Рішення № 17884365, 05.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/19005.08.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стевіясан»

про стягнення заборгованості за кредитним договором

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 25/11/09Н від 17.02.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 19.05.2011р.);

В судовому засіданні 05.08.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(надалі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стевіясан»(надалі ТОВ «Стевіясан», відповідач) заборгованості за кредитним договором № 012/95-04/607М в сумі 2863870, 85 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем, згідно укладеного кредитного договору № 012/95-04/607М від 31.10.2007р. рахується заборгованість по основному боргу, нарахованих відсотках, яку, у звязку з невиконанням умов договору, позивач просить стягнути в судовому порядку разом із сумою пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків.

Відповідачем надано відзив на позов у якому відзначено про незаконність вимог банку, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову, при порушенні п. 3.9.1 кредитного договору, неправомірності збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами та інше.

Клопотання відповідача щодо витребування від позивача доказів отримання відповідачем листа про збільшення відсоткової ставки за кредитом, а також доказів сплати відповідачем відсотків за ставкою 19%, судом розглянуто, та у його задоволенні відмовлено, з підстав наявності в матеріалах справи виписок з рахунку по сплаті відсотків, якими підтверджується погашення підприємством відсотків, в тому числі у періоді з 01.12.2008р..

Зустрічний позов відповідача щодо визнання недійсним кредитного договору, до спільного розгляду в межах даної справи не прийнятий, оскільки поданий відповідачем в порушення вимог ст. 60 ГПК України, після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подачі зустрічного позову у справі № 22/190, тобто станом на 05.08.2011р., розгляд справи по суті вже був розпочатий, що підтверджується протоколами судових засідань від 08.07.2011р., від 01.08.2011р., винесеною ухвалою за наслідками проведеного судового засідання 08.07.2011р., а тому поданий зустрічний позов не може бути прийнятий до розгляду разом з первісним позовом, підлягає поверненню.

Заявлене клопотання про закриття провадження у справі за поданим позовом з підстав наявності рішення суду від 24.06.2011р. у справі, що розглядалась Дарницьким районним судом міста Києва, відхилене через наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Незазначення у рішенні Дарницького районного суду міста Києва про те, що заборгованість стягується у передбаченому договором поруки від 31.10.2007р. порядку не свідчить про вирішення судом спору аналогічного за предметом та підставами - справі, що розглядається за позовом до ТОВ «Стевіясан».

Склад учасників спору є різним, а в матеріалах справи наявна ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 24.05.2011р. якою провадження у цивільній справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції в частині позовних вимог до ТОВ «Стевіясан»і ПП «Новий Чех»закрито, а відтак підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач у справі, та ТОВ «Стевіясан»укладено кредитний договір № 012/95-04/607М згідно з яким сторони погодили отримання останнім кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 2179 700 грн., з терміном погашення по 30 жовтня 2017р. включно, зі сплатою 13% річних.

Порядок надання кредитних коштів визначений у розділі 1 договору, та зокрема:

- кредит в сумі 2100000 грн. призначений: - у сумі 1262500 грн. на рефінансування заборгованості у ЗАТ «ТАС-Інвестбанк»; - у сумі 837500 грн. на придбання виробничого обладнання (п. 1.1.1);

- кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку передбаченому договором та повинен бути повернутий позичальником у строк по 30 жовтня 2017р. включно (п. 1.2).

Перерахування суми кредиту на рахунок відповідача підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 1 від 05.11.2007р. на суму 1262500 грн., № 2 від 06.11.2007р. на суму 837500 грн..

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Про виконання договору свідчать надані до справи виписки, що підтверджують рух коштів, погашення кредиту та відсотків за рахунок отриманих оплат, зарахування по винесенню простроченої заборгованості та інше.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При укладенні договору, сторони погодили, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти 13% річних; а розмір процентів може змінюватись в порядку передбаченому договором (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.9 договору, у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу сторони договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладення договору; у цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до договору встановити наступний порядок змін умов договору з відповідною зміною зобовязань позичальника та прав кредитора за договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобовязань за договором.

