Постанова № 17675400, 19.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2011 № 25/22

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Чорної Л.В.

Рєпіної Л.О.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача Носовець В.В.

від відповідача не зявився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл Ю Нет» на рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року

у справі № 25/22 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл Ю Нет»

про стягнення 1371268,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (надалі позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл Ю Нет» (надалі відповідач) заборгованості у загальній сумі 1371268,88 грн., в тому числі основної заборгованості по кредиту у сумі 1228798,92 грн., прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 118384,58 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків в сумі 24085,38 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року у справі № 25/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл - Ю Нет» (ідентифікаційний код 30603588, адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, корпус 1-Б, кімн. 209, р/р26006301100659 у Подільській філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 300777 або будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (ідентифікаційний код 14359319, адреса: 01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка / вул. Пушкінська, 8/26) 1270577,75 грн. (один мільйон двісті сімдесят тисяч пятсот сімдесят сім гривень 75 копійок) та судові витрати в сумі 12925,26 грн. (дванадцять тисяч девятсот двадцять пять гривень 26 копійок) грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл Ю Нет» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року по справі № 25/22 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Дабл-Ю Нет» про стягнення заборгованості відмовити повністю. Оплату державного мита покласти на позивача - ПАТ «ВТБ Банк».

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Позивачем надано копію листа-вимоги № 9 від 18.05.2010 року до ТОВ «Дабл - Ю Нет» без доказів його направлення поштою та/або отримання такого листа відповідачем. Надана позивачем копія конверту рекомендованого листа та поштове повідомлення про вибуття відповідача від 21.05.2011 р. не дозволяють встановити, що саме направляв ПАТ ВТБ Банк.

Апелянт вважає, що належним повідомленням відповідача про виникнення обов'язку з виконання договору поруки було б направлення відповідного листа-вимоги цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення по зазначеній в Договорі адресі. При цьому опис вкладення був би належним доказом того, що саме направлялося Банком до відповідача. Відсутність опису до листа - не дозволяє встановити зміст подібного листа. За зазначених обставин, ПАТ «ВТБ Банк» не доведено повідомлення поручителя про заборгованість Боржника по кредиту, тому відсутні підстави для виникнення у ТОВ «Дабл - Ю Нет» обов'язку з погашення кредиту, процентів та штрафних санкцій Боржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 19.07.2011 року.

Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В засідання суду, призначене на 19.07.2011 року відповідач повноважних представників не направив хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача та відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та надав відзив на апеляційну справу. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 (надалі Позичальник, Боржник) було укладено Кредитний договір № 03.88-108/08-СК (надалі Кредитний договір).

Предметом даного договору є надання позивачем Позичальнику грошових коштів на таких умовах: сума кредиту 160000,000 доларів США, строк користування по 16 вересня 2011 року, плата за користування кредитом 19% річних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобовязання за Кредитним договором виконав, надав Позичальнику кредит у сумі 160000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 19_4 від 17.09.2008 року (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи).

Так, 17 вересня 2008 року в забезпечення зобовязань Позичальника за Кредитним договором між позивачем і відповідачем було укладено Договір поруки № 03.88-108/08-ДП (надалі Договір поруки), за яким відповідач на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед позивачем відповідати по борговим зобовязанням Боржника ОСОБА_1., які виникають з умов Кредитного договору № 03.88-108/08-СК від 17.09.2008 року, а саме повернути кредит у розмірі 160000,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розміри, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

Згідно з умовами п. 3.1 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін № 1 від 28.07.2009 року, Позичальник зобовязався погашати позивачу суму кредиту та процентів щомісячно відповідно до Графіку погашення кредиту і сплати процентів (надалі Графік), яким були визначені відповідні строки та суми погашення кредиту та відсотків щомісячно.

Позичальник неналежним чином виконував зобовязання з погашення визначених у Графіку сум кредиту та не повністю виплачував проценти за користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи випливає, що станом на 18 травня 2010 року заборгованість Позичальника по сплаті відсотків складала 4812,82 доларів США, нарахованих за період з 30.03.2010 року по 29.04.2010 року.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини другої ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як визначено п. 3.1 Кредитного договору кредит та відсотки сплачуються відповідно до визначеного сторонами Графіку. Таким чином, Кредитним договором встановлено поетапне погашення суми кредиту щомісячно в сумах, визначених в Графіку, а остаточним терміном погашення кредиту пунктом 1.1 Кредитного договору визначено 16 вересня 2011 року.

У відповідності до п. 5.5 Кредитного договору Позичальник зобовязаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом незалежно від настання строку виконання зобовязання у випадку не сплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно Графіку, якщо прострочення виконання цих зобовязань більше трьох банківських днів.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.1 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником зобовязань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування, Позичальник зобовязаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми прострочених зобовязань.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя

В частині першій ст. 555 ЦК України йдеться про необхідність надання кредитором поручителю вимоги, про що поручитель зобовязаний повідомити боржника. Про необхідність надання кредитором вимоги поручителю випливає і з частини другої вказаної статті, де йдеться про те, що поручитель може висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник.

