Постанова № 17288649, 22.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. Справа № 15/2172-10-5023/961/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,довіреність № 5339 від 29.10.2009 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 22 від 04.01.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2089Х/1-28) на рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011 року у справі № 15/2172-105023/961/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

про стягнення 159390,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про стягнення з останнього 159390,00 грн. неустойки за невиконання обов"язку з повернення майна по укладеному між сторонами договору суборенди від 02.01.2008 р., нарахованої за період з 04.12.2009 р. по 04.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011 року справу направлено за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського Харківської області від 11.04.2011 року (суддя Аюпова Р.М.) у справі № 15/2172-10-5023/961/11 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 02 січня 2008 року між позивачем- фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та відповідачем - АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, позивач( суборендодавець) зобов'язується передати відповідачу( суборендарю) в тимчасове платне користування частину приміщення другого поверху, позначеного у поверховому плані як приміщення НОМЕР_1, загальною площею 230,00 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення відокремленого (структурного) підрозділу суборендаря.

Приміщення знаходиться у користуванні суборендодавця - позивача на підставі договору оренди № 30/12/07 від 30.12.2007 року.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві приміщення, яке є об*єктом суборенди, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01 січня 2008 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Згідно з частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з п.1.3. договору строк суборенди встановлюється: з моменту передачі приміщення по акту приймання-передачі по З0 грудня 2010 р.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов*язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов*язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що при бажанні звільнити приміщення і припинити дію договору суборендар попереджає про це суборендодавця не пізніше ніж за З0 днів до такого звільнення. При відмові суборендодавця прийняти повернене приміщення по акту по закінченні 30 днів з моменту повідомлення про звільнення, приміщення вважається належним чином повернутим суборендодавцю, а договір вважається розірваним. Сторона, що відмовилась від підписання відповідного акту, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, завдані такою відмовою, або затримання підписання акту.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що приміщення вважається повернутим суборендодавцю з моменту підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі, або при відсутності такого у випадку, що передбачений п.4.4. даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи 06.11.2009 р. відповідачем, на підставі п. 4.4 договору, на адресу позивача було надіслано лист №132-2-881 з повідомленням про рішення відповідача достроково звільнити та повернути орендоване приміщення та припинити договір суборенди від 02.01.2008 року.

Зважаючи на наведене та враховуючи вимоги пункту 4.4 договору, з 07.12.2009року договір суборенди від 02.01.2008 р. вважається розірваним.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов»язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вимоги законодавства та умови договору суборенди від 02.01.2008 р., суборендар зобовязаний повернути суборендодавцеві приміщення з обов*язковим оформленням цього повернення відповідним актом.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов*язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем обов*язку з повернення орендованого приміщення після припинення договору суборенди, просить на підставі ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України стягнути з останнього неустойку в розмірі подвійної суборендної плати за весь час користування річчю за період з 04.12.2009 року по 04.02.2010 року в сумі 159390,00 грн.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що 07.12.2009 р. ним було звільнено спірне приміщення та надано позивачу для підписання акт його приймання-передачі (повернення), який позивач відмовився підписати, про що складено відповідний акт, у зв*язку з чим відповідно до п.4.4. договору суборенди від 02.01.2008 р. спірне приміщення вважається належним чином повернутим позивачу без підписання акту його повернення.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог послався на те, що відповідачем вжито заходів щодо виконання свого обов'язку з повернення приміщення позивачу, а неповернення предмету оренди пов'язано з відмовою орендодавця прийняти таке майно та підписати акт приймання-передачі, як це передбачено ст. 785 та 795 Цивільного України, у зв*язку з чим на думку суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 159390,00 грн. неустойки за прострочення повернення приміщення.

В обґрунтування зазначеного висновку місцевий господарський суд зазначив, що відповідач звільнив приміщення, надіслав повідомлення до охоронної організації (УДСО при УМВС у Хмельницькій області) про зняття приміщення з охорони з 06.12.2009 року та 07 грудня 2009 року, відповідачем складено акт повернення приміщення, який підписаний представниками відповідача, проте, позивач відмовився підписувати даний акт, про що складено акт відмови від підписання від 07 грудня 2009 року, у зв*язку з чим суд не вбачає порушення відповідачем обов'язку щодо повернення приміщення.

Зважаючи на це місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки позивач відмовився від підписання акту прийому-передачі приміщення і відповідач фактично перестав ним користуватися і звільнив приміщення, то відповідно до умов п.4.4 та п. 4.6 договору приміщення вважається належним чином повернутим позивачу без підписання акту.

Колегія суддів із такими висновками місцевого господарського суду не погоджується, зважаючи на наступне.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов*язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та актів цивільного законодавства.

