Постанова № 17674079, 11.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011                                                                                           № 02/2300

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           Баранця О.М.

          Чорної Л.В.

при секретарі:           

розглянув апеляційну скаргу ПП „Граніт” та апеляційну скаргу ТОВ „Гореніє-кухні” на рішення господарського суду Черкаської області від 01.02.2011 року у справі № 02/2300 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гореніє кухні”

до Приватного підприємства „Граніт”

про стягнення 214371,06 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області № 02/2300 від 01.02.2011 р. позов ТОВ „Гореніє кухні” до ПП „Граніт” про стягнення 214371,06 грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 65691,15грн. боргу, 928,67грн. річних, 6569,12грн. штрафу, судові витрати.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

В свою чергу позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині незадоволених позовних вимог, скаржиться на невідповідність висновків суду, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.10.2008 сторонами укладений договір купівлі-продажу № 10/10/08, за умовами якого позивач зобов’язався передати товар відповідно до заявок, прийнятих до виконання, за цінами вказаними у рахунку-фактурі, а відповідач здійснювати закупівлю товару та справдити вивіз товару для подальшої реалізації третім особам.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору, відповідачеві переданий товар на загальну суму 200 65351грн., але останнім частково товар повернуто на суму 24091,01грн., оплата за отриманий товар не надійшла, в зв’язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 176562,50грн. Враховуючи прострочення оплати, позивач просив також стягнути штраф, а також суму основного боргу з урахуванням 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивач передав у власність відповідачу, а останній отримав кухонні гарнітури, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей, у якій вказані сім кухонь, а також підтверджується графіком погашення заборгованості, що є додатком до додаткової угоди № 3 до договору № 10/10/08 від 01.10.2008. В той же час суд вважає безпідставними доводи позивача про передачу товару по видатковій накладній № РА-0000579 від 09.07.2009 року на суму 77761 грн. 01 коп. саме на виконання договору № 10/10/08 від 01.10.2008, оскільки товар, який був переданий по вказаній накладній, не відноситься до товару, який є предметом договору № 10/10/08 від 01.10.2008, оскільки має посилання на інший договір; крім цього, відповідачем доведено, що вказаний товар був переданий відповідачу по договору зберігання № 10 від 08.01.2009 і суду не подано доказів домовленості сторін про його викуп відповідачем.

Суд першої інстанції відхилив вимоги позивача в частині стягнення боргу 57201,35 грн. за поставлений кухонний гарнітур “Аіда ваніль”, оскільки виявлено його некомплектність, про що не заперечує й позивач, проте останнім не доведено належними доказами не підтверджено усунення недоліків щодо некомплектності кухонного гарнітура.

В іншій частині позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, тому задовольнив борг в сумі 65691,15 грн. та 3% річних (відповідно до перерахунку). Щодо стягнення штрафних санкцій то суд вказав, що належна до стягнення сума штрафу повинна складати суму у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Однак, керуючись приписом ч. 3 ст. 83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача штраф в сумі 6569,12 грн.., виходячи із того, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань певною мірою спричинене також невжиттям позивачем всіх залежних від нього заходів для врегулювання спірних питань та дотримання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що господарський суд дійшов помилкового висновку щодо претензійного порядку (рекламаційний лист). Умовами договору передбачено, що замовлення супроводжується графічним зображенням товару; позивач передав кухні „Ліра венге магнолія” та „Дельта мультиколор” що є виставковими зразками, замовлень, підписаних відповідачем на зазначені кухні не було. Після їх встановлення виявилися недоліки, дефекти з боку позивача виправлені не були; судом не надана належна оцінка того, що гарнітур „Ліра венге магнолія” не укомплектований стільницею, а специфікація позивача не може бути належним доказом, так як з боку відповідача не підписана; в зв’язку з тим, що позивачем не усунути недоліки, то реалізація товару третім особам була не можлива, тому в порядку ст. 684 ЦК України відмовився від товару, отже відсутні підстави для стягнення як боргу так й санкцій.

Заперечуючи проти рішення в частині незадоволених вимог, позивач вмотивовує вимоги тим, що видаткова накладна РА № 0000579 від 09.07.09 є первинним документом, якій фіксує факт здійснення господарської операції та підтверджує факт продажу та переходу права власності на майно до відповідача, з чого випливає його обов’язок здійснити оплату. Щодо некомплектності товару, то позивач звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується усунення недоліків з боку позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладений сторонами договір від 01.10.08 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до ст..687 ЦК України, п. 9 Інструкції N П-7, акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання і збереження продукції. .

