Рішення № 17854911, 11.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/62

11.07.11

За позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»

про стягнення 1 743 231, 44 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Дідиченко М.А.

Представники:

від позивача: Рямушкін І.Є.

від відповідача: Дзусенко Т.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 743 231, 44 грн. за договором № 010/93-12/43 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості) від 25.12.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.03.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що 25.12.2007 р. між сторонами укладено кредитний договір № 010/93-12/43 на розвиток бізнесу строком до 17.12.2017 р. зі сплатою процентів в розмірі 12 % річних з 1-го по 6-й місяць кредитування, з 7-го місяця кредитування під 15, 5 % річних, а не 19 % як зазначає позивач. Крім того, зазначив, що на час розгляду справи відкрите виконавче провадження та здійснюється стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в розмірі 1 622 189, 86 грн. відповідно до виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни № 5549 від 16.12.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/62 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.04.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/62 –суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Дідиченко М.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2011 р. суддями Пригуновою А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Дідиченко М.А. справу № 51/62 прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2011 р. за участю представників сторін.

Розгляд справи переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.07.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2007 р. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»укладено договір № 010/93-12/43 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості) від 25.12.2007 р., за умовами якого позивач зобов’язався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 600 000, 00 грн. на строк до 17.12.2017 р.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3. договору кредит відповідачу надається для розвитку бізнесу. За користування кредитом відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 12% річних з 1-го по 6-й місяць кредитування включно, з 7-го місяця кредитування –під 15, 5 % річних.

Згідно з п. 2.1. виконання відповідачем зобов’язань за договором забезпечується іпотекою належних відповідачу нежитлових приміщень по вул. Червонопрапорній, 34 у місті Києві та порукою.

Відповідно до п. 3.6. договору відповідач зобов’язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом, починаючи з першого місяця видачі першого траншу за кредитом до зменшення ліміту кредитування. Відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього дня кожного місяця шляхом перерахування відповідачем коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту –не пізніше дня такого погашення.

У відповідності до п. 4.3. договору з його підписанням сторони домовились, що будь-яке порушення відповідачем умов договору повинно розглядатись як істотне, яке надає позивачу право незалежно від встановлених договором строків виконання зобов’язань вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.

Договір, відповідно до п. 9.1., набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення відповідачем заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 29.09.2009 р. до кредитного договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. процентну ставку за користування кредитом встановлено у розмірі 20%.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 30.03.2010 р. сторони внесли зміни до кредитного договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. за умовами якого позивач зобов’язався відкрити відповідачу невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 537 052, 05 грн. на строк до 17.12.2011 р. та встановили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 21%.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо повернення кредиту за договором № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 1 522 052, 05 грн., а також 208 456, 84 грн. –заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 2 804, 80 грн. –пені за порушення строків погашення кредиту, 9 908, 75 грн. –пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»кошти у розмірі 1 600 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором, відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт», а також наявних у справі фінансових документів, відповідач неналежним чином виконує умови кредитного договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. щодо повернення суми кредиту відповідно до встановленого сторонами графіку та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»звернулось до відповідача з претензією № 09-07/0/1338/1 від 03.09.2010 р., у якій вимагав виконати умови договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. щодо повернення кредиту та сплати відсотків.

Однак відповідач відповіді на претензію не надав та, при цьому, заборгованість за договором № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. не сплатив.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав здійснення стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»суми богу в сумі 1 622 189, 86 грн. на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 25.01.2011 р. № 23965329.

Розглядаючи даний спір по суті, судом також встановлено, що 16.12.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. вчинено виконавчий напис на звернення стягнення на нерухоме майно –нежиле приміщення загальною площею 699, 1 кв.м. по вул. Червонопрапорній, 34 та за рахунок виручених коштів підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р.

Вказаний виконавчий напис вступає в силу з моменту його вчинення –16.12.2010 р. та зареєстровано в реєстрі № 5549.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 25.01.2011 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 5549 від 16.12.2010 р., про що винесено постанову № 23965329.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду спору в суді виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 5549 від 16.12.2010 р. не закінчено, тобто звернення стягнення на нерухоме майно –нежиле приміщення загальною площею 699, 1 кв.м. по вул. Червонопрапорній, 34 не відбулось та, відповідно, позивач не задовольнив свої вимоги за рахунок предмету іпотеки відповідно до п. 2.1.1. договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р.

Також відповідач заперечує проти зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами за договором № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р.

Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами укладались додаткові угоди № 1 від 29.09.2009 р. та № 2 від 30.03.2010 р., якими змінювалась відсоткова ставка за кредитним договором № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. до 20 % та 21 % відповідно.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів виконання зобов’язання за кредитним договором № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р., а також ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених договором відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку суду розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту становить 2 804, 80 грн. та пеня за несвоєчасне погашення процентів –9 908, 75 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»про стягнення заборгованості по кредиту за кредитним договором № 010/93-12/43 від 25.12.2009 р. у розмірі 1 522 052, 05 грн. та 208 456, 84 грн. –заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, а також 2 804, 80 грн. –пені за порушення строків погашення кредиту, 9 908, 75 грн. –пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Пласт»(01103, м. Київ, вул. М.Драгоманова, 2, кв. 125, код ЄДРПОУ 13690450), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) 1 522 052, 05 (один мільйон п’ятсот двадцять дві тисячі п’ятдесят дві грн. 05 коп.) грн., 208 456, 84 (двісті вісім тисяч чотириста п’ятдесят шість грн. 84 коп.) грн. –заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 2 804, 80 (дві тисячі вісімсот чотири грн. 80 коп.) грн. –пені за порушення строків погашення кредиту, 9 908, 75 (дев’ять тисяч дев’ятсот вісім грн. 75 коп.) грн. –пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 17 432, 31 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять дві грн. 31 коп.) –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді

Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Дідиченко М.А.

Дата підписання: 01.08.2011 р.