Рішення № 17870481, 20.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/10020.07.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»

Простягнення 1558715, 29 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1-04-1163 від 08.04.2011 р.

ОСОБА_2, дов. № 1-4-1766/1 від 22.06.2010 р.

Від відповідача: Соковнін А.В. директор

ОСОБА_3, дов. № б/н від 01.12.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд» про стягнення 1596928, 00 грн. заборгованості за кредитом, 227220, 97 грн. заборгованості за простроченими та нарахованими відсотками за користування кредитом та 8067, 90 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором № 226 від 08.12.2006 р.

Ухвалою суду від 25.03.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/100 та призначено її розгляд на 11.04.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представники позивача у судовому засіданні 11.04.2011 р. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2011 р. надали витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.03.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 15.04.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 11.04.2011 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням директора та відсутністю посади юриста у штаті ТОВ «Оріяна Шіп Ярд».

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість директора бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

За таких обставин розгляд справи з наведених відповідачем підстав не відкладається.

Проте, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 25.03.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 11.04.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 27.04.2011 р.

Представник позивача у судове засідання 27.04.2011 р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представники відповідача заявили клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання їм можливості вирішити даний спір мирним шляхом.

У звязку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 23.05.2011 р., представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, задовольнив.

З метою надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом, суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у звязку з чим, а також враховуючи незявлення представника позивача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 27.04.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 23.05.2011 р.

У судовому засіданні 23.05.2011 р. представник позивача надав суду клопотання про відкладення розгляду даної справи з метою вирішення даного спору мирним шляхом.

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечень не навів.

Розглянувши клопотання позивача, суд його задовольнив, у звязку з чим у судовому засіданні 23.05.2011 р. було оголошено перерву до 01.06.2011 р.

У судове засідання 01.06.2011 р. представник позивача не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представники відповідача надали суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання йому можливості надати у наступному судовому засіданні укладену угоду до кредитного договору та мирову угоду у даному спорі.

Також представником відповідача було надано суду клопотання про продовження строк вирішення спору, яке суд з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, задовольнив.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи, суд його задовольнив з метою надання можливості відповідачу надати суду угоду до кредитного договору № 226 від 08.12.2006 р., у звязку з чим, а також приймаючи до уваги незявлення представника позивача у призначене судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 01.06.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 22.06.2011 р.

У судовому засіданні 22.06.2011 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом прийнята, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 1558715, 29 грн., з яких: 1204922, 70 грн. заборгованості за кредитом, 331588, 35 грн. заборгованості за відсотками, 16682, 63 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків та 5521, 61 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, у звязку з тим, що відповідачем було частково сплачено суму заборгованості, а саме: 392000, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості по тілу кредита та 8182, 20 грн. в рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Також у своїй заяві позивач просив повернути йому 2735, 02 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд її задовольнив, у звязку з чим у вирішенні даного спору має місце нова ціна позову 1558715, 29 грн.

Представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам можливості вирішити спір мирним шляхом.

Представниками сторін було надано суду клопотання про продовження строку вирішення спору, яке суд з метою повного, всебічного та обєктивного вирішення спору задовольнив.

Розглянувши клопотання відповідача, суд його задовольнив, у звязку з чим у судовому засіданні 22.06.2011 р. було оголошено перерву до 18.07.2011 р. об 11 год. 30 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

З метою дослідження доказів у справі у судовому засіданні 18.07.2011 р. було оголошено перерву до 20.07.2011 р. о 14 год. 05 хв.

У судовому засіданні 20.07.2011 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду письмові заперечення на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача повторно проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є «Комерційний банк «Даніель»(банк/кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»(позичальник) було укладено кредитний договір № 226 від 08.12.2006 р. та додаткові угоди до нього № 1 від 17.07.2007 р., № 2 від 07.12.2007 р., № 3 від 10.07.2008 р., № 4 від 07.08.2008 р., № 5 від 07.11.2008 р., № 6 від 06.03.2009 р., № 7 від 05.06.2009 р., № 8 від 25.12.2009 р., № 9 від 07.06.2010 р. та № 10 від 08.09.2011 р., які є невідємними частинами цього договору.