Як було наведено вище, сторони встановили в пунктах 4.4. та 4.6. договору суборенди, а також передбачено ч. 2 статті 795 Цивільного кодексу України, обов*язок орендаря після припинення договору повернути приміщення орендодавцеві з обов*язковим оформленням такої передачі відповідним актом. При цьому в пункті 4.4. договору сторони передбачили що у випадку відмови позивача прийняти повернуте приміщення по акту після закінчення 30 днів з моменту повідомлення про звільнення, приміщення вважається повернутим належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги належності та допустимості доказів, а саме передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень повідомлення від 19.11.2009 року №132-2-953 до охоронної організації (УДСО при УМВС у Хмельницькій області) про зняття з охорони приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівського Підпілля 1 з 06.12.2009 року не може бути доказом повернення приміщення суборендодавцеві на підставі зазначених умов договору, оскільки стосується інших правовідносин.

Акт повернення приміщення з суборенди від 07 грудня 2009 року суборендодавцем не підписаний, приміщення не прийнято, в матіріалах справи відсутні навіть докази виклику ФОП ОСОБА_3 для прийняття приміщення, тому невідомо яка особа могла відмовилась від підписання акту повернення приміщення від 07.12.2009 р. та на яких підставах суборендар складає односторонній акт від 07.12.2009 року про відмову від підписання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення суборендодавцеві акту приймання-передачі( повернення) приміщення

З наведених вище положень договору та закону вбачається, що обов*язок з повернення приміщення відповідачем після припинення договору суборенди передбачає запрошення суборендодавця, позивача за місцезнаходженням цього приміщення у визначений час для його прийняття, яке включає огляд приміщення з метою встановлення відповідності стану, в якому воно повертається та стану , в якому воно була передано в суборенду, та складання відповідного двостороннього акту передачі. Зважаючи на це, надання позивачу, місцезнаходження якого до того ж є відмінним від місцезнаходження приміщення, акту повернення приміщення для підписання та звільнення приміщення, без виконання зазначених дій, не може вважатися належним виконанням відповідачем обов*язку з повернення майна.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання відповідачем позивачу повідомлення про необхідність з*явитися за місцезнаходженням приміщення, у визначений час, для його прийняття та складання двостороннього акту передачі.

З наведеного вбачається,що надані відповідачем повідомлення до охоронної організації (УДСО при УМВС у Хмельницькій області) про зняття приміщення з охорони з 06.12.2009 року , акт повернення приміщення з суборенди від 07 грудня 2009 року та акт відмови позивача від підписання акту повернення приміщення від 07.12.2009 р. не можуть вважатись належними доказами на підтвердження обставин щодо відмови позивача від прийняття приміщення, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання відповідачем позивачу наведеного акту повернення приміщення від 07.12.2009 р. для підписання та докази щодо необхідності складання акту відмови від підписання акту від 07.12.2009 року.

В порушення норм процесуального права, не врахувавши наведених положень норм матеріального права, місцевий господарський суд прийняв зазначені документи як належні та допустимі докази належного виконання відповідачем свого обов*язку з повернення майна та відмови позивача від прийняття виконання цього обов*язку

Зважаючи на наведене, внаслідок прийняття неналежних та недопустимих доказів, місцевий господарським судом визнав встановленими обставини, які є недоведеними, а саме безпідставно зазначив на виконання відповідачем обов*язку з повернення приміщення та відмову позивача від його прийняття.

Оскільки відповідачем не було виконано обов*язку з повернення приміщення після припинення договору суборенди від 02.01.2008 р., позовні вимоги про стягнення на підставі ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України 159390,00 грн. неустойки за невиконання цього обов"язку за період з грудня 2009 р. по 04.02.2010 р. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно послався на пропуск позивачем позовної давності.

Статтею 267 Цивільного кодексу передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявив про застосування позовної давності у даній справі.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже до позовних вимог у даній справі застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки за час прострочення.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов*язаннями, строк виконання яких не визначений, або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред*явити вимогу про виконання зобов»язання.

Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України , якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги , якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідач листом від 06.11.2009 року повідомив позивача про звільнення приміщення, але не звільнив через 30 днів, позивачем 14 грудня 2009 року предявлена вимога на здачу приміщення, яка була отримана відповідачем про свідчить відтиск штемпеля АКІБ УкрСиббанк. За період прострочки повернення позивачем нарахована неустойка, яка предявлена до стяннення , тому саме з дати предявлення вимоги позивачем починається перебіг строку позовної давності, який на день предявлення позову 13.12.2010 року не сплинув.

Однак місцевий господарський суд в порушення зазначених норм, всупереч обставинам справи, не враховуючи підстави та предмет позовних вимог безпідставно датою, з якою почався перебіг позовної давності визначив 07 грудня 2009 року, тобто дату, яку суд першої інстанції невірно вважає днем повернення приміщення відповідачем та датою, з якої позивач повинен був дізнатися про порушення його права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеності обставин, які ним визнано встановленими дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову, у звязку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню та слід прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Керуючись статтями 33, 43, 99, п. 2 статті 103, п. 2, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011 р. у справі № 15/2172-10-5023/961/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"(61050, м. Харків, проспект Московський,60, код ЄДРПОУ 09807750) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, свідоцтво про держреєстрацію серії НОМЕР_3, видане Хмельницьким міськвиконкомом 06.04.2004 р.) 159390,00 грн. неустойки, 2390,85 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі №15/2172-10-5023/961/11 підписано 24.06.2011 р.