Рішення № 18108203, 29.08.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 серпня 2011 р. Справа 2/86/2011/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", що представлений Відділенням "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" 01004, м.Київ, бульвар Т.Шевченко/вул.Пушкінська, 8/26, 21018, м. Вінниця, пл. Гагаріна, 2

до:Приватного сільськогосподарського підприємства "Савинецьке" 24335, Вінницька обл., Тростянецький р-н, с. Савинці, вул. Леніна, 45

про стягнення 78 761,09 грн. заборгованості за кредитним договором №598 від 12.07.2006 р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Відділення «Вінницька регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Савинецьке» про стягнення 78 761,09 грн., з яких: 57023,73 грн. тридцять процентів річних нараховані за порушення строку повернення кредиту; 18 988,45 грн. інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту; 1203,24 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 1221,58 грн.- інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 324,09 грн. - три проценти річних, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.08.2011 р. порушено провадження у справі № 2/86/2011/5003 та призначено засідання на 29.08.2011 р.

29.08.2011 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, додаткових доказів по справі не надав.

При цьому, 16.08.2011 року відповідач подав до суду клопотання № б/н (вх.№ 08-46/10895/11 від 16.08.11 р.) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв"язку із перебуванням юрисконсульта ПСГП "Савинецьке" у черговій відпустці з 22.08.11 р. по 09.09.11 р. Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували викладені в клопотанні обставини.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

У зв"язку з цим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

12 липня 2006 р між Акціонерним комерційним банком «Мрія»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») та Приватним сільськогосподарським підприємством «Савинецьке»було укладено кредитний договір №598.

19 листопада 2008 р. сторони уклали додаткову угоду №2 до Кредитного договору.

Відповідно до п.1.1 предметом Кредитного договору є надання Позивачем Відповідачеві грошових коштів (кредиту) в сумі 400 000,00 грн.

Строк користування кредитними грошовими коштами - 09 липня 2009 року.

Як вбачається з п. 4.1 Кредитного договору Відповідач прийняв зобов'язання повернути Позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку встановленими кредитним договором.

Пунктом 1.1 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюються в розмірі 22% річних.

Відповідач, користуючись грошовими коштами, свої зобовязання за Кредитним договором належним чином не виконував, (всупереч п.4.1, п.4.2, п.8.1, п. 8.3 Кредитного договору) а саме: допустив прострочення сплати кредиту. Порядок, строк, суми повернення кредитних коштів визначено Банком і Відповідачем в Кредитному договорі і графіком, який є частиною кредитної угоди підписаний сторонами кредитного договору.

Станом на 10 липня 2009 року (дату повного повернення отриманих кредитних коштів) Відповідач мав заборгованість перед Банком в сумі 155558,00 грн. Повне погашення кредиту Відповідач здійснив лише 29 вересня 2010 року.

Таким чином, Відповідач в період з 10.07.2009 р. по 28.09.2010 р. відмовлявся виконувати зобовязання за укладеним Кредитним договором і повертати Банку заборговану суму кредиту 155558,00 грн.

Крім того, відповідачем неналежним чином сплочувались проценти за користування кредитом в період з 01 грудня 2008 р. по 04 жовтня 2010 р. допускаючи прострочення сплати процентів за користування кредитом. Повне погашення заборгованості по процентам за кредитом Відповідач здійснив лише 05 жовтня 2010 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 598 від 12 липня 2006 р. є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із платіжного доручення № 1 від 12.07.2006 р. та виписки по особовому рахунку відповідача від 15.03.06 р.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобовязання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом виконав не належним чином. У звязку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов''язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми (п.9.1. Кредитного договору).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача 1221,58 грн. - інфляційних за прострочення сплати відсотків, 18988,45 грн. - інфляційних за прострочення сплати кредиту, 57023,73 грн. - 30 % річних за прострочення сплати кредиту, 324,09 грн. - 3 % річних за прострочення сплати процентів є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 203, 24 грн. грн. пені за прострочення сплати відсотків в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.9.2 Кредитного договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

За результатами дослідження матеріалів справи, суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом заявлено правомірно, однак заявлена сума підлягає частковому задоволенню з застосуванням спеціальної позовної давності в силу ст. 258 ЦК України виходячи з наступного.

За приписами статті 256 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Таким чином, підлягає задоволенню 705,62 грн. пені за період з 01.07.2010 р. по 01.10.2010 р.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 01.08.11 р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 258, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36,

43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Савинецьке» (24335, Вінницька область, Тростянецький район, с. Савинці, вул. Леніна, 45 А, код 33559260) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкінська 8/26, код 14359319) 78 263,47 грн., з яких: 705,62 грн. - пені за прострочення сплати відсотків, 1 221,58 грн. - інфляційних за прострочення сплати відсотків, 18 988,45 грн. - інфляційних за прострочення сплати кредиту, 57 023,73 грн. - 30 % річних за прострочення сплати кредиту, 324,09 грн. - 3 % річних за прострочення сплати процентів, 782,64 грн. державного мита та 234,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 вересня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу 01004, м.Київ, бульвар Т.Шевченко/вул.Пушкінська, 8/26, 21018, м. Вінниця, пл. Гагаріна, 2

4 - відповідачу 24335, Вінницька обл., Тростянецький р-н, с. Савинці, вул. Леніна, 45 А