Постанова № 17674068, 11.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011 № 34/76-55/358

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів: Гольцової Л.А.

Рябухи В.І.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 03.02.2010;

ОСОБА_2 представник, дов. б/н від 03.02.2010;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, дов. № 33/10 від 19.02.2010;

ОСОБА_4 представник, дов. № 35/10 від 16.03.2010;

ОСОБА_5 представник, дов. № 41/10 від 17.03.2010;

ОСОБА_6 представник, дов. № 120-0-0-00/10-661 від 04.04.2011;

від третіх осіб: не викликались та не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 у справі № 34/76-55/358 (судді: Ягічева Н.І.- головуюча, Станік С.Р., Дідиченко М.А.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський хлібокомбінат"

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Ніжинський хліб",

Закрите акціонерне товариство "Укрзернопром",

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7

про визнання недійсними договорів та усунення перешкод

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 07.02.2011, 28.02.2011, 14.03.2011 розгляд апеляційної скарги відкладався на 28.02.2011, 14.03.2011, 04.04.2011, відповідно.

04.04.2011 у судовому засідання скаржником подано клопотання про оголошення у судовому засіданні повного рішення на підставі ст.ст. 22, 85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 85, 99 ГПК України, 04.04.2011 колегією суддів оголошено про перерву до 11.04.2011 для виготовлення повного тексту постанови апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 у справі № 34/76-55/358 позов задоволено частково, визнано недійсними договори, укладені між позивачем та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль": поруки № 11/1-2622 від 09.12.2008; іпотечний від 09.12.2008; застави основних засобів № 11/1-2630 від 09.12.2008; застави товарів в обігу № 11/1-2628 від 09.12.2008; підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 134,86 грн., державне мито в розмірі 48,57 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що Статут позивача, в редакції, чинній на час укладання оспорюваних правочинів, (протокол № 1 від 21.04.2008, зареєстрований 14.05.2008 за № 10641050008000023) (п.5.1), не закріплює за спостережною радою права давати згоду на відчуження майна на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства; голова правління розпоряджається всім майном товариства, включаючи кошти, згідно з чинним законодавством і цим Статутом; відчуження майна передбачає укладення та виконання, в тому числі договорів поруки та застави; відповідачем не доведено того, що загальні збори акціонерів позивача знали про факт укладання зазначених угод у 2008р. та схвалили їх; виконання оспорюваних угод виконавчим органом не може свідчити про факт схвалення оспорюваних угод вищим органом акціонерного товариства; прийняте рішення про визнання недійсними оспорюваних договорів є підставою для вилучення записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, однак, зазначене рішення не набрало законної сили, реєстратори не зверталися із заявами про виключення записів, а тому станом на день прийняття рішення право позивача не порушене.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 у справі № 34/76-55/358 скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на неправильне застосування вимог ч.2 ст.98 ЦК України, порушення ст.ст. 4, 10, 41, 46-48 Закону України "Про господарські товариства", Статутів позивача від 30.04.04 та від 09.08.05, і стверджує, що серед питань, прийняття рішення у яких повинне здійснюватись виключно загальними зборами акціонерів, визначених статтею 41 Закону України "Про господарські товариства", відсутні питання щодо надання дозволу правлінню товариства на укладення договорів застави (іпотеки), поруки, у тому числі й питання про відчуження майна товариства.

Посилаючись на положення п.п. 3.4, 5.8, 8.4.5 Статуту позивача від 14.05.08, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", скаржник стверджує, що голова правління позивача наділений акціонерами товариства повноваженнями щодо прийняття рішення про укладення договорів іпотеки, застави засобів, застави товарів, поруки; укладення ним договорів застави, іпотеки не потребує попереднього погодження загальними зборами акціонерів.

Крім того, відповідно до п.3 протоколу засідання наглядової ради позивача від 14.05.08, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, прийнято рішення уповноважити голову правління позивача підписати відповідні договори поруки та застави, а також будь-які інші необхідні документи на умовах, йому відомих.

На думку скаржника, висновок суду про те, що оскільки укладення договорів застави (іпотеки) та поруки здійснювалось без попереднього надання дозволу на їх укладення загальними зборами акціонерів, то такі договори укладено з перевищенням обсягу цивільної дієздатності та з порушенням ч.2 ст. 98 ЦК України, а отже підлягають скасуванню, є помилковим, зробленим з порушенням вимог ст.ст. 4, 10, 41, 46-48 Закону України "Про господарські товариства", Статуту позивача від 14.05.08.