Відповідно до пункту 1.1. даного договору, зі змінами, внесеними додатковими угодами до нього, банк зобовязався надати позичальнику кредит у вигляді непоновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 1656928, 00 грн. (один мільйон шістсот пятдесят шість тисяч девятсот двадцять вісім), а позичальник зобовязався повернути фактично отримані кредитні кошти у термін до 07.12.2011 р. включно і щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитними коштами: з 08.12.2006 р. до 16.07.2007 р. у розмірі 20,0 % відсотків річних, з 17.07.2007 р. до 09.07.2008 р. у розмірі 19, 0 % відсотків річних, з 10.07.2008 р. до 06.11.2008 р. у розмірі 21, 5 % відсотків річних, з 07.11.2008 р. до 24.12.2009 р. у розмірі 26, 0 % відсотків річних, з 25.12.2009 р. до 24.06.2010 р. у розмірі 24, 0 % відсотків річних, з 25.06.2010 р. до 24.12.2010 р. у розмірі 28, 0 % відсотків річних, з 25.12.2010 р. до 07.12.2011 р. у розмірі 26, 0 % відсотків річних, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному в п. 5.2. цього договору, сплачувати 43, 0 % відсотки річних до повного погашення заборгованості за кредитом, а також штрафи та пені у розмірі та у випадках, передбачених даним кредитним договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. кредитного договору № 226 від 08.12.2006 р. визначено, що кредит надається позичальнику на будівництво яхтового центру.

У відповідності до п. 3.1.2. кредитного договору № 226 від 08.12.2006 р., позивач зобовязався надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі письмової заявки позичальника у межах суми, передбаченої п. 1.1. цього договору, а також за умови виконання відповідачем зобовязань, передбачених п. 3.2.8. цього договору, яким передбачено, що позичальник зобовязаний забезпечити умови для проведення банком перевірок, за даними бухгалтерського, оперативного і складського обліку, використання кредиту, його забезпеченості і своєчасного погашення.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобовязання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 1596928, 00 грн. за кредитним договором № 226 від 08.12.2006 р. з урахуванням змін і доповнень, викладених в додаткових угодах до нього, виконав належним чином. Отримання кредиту відповідачем підтверджується виписками по особовим рахункам, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 3.2.1. кредитного договору № 226 від 08.12.2006 р., відповідач зобовязався використовувати кредитні кошти у відповідності до цілей, визначених в п. 1.2. цього договору.

Пунктом 3.2.2. вищезазначеного договору встановлено, що позичальник зобовязався проводити погашення кредиту у відповідності із графіком зниження кредитної лінії та повністю повернути кредит у термін, зазначений в п. 1.1. цього договору.

У відповідності до п. 5.1. кредитного договору № 226 від 08.12.2006 р., за користування кредитом, у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього договору, відповідач зобовязався сплачувати плату: з 08.12.2006 р. до 16.07.2007 р. у розмірі 20,0 % відсотків річних, з 17.07.2007 р. до 09.07.2008 р. у розмірі 19, 0 % відсотків річних, з 10.07.2008 р. до 06.11.2008 р. у розмірі 21, 5 % відсотків річних, з 07.11.2008 р. до 24.12.2009 р. у розмірі 26, 0 % відсотків річних, з 25.12.2009 р. до 24.06.2010 р. у розмірі 24, 0 % відсотків річних, з 25.06.2010 р. до 24.12.2010 р. у розмірі 28, 0 % відсотків річних, з 25.12.2010 р. до 07.12.2011 р. у розмірі 26, 0 % відсотків річних. Розрахунок відсотків за користування кредитними коштами здійснюється на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

У своїй позовній заяві Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель»повідомило, що відповідач свої зобовязання за кредитним договором № 226 від 08.12.2006 р. належним чином не виконав, суму заборгованості за кредитом в розмірі 1596928, 00 грн. та суму заборгованості за простроченими та нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 227220, 97 грн. не сплатив.

Пунктом 6.1. вищезазначеного договору передбачено, що за взаємною домовленістю між сторонами, кожна з наступних подій має тлумачитись як подія невиконання зобовязань: 6.1.1. позичальник не сплатив банку у строк платежі по погашенню кредиту та/або сплата відсотків та інших виплат на користь банку відповідно до умов цього договору; 6.1.2. позичальник не виконав будь-яке із зобовязань по цьому договору, що не відноситься до п. 6.1.1. цієї статті.

