Постанова № 17674058, 31.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2011 № 7/536

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі:

від позивача: не з`явились

від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 17.12.2010 р.

у справі № 7/536 (суддя Якименко М.М.)

за позовом: Приватної компанії з обмеженою відповідальністю ТіБіАйЕф Файненшіал Сервісез Б.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю ТіБіАйЕф Файненшіал Сервісез Б.В.

звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Бауман Трейд» про визнання права власності на цінні папери прості іменні акції номінальною вартістю 1,15 грн. в кількості 46092 308 штук загальною номінальною вартістю 53006154,20 грн., що складає 13,5% статутного фонду емітента - Відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк” (третьої особи), що належать відповідачу та були передані позивачу в заставу.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив звернути стягнення на предмет застави шляхом передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобовязання.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір застави акцій від 29 жовтня 2009 року, за яким в забезпечення виконання зобовязань перед позивачем за договором позики, укладеним 29 жовтня 2009 року, було передано в заставу 13,5% простих іменних акцій, випущених третьою особою у документарній формі, власником яких є відповідач. Оскільки позичальником за договором від 29 жовтня 2009 року були порушені строки сплати процентів та повернення позики, у строк до 01 грудня 2009 року, який сплив, позивач вважає, що набув право стягнення на предмет застави акцій шляхом передачі акцій у власність позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 р. у справі № 7/536 позовні вимоги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» задоволено повністю. Рішенням суду звернено стягнення на предмет застави, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» шляхом передачі у власність приватній компанії з обмеженою відповідальністю ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В. (Private Limited Liability Company TBIF Financial Services B.V.), юридична особа за законодавством Нідерландів (Claude Debussylaaan 30 Vinoly Building 13e, 1082MD; Клод Дебюссілаан, 30, Вініоллі Білдіннг, 13-й поверх, 1082 MD, м. Амстердам, Королівство Нідерландів) простих іменних акцій, емітованих Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» номінальною вартістю 1, 15 грн. в кількості 46092308 штук загальною номінальною вартістю 53006154, 20 грн., що складає 13, 5% статутного капіталу емітента, та які були передані Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд в заставу Приватній компанії з обмеженою відповідальністю ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В. (Private Limited Liability Company TBIF Financial Services B.V.) за договором застави акцій від 29 жовтня 2009 року в рахунок виконання зобовязання позичальника за договором позики від 29 жовтня 2009 року.

На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25500, 00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування всіх обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ним було надано фізичній особі ОСОБА_2 позику у розмірі 2 600 000 доларів США, однак, останній позику не поверну, в результаті чого позивач набув права на звернення стягнення за даним боргом на предмет застави, а саме 13,5% простих іменних акцій, випущених Емітентом (як визначено у Додатку А до цього договору) у документарній формі, власником яких є відповідач.

Апелянт звертає увагу суду на те, що позивач в порушення статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, не довів сам факт надання грошових коштів позикодавцю за основним зобовязанням (договором позики).

В судове засідання представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак поштова кореспонденція направлена на поштову адресу позивача: 01033, м.Київ, вул. Тарасівська, 3-А повернулась у зв»язку з тим, що зазначена неповна адреса.

Від представника позивача через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з тим, що повноважний представник позивача буде знаходитьсь у відрядженні з 30.03.2011 за межами міста Києва.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку, що клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано доказів неможливості направлення в судове засідання іншого повноважного представника відповідно до ст. 28 ГПК України. Крім того, представником позивача не надано відповідних доказів, які підтверджують перебування у відрядженні, у звязку з чим на підставі ст.ст. 75, 99 ГПК України справа слухається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню, виходячи з наступних підстав.

29.10.2009 р. між позивачем і ОСОБА_2, громадянином Російської Федерації, був укладений договір позики, за умовами якого позикодавець (позивач) надає позичальнику (ОСОБА_2) позику на загальну суму 2600000 (два мільйони шістсот тисяч) доларів США для фінансування діяльності Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (п.п. 1.1., 1.2. договору позики).

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником (ОСОБА_2) його зобовязань перед позикодавцем по вищезазначеному договору позики, в цей же день між позивачем і відповідачем (ТОВ «Бауман Трейд»), як майновим поручителем за ОСОБА_2, було укладено договір застави акцій за умовами якого відповідач передав в заставу належні йому на праві власності прості іменні акції, що були емітовані Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк, номінальною вартістю 1, 15 грн. в кількості 46092308 (сорок шість мільйонів девяносто дві тисячі триста вісім) штук загальною номінальною вартістю 53006154, 20 грн. (пятдесят три мільйони шість тисяч сто пятдесят чотири гривні двадцять копійок), що складає 13, 5% статутного капіталу емітента.