Як стверджує скаржник, голова правління Закритого акціонерного товариства "Укрзернопром", яке володіє 99,6% акцій позивача, є членом наглядової ради позивача, ним підписано кредитний договір, забезпеченням за яким виступають ЦМК позивача та ЦМК Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський хліб", отже, одна лише ця обставина вказує на схвалення оспорюваних договорів забезпечення мажоритарним акціонером товариства.

Скаржник посилається на те, що згідно з протоколом № 1 від 25.04.07 (п.10), затверджуючи звіти голови правління, наглядової ради, річного фінансового звіту, акціонери товариства були обізнані про укладення кредитних договорів та оспорюваних договорів забезпечення і фактично схвалили їх шляхом затвердження відповідних звітів.

Посилаючись на положення ст. 241 ЦК України, скаржник заявляє, що позивач через свої відповідні органи (правління, наглядову раду, бухгалтерію) протягом тривалого часу вчиняв дії на виконання умов цих договорів, що вказує на повне їх схвалення, зокрема, шляхом укладення договорів страхування.

Скаржник не погоджується із твердженням суду про те, що єдиним доказом схвалення позивачем оспорюваних договорів може бути лише факт схвалення таких договорів загальними зборами акціонерів, посилаючись на положення ст.ст. 80, 92, 96 ЦК України, ст. 3, п.3.10, 8.3, 8.5 Статуту позивача від 14.05.08, крім того, щодо договорів застави (іпотеки), поруки на положення ст.ст. 91, 92, 97, 241 ЦК України; на затвердження загальними зборами акціонерів річного балансу товариства, звіту спостережної ради про роботу за рік та результати перевірок діяльності виконавчого органу товариства ревізійною комісією; на зобовязання позивача розкривати інформацію на фондовому ринку, у якому наявна, зокрема, інформація про умови повернення кредиту із зазначенням активів, наданих у заставу, або інший спосіб забезпечення кредиту; те, що інформація про отримання кредиту та передачу майна у забезпечення кредиту є публічною і відкритою.

Отже, як вважає скаржник, висновки суду першої інстанції про те, що договори забезпечення не були схвалені позивачем, є помилкові, оскільки дії всіх органів позивача правління, спостережної ради, загальних зборів акціонерів свідчать про визнання і схвалення договорів застави (іпотеки), поруки.

Застосовуючи до спірних відносин ч.2 ст. 98 ЦК України, судом не враховано, що оскільки в установчих документах позивача право виконавчого органу на укладення договору не обмежено прийняттям відповідного рішення загальними зборами товариства, то факт незатвердження спірних договорів загальними зборами після укладення не зумовлює його недійсності.

Скаржником надані письмові пояснення, клопотання про залучення додаткових доказів та виправлення описки (уточнення) в апеляційній скарзі, які судом прийняті.

У письмових поясненнях позивач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що норма ч.2 ст. 98 ЦК України, є нормою прямої дії і підлягає застосуванню незалежно від включення її до Статуту товариства, застереження, якщо інше не встановлено законом, не може відсилати до виключного переліку компетенції зборів акціонерів, що встановлено ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", оскільки норма останнього закону прийнята у часі раніше і знівелювала б необхідність прийняття ст. 98 ЦК України; на думку позивача, вказане застереження слід застосовувати виключно до законів, які прийняті після набрання чинності ЦК України; та позиція, що у разі виникнення сумнівів щодо конкуренції ч.2 ст. 98 ЦК України та ст. 41 Закону, застосуванню підлягає норма, яка прийнята у часі пізніше і міститься в правовому акті вищої юридичної сили, відповідає судовій практиці; враховуючи положення ч.2 ст. 159 ЦК України, рішення про відчуження майна товариства вартістю, що становить 50 і більше відсотків від загальної вартості майна товариства не може статутом передаватися на вирішення спостережній раді чи правлінню товариства.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи письмових пояснень сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подано позов про визнання недійсними договорів від 09.12.2008, укладених між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" : поруки № 11/1-2662, іпотечний, застави основних засобів № 11/1-2630, застави товарів в обігу № 11/1-2628; усунення перешкод у здійсненні права власності позивача шляхом : вилучення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України наступних записів: № 8278037 від 09.12.2008 19:38, тип обтяження іпотека; вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України наступних записів від 09.12.2008: № 8278046, 19:43, тип обтяження заборона на нерухоме майно, № 8278048, 19:48, тип обтяження заборона на нерухоме майно, № 8278052, 19:51, тип обтяження заборона на нерухоме майно; судові витрати покласти на відповідача.

