Рішення № 17884364, 04.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/10504.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні

телекомунікації»

простягнення 83211,96 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 16.08.2010 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 04/11 від 20.12.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтінг»(далі позивач, ТОВ «БМС Консалтінг») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні телекомунікації»(далі відповідач, ТОВ «Українські новітні телекомунікації») про стягнення з відповідача на користь позивача за договором поставки № УНТ10-КОН01 від 30.03.2010 р. 83211,96 грн., з яких: 72018,84 грн. основний борг, 11193,12 грн. пеня. Також позивач просить судові витрати: по сплаті державного мита у розмірі 832,12 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату вартості поставленого за договором поставки № УНТ10-КОН01 від 30.03.2010 р. програмного забезпечення в розмірі 72018,84 грн., що зумовило виникнення заборгованості, яка станом на час звернення до суду не погашена та нарахування пені в розмірі 11193,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5/105 та призначено розгляд справи на 02.08.2011 р.

28.07.2011 р. представником відповідача через відділ документального забезпечення господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем сплачено відповідачу 331 481,40 грн., внаслідок чого заборгованість за договором поставки № УНТ10-КОН01 від 30.03.2010 р. становить 72 018,84 грн. При цьому, 21.07.2011 р. відповідачем сплачено 10000,00 грн. Крім цього, на думку відповідача, пеню за несвоєчасне виконання останнім зобовязань нараховано позивачем невірно, адже за розрахунком відповідача вона становить 10947,59 грн. Відповідач також просив розстрочити у разі задоволення позову сплату суми заборгованості до 31.12.2011 р.

В судовому засіданні 02.08.2011 р. представником позивача надано уточнення позовних вимог, в яких останній просив стягнути суму боргу в розмірі 62018,84 грн. та пеню в розмірі 11193,12 грн. Дані позовні вимоги представник позивача підтримав та просив їх задовольнити, одночасно заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі додаткових документів.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основного боргу, разом з тим, заперечував проти задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 11193,12 грн., вважаючи обґрунтованим стягнення 10947,59 грн. пені.

Суд, врахувавши клопотання позивача, оголосив у справі перерву до 04.08.2011 р.

04.08.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.08.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу та не заперечував проти стягнення пені в розмірі 10947,59 грн., одночасно підтримав клопотання про розстрочення сплати суми заборгованості до 31.12.2011 р.

Суд, заслухавши пояснення представників з приводу заявленого клопотання, розглянувши клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на необґрунтованість відповідачем необхідності розстрочення сплати суми боргу та відсутності доказів на підтвердження такого розстрочення.

Судом на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010 р. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) укладено Договір поставки № УНТІ0-КОІТ01 (далі-Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти у Постачальника на умовах, викладених в даному Договорі програмне забезпечення виробництва компанії Microsoft (далі-Програмне забезпечення) і оплатити його вартість.

Строк поставки, найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість, ціна програмного забезпечення, що поставляється по даному Договору, вказується в Специфікації № 1. що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Загальна вартість Програмного забезпечення складається з вартості Специфікації № 1, підписаної до даного Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору, оплата програмного забезпечення здійснюється Покупцем в національній валюті, шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на основі рахунку, виставленого Постачальником, відповідно наступного графіку сплат:

26.04.2010 p.-37 602,18 грн.;

25.05.2010 р. -36879,06 грн.;

25.06.2010 р.- 36155,94 грн.;

26.07.2010 р.- 35432,82 грн.;

25.08.2010 р.-34709,70 грн.;

24.09.2010 р.- 33986,58 грн.;

25.10.2010 р. -33 263,46 грн.;

25.11.2010 р-32 540,34 грн.:

24.12.2010 р.-31 817,22 грн.;

25.01.2011 р.-31094,10 грн.;

25.02.2011 р.- 30370,98 грн.;

25.03.2011 р. - 29 647,86 грн.

Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено, що поставка програмного забезпечення здійснюється на умовах DDP згідно «Інкотермс-2000».

Відповідно до п. 4.3 Договору, поставка програмного забезпечення здійснюється по товарній накладній в присутності уповноважених на підписання представників сторін. Разом з програмним забезпеченням Постачальник передає Покупцю товаросупровідні документи: видаткова (товарна) накладна, податкова накладна, тощо.

Строк дії Договору сторонами погоджено з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Договору).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання Договору 09.04.2010 р. поставлено товар за накладною № 10709 від 09.04.2010 р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) на суму 403500,24 грн.

Факт одержання товару відповідачем не заперечується та підтверджується підписом уповноваженої особи в накладній № 10709 від 09.04.2010 р.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за накладною № 10709 від 09.04.2010 р., а відповідачем прийнято товар - Програмне забезпечення на загальну суму 403500,24 грн.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки за період з 24.06.2010 р. по 21.07.2011 р. відповідачем сплачено 331480,94 грн. При цьому, 21.07.2011 р. під час розгляду справи судом сплачено 10000 грн.

В звязку з чим позивач, в судовому засіданні 02.08.2011 р. уточнив позовні вимоги, відмовившись від стягнення 10000,00 грн. боргу.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення боргу в розмірі 10000,00 грн.

Факт несплати частини боргу за обладнання в розмірі 62018,84 грн. визнано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище зазначалось п. 2.2 Договору встановлено графік проведення оплати товару за Договором.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час прийняття судового рішення заборгованість відповідача за поставлений за накладною № 10709 від 09.04.2010 р. товар становить 62018,84 грн.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за поставлений за накладною товар Програмне забезпечення, а відповідачем позов визнано, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 62018,94 грн. боргу.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11193,11 грн. за наданим розрахунком, який здійснено з врахуванням передбаченого п. 2.2 Договору графіку здійснення оплат.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку порушення покупцем порядку оплати Програмного забезпечення, визначеного даним Договором, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Суд, здійснивши перерахунок розміру пені, встановив, що позивачем допущено арифметичні помилки в розрахунку та не взято до уваги сплату відповідачем 21.03.2011 р. суми в розмірі 36146,12 грн., тому розмір пені за правомірно заявлені позивачем періоди у відповідності п. 2.2 Договору становить 11 476,77 грн. Разом з тим, з врахуванням заявлених позовних вимог, пеня підлягає задоволенню в розмірі 11193,12 грн.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші виграні, пов'язані з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні телекомунікації»(0113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 10-А, ідентифікаційний код 33641151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтінг»(02068, м. Київ вул. Анни Ахматовой 7/15, ідентифікаційний код 24932263) 62018 (шістдесят дві тисячі вісімнадцять) грн. 84 коп. основного боргу, 11193 (одинадцять тисяч сто девяносто три) грн. 12 коп. пені, 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 12 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог про стягнення 10000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 05.08.2011 р.