Постанова № 17621751, 12.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2011 р. Справа № 5023/1943/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю №1-78 від 01.11.2010 р.;

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю №42 від 04.01.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СТГО «Південна залізниця»(вх. № 2405Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. у справі №5023/1923/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НПП «Укргазгеоавтоматика», м. Харків

до статутного територіально-галузевого обєднання Південна залізниця, м. Харків

про стягнення 83037,50 грн.

встановила:

В березні 2011 р. ТОВ НПП «Укргазгеоавтоматика»звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до СТГО Південна залізниця про стягнення 83037,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволені повністю. З урахуванням прийнятих судом заяв про доповнення позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягнено суму основного боргу в розмірі 48153,28 грн., пені в розмірі 1639,62 грн. суму інфляційних в розмірі 3660,44 грн., 3 % річних в розмірі 1217,50 грн. та державне мито в розмірі 546,70 грн. і 155,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СТГО Південна залізниця з рішенням місцевого господарського суду не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а саме невідповідність висновку суду про належність оформлення актів прийому-передачі товару тому факту, що зі сторони відповідача дані акти підписані невідомою особою, яка не була уповноважена відповідачем на складення таких актів. Відповідно, як зазначає відповідач, суд дійшов хибного висновку про настання строку виконання зобовязання, який вираховується від дати складення актів прийому-передачі товару. На думку відповідача, обовязок сплати отриманого товару на дату вирішення спору не наступив, в силу чого у позові слід відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11.07.2011 р.

У визначений судом строк позивачем був поданий відзив на апеляційну скаргу від 04.07.2011 р. вих. №379, відповідно до змісту якого позивач апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим. Так, позивач зазначає про належність та законність документального оформлення господарських операцій (в тому числі оформлення податкових накладних, прийнятих та облікованих відповідачем), відсутність у покупця (відповідача) претензій щодо виконання зобовязання постачальником (позивачем), відсутність даних про наявність будь-яких дефектів в актах приймання-передачі товару, в силу чого відсутні підстави вважати, що строк виконання відповідачем свого грошового зобовязання не наступив. Також позивач просить колегію суддів звернути увагу на ту обставину, що не визнані відповідачем акти приймання-передачі товару підписані разом із іншими документами за цією господарською операцією (накладними), містять всі необхідні реквізити та відбиток печатки відповідача, тому підстави вважати акти приймання-передачі нелегітимними відсутні.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Колегією суддів в ході розгляду спору встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

26.07.10 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за № п/нх-101082/ню. У відповідності за цим договором позивач (постачальник) зобовязався поставити і передати у зумовлені строки у власність відповідача (покупця) певну продукцію, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), яка є невідємною частиною договору, а відповідач зобовязався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п.1. договору). Найменування товару - обладнання пожежної сигналізації (п.1.2.договору).

Датою поставки товару вважається день підписання сторонами або уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару (п.5.4 договору). У відповідності до п. 7.2 договору покупець зобовязався оплатити постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 47 банківських днів з дати поставки, при умові своєчасного надання акту прийому-передачі товару, предявлення постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

На виконання договору, після фактичної передачі товару, сторонами підписані видаткові накладні №РН-0000295 від 16.08.2010 р. та №РН-0000316 від 27.08.2010 р. Від відповідача накладні підписані Капустіною О.М. на підставі довіреностей №458 та №487.

Позивачем були виписані рахунки за № 705 від 16.08.10 року на суму 85352,28 грн. (а.с.18), № 738 від 27.08.10 року на суму 12801 грн. (а.с.19), та видаткові накладні за № РН-0000295 від 16.08.10 року на суму 85352,28 грн (а.с.20), № РН-0000316 від 27.08.10 року на суму 12801 грн. (а.с.21).

16.08.2010 р. між сторонами підписаний акт приймання-передачі №1; 27.08.2010 р. сторонами підписаний акт приймання передачі №2 на поставлений за договором № п/нх-101082/ню товар (а.с. 82-83). Акти приймання-передачі зі сторони відповідача підписані Ерьоменко О.В., завірені штампом служби матеріально-технічного постачання відповідача та підписом посадової особи відповідача Капустіної О.М.

