Постанова № 17674057, 05.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 № 03/2261

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі: Москаленко М.М.

прокурор: Рибалко Ю.В. (посв. №137 від 20.07.2010 року),

від позивача: не зявились,

від відповідача: ОСОБА_1(особисто),

від третьої особи 1: не зявились,

від третьої особи 2: не зявились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора м. Черкаси,

на рішення господарського суду Черкаської області від 11 січня 2011 року,

у справі № 03/2261 (суддя Єфіменко В.В.),

за позовом Прокурора Соснівського району м. Черкаси,

в інтересах Черкаської міської ради, м. Черкаси,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Управління з контролю за використанням та охороною земель у Черкаській області, м. Черкаси,

2) Приватного підприємства «Фірма «Агро-Поліс», м. Черкаси,

про спонукання до вчинення дій та стягнення 1195 грн. 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Соснівського району м. Черкаси звернувся до господарського суду Чер- каської області з позовною заявою в інтересах Черкаської міської ради до ФОП ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки та стягнення 1195 грн. 00 коп. (а.с. 3-5).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2011 року по справі № 03/2261 у позові відмовлено повністю (а.с. 119-124).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 129-307 вих-11 від 21 січня 2011 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 11 січня 2011 року по справі № 03/2261 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Справа надійшла до Київського апеляційного господарського суду 1 лютого 2011 року та передана на розгляд 9 лютого 2011 року.

Ухвалою від 10 лютого 2011 року матеріали апеляційної скарги прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22 лютого 2011 року.

У звязку із неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи неодноразово відкладався про, що приймались ухвали від 22 лютого, 14 та 21 березня 2011 року.

У судове засідання 5 квітня 2011 року зявились прокурор та відповідач решта учасників апеляційного провадження явку своїх представників не забезпечили. Колегія суддів виходить з того, що розгляд справи неодноразово відкладався, представники сторін та третіх осіб в судових засіданнях мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, була надана можливість подати суду додаткові докази. Поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка представників позивача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та вирішенню спору по суті за наявним у справі матеріалами

Прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просить скасувати рішення місцевого господарського суду і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що вона правомірно використовує земельну ділянку на підставі укладеного договору №13 про інвестиційну діяльність від 6 липня 2010 року.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 5 квітня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

19 квітня 2003 року, на підставі рішення Черкаської міської ради від 29 грудня 2001 року № 1774, між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Фірма «Агро-Поліс» укладено договір оренди земельної ділянки площею 161 488 кв.м. відкритих земель в тому числі: 125 541 кв.м. земель, розміщені між Черкаською обласною держінспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом № 3; 36 037 кв.м. земель, які розміщені між причалом № 3 та держпідприємством «Санаторій «Україна»Черкаської обласної спілки споживчих товариств строком на 25 років (а.с. 39-41). Межі земельної ділянки визначені в натурі (а.с.42-44).

Вказаний договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14 травня 2003 року № 224 (а.с. 41).

2 червня 2009 року, виконком Черкаської міської ради прийняв рішення № 692 від яким видав дозвіл приватному підприємству «Фірма «Агро-Поліс» на будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення на земельній ділянці площею 161 488 кв.м. між Черкаською обласною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства, причалом № 3 та державним підприємством «Санаторій «Україна» Черкаської обласної спілки споживчих товариств» (а.с.115-116 ).

6 липня 2010 року між ПП «Фірма «Агро-Поліс» та ФОП - ОСОБА_1 було укладено договір №13 про інвестиційну діяльність, предметом якого є взаємні права та обовязки сторін при здійсненні інвестором забудови земельної ділянки площею 0,36 га, яка розташована в м. Черкаси, між Черкаською обласною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом № 3 по розташуванню громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення з метою створення інфраструктури та будівництва громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення на вказаній земельній ділянці (а.с.51-54).

Згідно укладеного договору №13 про інвестиційну діяльність, ПП «Фірма «Агро-Поліс» фактично передає ФОП ОСОБА_1 в користування (суборенду) частину земельної ділянки яке воно орендує на підставі договору оренди земельної ділянки площею 161 488 кв.м. від 19 квітня 2003 року. Вказане підтверджується змістом укладеного інвестиційного договору № 13, так п. 2.3 указано проте що інвестор має право використовувати земельну ділянку, п. 2.10 передбачено, що «при проведенні робіт по розміщенню та будівництву інвестиційного проекту Інвестор має право на будь-якій стадії оформити право користування земельною ділянкою…». Крім того п. 4.4. вказаного договору передбачено право інвестора (відповідача) «оформити право користування земельною ділянкою, відповідно до вимог земельного законодавства та право власності на обєкт будівництва.» Сторони передбачили також те що відповідач перераховує ПП «Фірма «Агро-Поліс» орендну плату за земельну ділянку ( пункти 2.5-2.7). Отже цей договір не відповідає умовам договорів про інвестиційну діяльність (а.с. 51).

Фактичні наміри сторін інвестиційного договору № 13 викладені п. п. 9.1 договору «Цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до моменту завершення робіт, необхідних для розміщення тимчасових будиночків відпочинку та переоформлення права користування земельною ділянкою.»