На підставі Закону України „Про акціонерні товариства ” акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Пунктом 5 розділу XVII „Прикінцеві та перехідні положення ” цього Закону акціонерні товариства мають привести свої статути та інші внутрішні положення у відповідність з нормами цього Закону (тобто стати публічним акціонерними товариствами або приватними акціонерними товариствами) протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. У відповідності до вищенаведених норм Закону Третьою особою було прийнято рішення про її перейменування (перетворення) у Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський Акціонерний Банк”, що підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк”, в якому зазначено, що ПАТ є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк”, та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А 01 № 625853 від 18.05.2010.

Відповідно до ст. 3 договору застави балансова вартість акцій на дату укладення договору складала 93662452,30 грн., натомість сторони домовились оцінити вартість заставлених акцій в розмірі 2600000 (два мільйони шістсот тисяч) доларів США. Право власності на заставлені акції підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів № 4012 від 23 жовтня 2009 року, яка є додатком до договору застави.

Відповідно до преамбули договору застави акцій останній забезпечує виконання обовязків позичальника за договором позики від 29 жовтня 2009 року, укладеним між позивачем (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником), громадянином Російської Федерації, за яким ОСОБА_2 позичив у позивача 2600000 (два мільйони шістсот тисяч) доларів США. Згідно із пунктом 2.1. договору застави акцій застава забезпечує всі вимоги позивача щодо виконання позичальником будь-якого і всіх його платіжних зобовязань щодо здійснення платежів за договором позики у такому розмірі, порядку та у такий строк, як зазначено у договорі позики. Застава забезпечує, серед іншого, сплату основної суми позики, сплату процентів, нарахованих на позику, сплату штрафної відсоткової ставки та відшкодування податків та видатків.

Статтею 8 договору застави акцій визначено право, що застосовується при вирішенні спорів. Зокрема, п. 8.1. договору встановлено, що до договору застави і його тлумачення застосовується право України.

Пунктом 8.2. договору застави встановлено наступний порядок вирішення спорів. За винятком, передбаченим пунктом (b) нижче, будь-який спір, розбіжність або претензія вирішуються шляхом арбітражу відповідно до Регламенту Лондонського Міжнародного Третейського Суду. Відповідно до підпункту (b) пункту 8.2. статті 8 договору застави виключно на вибір заставодержателя будь-який спір, розбіжність або претензія може вирішуватися шляхом подання судового позову до судів Англії або України.

Відповідно до п. 15.2. договору позики, укладеного між позивачем (позикодавцем) та паном ОСОБА_2 (позичальником) будь-які спори, що виникають між сторонами у звязку із договором позики, вирішуються шляхом арбітражу згідно з Регламентом Лондонського Суду Міжнародного Арбітражу.

Договір позики не містить окремого застереження про те, що позивач на власний розсуд має право обрати суд Англії або України. Натомість, предметом спору по справі є звернення стягнення на заставлене відповідачем майно шляхом передачі предмету застави у власність.

В матеріалах справи міститься письмове підтвердження про відсутність у судах України та Англії будь-яких справ між тими ж сторонами, з того самого предмету та з тих самих підстав, а також відсутність спору між позивачем та ОСОБА_2 щодо договору позики від 29 жовтня 2009 рок, надане представником позивача.

Відповідно до ст. 42 Закону України „Про міжнародне приватне право” захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.

Згідно зі ст. 44 Закону України „Про міжнародне приватне право” у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є заставодавець за договором застави. Згідно зі ст. 32 Закону якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно повязаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. Тобто, оскільки місцезнаходженням відповідача є Україна, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Д, а сторони, як це передбачено ст. 76 Закону України „Про міжнародне приватне право”, статтею 8 договору застави, передбачили підсудність справи з іноземним елементом судам України, то спір між Позивачем та Відповідачем-1 у будь-якому випадку підвідомчий Господарському суду міста Києва.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність договірного погодження між позивачем та відповідачем-1 щодо матеріального і процесуального права, що підлягає застосуванню у відносинах сторін, а Позивач має право звертатися у суд України для охорони та захисту прав, що випливають із договору застави акцій від 29 жовтня 2009 року.

Підставою для задоволення позову став висновок суду про те, що в порушення умов договору позики від 29.10.2009 р., укладеним між позивачем (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником), останній не повернув у передбачений договором строк суму позики в розмірі 2600000, 00 доларів США на рахунок приватної компанії з обмеженою відповідальністю ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В. (Private Limited Liability Company TBIF Financial Services B.V.), у звязку з чим остання набула права звернення на предмет застави майнового поручителя (ТОВ «Бауман Трейд») у відповідності до договору застави від 29.10.2009 р.