В цій частині колегія суддів звертає увагу на той факт, що Капустіна О.М. є тією посадовою особою відповідача, яка отримала товар та поставила свій підпис у накладних на отримання як уповноважена особа СТГО Південна залізниця. Заперечень щодо відсутності у Капустіної О.М. компетенції на отримання товару від відповідача на протязі слухання справи не надходило.

01.12.10 року, в звязку з невиконанням відповідачем свого грошового зобовязання по оплаті отриманого товару, позивачем предявлена претензія за № 672 про сплату заборгованості у сумі 78667,58 грн. ( а.с.24-28). Відповідь на претензію до позивача не надійшла.

Сторони підписали акт звіряння взаєморозрахунків ( а.с.53).

Відповідачем частково сплачений основний борг, так на день винесення рішення основний боргу становить 48153,28 грн. Враховуючи викладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена , суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 48153,28 грн.

У відповідності до п. 11.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на такі норми законодавства України.

Заперечення відповідача проти позову та аргументи, викладені в апеляційній скарзі, стосуються визначення строку виконання зобовязання, який, на думку, відповідача не наступив.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами умова щодо строку виконання покупцем грошового зобовязання визначена п. 7.2. договору, відповідно до якого оплата відбувається не пізніше 47 днів з дати складення акту прийому-передачі товару, передбаченого п. 5.4. договору.

Такі акти надані позивачем, однак заперечуються відповідачем з посиланням на неповноважність особи, яка їх підписала (Ерьоменко О.В.).

В силу приписів ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем в обґрунтування його заперечень не надано жодного доказу неповноважності Ерьоменко О.В. ані даних про відсутність такої особи у штатному розкладі підприємства, ані даних про відсутність у такої особи довіреності, ані пояснень Капустіної О.М. в порядку ст. 30 ГПК України щодо обставин підписання спірних актів та посвідчення їх штампом підприємства та її власним підписом.

Крім того, оцінюючи даний доказ (акти прийому-передачі товару) у сукупності з іншими доказами по справі, колегія суддів звертає увагу на наявність належним чином оформлених первинних документів даної господарської операції, зміст яких узгоджується із змістом актів прийому-передачі товару: накладних №РН-0000295 від 16.08.2010 р. та №РН-0000316 від 27.08.2010 р. та рахунків від зазначених дат, а також приймає до уваги факт добровільного часткового виконання грошового зобовязання відповідачем 10.04.2011 р. на суму 20 тис. грн. і наявність акту звіряння, в якому відповідач визнає наявність боргу перед позивачем.

Також колегія суддів зазначає, що навіть в разі неповноважності Ерьоменко О.В., наступне схвалення підприємством цього правочину шляхом часткової сплати боргу 10.04.2011 р. в розмірі 20 тис. грн. робіть його дійсним відповідно до приписів ст. 241 ЦК України - правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За таких умов у колегії суддів відсутні будь-які обєктивні дані ставити під сумнів належність і легітимність актів прийому-передачі товару №1 від 16.08.2010 р. та №2 від 27.08.2010 р. та настання строку виконання відповідачем грошового зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Опираючись на викладене, колегія суддів доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу, з урахуванням часткового виконання зобовязання відповідачем 10.04.2011 р. на суму 20 тис. грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 11.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару, що становить 1639,62 грн., яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірений розрахунок пені, інфляційних та 3% річних, розмір яких вирахуваний відповідно до положень чинного законодавства, в силу чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про повне задоволення позовних вимог, а апеляційну скаргу відповідача вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, у звязку з чим підстави для скасування оскарженого рішення місцевого господарського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, пунктом статті 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу СТГО «Південна залізниця» на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. у справі № 5023/1943/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. у справі № 5023/1943/11 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

суддя В.В. Афанасьєв

суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови суду складено та підписано 12.07.2011 року.