Постанова № 17621701, 23.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р. Справа № 5023/1662/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 за довіреністю від 15.09.2010р.;

від 1-го відповідача за первісним позовом - не зявився;

від 2-го відповідача за первісним позовом - не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району, м.Харків (вх. 1900)

на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р.

у справі №5023/1662/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м.Харків

до 1-го відповідача Науково-виробничого підприємства «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району, м.Харків

до 2-го відповідача Українсько-індійської комерційної фірми «Агентство Джаіна, ЛТД», товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків

про стягнення коштів,

та за зустрічним позовом Науково-виробничого підприємства «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району, м.Харків

до 1-го відповідача ПАТ«Перший Український міжнародний банк», м.Харків

до 2-го відповідача Українсько-індійської комерційної фірми «Агентство Джаіна, Лтд», товариство з обмеженою відповідальністю м. Харків

про визнання недійсним кредитного договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського Харківської суду області від 13.04.2011р. у справі №5023/1662/11 (суддя Светлічний Ю.В.) позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»задоволено повністю; стягнуто на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк», м.Харків в солідарному порядку з Науково-виробничого підприємства «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району та з Українсько-індійської комерційної фірми «Агентство Джаіна, Лтд», товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків заборгованість за кредитним договором від 04.03.2008р. №04-168 в загальному розмірі 3 492 970,98грн. та 306 248,78 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України станом на 04.03.2011р. (793,70грн. за 100доларів США по курсу НБУ) в загальному розмірі становить 5 923 667,55грн., з яких відповідно: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1 886 475грн. та 220500 дол. США заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованими станом на 25.02.2011р. в розмірі 765278,30грн. та 85748,78 доларів США; заборгованість зі сплати адміністративної комісії в розмірі 9000грн., заборгованість за пенею за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, нараховану станом на 25.02.2011р. в розмірі 832217,68 грн., 25500грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.; у задоволенні зустрічного позову Науково-виробничого підприємства «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району до ПАТ«Перший Український міжнародний банк»відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.193, 231, 232, ГК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості 1-го відповідача перед позивачем за первісним позовом, яка виникла на підставі кредитного договору від 04.03.2008р. №04-168 у звязку з тим, що з 11.12.2008р. Науково-виробниче підприємство «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району припинило виконання зобовязань за цим договором, та правомірністю нарахування пені за прострочення виконання взятих на себе грошових зобовязань по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову Науково-виробничого підприємства «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району рішення суду мотивоване тим, що на час укладання кредитного договору від 04.03.2008р. №04/168 у банку була наявна банківська ліцензія та дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», додатком до якого передбачено перелік операцій з валютними цінностями, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснення валютних операцій в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.

Науково-виробниче підприємство «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району з рішенням господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. у справі №5023/1662/11 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Науково-виробничого підприємства «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району до ПАТ «Перший Український Міжнародний банк». Зокрема, скаржник зазначає, що судом при прийнятті рішення невірно застосовані ст.ст.192, 553 ЦК України, ст.ст. 35,47 Закону України «Про Національний банк України»та ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Крім того, апелянт вказує на те, що єдиним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами та території України є гривня, а отже проведення розрахунків за спірним договором, в тому числі, оплата процентів на користь банку в іноземній валюті, потребує наявність у банку індивідуальної ліцензії Національно банку України, що відповідає вимогам ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

ПАТ «Перший Український міжнародний банк»(позивач за первісним позовом) заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. При цьому відповідач зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами спеціального законодавства, а отже відсутні підстави для застосування загальних норм про зобовязання.

Крім того, банк вказує, що вимоги або будь-які обмеження відносно граничних сум і строків надання, одержання кредитів в іноземній валюті чинним законодавством не встановлені, а отже здійснення резидентами операцій з надання кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України, а на час укладення спірного договору у нього була відповідна генеральна ліцензія та дозвіл Національного банку України, а отже банк мав право на здійснення операцій з надання кредитів в іноземній валюті.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Апелянт та 2-й відповідач належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення відповідачів за первісним позовом про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»та Науково-виробничим підприємством «Евері-Фарм»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Організацій інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району (надалі НВП«Евері-Фарм») укладений кредитний договір № 04-168 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк (позивач за первісним позовом) зобов'язався надати позичальнику (1-му відповідачу) кредит у розмірі 3000 000грн. (ліміт кредиту), а позичальник зобовязався прийняти кредит виконати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі та у строк, обумовлений цим договором (а.с.22-27).