Так, умовами договору, доповнення № 3 до договору сторони визначили, що оплата за виставкові зразки здійснюється відповідачем з відстрочкою платежу строком на один рік, але у будь якому випадку не пізніше 05.04.2010року.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що відповідно до умов договору та додатків до нього, належних заявок на спірний товар не підписував.

З п.3.2,п.4.6 договору випливає, що вивезення товару здійснюється зі складу позивача відповідачем самостійно, при отриманні товару відповідач зобов’язаний при прийнятті товару перевірити його комплектність та кількість відповідно до накладної, а у випадку невідповідності вимагати від персоналу складу комплектного відвантаження або переоформлення вантажних документів. Підпис представника відповідача на видаткової накладної є підтвердженням того, що товар отриманий в повній кількості, належному асортименті, комплектно згідно накладної, без механічних ушкоджень, тощо.

Разом з тим, як випливає з матеріалів справи, відповідач прийняв товар, а приймаючи його не скористався правом перевірити комплектність.

За умовами п.7 договору від 01.10.08 претензії щодо якості товару усуваються позивачем, за умовами наявності рекламаційного акта підписаного з кінцевим покупцем. Матеріали справи не містять доказів того, що кінцевий покупець має претензії до відповідача, відмовився від покупки товару, тощо. Навпаки, з листа ( а.с.142 т.1) відповідача вбачається, що кухні знаходилися в магазині відповідача як виставкові експонати. З листа також вбачається, що в зв’язку з відсутністю продаж, магазин буде закрито, а товар повернутий за накладними.

Судова колегія вважає висновки господарського суду про часткове стягнення боргу в сумі 65691,15 грн., за виключенням 57201,35 грн. - кухонний гарнітур “Аіда ваніль” з причин її некомплектності, помилковими, а рішення в цієї частині скасуванню з огляду на наступне.

Договір від 01.10.2008 стосується поставки кухонь, отриманих відповідачем відповідно до видаткових накладних № РА-001132, РА-0001133, РА-0001135 від 28.11.08, загальною вартістю - 122892,50грн. Враховуючи те що товар знаходився в магазині відповідача як виставковий експонат, кінцевому покупцю не проданий, відсутні належні докази повернення товару позивачу, то у відповідача виникає обов’язок, згідно договору здійснити оплату до 05.04.2010, отже вартість кухонь „Аіда ваніль”, „Ліра венге магнолія”, „Дельта мультиколор” підлягає стягненню в повному обсязі.

Між тим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 77761,01грн. вартості поставленого товару за накладною РА-0000579 від 09.07.2009 , оскільки підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань згідно укладеного договору від 01.10.2008. Товар, поставлений за накладною РА-0000579 від 09.07.2009 відноситься до договору зберігання № 10 укладений сторонами 08.01.2009, позовні вимоги не мають посилання на вказаний договір. Враховуючи відсутність заяви позивача про зміну підстав або предмету позову в порядку ст. 22 ГПК України, вимоги про стягнення 77761,01 грн. не є предметом розгляду у межах даної справи, а повинні розглядатися окремо.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в зв’язку з тим, що основний борг в розмірі 122892,5грн.(вартість кухонь) у встановлені договором строк не оплачений, то з відповідача підлягає стягненню три відсотка річних в сумі 1737,33грн.

В силу ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 13 договору у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору винна сторона обв’язується сплатити штраф в розмірі 20% від вартості товару.

Колегія суддів також дійшла висновку про необхідність зменшення штрафу, оскільки наявність в матеріалах справи документів щодо закриття рекламації шляхом усунення дефектів( доставляння бракуючих елементів), проте не має письмових доказів їх передання, таким чином сума штрафу що підлягає стягненню становить 12289,25грн.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 1371,97грн. та 151,04грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу ПП „Граніт” залишити без задоволення.

2.          Апеляційну скаргу ТОВ „Гореніє-кухні” задовольнити частково, рішення господарського суду Черкаської області № 02/2300 від 01.02.2011- скасувати.

3.          Прийняти нове рішення: Позов ТОВ „Гореніє кухні” задовольнити частково. Стягнути із приватного підприємства “Граніт”(19533, Черкаська область, Городищенський район, с. Хлистунівка, вул. Кар’єрна, 1, ідентифікаційний код 25209847) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гореніє-кухні”(02660, м. Київ, вул. Колекторна, 30, ідентифікаційний код 32660454) –122892,50грн. боргу, 1737,33грн. три проценти річних, 12289,25грн. штрафу, 1371,97грн. витрат на сплату державного мита, 151,04грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

4.          Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      Рєпіна Л.О.

Судді                                                                                          Баранець О.М.

                                                                                          Чорна Л.В.

13.04.11 (відправлено)