Постанова № 17288651, 30.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. Справа № 21/272

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтавасервісінвест" м. Полтава (вх. № 2248 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.11 р. у справі № 21/272

за позовом ТОВ "Завод ЗБВ № 7", м. Полтава

до Приватне підприємство "Полтавасервісінвест", м. Полтава

про стягнення 210020,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.05.2011 р. по справі № 21/272 (суддя Тимченко Б.П.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто відповідача на користь позивача 210 020,86 грн., 2 100,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2011 року по справі № 21/272 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повне з’ясування обставин, що мають значення для справи, вказує на те, що надані позивачем документи, а саме: накладні, перепустки, довіреності, не є належними доказами отримання товару ПП «Полтавасервісінвест», так як вони не містять будь-якого підтвердження щодо отримання відповідачем товару, а також не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким надаються обов’язкові вимоги до первинних та зведених облікових документів. Також зазначає про те, що датою отримання товару та товарно-розпорядчих документів до нього є 20.01.2011 р., про що зазначено на спірних видаткових накладних, вказує на те, що до цього часу товар позивачем не був поставлений. За твердженнями відповідача, вимога про оплату отриманого товару позивачем, як то передбачено ст. 530 ЦК України, не пред’являлась, а посилання господарського суду в рішенні на вручення рахунку-фактури № 00-0000841 від 08.11.2010 р. на сплату ТОВ «Завод ЗБВ № 7»210020,86 грн. не відповідає дійсності, так як останній відповідачу не надходив.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, але 20.06.2011 р. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що він не отримував апеляційної скарги відповідача, в зв’язку з чим не мав можливості скористатися своїми процесуальними правами та надати відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач був повідомлений завчасно та належним чином. Відповідачем до матеріалів справи надані належні докази на підтвердження направлення копії апеляційної скарги позивачу на адресу: м. Полтава, пров. Шевченко, 20, яка відповідає юридичній адресі ТОВ "Завод ЗБВ № 7". Отже, позивач був не позбавлений права і можливості надати свої заперечення на апеляційну скаргу, а також свою позицію по суті спору разом з направленим до суду апеляційної інстанції клопотанням.

21.06.2011 р. відповідач направив до Харківського апеляційного господарського суду телеграму, в якій просив розглянути справу без участі представника ПП "Полтавасервісінвест".

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що згідно накладних № 00-0001786 від 05.05.2009 р., № 00-0001787 від 29.05.2009 р., № 00-0001788 від 29.05.2009 р., № 00-0001790 від 29.05.2009 р. (том 1, аркуш справи 33-39) ПП "Полтавасервісінвест" отримало від ТОВ "Завод ЗБВ № 7" залізобетонні вироби на загальну суму 210020,86 грн.

На підтвердження факту поставки та отримання відповідачем вказаної продукції позивачем надано до суду довіреності на отримання ТМЦ № 6 від 30.03.2009 р., № 9 від 01.04.2009 р., № 10 від 01.05.2009 р. (том 1, аркуш справи 25-27); перепустки на вивіз і винос матеріалів № 348 від 03.04.2009р., № 351 від 03.04.2009 р., № 365 від 13.04.2009 р., № 405 від 13.04.2009 р., № 443 від 16.04.2009 р., б/н від 07.05.2009 р., № 537 від 07.05.2009 р., № 451 від 08.05.2009 р., № б/н від 13.05.2009 р., № б/н від 27.05.2009 р. та № б/н від 27.05.2009 р. (том 1, аркуш справи 28-31).

Як зазначив позивач, 10.01.2010 р. представники ТОВ "Завод ЗБВ № 7" вручили директору ПП "Полтавасервісінвест" рахунок-фактуру № 00-0000841 від 08.11.2010 р. на сплату ТОВ "Завод ЗБВ № 7" за отримані залізобетонні вироби кошти в сумі 210020,86 грн.