Відповідне повідомлення щодо зміни умов договору, зокрема в частині зміни процентної ставки за кредитним договором було направлено директору ТОВ «Стевіясан»за вих. 26/09/6446 від 08.07.2008р. в якому зазначалось, що з 29 липня 2008р., в разі відсутності заперечень, отриманих з дотриманням порядку передбаченого п. 3.9.1 кредитного договору, товариство має сплачувати процентну ставку за кредитним договором у розмірі 19% річних.

Доказом направлення на адресу директора товариства зазначеного повідомлення, є поштова квитанція від 08.07.2008р., яка в копії, разом із списком рекомендованої кореспонденції, надана до матеріалів справи, та саме з датою вказаною у квитанції і повязується набуття чинності змін до договору у п. 3.9.1 договору (двадцятиденний термін від дня вказаного у квитанції пошти).

Щодо заявлених у відзиві відповідача заперечень з цього приводу, суд враховує підтвердження сплати товариством відсотків за підвищеною ставкою 19% річних, які нараховані за період з 29.07.2008р. наданими до справи виписками з рахунку по обліку сплати відсотків. Дати та суми проведених оплат зазначені у розрахунку заборгованості, що є додатком до позову, наданий додатково до справи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Заборона збільшення банком в односторонньому порядку встановленого кредитним договором розміру процентів згідно з ч. 2 ст. 1056-1 та ст. 1061 ЦК України на законодавчому рівні введена Законом України від 12 грудня 2008р. № 661. Цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, відповідно зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірними (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Повідомлення позивачем було вчинене у строк до 10.01.2009р., і на вказану дату, в силу положень договору, умови договору в цій частині вже були змінені (з 29.07.2008р. діяла процента ставка за користування кредитними коштами 19% річних).

При вирішенні питання щодо правомірності дій банку по підвищенню розміру ставки по кредиту судом має бути враховано, поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору.

Саме такі висновки містяться, зокрема в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010) від 07.10.2010р. (судова палата у цивільних справах Верховного Суду України) щодо застосування положень закону, де, зокрема зазначено, що якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи ч.ч. 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

В даному випадку підлягають відхиленню, також і посилання відповідача на положення Закону «Про захист прав споживачів», оскільки у наведеному законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації субєкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобовязаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.7 кредитного договору, позичальник зобовязаний здійснювати щомісяця повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) та нарахованих процентів за користування кредитом шляхом сплати кредитору щомісячної рівної суми ануїтетного платежу у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток № 1 до договору), починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання) та до моменту його повного погашення.

Строки сплати відсотків за користування кредитом визначені договором, позичальником порушені, згідно приведеного розрахунку заборгованості з 10.03.2010р. прострочено сплату процентів, що станом на 30.05.2011р. становить суму 847161, 64 грн., а також у періоді з 29.10.2009р. допущено прострочення по сплаті основного боргу за кредитом, який станом на 30.05.2011р. є простроченим в сумі 333645, 95 грн. (згідно приведеного розрахунку заборгованості по кредиту, несплаченими є платежі по строку 30.09.2009р.).

Право банку достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, встановлено п. 7.3 кредитного договору, і зокрема у випадку невиконання позичальником умов розділу 6 та п. 3.9 договору…

Наведені положення договору кореспондуються зі статтею 1050 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно з ч. 2 п. 7.3 договору, у зазначених випадках вимога про погашення зобовязань за договором може бути направлена кредитором позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору; сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти-денного строку, вважається дата, зазначена в квитанції, яка надається кредитору відділенням звязку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у кредитора.

У наданій до справи претензії про погашення заборгованості за кредитним договором № 012/95-04/607М від 31.10.2007р. за вих. № 09-07-01/09/11677 від 18.11.2008р. яка міститься у матеріалах справи, позивач зазначав про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 14.11.2008р. в сумі 2063310, 58 грн..

Вимога, у відповідності з наведеними положеннями договору (п. 7.3) була направлена на адресу позичальника вказану у реквізитах договору 02068, м. Київ, вул. Ревуцького 12-А, що підтверджується рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення, яке повернуте поштовим відділенням через незнаходження підприємства за вказаною адресою (лист з відміткою пошти в оригіналі залучений до справи, наданий на вимоги суду згідно ухвали від 23.06.2011р.).

