Постанова № 17675399, 19.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2011 № 61/178

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Чорної Л.В.

Рєпіної Л.О.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача Грабовська І.В.

від відповідача не зявився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд" на рішення господарського суду м. Києва від 18.05.2011 року.

у справі № 61/178 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Приватного підприємства "Промгазсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд"

про стягнення заборгованості 153 738 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.05.2011 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд.2; код 36146554) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства "Промгазсервіс" (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1; код 31611584) 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 87 коп. пені, 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 130000 грн. 00 коп. провадження у справі припинено відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МегаполісБуд" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 року у справі № 61/178, зменшивши розмір стягнутого штрафу на 70 %. Викласти абзац 1,2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 року у справі № 61/178 в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбуд» на користь Приватного підприємства «Промгазсервіс» 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 87 коп. пені, 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 1478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) 03 коп. витрат по сплаті державного мита, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 51 коп. витрат і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, враховуючи те, що порушення зобов'язання зі сторони ТОВ «Мегаполісбуд» було зумовлене відсутністю коштів у останнього, що спричинило несвоєчасне його погашення, беручи до уваги повне погашення суми боргу ТОВ «Мегаполісбуд» до ухвалення рішення Господарським судом міста Києва у справі № 61/178 та відсутність значних збитків у ПП «Промгазсервіс», суд у відповідності до ч. 3 статті 83 ГПК України може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 19.07.2011 року.

В засідання суду, призначене на 19.07.2011 року позивач повноважних представників не направив хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 14 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, позивач зобовязується надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобовязується повернути отримані грошові кошти у визначений даним договором строк.

Відповідно до положення пункту 4.1 Договору строк надання поворотної фінансової допомоги відповідачу становить 109 календарних днів з моменту надходження грошей на р/рахунок відповідача (переказу грошей позивачем).

Відповідно до положення пункту 5.1 Договору, по закінченні строку, вказаного в п.4.1 даного Договору, відповідач зобов'язується протягом 3-х банківських днів повернути всю суму поворотної фінансової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав належним чином умови Договору, зокрема, перерахував на користь відповідача грошові кошти в розмірі 180 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1699 від 14.10.2010 року.

Так 18 січня 2011 року відповідач згідно платіжного доручення №20 повернув частину суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Відповідач у визначений Договором строк, взяті на себе зобовязання за Договором в повному обсязі не виконав, зокрема, надані йому за Договором грошові кошти у встановлений Договором строк в повному обсязі не повернув, внаслідок чого у відповідача перед позивачем на момент подачі позову утворилась заборгованість по неповернутій сумі фінансової допомоги в розмірі 130000 грн. 00 коп. (180 000 грн. 00 коп. - 50 000 грн. 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першої статті 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції основна сума боргу, що становить 130000 грн. 00 коп. сплачена відповідачем позивачу в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №100 від 28.04.2011 року на суму 100 000 грн. 00 коп. та платіжним дорученням № 111 від 11.05.2011 року на суму 30000 грн. 00 коп. В зв'язку з чим, відповідач просив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 130 000 грн. 00 припинити.

Оскільки Позивачем було подано пояснення з уточненням позовних вимог, в яких позивач повідомив про сплату відповідачем 100000 грн. 00 коп. основного боргу, тому відповідно суд першої інстанції правомірно провадження у справі припинив в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 130 000 грн. 00 коп. відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору, відповідач несе наступну відповідальність за даним Договором: за несвоєчасне повернення поворотної фінансової допомоги відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від позиченої суми, та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення повернення.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене, оскільки Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, отже дії відповідача є порушенням зобовязання, колегія суддів, перевіривши чи відповідає вимогам законодавства зроблений судом першої інстанції розрахунок штрафу та пені, вважає, що суд правомірно в повному обсязі задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 13000,00 грн., та частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені, а саме в розмірі 4802,87 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в розмірі 7 647 грн. 20 коп., сплачених позивачем за юридичні послуги, на підставі договору на юридичне обслуговування від 24.03.2011 року, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що останні не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, статтею 5 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

З наведеної статті вбачається, що адвокат в разі надання адвокатських послуг може складати заяви, в тому числі позовні заяви, інші документи правового характеру; здійснювати представництво в суді, подавати юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснювати правове забезпечення підприємницької діяльності юридичних осіб.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи договору на юридичне обслуговування від 24.03.2011 року, сторонами якого є фізична особа підприємець ОСОБА_1. та позивач в особі директора Клименко О.В.

Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення №1785 від 25.03.2011 року, яке свідчить про перерахування позивачем суми 7 647 грн. 20 коп. на рахунок отримувача фізичної особи підприємця ОСОБА_1., що свідчить про надання цих послуг ОСОБА_1., як субєктом підприємницької діяльності.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться у ст.2 вказаного Закону, згідно з якою адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, обєднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські обєднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження суми понесених витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано платіжне доручення № 1785 від 25.03.2011 року, яке свідчить про перерахування позивачем суми 647 грн. 20 коп. на рахунок отримувача фізичної особи підприємця ОСОБА_1., що свідчить про надання цих послуг ОСОБА_1. як субєктом підприємницької діяльності та не надано доказів оплати послуг адвоката, повязаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відмову з задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 7 647 грн. 20 коп. сплачених позивачем за юридичні послуги.

Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушення зобовязання відповідно до п. 4. ст. 83 ГПК України повязана з наявністю виняткового випадку. Відповідач не надав суду доказів наявності такого виняткового випадку.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 18.05.2011 року у справі № 61/178.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.05.2011 року у справі № 61/178 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 61/178 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддяБаранець О.М.

СуддіЧорна Л.В.

Рєпіна Л.О.

21.07.11 (відправлено)