Кредит надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щомісячним лімітом кредитування, що дорівнює еквіваленту: з дня виникнення у позичальника права на отримання кредиту до 03.04.2009р. включно - 3000000грн., з 04.04.2009р. до 03.05.2009р. - 250000грн., з 04.05.2009 по 03.06.2009р. - 2000000грн., з 04.06.2009р. по 03.07.2009р. - 1500000грн., з 04.07.2009р. по 03.08.2009р. - 1000000грн., з 04.08.2009р. по 03.09.2009р. - 500000грн., з 04.09.2009р. - 0,00грн.(п.1.2 Договору, а.с.22).

Відповідно до п.1.3 договору валюта кредиту за цим договором є гривня та долар США. В залежності від своїх потреб позичальник має право отримати кредит в будь-якій із зазначених валют кредиту за умови дотримання вимог п.1.4 цього договору (п.1.3 Договору, а.с.22).

У п.1.4 договору встановлено, що для цілей цього пункту перерахунок гривні у будь-яку іноземну валюту кредиту та будь-якої іноземної валюти кредиту у гривню буде здійснюватись за офіційним курсом української гривні до відповідної іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату дебетування позичкового рахунку за цим договором.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору позичальник зобовязаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 04.09.2009р. частинами в розмірі та строки, зазначені в наведеному графіку (а.с.23-24).

Пунктом 7 спірного договору визначено плату за користування кредитом: якщо кредит надається в гривнях, відсоток за користування кредитом нараховується банком за ставкою 14,4% річних; якщо у доларах США, відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 13,4% річних.

У випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав зобов'язань, встановлених п.п. 10.3.6.1-10.3.6.4 кредитного договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, відсотки за користування кредитом збільшуються на 2 % (два) відсотки річних за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання зобов'язань і будуть нараховуватись за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли банк визначить, що зазначені зобов'язання виконані належним чином (пункт 7.2.3 кредитного договору).

У п.10.3.6.3 встановлено, що позичальник зобовязується протягом строку дії цього договору забезпечувати здійснення всіх оборотних (банківських) операцій (дебет і кредит по рахунках) позичальника виключно через поточні рахунки позичальника, відкриті у банку, та не проводити операції через рахунки позичальника у інших банківських установах в повному обсязі. Підрахунок обсягу оборотних операцій позичальника за попередній місяць визначається в перший банківський день наступного календарного місяця.

Пунктом 10.3.6.4 договору встановлено, що позичальник зобовязується протягом 6 місяців з дня укладення цього договору надати банку належним чином оформленні, відповідно до вимог чинного законодавства України, документи (їх нотаріально посвідчені копії), які безспірно підтверджують право власності (користування) майном поручителя Джиан Майанк на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що передається в іпотеку банку відповідно до угоди про забезпечення, вказаної в п. 3.1.5 цього договору, та що знаходиться за адресою: Харківська область, Зміївський район база відпочинку «Імпульс».

Відповідно до п. 7.2.6 договору нараховані відсотки повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 10 (десятим) числом кожного місяця.

Також, у пункті 7.2.5 договору передбачено, що відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

Відповідно до п.12.1 договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобовязань, позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобовязання за весь час прострочення.

У п.9.6 договору встановлено, що пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором розраховуються у валюті кредиту та сплачуються позичальником у національній валюті України за курсом НБУ на дату здійснення платежу (а.с.25).

04.03.2008р. між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк»(кредитор) та Українсько-індійською комерційною фірмою «Агентство Джаіна, Лтд»(поручитель) укладено договір поруки №10-171, відповідно до п.1.1, якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником (НВП «Евері-Фарм») зобовязань за кредитним договором від 04.03.2008р. № 04-168, укладеним між боржником та кредитором, в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки (а.с.28,29).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

