиком Павленко Л.В.

У вагоні № 6736635166188020 «по документам значиться вантаж кокс доменний , в графі 4 накладної вказано вантаж марковано, тара 21600кг., нетто 42700 кг. Фактично виявлено вантаж доменний вага брутто 62400 кг., тара 21300 кг., нетто 41100 кг., що на 1600 кг. менш проти документу. Навантаження у вагон навалом, рівномірно, марковано вапном, крім поглиблень. Праворуч по руху потягу над 1-2 люками та над 5-6 люками поглиблення по всій ширині вагону. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу немає. Вагон технічно справне, в комерційному відношенні відповідно до АОФ № 180 від 11.01.11р. ст.. Тімково Одеської залізниці. Тарування вагона проведена старшим прийомо-здатчиком Павленко Л.В.

Із змісту залізничної накладної № 480934439 вбачається, що завантаження вагонів №№ 65385288, № 68819507, № 67366351 та № 66188020 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону без участі представника залізниці.

Як стверджує позивач вагон № 65366351, прибув на станцію призначення з нестачею вантажу у кількості 1 600 кг, а вагон № 66188020 з нестачею у кількості 1 750 кг, що і було встановлено комерційними актами, вартість якої позивач визначив згідно рахунку-фактури № 43ф від 08.01.2011р., де вартість 1 тони коксу доменного складає 2350,00 грн. ( без ПДВ ).

Враховуючи встановлену комерційними актами нестачу, керуючись ст. 130 Статуту залізниць України товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Никморсервіс Миколаїв” вантажовідправнику (ЗАТ "Макіївкокс") передано право на предявлення позову, про що наявні відповідні відмітки ( переуступний напис ) в залізничній накладній № 48093439.

Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційних актах, на думку позивача, її спричинено з вини Одеської залізниці, у звязку з чим і просить суд стягнути з останнього вартість втраченого вантажу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що стосуються суті спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

З доводів позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з параграфами розділу ТУ Р 2 пар.1-3,5,6,8,9 п. 4.1., 4.3.,4.11.,7.1,7.3,8.2 Технічних умов правильно, здійснено захисне маркування вантажу вапном, однак наявність поглиблень та пошкодження маркування, що встановлено комерційними актами, свідчить про доступ до вантажу у вагонах № 65366351 та № 66188020 та наявність ознак втрати вантажу в процесі його перевезення.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на Одеську залізницю, обовязком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок-фактуру № 43ф від 08.01.2011р. підписаний заступником голови правління ЗАТ „Макіївкокс”, та додаткове погодження № 1 від 31.12.2010р. до договору купівлі-продажу № 21999дс/877 від 27.12.2010р. у яких визначена вартість коксу доменного, у розмірі 2350,00 грн. ( без ПДВ ) за 1 тонну продукції.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунками ЗАТ "Макіївкокс" (а.с. 6), та визначенням вартості нестачі вантажу у розмірі 7033,08 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Одеської залізниці 7033,08 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та підтверджені наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд, задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у звязку з чим з Одеської залізниці на користь ПАТ „Макіївкокс” підлягає стягненню вартість нестачі вантажу в сумі 7033,08 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок Одеська залізниця.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р № 26003000001 в Одеській філії АБ «Експрес-Банк», МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1, р/р № 26004198061891 у Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк»м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706) вартість нестачі 7 033 (сім тисяч тридцять три ) грн. 08 коп., 102 ( сто дві ) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано підписане 29.08.2011 р.