У порядку ст. 22 ГПК України позивачем були подані наступні заяви: 08.02.2010 - про зміну предмету позову в частині визнання договору поруки недійсним на договір поруки № 11/1-2622 від 09.12.2008; 22.03.2010 - про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог; 01.12.2010 - про зміну предмету позову.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В ч.1 ст. 89 ГК України встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках учасники товариства.

Згідно із п.8.1 Статуту позивача (далі Статут), зареєстрованого 14.05.2008, номер запису 10641050008000023, управління товариством здійснюють: вищий орган товариства загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління товариства.

В п.8.3.5 Статуту вказано, що наглядова рада, зокрема, приймає рішення про укладення правлінням товариства договорів, незалежно від суми, по відчуженню, передачі в оренду, заставу, іпотеку, лізинг основних засобів товариства.

Відповідно до протоколу засідання наглядової ради товариства від 25.07.2008, наглядовою радою позивача, розглянувши звернення Закритого акціонерного товариства "Укрзернопром" до позивача виступити майновим поручителем за кредитним зобовязанням перед Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі банком), вирішено виступити позивачу майновим поручителем за кредитними зобовязаннями ЗАТ "Укрзернопром" перед банком; передати в заставу банку будь-яке майно, що складає цілісний майновий комплекс позивача; уповноважити голову правління позивача підписати (з правом передоручення) відповідні договори поруки та застави, а також будь-які інші необхідні документи на умовах, йому відомих.

Як вбачається із виписки з реєстру власників іменних цінних паперів № 129, складеної 29.07.2008 реєстратором Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний реєстратор підприємств харчової промисловості України" та листа останнього від 29.07.2008 за № 128, у статутному фонді позивача доля Закритого акціонерного товариства "Укрзернопром" складає 99,58292 %.

30.09.2008 між банком та Закритим акціонерним товариством "Укрзернопром" укладено кредитний договір № 010/08/4100 "Корпоративний інвестиційний кредит "Невідновлювальна кредитна лінія", пунктом 1.1 якого передбачено, що відповідно до умов цього договору, банк, за договором кредитор, зобовязується надати Закритому акціонерному товариству "Укрзернопром", за договором позичальнику, кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 7 500 000,00 грн., а позичальник зобовязується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконувати інші обовязки, визначені цим договором.

Між банком та позивачем були укладені наступні договори.

09.12.2008 - договір поруки № 11/1-2622, пунктом 1.2 якого встановлено, що позивач, за договором поручитель, бере на себе зобовязання перед банком, за договором кредитором, відповідати по боргових зобовязаннях боржника Відкритого акціонерного товариства "Укрзернопром", які виникають з кредитного договору № 010/08/4100 від 30.09.2008, також додаткових угод до нього, що укладені або можуть бути укладені в майбутньому, а саме: повернути кредит в розмірі 7 500 000,00 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

09.12.2008 - договір застави товарів в обігу № 11/1-2628, пунктами 1.2, 1.3 якого встановлено, що в забезпечення виконання зобовязань, вказаних у п.1.1 цього договору позивач, за договором заставодавець, на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу належні йому на праві власності товари в обороті на підставі балансової довідки № 1288 від 05.12.2008 та № 1289 від 05.12.2008, а саме: оборотні активи (виробничі запаси, готова продукція, товари) згідно невідємного додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору, балансовою вартістю 2 801 781,37 грн.; предмет застави оцінюється сторонами в розмірі 1 131 666,00 грн.

09.12.2008 - договір застави основних засобів № 11/1-2630, пунктами 1.1, 1.2 якого встановлено, що відповідно до умов цього договору позивач, за договором заставодавець, передає банку, за договором заставодержателю, в заставу належні йому на праві власності основні засоби, а саме: машини, обладнання та транспортні засоби, згідно з додатками №№ 1-4 до цього договору, що є його невідємною частиною, балансовою вартістю 3 887 903,21 грн.; сторони домовились, що договірна вартість предмета застави на момент укладення цього договору становить 1 954 667,00 грн. та відповідає ринковій на дату підписання цього договору.

09.12.2008 - іпотечний договір, пунктами 1.1, 1.2 якого встановлено, що відповідно до умов цього договору позивач, за договором іпотекодавець, передає банку, за договором іпотекодержателю, обєкти нерухомості №№ 1-3, які іменуються предметом іпотеки; загальна вартість предмету іпотеки на момент укладення цього договору визначена за згодою сторін, відповідає ринковій вартості предмета іпотеки та становить 5 129 500,00 грн.

Договори від імені позивача підписані головою правління Ніколаєнко М.І.

Статтею 159 ЦК України встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів та передбачено перелік питань, вирішення яких віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, до яких погодження укладення угод не віднесено.