У відповідності до п. 2.4 Договору поруки у випадку невиконання Боржником боргових зобовязань перед позивачем за Кредитним договором, позивач має право звернутися до поручителя (відповідача) з письмовою вимогою про виконання боргових зобовязань в повному обсязі чи частково.

Пунктом 2.8 Договору поруки визначено, що вимога Банку вважається отриманою Поручителем, якщо Банк надіслав її поштою за адресою Поручителя, вказаною в цьому договорі або повідомлену Банку Поручителем згідно з п. 2.9 цього договору. Для дійсності вимоги Банк не зобовязаний надавати Поручителю підтверджуся виконання боргових зобовязань Боржником.

У відповідності до п. 2.9 Договору поруки при зміні своєї адреси Поручитель зобовязаний повідомити про це Банк. До отримання такого повідомлення вимога Банку належить до подання за вказаною в цьому договорі адресою.

В розділі 7 Договору поруки адресою відповідача визначено: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, корп. 1, літ. «Б», кімн. 209. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про зміну своєї адреси. Тому за правилами п. 2.8, 2.9 Договору поруки направлення позивачем поштою вимоги за вказаною вище адресою є належним доказом повідомлення відповідача.

З огляду на викладене, у звязку з порушенням Позичальником зобовязання щодо своєчасної сплати відсотків згідно Графіку, в результаті чого станом на 18 травня 2010 року утворилася заборгованість в сумі 4812,82 доларів США, позивач мав право вимагати від Позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати процентів, що кореспондується з обовязком Позичальника, визначеним пунктом 5.5 Кредитного договору.

Згідно частини другої ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки встановлено в пункті 2.6, що Поручитель приймає на себе зобовязання у випадку невиконання Боржником зобовязань перед Банком за Кредитним договором, здійснити виконання боргових зобовязань в обсязі, заявленому Банком в письмовій вимозі, протягом 5-ти банківських днів з моменту направлення відповідної письмової вимоги Банку. У відповідності до п. 2.7 Договору поруки подання Банком вимоги щодо виконання частини боргових зобовязань не позбавляє Банк права подати до Поручителя вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобовязань.

В матеріалах справи міститься лист-вимога позивача № 458/123-08-2 від 19.05.2010 року, адресована відповідачу на адресу: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, корп. 1, літ. «Б», кімн. 209, про виконання порушеного Боржником зобовязання за Кредитним договором та повернення всієї суми кредиту, сплати відсотків та штрафних санкцій. Вказана вимога направлена відповідачу поштою 19.05.2010 року, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті про відправлення. Згідно відмітки пошти від 21.05.2010 року з зазначеної на конверті адреси відповідач вибув (копія конверту міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що лист-вимога позивача № 458/123-08-2 від 19.05.2010 року відповідає вимогам п.п. 2.8, 2.9 Договору поруки, а саме направлена позивачем поштою на адресу, вказану в Договорі поруки, за відсутності доказів повідомлення відповідачем позивача про зміну його адреси, вона приймається господарським судом в якості належного доказу письмового повідомлення позивачем відповідача про вимогу щодо виконання відповідачем боргових зобовязань Позичальника.

Таким чином, умовами Договору поруки обмежений обсяг зобовязання Поручителя щодо сплати боргових зобовязань Боржника за Кредитним договором, розміром заявлених Банком вимог, визначених у письмовому повідомленні.

В листі-вимозі позивача № 458/123-08-2 від 19.05.2010 визначено вимогу про сплату заборгованості Боржника в загальному розмірі 159815,07 доларів США, в тому числі 154560,07 доларів США основного боргу, 244,72 доларів США поточної заборгованості за відсотками, 4812,82 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 197,46 доларів США штрафних санкцій.

За таких умов, відповідач згідно листа вимоги позивача № 458/123-08-2 від 19.05.2010 року зобовязаний здійснити виконання боргових зобовязань в обсязі, заявленому у вказаній вимозі.

Як було вірно досліджено судом першої інстанції, відповідачам не сплачено позивачу заборгованість Боржника у сумі 159815,07 доларів США, заявлену позивачем у письмовій вимозі № 458/123-08-2 від 19.05.2010 у строки, визначені п. 2.6 Договору поруки.

За таких умов у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на суму 159815,07 доларів США, в тому числі 154560,07 доларів США основного боргу, 244,72 доларів США поточної заборгованості за відсотками, 4812,82 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 197,46 доларів США штрафних санкцій.

Отже, позовні вимоги, які перевищують розмір вказаної (заявленої позивачем у вимозі 458/123-08-2 від 19.05.2010) заборгованості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. При цьому згідно умов п. 2.6 Договору поруки Банк не позбавлений права подати до Поручителя вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобовязань.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі, еквівалентній 159815,07 доларам США, що становить 1270577,75 грн. згідно офіційного курсу Національного банку України 7,9503 грн. за 1 долар США станом на 17.01.2011 року, в тому числі щодо стягнення 1228798,92 грн. заборгованості по кредиту (еквівалент 154560,07 доларам США), 40208,96 грн. відсотків (еквівалент 5057,54 доларам США = 4812,82 + 244,72) та 1569,87 грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків (еквівалент 197,46 доларам США).

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 25/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 25/22 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддяБаранець О.М.

СуддіЧорна Л.В.

Рєпіна Л.О.

21.07.11 (відправлено)