Постанова № 17885724, 23.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" серпня 2011 р. Справа № 5019/298/11 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Черкащенка М.М.

Остапенка М.І.,

Студенця В.І. за участю представників сторін позивача –не з`явився;

відповідача 1 –не з`явився;

відповідача 2 –не з`явився;

відповідача 3 –не з`явився;

розглянувши касаційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Дубноцукорінвест" товариство з обмеженою відповідальністю

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від07.06.2011

та на рішення господарського суду Рівненської області

від20.04.2011

у справі №5019/298/11

за позовомПублічного акціонерного товариства "Кредобанк"

до1.Спільного українсько-англійського підприємства "Дубноцукорінвест" товариство з обмеженою відповідальністю;

2.Малого приватного підприємства "Оля";

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства "Нива";

простягнення 21 488 996,24 грн. В С Т А Н О В И В:

          Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі –ПАТ "Кредобанк") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Спільного українсько-англійського підприємства "Дубноцукорінвест" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –СП "Дубноцукорінвест"), Малого приватного підприємства "Оля" (далі –МПП "Оля"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" (далі –ТОВ "СП "Нива") про стягнення 21 488 996,24 грн.

          Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.02.2011 порушено провадження у справі № 5019/298/11 за позовом ПАТ "Кредобанк" до СП "Дубноцукорінвест" у формі ТОВ, МПП "Оля", ТОВ "СП "Нива" про стягнення 21 488 996,24 грн.

          Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Василишин А.Р.) від 20.04.2011 позов задоволено. Суд стягнув солідарно з СП "Дубноцукорінвест", МПП "Оля" та ТОВ "СП "Нива" на користь ПАТ "Кредобанк" 19 908 252,00 грн. заборгованості за кредитом, 1 402 526,03 грн. заборгованості по відсотках, 4 000,00 грн. боргу зі сплати комісії, 178 218,21 грн. пені.

Також суд звернув стягнення на предмет закладу, згідно з договором № 12-10/1 про заставу майна (заклад) від 28.05.2010 - цукор-пісок у кількості 13 000 (тринадцяти тисяч) тонн, загальною заставною вартістю 33 800 000,00 грн., що зберігається на складі за адресою: Рівненська область, м. Дубно, пров. Центральний, 1, шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною 3 250,00 грн. за 1 тонну –для погашення 19 908 252,00 грн. заборгованості за кредитом, 1 402 526,03 грн. заборгованості по відсотках, 4 000,00 грн. 178 218,21 грн. пені з ТОВ "СП "Нива".

          Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., судді Грязнов В.В., Тимошенко О.М.) від 07.06.2011 апеляційні скарги СП "Дубноцукорінвест" та МПП "Оля" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 20.04.2011 –без змін.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області від 20.04.2011 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 СП "Дубноцукорінвест" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права скасувати, провадження у справі припинити на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.

          В касаційній скарзі СП "Дубноцукорінвест" у формі ТОВ вказує на те, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: судами не враховано п. 10.3. кредитного договору №12-10 від 25.08.2010, який передбачає, що будь-який спір, що виникає щодо цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті. Таким чином, сторони договору (позивач та СП "Дубноцукорінвест") визначили підсудність спорів за кредитним договором у постійно діючому Третейському суді, що знаходиться за адресою: 79011, м. Львів, Стрийський парк,14. Оскільки, сторонами кредитного договору визначена інша підсудність, та враховуючи те, що СП "Дубноцукорінвест" поданому до господарського суду першої інстанції відзиві заперечувало проти розгляду даного спору господарським судом Рівненської області та наполягало на передачі даного спору на вирішення Третейському суду при Львівській торгово-промисловій палаті, суд повинен був припинити провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2011 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 23.08.2011.

          Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 22.08.2011 № 03.10-05/193 у зв'язку із відпусткою судді Капацин Н.В. для розгляду справи № 5019/298/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 23.08.2011 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Капацин Н.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді: Остапенко М.І., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що між ПАТ "Кредобанк" (банк) та СП "Дубноцукорінвест" (позичальник) 25.08.2010 укладено кредитний договір № 12-10, за умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) в сумі 20 908 252,00 грн., а позичальник зобов’язався повернути одержані кошти (суму кредиту) до 31.07.2010 (згідно з графіком повернення кредиту), своєчасно і у повному обсязі; сплачувати проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені Кредитним договором платежі.

Пунктом 4.1.3. кредитного договору сторони передбачили, що за управління кредитом позичальник щомісячно сплачує банку комісію у сумі 1 000,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом становить 21,4% (п. 2.1.3 кредитного договору).

Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (п. 4.3 кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором (згідно з встановленим у цьому ж пункті графіком повернення кредитних коштів).

Згідно п. 5.8. кредитного договору банк у випадках передбачених пунктом 2.9. кредитного договору (несвоєчасна сплата процентів та/або повернення кредиту), вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за цим кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Пунктом 5.9 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов’язаний протягом десяти робочих днів з моменту одержання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором 25.08.2010 між ПАТ "Кредобанк" (кредитор) та СП "Дубноцукорінвест" (боржник), МПП "Оля" (поручитель) укладено договір поруки № 12-10/3, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність у повному обсязі за порушення боржником зобов’язань перед кредитором за кредитним договором №12-10.

Відповідно до п. 2.3. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов’язань перед кредитором по кредитному договору, поручитель зобов’язується сплатити борг кредитору в повному обсязі, а саме: в розмірі наданих боржнику кредитних коштів по кредитному договору, нарахованих процентів, комісій та штрафних санкцій, а також можливих витрат, понесених кредитором в разі неналежного виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором по кредитному договору.

Згідно п. 3.3. договору поруки, поручитель протягом тридцяти днів з дня одержання претензії-вимоги зобов’язаний сплатити суму боргу, перерахувавши її на рахунок кредитора або мотивовано, у письмовій формі, відмовитись від проведення платежу.

У випадку несплати поручителем суми поруки протягом тридцяти банківських днів від дня отримання вимоги від кредитора або не надісланні відповіді на неї, останній має право стягнути з поручителя у встановленому законодавством порядку фактичну суму заборгованості боржника перед кредитором (п. 3.4 договору поруки).

З метою забезпечення належного виконання зобов"язань СП "Дубноцукорінвест" у формі ТОВ за кредитним договором 25.08.2010 між ПАТ "Кредобанк" (заставодержатель) 25.08.2010 та ТОВ "СП "Нива" (заставодавець) укладено договір про заставу майна (заклад) № 12-10/1, за умовами якого заставодавець передав заставодержателю в заставу (заклад) цукор-пісок у кількості 13 000 (тринадцять тисяч) тонн, загальною заставною вартістю 33 800 000,00 грн., що зберігається на складі за адресою: Рівненська область, м. Дубно, пров. Центральний, 1.

Відповідно до п. 1.1. договору застави, заставодержатель має право, у разі невиконання СП "Дубноцукорінвест" у формі ТОВ зобов’язань за Кредитним договором, отримати задоволення за рахунок вартості майна, заставленого за цим договором застави, у повному обсязі.

Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет закладу у випадку порушення заставодавцем або СП "Дубноцукорінвест" у формі ТОВ умов Кредитного договору (п. 3.3.2. договору застави).

Судами встановлено, що 27.08.2010 СП "Дубноцукорінвест" згідно умов кредитного договору одержало від ПАТ "Кредобанк" кредит в сумі 20 908 252,00 грн.

СП "Дубноцукорінвест" в порушення умов кредитного договору, недобросовісно виконувало взяті на себе зобов’язання щодо сплати суми кредиту, процентів та комісії, та станом на 08.02.2011 у останнього утворилась заборгованість, а саме: по поверненню кредитних коштів, згідно графіку повернення кредиту, - 4 200 000,00 грн.; по сплаті відсотків за користування кредитними коштами - 1 402 526,03 грн.; по сплаті комісії за управління кредитом - 4 000,00 грн.