Також відповідно до ст. 41 Закону України від 19.09.1991 № 1576-ХІІ "Про господарські товариства" (далі Закон № 1576) вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Законом передбачено, що до компетенції загальних зборів належить, у тому числі, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Статутом товариства, зареєстрованого 14.05.2008, (пункт 8.2.4) не віднесено до компетенції вищого органу товариства загальних зборів питання погодження укладення товариством договорів.

Статтею 46 Закону № 1576 встановлено, що статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів, на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Як вже зазначалось, Статутом товариства встановлено, що наглядова рада приймає рішення про укладення правлінням товариства договорів, незалежно від суми, по відчуженню, передачі в оренду, заставу, іпотеку, лізинг основних засобів товариства.

Крім того, слід вказати на наступні обставини.

Згідно з ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вже зазначалось, голову правління позивача підписати відповідні договори поруки та застави, а також будь-які інші документи на умовах, йому відомих, було уповноважено наглядовою радою товариства на засіданні 25.07.2008. Зазначені дії наглядової ради товариства відповідають повноваженням наглядової ради, встановленим у Статуті товариства станом на 25.07.2008.

Також в ч.3 ст. 92 ЦК України встановлено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із матеріалів справи не вбачається того, що відповідачу було відомо чи повинно було бути відомо про існування якихось обмежень повноважень у голови правління товариства Ніколаєнко М.І. станом на 09.12.2008.

Крім того, 11.12.2008 позивачем укладено з Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" наступні договори: генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № 46/02-008, згідно з п.1.3 якого вигодонабувачем за даним договором є відповідач, у тому числі, згідно з договором застави основних засобів № 11/1-2630 від 09.12.2008; договір № 46/01-6295013 добровільного страхування майна юридичних осіб, за яким вигодонабувачем є відповідач згідно з договором застави основних засобів від 09.12.2008; договір № 46/01-6295014 добровільного страхування майна юридичних осіб, відповідно до якого вигодонабувачем є відповідач згідно з іпотечним договором від 09.12.2008; договір № 46/01-6295017 добровільного страхування майна юридичних осіб, за яким вигодонабувачем є відповідач згідно з договором застави товарів в обігу від 09.12.2008.

В ч.2 ст. 241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п.п. 40, 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам необхідно враховувати, що в пункті "і" частини пятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення; у разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності; положення ст.ст. 92, 241 ЦК є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейського співтовариства від 9 березня 1968р.

У матеріалах справи не знайшло свого підтвердження те, що укладені між позивачем та відповідачем договори від 09.12.2008 не відповідають вимогам закону, або вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), отже підстави у позивача посилатись на положення ч.1 ст. 207 ГК України відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріали справи не свідчать про те, що вказані у позовній заяві угоди вчинені з порушенням вимог ч.ч. 1 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Із висновками суду першої інстанції, що Статут позивача, в редакції, зареєстрованій 14.05.2008, не закріплює за спостережною радою права давати згоду на відчуження майна на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про відсутність підстав для застосування норми ч.2 ст. 241 ЦК України, апеляційна інстанція не погоджується, як із такими, що не враховують зміст п.8.3 зазначеного Статуту та положення ч.1 ст. 241 ЦК України, якою не передбачено обмежень прав органів юридичної особи у вчиненні схвалення правочину.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності позивачем, зазначеним ним способом, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення таких вимог позивача відсутні.

Згідно з ч.2 ст. 98 ЦК України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить пятдесят і більше відсотків майна товариства та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Проте, за своєю правовою природою договір поруки (іпотеки, застави) у момент його укладення не є договором відчуження, оскільки при укладенні основного договору сторони мають на меті його виконання, а не порушення визначених ним зобовязань. Відтак, якщо сторони виконують основні зобовязання належним чином, негативні для майнового поручителя (іпотекодавця, заставодавця) наслідки у формі звернення стягнення на обтяжене майно, не настають, що зумовлює відсутність підстав вважати договори із забезпечення виконання зобовязання договорами відчуження.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 у справі № 34/76-55/358 скасувати частково, у частині визнання недійсними договору поруки, іпотечного договору, застави основних засобів, застави товарів в обігу, укладених 9 грудня 2008р. між ВАТ "Чернігівський хлібокомбінат" (код ЄДРПОУ 05517558) та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909).

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський хлібокомбінат" (14037, м.Чернігів, вул. Борисенка, 41, код ЄДРПОУ 05517558) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) 85,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 34/76-55/358 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяРопій Л.М.

СуддіГольцова Л.А.

Рябуха В.І.

11.04.11 (відправлено)