Рішення № 17854915, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/8326.07.11 За позовом Приватного підприємства «Котлоенергоремонт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ»

простягнення 12526,80 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 23 від 23.05.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № 07/2011 від 01.07.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Котлоенергоремонт»(далі позивач, ПП «Котлоенергоремонт») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ»(далі-відповідач, ТОВ «ЕЛІТ») про стягнення з відповідача на користь позивача 12526,80 грн. основного боргу за переданий у власність відповідача товар за видатковою накладною № 0000004 від 23.09.2009 р. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату вартості товару за згаданою видатковою накладною в розмірі 12526,80 грн., що зумовило виникнення заборгованості, яка станом на час звернення до суду не погашена, вимогу про сплату боргу № 21 від 19.04.2011 р., виставлену на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України залишено без відповіді та задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2011 р. порушено провадження по справі № 5/83 та призначено до розгляду на 12.07.2011 р.

11.07.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в звязку з відрядженням представників.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав суду додаткові документи на виконання ухвали про порушення провадження у справі, а також заявив клопотання про стягнення з відповідача також судових витрат на оплату витрат адвоката в розмірі 3000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, врахувавши заявлене відповідачем клопотання, суд на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 26.07.2011 р.

21.07. 2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути 12526,80 грн. суми основного боргу та 2481,78 грн. інфляційних втрат, а також стягнути раніше заявлені судові витрати.

22.07.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву (з додатковими документами), згідно якого в позові просив відмовити в повному обсязі, з огляду на те, що позивачем в порушення ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України було змінено ціну договору поставки № 17/10 від 17.10.2008 р. При цьому, відповідачем здійснено переоплату в розмірі 33264,00 грн., отже виконано свої обовязки за договором в повному обсязі. При цьому, поставку обладнання було здійснено через 9 місяців після внесення попередньої оплати в порушення п. 3.1 Договору.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Судом оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір № 17/10 (далі-Договір), за умовами п. 1.1 якого покупець оплачує, а постачальник постачає стабілізатор напруги 2000 ВА (надалі обладнання) продавець зобовязується передати будівельні матеріали (далі-товар), а зобовязується прийняти та оплатити такий товар.

Ціна обладнання складає 33264,00 грн., з врахуванням ПДВ 20% -5544,00 грн. (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору у випадку зміну курсу валют, ціна обладання перераховується по існуючому курсу.

Відповідно п. п. 3.1-3.2 Договору постачальник зобовязується передати покупцю обладнання не пізніше ніж через 30 днів після надходження передоплати на розрахунковий рахунок покупця згідно п. 4.1 Договору.

Датою поставки обладнання буде вважатись дата повідомлення про готовність обладнання постачальником при умові своєчасної оплати згідно з п. 4.1 Договору.

Покупець перераховує передоплату в розмірі 100 % від загальної суми Договору, що складає 33264,00 грн. з врахуванням ПДВ-20% - 5544,00 грн. на розрахунковий рахунок постачальника після підписання даного Договору (п. 4.1 Договору).

П. 9.1 сторони погодили, що строк дії Договору наступає з моменту його підписання сторонами та діє до припинення строку гарантії на обладнання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 12.12.2008 р, було внесено передоплату за Договором в розмірі 33264,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 5908 від 12.12.2008 р.

При цьому, товар за Договором відповідачем в строк до 11.01.2009 р. не поставлено. Разом з тим, судом встановлено, що жодних вимог зі сторони відповідача щодо поставки товару у встановлений законом строк чи повернення попередньої оплати не заявлялось.

Позивачем 23.09.2009 р. поставлено обладнання відповідачу за видатковою накладною № РН-0000004 від 23.09.2009 р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) на суму 45790,80 грн., який одержано представником відповідача за довіреністю № 300 від 22.09.2009 р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) без зауважень.

Факт одержання товару відповідачем не заперечується. При цьому, посилання відповідача на те, що представник був уповноважений одержати товар на суму 33264,00 грн., суд до уваги не бере, так як згідно довіреності належить отримати: стабілізатор напруги 1 шт., що відповідає видатковій накладній № РН-0000004 від 23.09.2009 р.