На виконання умов кредитного договору від 04.03.2008р. № 04-168 позивачем за первісним позовом надано НВП «Евері-Фарм»кошти в сумі 1886475грн. та 220500доларів США., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами від 14.03.2008р. на суму 40000грн., від 20.03.2008р. на суму 300000грн., від 22.04.2008р. на суму 200000грн., від 23.04 на суму 45000грн., від 25.04.2008р. на суму 25000грн., від 06.05.2008р. на суму 50000грн., від 29.04 на суму 35000грн., від 08.05.2008р. на суму 96000грн., від 08.05.2008р. на суму 113000грн., від 14.05.2008р. на суму 25000грн., від 16.05.2008р. на суму 30000грн., від 16.05.2008р. на суму 65100грн., від 20.05.2008р. на суму 222780грн., від 21.05.2008р. на суму 29885грн., від 21.05.2008р. на суму 109645грн., від 23.05.2008р. на суму 22300грн., від 23.05.2008р. на суму 26000грн., від 27.05.2008р. на суму 25000грн., від 27.05.2008р. на суму 47300грн., від 18.07.2008р. на суму 20200грн., від 18.08.2008р. на суму 158907грн. від 17.09.2008р. на суму 170358грн., від 21.08.2008р. на суму 30000грн. від 05.03.2008р. на суму 80000доларів США, від 07.03.2008р. на суму 20500доларів США, від 24.04.2008р. на суму 60000 доларів США, від 12.05.2008р. на суму 50000доларів США, від 12.09.2008р. на суму 10000доларів США (а.с.30-57).

У звязку з невиконанням відповідачем п 10.3.6.4 кредитного договору (ненадання банку належним чином оформлених документів, що підтверджують право власності (користування) майнового поручителя Джаін Майанк на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що передано в іпотеку банку та знаходиться за адресою: Харківська область, Зміївський район, с/рада Лимарська, база відпочинку «Імпульс»), починаючи з 04.09.2008р. відповідно до п.7.2.3 кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом збільшений позивачем на 2% - до 16,4% річних у гривні та до 15,4% річних у доларах США.

З довідки від 07.04.2009р. №5-2-4-16/12482, наданої АКБ «Укрсоцбанк», вбачається що в період з 01.12.2008р. по 01.04.2009р. НВП «Евері-Фарм»здійснювались операції по мультивалютному рахунку 26006805320440 в національній валюті та в доларах США.

Таким чином, НВП «Евері-Фарм»порушено вимоги п.10.3.6.3 кредитного договору, у звязку з чим відповідно до п.7.2.3 цього договору позивачем за первісним позовом з 01.01.2009р. збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом до 18,4% річних у гривні та до 17,4% річних у доларах США.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується НВП «Евері-Фарм»у своїй апеляційній скарзі, останнє з 11.12.2008р. припинило виконання своїх зобовязань за кредитним договором.

У пункті 5.4. кредитного договору зазначено, що у випадку будь-якої несприятливої події банк набуває права вимагати від позичальника повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобовязаний виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього договору, в строк не пізніше 3-х банківських днів.

Несприятливими умовами визначено, зокрема, несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно договору, у передбачений ним строк (п.5.1 кредитного договору).

19.03.2009р. ПАТ «ПУМБ»на адресу Науково-виробничого підприємства «Евері-фарм»направлено вимогу-повідомлення, у якій банк просив протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги, достроково повернути отримані від банку кредитні кошти у повному обсязі з нарахованими відсотками за користування кредитом у загальному розмірі 1975253,53грн. та 228989,25 доларів США, з них основна сума кредиту - 1886475грн. та 220500 доларів США (а.с.58, 60).

В матеріалах справи відсутні, а 1-им відповідачем за первісним позовом не надано доказів виконання кредитного договору від 11.12.2008р. №04-168 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «ПУМБ»в частині стягнення основної суми зобовязання є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Нарахування пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом передбачено п.12.1 кредитного договору, пеня нарахована позивачем за первісним позовом за період з 01.03.2010р. по 25.02.2011р. та становить 832217,68грн.

Розмір нарахованої пені також не спростований відповідачами та не надано жодних заперечень щодо розміру цієї суми.

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.1053 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті зі ст. 626 ЦК України, під договорами визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).

Надання кредиту за кредитним договором має переважно цільовий характер, тобто передбачає використання кредиту на цілі, встановлені сторонами у кредитному договорі. В кредитному договорі обєктом кредитування сторони визначили поповнення обігових коштів.

Метою кредитного договору є отримання позичальником грошових коштів кредитодавця із зобовязанням їх повернення та сплати процентів за кредитом. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами цього договору.

