Постанова № 17621696, 20.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06»червня 2011 р.Справа № 5023/857/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 170 від 31.03.2011 р.

1-го відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.11.2010 р.,

2-го відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 15.10.2010 р.,

3-тя особа: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 04.04.2011 р.

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин», м. Харків (вх. № 1949 Х/3 від 11.05.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2011 по справі № 5023/857/11

за позовом Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин», м. Харків

до 1. Приватної фірми «Кібела», м. Херсон,

2. Приватного підприємства «АЗЧ Постач», м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Іноземне підприємство «Аврора», м. Харків

про визнання правочинів недійсними,

встановила:

В лютому 2011 року Державне підприємство «Харківський завод шампанських вин»м. Харків (далі позивач, ДП «ХЗШВ») звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми «Кібела»(далі відповідач-1, ПФ «Кібела») та просив визнати недійсними договори про надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р., укладені між сторонами. В обгрунтування позову вимог позивач вказав, що зміст вказаних договорів не відповідає вимогам Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надння послуг, пов*язаних з охороною державною та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2004 р. № 145/1501. Позивач вважає, що вказані договори є недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Іноземне підприємство «Аврора»(далі третя особа).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 14.04.2011 р. з урахуванням рішення зборів суддів від 06.01.2011 р. та на підставі ухвали від 14.04.2011 р. призначено для розгляду справи № 5023/858/11 колегію суддів у складі: головуючий суддя Жиляєв Є.М., суддя Суярко Т.Д., суддя Смірнова О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Приватне підприємство «АЗЧ Постач».

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 19.04.2011 р. з урахуванням рішення зборів суддів від 06.01.2011 р. призначено для розгляду справу № 5023/858/11 колегію суддів у складі: головуючий суддя Жиляєв Є.М., суддя Лаврова Л.С., суддя Смірнова О.В.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2011 р. у справі № 5023/857/11 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жиляєв Є.М., суддя Лаврова Л.С., суддя Смірнова О.В) клопотання ПФ «Кібела»про залучення до участі у справі іншого відповідача задоволено. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Приватне підприємство «АЗЧ Постач»(далі відповідач-2), в задоволенні позову відмовлено. Рішення обгрунтоване тим, що позивачем не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов*язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2011 р. у справі № 5023/857/11 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким визнати договори про надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р., укладені між позивачем та відповідачем-1 недійсними. Апелянт зазначає, що посилання суду на специфікації до договорів є неприпустимим, оскільки в зазначених специфікаціях міститься лише перелік надаваємих послуг з охорони і не міститься переліку обєктів охорони. Не визначених також розмір майнової відповідальності субєкта охоронної діяльності. Позивач вважає, що при розгляді справ № 27/329-09 та № 63/179-10 господарськими судами не було встановлено фактів, які б мали преюдиціальне значення при вирішенні даної справи. Господарський суд Харківської області, прийнявши рішення про залучення до участі у справі другого відповідача ПП «АЗЧ Постач»не виніс відповідну ухвалу і не розпочав розгляд справи заново, чим порушив вимоги ч.3 ст.24 ГПК України.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію судді у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2010 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 06.06.2011 р.

26.05.2011 р. відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, де просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2011 р. у даній справі без змін, посилаючись на те, що при розгляду справи судом першої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права.

03.06.2011 р. відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вважає доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими і безпідставними, просить рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

06.06.2011 р. третьої особою подано відзив на апеляційну скаргу, де вказує, що господарський суд не виніс ухвалу про залучення до участі у справі в якості другого відповідача ПП «АЗЧ Постач», але вказане підприємство приймало участь з 08.04.2011 р. в якості третьої особи і скористалося правами, передбаченими ст.ст.22, 27 ГПК України.

В судове засідання 06.06.2011 р. зявилися уповноважені представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2, третьої особи і надали пояснення по суті спору.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та повторно розглянувши справу відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено господарським судом першої інстанції і не заперечується сторонами, 02.04.2008 р. між Державним підприємством «Харківський завод шампанських вин»(Замовник) в особі директора Худенка О.В. та Приватною фірмою «Кібела»(Охоронна фірма) в особі директора Підліснової В.М. укладено Договір № 31/03/08 на надання послуг охорони (далі Договір 1), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Охоронна фірма надає послуги з охорони державної та іншої власності за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 20. Перелік послуг зазначено в Додатку № 1 Договору Специфікація (т.1 а.с.11-14).