При цьому, факт визнання заборгованості по оплаті цього товару з врахуванням раніше здійсненої позивачу передоплати підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2010 р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за видатковою накладною № РН-0000004 від 23.09.2009 р., а відповідачем прийнято обладнання на загальну суму 45790,80 грн.

Факт несплати частини боргу за обладнання в розмірі 12526,80 грн. відповідачем не заперечувався.

Посилання відповідача на зміну позивачем ціни товару після укладення Договору, суд вважає необґрунтованими, так як товар поставлено не в строк поставки, передбачений укладеним між сторонами Договором, а 23.09.2009 р. за видатковою накладною, тому ціна поставленого товару могла змінюватись. Тим більше, що наведене передбачалось й п. 1.2 Договору у випадку зміни курсу.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений за видатковою накладною № РН-0000004 від 23.09.2009 р. товар становить 12 526,80 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 13.05.2009 р. (отримана відповідачем 01.06.2009 р. згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст 530 ЦК України).

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк суду не надано.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за поставлене за видатковою накладною обладнання, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12526,80 грн. боргу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2481,78 грн. інфляційних втрат за вересень 2009 р. - червень 2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Судом встановлено, що позивачем заявлено менший період до стягнення інфляційних втрат, разом з тим, з врахуванням заявленого періоду, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати за період невиконання відповідачем обовязку по сплаті боргу становлять 2618,04 грн., а тому з врахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення 2481,78 грн. інфляційних втрат.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Крім цього, відповідач просив стягнути 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, на підтвердження чого надав суду договір № 3 надання правової допомоги від 11.04.2011 р., платіжні доручення № 65 від 15.04.2011 р. на суму 2000,00 грн. та № 109 від 16.05.2011 р. на суму 1000,00 грн. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1.

Судом встановлено, що за договором № 3 надання правової допомоги від 11.04.2011 р., укладеному між адвокатом ОСОБА_1. (виконавець) та позивачем (замовник), виконавець зобовязався надати замовнику правову допомогу - консультаційні послуги, здійснювати представництво інтересів останнього в органах господарського суду першої інстанції з питань захисту прав замовника в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт»вартості поставленного товару (стабілізатора напруги), застосовувати всі способи до покладення сумм судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката на вину особу, а замовник зобовязаний оплатити надану правову допомогу у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з п. 5.1 згаданого договору за правову допомогу, передбачену п. 1.1, п. 1.2 замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі 3000 грн. без ПДВ.

Замовник здійснює оплату в розмірі 2000,00 грн. без ПДВ в безготівковому порядку у термін до 30.04.2011 р. Інші грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. без ПДВ замовник сплачує виконавцю до 30.05.2011 р.

Позивачем сплачено 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 65 від 15.04.2011 р. на суму 2 000,00 грн. та № 109 від 16.05.2011 р. на суму 1000,00 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача лише 1 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката з огляду на наступне.

В силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України "Про адвокатуру".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру»адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/УІ), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру".

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України»заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обгрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За загальним правилом, яке встановлено ч. 1 ст. 33 ГПК України, докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, представництво позивача в суді здійснювалось адвокатом ОСОБА_1., разом з тим, позивачем не надано суду акта прийому виконаних робіт (наданих послуг ) чи будь-якого іншого документу на підтвердження часу, який потрачено адвокатом на вивчення наданих клієнтом документів щодо предмету спору, аналізу діючого законодавства, судової практики, надання консультацій замовнику до початку співпраці та протягом всього періоду підготовки справи для подання до суду, складання та направлення запитів, підготовки та складання претензії, позовної заяви, а також обґрунтування нарахування суми 3000 грн. з огляду такого потраченого часу з врахуванням ставок гонорару адвоката.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума адвокатських послуг в 3 000 грн. є явно завищеною.

Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а також розмір заявлених позовних вимог, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А, ідентифікаційний код 32396857) на користь Приватного підприємства «Котлоенергоремонт»(20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 87 кв. 29, ідентифікаційний код 31909256) 12526 (дванадцять тисяч пятсот двадцять шість) грн. 80 коп. основного боргу, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 150 (сто пятдесят) грн. 08 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складене 02.08.2011 р.