ПАТ "Кредобанк" направлено СП "Дубноцукорінвест" вимогу № 27-13065/10 від 08.12.2010, в якій банк вимагав від позичальника у десятиденний термін сплатити заборгованість по кредитному договору, в тому числі достроково повернути кредит, та сплатити нараховані штрафні санкції.

Однак, СП "Дубноцукорінвест" зазначену вище вимогу залишило без задоволення та не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості по Кредитному договору.

ПАТ "Кредобанк" звернулось до МПП "Оля" з вимогою № 27-13066/10 від 08.12.2010, в якій вимагало від МПП "Оля", як поручителя, сплати суму боргу СП "Дубноцукорінвест".

МПП "Оля" зазначену вище вимогу залишило без задоволення та не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості по Кредитному договору.

ПАТ "Кредобанк" звернулось до ТОВ "СП "Нива"(заставодавець) з вимогою № 27-13063/10 від 08.12.2010, в якій вимагав від ТОВ "СП "Нива", як заставодавця сплати суму боргу СП "Дубноцукорінвест".

ТОВ "СП "Нива" зазначену вище вимогу залишило без задоволення та не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості по кредитному договору.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України)

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. 2 ст. 554 ЦК України).

У ст. 572 ЦК України закріплено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України уразі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 20 Закону України "Про заставу" визначає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Інше передбачене ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яка визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Зокрема, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги ПАТ "Кредобанк" № 27-13065/10 від 08.12.2010, № 27-13066/10 від 08.12.2010 та № 27-13063/10 від 08.12.2010 відповідачами отримані, однак залишені без задоволення та реагування. На момент звернення до суду з позовом заборгованість в розмірі 21 488 996,24 грн. відповідачами не погашено, а доказів сплати суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, встановлене судами порушення зобов"язання за вказаними договорами, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги про солідарне стягнення з СП "Дубноцукорінвест" у формі ТОВ, МПП "Оля" та ТОВ "СП "Нива" заборгованості по кредиту в сумі 19 908 252,00 грн. по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 1 402 526,03 грн. по комісії за управління кредитом в сумі 4 000,00 грн. та пені в розмірі 178 218,21 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

СП "Дубноцукорінвест" в касаційній скарзі зазначає, що п. 10.3 кредитного договору передбачено, що будь – який спір, що виникає щодо цього договору або зв"язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово –промисловій палаті, що повністю узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 12 ГПК України і господарський суд Рівненської області зобов"язаний був припинити провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.

Відтак, господарським судом Рівненської області та Рівненським апеляційним господарським судом неправильно застосовано ч. 2 ст. 12 та допущено порушення п. 5 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом ( ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейський суд").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

Пунктом 10.3 кредитного договору передбачено, що будь –який спір, що виникає щодо цього договору або зв"язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово –промисловій палаті. Третейський розгляд справи здійснюється третейським судом у складі трьох суддів. Місце проведення засідань третейського суду –79011, м. Львів, Стрийський парк,14. Мова третейського розгляду –українська.

Отже, п. 10.3 кредитного договору є третейським застереженням відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди".

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості. При цьому позовні вимоги ПАТ "Кредобанк" до СП "Дубноцукорінвест" ґрунтуються на підставі кредитного договору, до МПП "Оля" –на підставі договору поруки, а до ТОВ "СП "Нива" –на підставі договору застави.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, а сторонами у справі є не тільки ПАТ "Кредобанк" та СП "Дубноцукорінвест", а також МПП "Оля" та ТОВ "СП "Нива", які не є стороною кредитного договору, то наявність у кредитному договорі третейського застереження не може бути підставою для передачі даного спору на вирішення третейського суду та припинення провадження у справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним та місцевим господарськими судами, на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "Дубноцукорінвест" товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 20.04.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 у справі № 5019/298/11 –без змін.

          Головуючий - суддя                                                            Черкащенко М.М.

Судді:                                                                                Остапенко М.І.

                                                                                                    Студенець В.І.