Як свідчать матеріали справи, скаржник не виконав перед кредитором взяті на себе зобовязання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231ГК України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості нарахування ПАТ «ПУМБ»пені за період з 01.03.2010р. по 25.02.2011р. у розмірі 832217,68грн.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що для забезпечення виконання зобовязань укладено договір поруки від 04.03.2008р., п.3.1 та п.3.2 якого встановлено, що у разі порушення зобовязання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобовязання. Кредитор не зобовязаний підтверджувати яким-би то не було чином факт виконання зобовязання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобовязання на суму, вказану у такій вимозі, без будь-яких застережень. Поручитель зобовязаний виконати предявлену йому вимогу кредитора у валюті зобовязання в повному обсязі в строк не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання такої вимоги (а.с.29).

10.04.2009р. ПАТ «ПУМБ»на адресу Українсько-індійської комерційної фірми «Агенство Джаіна Лтд»направлена вимога про погашення невиконаних зобовязань, забезпечених порукою, у розмірі: заборгованість по основній сумі кредиту - 1886476грн., 220500 доларів США; заборгованість по процентах, нарахованих за користування кредитом за період з 11.12.2008р. по 10.03.2009р., - в сумі 76285грн. та 8489,25 доларів США , заборгованість по сплаті адміністративної комісії - в сумі 9000грн., заборгованість по пені - в сумі 3892,58грн., яка отримана останнім 13.04.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.60, 61).

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В матеріалах справи відсутні докази виконання Українсько-індійською комерційною фірмою «Агенство Джаіна Лтд»зобовязань забезпечених порукою чи висунення заперечень проти вимоги ПАТ «ПУМБ».

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання 1-м відповідачем кредиту є документально підтвердженим, однак в матеріалах справи відсутні докази погашення суми заборгованості по кредитному договору.

Приписами ст. ст.33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин колегія Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «ПУМБ».

Щодо відмови місцевим господарським судом у задоволенні зустрічного позову Науково-виробничого підприємства «Евері-Фарм»колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Національним банком України було видано ПАТ «Перший український міжнародний банк»банківську ліцензію від 23.12.1991р. № 8 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також Дозвіл № 8-1 на право здійснення операцій, зазначених пунктом 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме: на право здійснення операцій з валютними цінностями( а.с.65, 66).

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. При цьому нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій,

має право здійснювати операції та угоди, зокрема з валютними цінностями.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

-надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

-використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п. 1.5. Порядку видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Як вже було зазначено вище, відповідачем була отримана банківська ліцензія Національного банку України № 8 від 23.12.1991р. на право здійснення банківських операцій. Крім того, був отриманий письмовий дозвіл Національного банку України № 8-1, відповідно до якого відповідач має право на здійснення операцій з валютними цінностями (п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)

Виходячи з наведеного, індивідуальна ліцензія необхідна лише у випадку, якщо термін і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Проте, на теперішній час чинним законодавством України не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як кредитів їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Пунктом 8.12. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007р. № 200, передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

У відповідності до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. за № 15-93.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених Постановою Правління Національного банку України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001р. за № 730/5921 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, зокрема, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, у відповідача за зустрічним позовом наявна банківська ліцензія № 8, видана 23.12.1991р. Національним банком України на здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5 11 частини 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та дозвіл Національного банку України № 8-1, що надає право відповідачу розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати операції з кредитування.

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується. Кошти в розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»- це гроші у національній та іноземній валюті або їх еквівалент. Частиною 1 ст. 49 вказаного закону розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У листі (роз'ясненні) № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009р. щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті наданого Національним банком України, також зазначено, що відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, положення Цивільного кодексу України надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

Таким чином, посилання скаржника на обмеження використання іноземної валюти на території України, є безпідставними, оскільки Конституція України та нормативно правові акти України не забороняють використання грошової одиниці іноземної держави на території України.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що при укладенні спірного договору сторонами дотримано вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, волевиявлення сторін на укладання оспорюваного кредитного договору від 04.03.2008р.№ 04-168 було вільним, то правові підстави для визнання договору недійсним відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. у справі № 5023/1662/11 прийнято у відповідності з фактичними обставинами справи, нормами матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, у звязку з чим рішення господарського суду Харківськоїобластівід13.04.2011р. усправі №5023/1662/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101 п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства «Евері-фарм»Харківське відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів України»- товариство інвалідів Київського району залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. у справі № 5023/1662/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.