В пункті 6.2. кредитного договору № 226 від 08.12.2006 р. передбачені наслідки подій невиконання зобовязань. Якщо виникла і триває подія невиконання зобовязань, у банка виникає право вимоги дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, виконання інших зобовязань позичальника за цим договором у повному обсязі.

Враховуючи наведене, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»про стягнення 1596928, 00 грн. заборгованості за кредитом, 227220, 97 грн. заборгованості за простроченими та нарахованими відсотками за користування кредитом та 8067, 90 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором № 226 від 08.12.2006 р.

У судовому засіданні 22.06.2011 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом прийнята, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 1558715, 29 грн., з яких: 1204922, 70 грн. заборгованості за кредитом, 331588, 35 грн. заборгованості за відсотками, 16682, 63 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків та 5521, 61 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, у звязку з тим, що відповідачем було частково сплачено суму заборгованості, а саме: 392000, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості по тілу кредита та 8182, 20 грн. в рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У звязку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»своїх зобовязань за кредитним договором № 226 від 08.12.2006 р. позивачем було направлено 20.12.2010 р. на адресу відповідача вимогу до позичальника вих. № 2-9-363, у якій Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель»запропонувало відповідачу здійснити погашення заборгованості за вищевказаним договором у добровільному порядку в термін до 30 календарних днів з моменту отримання цього листа.

ТОВ «Оріяна Шіп Ярд»отримало дану вимогу 12.01.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.12.2010 р.

Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без належного реагування.

Лише 12.05.2011 р., після порушення провадження у даній справі № 37/100, Товариством з обмеженою відповідальністю було сплачено 392000, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості по тілу кредита та 8182, 20 грн. в рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Таким чином, враховуючи те, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1204922, 70 грн. заборгованості за кредитом, 331588, 35 грн. заборгованості за відсотками, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»1204922, 70 грн. заборгованості за кредитом, 331588, 35 грн. заборгованості за відсотками визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5521, 61 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 11.04.2011 р. до 21.06.2011 р., а також 16682, 63 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.10.2010 р. 21.06.2011 р., посилаючись на пункт 7.1. кредитного договору № 226 від 08.12.2006 р., яким встановлено, що за порушення позичальником якого-небудь із зобовязань по сплаті відсотків користування кредитними коштами, термін повернення кредиту згідно з графіком зниження кредитної лінії, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0, 2 % відсотка від суми простроченого платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

У відповідності до п. 7.4. вищезазначеного договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбаченої пунктом 6.1. цього договору, здійснюється протягом трьох років, починаючи з дня, коли відповідне зобовязання повинне бути виконане позичальником.

Згідно з п. 6.1.1. кредитного договору № 226 від 08.12.2006 р., за взаємною домовленістю сторін, несплата позичальником банку у строк платежів по погашенню кредиту та/або сплати відсотків та інших виплат на користь банку має тлумачитись як подія невиконання зобовязань.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»підлягає пеня у розмірі 5521, 61 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та 16682, 63 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»підлягає задоволенню повністю.

Позивач у своїй заяві про зменшення позовних вимог просить суд також повернути йому 2735, 02 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України «про державне мито»передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

Враховуючи наведене, зменшення розміру позовних вимог не є підставою для повернення позивачу державного мита, у звязку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні даної вимоги.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна Шіп Ярд»(Печерський узвіз, буд. 17, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 30216152) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»(вул. Саксаганського, буд. 3, літ. А, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 26475516) 1204922 (один мільйон двісті чотири тисячі девятсот двадцять дві) грн. 70 коп. заборгованості за кредитом, 331588 (триста тридцять одна тисяча пятсот вісімдесят вісім) грн. 35 коп. заборгованості за простроченими та нарахованими відсотками за користування кредитом, 5521 (пять тисяч пятсот двадцять одну) грн. 61 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 16682 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 63 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом, 15 587 (п'ятнадцять тисяч пятсот вісімдесят сім) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

25.07.2011 р.