Відповідно до ст.ст. 546, 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про заставу», застава є способом забезпечення виконання зобовязань та має похідний характер від забезпечуваного нею зобовязання. З наявного у матеріалах справи договору позики від 29.10.2009 р. вбачається, що позикодавець надає позичальнику позику на загальну суму 2600000, 00 доларів США для фінансування діяльності Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (п.п. 1.1., 1.2. договору позики).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору позики позичальник може отримати у позикодавця позику однією виплатою шляхом подання протягом 2 (двох) робочих днів з дати набрання чинності заявки на отримання коштів (що вручається особисто, надсилається поштою, факсом або підтвердженим телексом), підписаного позичальником, у якому зазначається дата отримання позики, яка повинна бути не раніше, ніж через 2 (два) робочих дні після дати заявки на отримання коштів. Така заявка на отримання коштів адресується до уваги пана Моше Іцхака Канеса (або іншої особи, яка може бути час від часу визначена позикодавцем) та містити інформацію, що передбачена п.п. (а), (b), (c), (d), (e) п. 2.1. цього договору. В такому разі позикодавець перераховує позику на наступний рахунок позичальника: «одержувач: ОСОБА_2; № рахунка: НОМЕР_1; банк: UKIO BANKAS, Каунас, Литва; SWIFT: UKIO LT 2).

У разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором ( ст. 589 ЦК України).

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі ст. 19 Закону України „Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в порушення вищезазначених приписів процесуального законодавства України, позивач не довів сам факт надання грошових коштів позикодавцю за основним зобовязанням (договором позики), зокрема, подачі зі сторони ОСОБА_2 заявки на ім`я пана Моше Іцхака Канеса (або іншої особи, яка може бути час від часу визначена позикодавцем) за змістом та формою, передбаченою умовами п. 2.1. договору позики.

Крім того, позивачем також не надано суду жодного доказу виконання ним зобовязань перед позикодавцем щодо перерахування грошових коштів згідно умов договору позики , а саме відповідних платіжних документів, які свідчать про здійснення переказу грошових коштів згідно умов договору позики на рахунок ОСОБА_2, який був визначений сторонами в п. 2.2. договору позики, а саме: «одержувач: ОСОБА_2; № рахунка: НОМЕР_1; банк: UKIO BANKAS, Каунас, Литва; SWIFT: UKIO LT 2).

Позивачем також не надано суду доказів того, що позичальник ОСОБА_2 змінював банківський рахунок для перерахунку на нього суми позики, а також доказів повідомлення про це позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги в якості належного і допустимого доказу посилання позивача на лист (письмове підтвердження) від банку UKIO BANKAS, яким зазначено про переказ 30.11.2009 р. грошових коштів у розмірі 2600000, 00 доларів США ОСОБА_2 зі зміненими 12.10.2010 р. реквізитами та призначенням платежу: «сплата кредиту згідно кредитного договору від 29.10.2009 р.», оскільки зазначений лист не є платіжним документом, які свідчать про факт здійснення грошового переказу. Крім того, як вбачається зі змісту зазначеного листа інформація щодо переказу коштів надається банком без жодних зобовязань чи відповідальності з його сторони. При цьому, наявне в матеріалах справи платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 30.10.2009 р. про переказ до банку UKIO BANKAS грошових коштів у сумі 2600000, 00 доларів США, окрім іншого призначення платежу, не містить даних про отримувача платежу, а також реквізитів його рахунку, передбаченого п. 2.2. договору позики від 29.10.2009 р. між позивачем та ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є правомірними та обґрунтованими, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту надання позики ОСОБА_2 у розмірі 2 600 000 доларів США, а відтак і виникнення у нього зобовязань по основному договору позики перед приватною компанією з обмеженою відповідальністю ТіБіАйЕф Файненшіал Сервісез Б.В. (Private Limited Liability Company TBIF Financial Services B.V.).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва не відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підлягає скасуванню, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У звязку із задоволенням апеляційної скарги, витрати відповідача по сплаті державного мита при її поданні, слід віднести на позивача на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 р. у справі № 7/536 скасувати. В задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю ТіБіАйЕф Файненшл Сервісез Б.В. (Private Limited Liability Company TBIF Financial Services B.V.), юридична особа за законодавством Нідерландів (Claude Debussylaan 30 Vinoly Building 13 th floor 1082 MD Amsterdam The Netherlands; Клод Дебюссілаан, 30, Вінолі Білдінг, 13-й поверх, 1082 MD, м. Амстердам, Королівство Нідерландів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауман Трейд» (код ЄДРПОУ 23508563; адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Д) 12750 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Справу № 7/536 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяОтрюх Б.В.

СуддіМихальська Ю.Б.

Тищенко А.І.

08.04.11 (відправлено)