10.10.2008 р. між Державним підприємством «Харківський завод шампанський вин»(Замовник) в особі директора Худенка О.В. та Приватною фірмою «Кібела»(Охоронна фірма) в особі директора Підліснової В.М. укладено Договір № 27/10/08 на надання послуг охорони (далі Договір 2), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Охоронна фірма надає послуги з охорони державної та іншої власності за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 20. Перелік послуг зазначено в Додатку № 1 Договору специфікації (т.1 а.с.15-18).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зміст укладених Договору 1 та Договору 2 не відповідав вимогам Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надння послуг, пов*язаних з охороною державною та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2004 р. № 145/1501 (далі Ліцензійні умови). А саме п.п.2.2.1. п.2.2. щодо обовязку вказувати в договорах про охорону конкретний об*єкт охорони та розмір матеріальної відповідальності охоронної фірми.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Діючим Цивільним кодексом України встановлено вимоги чинності правочину, а саме він повинен задовольняти ряд умов, до яких належать умови: а) про форму, б) про сторони, в) про зміст правочину, г) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, д) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та інше. Ці умови знайшли відображення у ст.203 ЦК, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або у певній його частині.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинне законодавство, а саме ч.1 стаття 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно п.43 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягає, зокрема, такий вид господарської діяльності, як надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Відповідно до ст.20 вказаного Закону, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування»органом ліцензування діяльності субєктів господарювання з надання послуг по охороні державної та інших форм власності, послуг з охорони громадян є Міністерство внутрішніх справ України.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян аказ були затверджені спільним Наказом Держкомпідприємництва та МВС України від 14.12.2004 р. № 145/1501 і діяли до 10.01.2010 р. (Наказ Держкомпідприємництва та МВС України від 01.12.2009 р. № 199/504 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2004 N 145/1501»).

Згідно п.п.2.2.1. п.2.2. Ліцензійних умов суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, зобов'язаний надавати послуги лише за письмово укладеними цивільно-правовими договорами. Вести письмовий облік договорів; здійснювати виконання договорів з надання охоронних послуг на користь третіх осіб лише за їх письмовою згодою. При укладенні договорів конкретно вказувати в них об'єкт охорони та, якщо це майно громадян або юридичних осіб, зазначати розмір майнової відповідальності суб'єкта охоронної діяльності, який визначається відповідно до вимог ч.2 ст.96 та п.3 ч.1 ст.980 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення Договору 1 та Договору 2).

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2005 р. Міністерством внутрішніх справ України Приватній фірмі «Кібела»видано ліцензію серія АБ № 114399 на право здійснення господарської діяльності надання послуг, повязаних з охороною державної та іншої власності, також 21.04.2005 р. Міністерством внутрішніх справ України Приватній фірмі «Кібела»видано ліцензію серія АБ № 114400 на право здійснення господарської діяльності надання послуг з охорони громадян (т.1, а.с.82-83).

В період з 25.06.2008 р. по 08.06.2009 р. комісією ГУМВС України в Харківській області здійснено чотири перевірки (планові і позапланові) додержання Приватною фірмою «Кібела»Ліцензійних умов, за результатами яких складені відповідні акти від 25.06.2008 р., від 27.01.2009 р., від 17.04.2009 р., і від 08.09.2009 р. (т.1, а.с.84-95).

За результатами перевірок органом ліцензування порушень п.п.2.2.1. п.2.2. Ліцензійних умов з боку ліцензіата Приватної фірми «Кібела»- не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність необхідних умов для визнання договорів недійсними, а отже, і про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та, відповідно, з висновком про необхідність відмови в позові в повному обсязі.

Що стосується тверджень позивача про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального прав, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норми процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови якщо це призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Суть даної норми полягає в необхідності дотримання процесуальних прав осіб, які залучаютсья до участі у розгляді справи після порушення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2011 р. до господарського суду Харківської області від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в кості відповідача Приватне підприємство «АЗЧ Постач», м. Харків (т.2 а.с.26).

В той же день, 19.04.2011 р. до господарського суду Харківської області надійшов також і відзив від ПП «АЗЧ Постач»на позовну заяву ДП «Харківський завод шампанських вин»тобто відпвовідач-2 приймав участь у розгляді справи, надав заперечення проти позову. (т.2 а.с.27-29).

Досліджуючи матеріали справи та відповідність дій господарського суду першої інстанції вимогам процесуального закону, колегія суддів приходить до висновоку, що дії суду щодо залучення до участі у справі другого відповідача не повністю відповідають вимогам ст.24 ГПК україни, проте вказана невідповідність не привела до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, на підставі дослідження обставин справи, наявних у справі доказів, у відповідності до приписів чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом обгрунтовано зроблено висновок про відсутність підстав про визнання недійсними договорів про надання послуг з охорони № 31/04/08 від 02.04.2008 р. та № 27/10/08 від 10.10.2008 р., у звязку з чим апеляційна скарга Держвного підприємства «Харківський завод шампанських вин»не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 32, 33, 43, 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2011 р. у справі № 5023/857/11- залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я.Погребняк.

Суддя Т.В.Гончар

Суддя М.М.Слободін

Повний текст постанови підписаний 09.06.2011 р.