Згідно з п. 6.9 кредитного договору, позичальник зобовязаний письмово повідомити кредитора про внесення змін в установчі (реєстраційні) документи, здійснення будь-якого припинення (реорганізації) особи позичальника, зміни юридичної та фактичної адреси, номера контактного телефону, зміни реквізитів, про відкриття (закриття) поточних рахунків в інших банках не пізніше 5 днів з часу настання таких змін.

Жодних належних доказів повідомлення банку про зміну адреси, в порядку передбаченому наведеними положеннями договору в періоді з 18.11.2008р. суду не представлено. Юридичною адресою ТОВ «Стевіясан»є адреса зазначена в реквізитах договору, відповідно, враховуючи положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»згідно з якими відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, неотримання листа за адресою що міститься в реєстрі як адреса місцезнаходження підприємства допущено саме з вини боржника, при повному дотриманні банком умов договору в цій частині.

Сума боргу за кредитним договором перед банком позичальником погашена не була, заборгованість станом на 30.05.2011р. складає суму 1974965, 63 грн. боргу по кредиту, 847161, 64 грн. - сума заборгованості по відсотках (при врахуванні отриманих сум на погашення кредиту та відсотків), розрахунок боргу за кредитом, процентів та виписки, що підтверджують отримання коштів залучені до справи, доказів на його спростування суду не представлено.

Оскільки договір є обовязковим для виконання відповідно до ст. 629 ЦК України, враховуючи відсутність доказів сплати основного боргу по кредиту та відсотках за користування коштами, вимоги про стягнення вказаних сум визнаються судом обґрунтованими.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 10.2 договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених договором позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобовязання мало бути виконане, та відповідно такий строк становить 6 місяців в разі якщо договором не передбачено інше.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову, згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кредитом за період прострочення з 30.05.2010р. у відношенні кожного платежу за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%), Постановою НБУ № 259 від 07.06.2010р. (9,5%), Постановою НБУ № 320 від 07.07.2010р. (8,5%), Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7,75%) складає 11 722 грн., сума пені за прострочення сплати відсотків становить 30021, 58 грн..

Розрахунки проведені щодо суми простроченого боргу з урахуванням настання строку сплати, виходячи зі встановлених обмежень по строку нарахування пені не більше за півроку у відношенні кожного платежу, та залучені до справи разом з виписками за особовими рахунками обліку заборгованості по кредиту, по відсотках.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача викладені у відзиві на позов по здійсненому розрахунку пені, при цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо порушення строку позовної давності, оскільки у п. 12.4 договору сторони погодили, що до правовідносин повязаних з укладанням та виконанням договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257, 259 ЦК України).

В даному випадку, ст. 259 ЦК України, якою керувались сторони, передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Факт прострочення погашення суми кредиту та відсотків по договору № 012/95-04/607М матеріалами справи не спростований, належних доказів погашення кредиту відповідачем у повному розмірі та у строки встановлені кредитним договором, суду не представлено, доводів позивача не спростовано, у звязку з чим, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стевіясан»(юрид. адреса: 02068, м. Київ, вул. Ревуцького 12-А, р/р 26005401028327 в КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 322904, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30729147) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(ідент. код юрид. особи 14305909) в особі Київської регіональної дирекції (01030, м. Київ, вул. Пирогова 7-7Б, ідент. код ідент. код 23494105) 1974 965, 63 грн. (один мільйон девятсот сімдесят чотири тисячі девятсот шістдесят пять гривень 63 копійки) боргу по кредитному договору № 012/95-04/607М від 31.10.2007р., 847161, 64 грн. (вісімсот сорок сім тисяч сто шістдесят одну гривню 64 копійки) боргу по відсоткам, 11 722 грн. (одинадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 30021, 58 грн. (тридцять тисяч двадцять одну гривню 58 копійок) пені за несвоєчасну сплату відсотків, 25 500 грн. (двадцять пять тисяч пятсот гривень) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 08.08.2011