Колегія суддів виходить з того, що саме укладення інвестиційного договору № 13 та подальші дії сторін ( гарантійний лист від 6.07.2010 року (а.с. 102), згода а.с. 99) мали на меті нічого іншого як передачу орендованої ПП «Фірма «Агро-Поліс» земельної ділянки, в користування ФОП ОСОБА_1 з наступним переоформленням права користування вказаною земельною ділянкою. Тобто інвестиційний договір № 13 є удаваним правочином згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який насправді вчинили.

Таким чином, до інвестиційного договору слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди землі. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (стаття 93 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 6 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі.

Виходячи зі змісту норм Земельного кодексу України (ст. ст. 116,123), громадяни та юридичні особи можуть набувати право власності або право користування на земельні ділянки, при цьому користування може бути постійним або тимчасовим (на підставі договору оренди).

Аналізуючи наведені норми права, апеляційний суд дійшов до висновку, що однією з правових підстав користування особи (юридичної або фізичної) земельною ділянкою є укладення між сторонами (орендарем та орендодавцем) договору оренди землі.

Відповідач визнає та матеріалами справи підтверджено, що відповідач ФОП ОСОБА_1. користується земельною ділянкою площею 0,36 га, розташованою яка розташована в м. Черкаси, між Черкаською обласною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом № 3, на підставі інвестиційного договору № 13.

Статтею 1021 Земельного кодексу України, передбачено «Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.» Проте частиною 3 цієї статті визначено що «Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Статтею 81 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV накладено заборону відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної та комунальної власності «Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.»

Пунктом 2.1 договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2003 року, укладеного між Черкаською міською радою та ПП «Фірма «Агро-Поліс» зазначено, що «Земельна ділянка передається в оренду без права передачі її в суборенду..» ( а.с. 39)

За статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже інвестиційний договір № 13 є нікчемним.

В матеріалах справи міститься повідомлення міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси від 15 листопада 2010 року за № 01-09/6339 з якого вбачається, що спірна земельна ділянка площею 3600 кв.м. обліковується за ПП «Фірма «Агро-Поліс» та на підставі рішення міської ради від 3 березня 2005 року № 8-53 ПП ОСОБА_1 погоджено місце розташування та дано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 3 600 кв.м. під громадський центр з обслуговування короткочасного відпочинку біля Дахнівського причалу № 3 (а.с.26).

Проте колегія судді виходить з того, що документ дозвільного характеру, не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК). Отже, безпідставно ототожнювати надання відповідачу дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з наданням йому певного права на цю земельну ділянку.

За таких умов ФОП ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею, розташованою яка розташована в м. Черкаси, між Черкаською обласною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом № 3, - безпідставно, тобто самовільно зайняла земельну ділянку розміром 0,2426 га вказане підтверджується : актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства та актом обстеження земельної ділянки та приписом від 07 червня 2010 року (а.с. 6-9), атом перевірки та приписом від 21 червня 2010 року (а.с. 12,13,15) .

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 року N 284.

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Черкаській області відповідно Методики здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 1195 грн. ( а.с. 10).

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не наводить жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування права користування земельною ділянкою.

Судова колегія вважає, що посилання відповідача на Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 4 лютого 2011 року № 2а-282-2011 про скасування постанов про накладення на відповідача адміністративних штрафів № 79 від 21.06.2010 року та № 88 від 5 липня 2010 року, жодним чином не може вплинути на розгляд даної справи оскільки по-перше вказані постанови прийняті після вирішення по суті даної справи ( 11 січня 2011 року), а по-друге Постанова Соснівського районного суду у справі № 2а-282-2011, не встановлює права відповідача на користування земельною ділянкою.

За таких умов позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не повно зясував обставини справи, а дослідженим дав їм не правильну юридичну оцінку.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора м. Черкаси підлягає задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 11 січня 2011 року необхідно скасувати у звязку із невідповідністю висновків обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Приймаючи дану постанову суд враховує практику з розгляду даного виду спорів, зокрема Постанову Верховного Суду України від 14.11.2006, № 3-3988к06 "Про визнання недійсним договору про сумісне використання майна", Постанову ВГСУ від 15.01.2009, № 10/318/08 "Про припинення права користування земельною ділянкою", а також Рекомендації ВГСУ від 02.02.2010, № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" та лист ВГСУ від 01.01.2010, "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами".

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 49 ГПК України, «Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.», «витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.»

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 1,3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 11 січня 2011 року по справі № 03/2261 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 11 січня 2011 року по справі № 03/2261 скасувати.

Прийняти нове рішення : «Позов задовольнити.

Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 ( реєстр. № ФОП НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2426 кв.м. по АДРЕСА_2), на якій розміщений бар «Робінзон» та привести вказану ділянку у придатний для використання стан.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (реєстр. № ФОП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Черкаської міської ради (Головне управління Держказначейства у Черкаській області МФО 854018, р/р 315159221700002, код ЕДПОУ 22809222, код платежу 24062100) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 1195 грн. 00 коп.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( реєстр. № ФОП НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1) в доход державного бюджету - державне мито в сумі 187 грн. ( 102 грн. + 85 грн.) грн., а 236 грн. 00 коп. також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в господарському суду Черкаської області, та 93 грн. 50 коп. державного мита за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді.»

3.Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

4.Справу № 03/2261 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіАгрикова О.В.

Суховий В.Г.

11.04.11 (відправлено)