Оскільки відповідач вимоги позивача не виконав, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 210020,86 грн.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив про те, що заборгованість перед позивачем у нього відсутня, а пред’явлені позивачем документи не є доказом отримання відповідачем товару, так як їх оформлення не відповідає чинному законодавству. На підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем відповідачем був наданий до суду акт звірки взаємних розрахунків від 30.11.2010 р., підписаний обома сторонами.

Крім того, відповідачем до господарського суду 12.05.2011 р. надано заяву, в якій останній повідомив, що позов ПП "Полтавасервісінвест" не визнається у повному обсязі. Датою отримання товару є 20.01.2011 р., про що вказано у накладних від 29.05.2009 р., що є, на думку відповідача, основним доказом у справі (том 1, аркуш справи 151).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визнав наявні у справі документи, а саме: накладні, довіреності, перепустки належним доказом на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем продукції на загальну суму 210020,86 грн., а наданий позивачем рахунок-фактуру № 00-0000841 від 08.11.2010 р. на сплату ТОВ "Завод ЗБВ № 7" 210020,86 грн. –вимогою у відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України. З урахуванням таких встановлених обставин та на підставі ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 210020,86 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, не звернуто увагу на доводи наведені відповідачем та представлені ним докази на підтвердження відсутності факту поставки товару та відсутності в зв’язку з цим заборгованості перед позивачем, а всупереч процесуальним вимогам надано перевагу позиції позивача та його документам; не досліджено належним чином первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження здійснення поставки продукції позивачем та їх відповідність вимогам чинного законодавства, що в свою чергу призвело до невірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 210020,86 грн.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції визнав встановленим факт отримання відповідачем від позивача залізобетонних виробів на загальну суму 210020,86 грн. При цьому, за рішенням суду доказом поставки товару є надані позивачем накладні, перепустки на вивіз і винос матеріалів, довіреності (том 1, аркуш справи 25-39).

Але, з огляду на вказані документи вбачається, що вони не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким надаються обов’язкові вимоги до первинних та зведених облікових документів.

Так, надані позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-2) не оформлені відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., а саме вказані довіреності не містять номеру і дати рахунку-фактури, переліку цінностей, які належать отримати, в тому числі найменування товару та їх кількість.

Згідно п. 6 вказаної інструкції при виписуванні довіреності перелік цінностей. Які належить отримати по ній (графа «Найменування цінностей»у бланку довіреності), наводиться обов’язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді, тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності перекреслюються. Порушення цієї норми тягне пряму заборону щодо відпуску товару (п. 12 Інструкції).

Також, відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції вирбничо-технічного призначення і товарі народного споживання па кількості ( П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача ( покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно - матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачей (покупців). Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно - матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

В даному випадку надані позивачем довіреності не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Однак, видаткові накладні не відповідають зазначеним вимогам, так як на них відсутній підпис отримувача, в зв’язку з чим вони також не є доказом отримання товару відповідачем.

Надані позивачем перепустки на вивіз і винос матеріалів не можуть вважатися належним доказом на підтвердження факту поставки товару, оскільки правовий статус цих документів невідомий та по ним неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, позивачем не надано ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження поставки та отримання відповідачем товару за вказаними накладними.

Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків за спірний період станом на 30.11.2010р. (том 1, аркуш справи 67) з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 210020,86 грн. В той же час з даного акту вбачається, що у ПП "Полтавасервісінвест" відсутня будь-яка дебіторська або кредиторська заборгованість перед ТОВ "Завод ЗБВ № 7". Вказаний акт звірки взаєморозрахунків відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу відсутності проведення відповідачем певної господарської операції, а й доказом на підтвердження відсутності поставки позивачем товару за спірними накладними та боргу у відповідача в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані позивачем жодними доказами.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою носить інформаційний характер та є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Як свідчать матеріали справи, в процесі розгляду справи відповідачем надано до господарського суду копії видаткових накладних № 00-0001786 від 05.05.2009 р., № 00-0001787 від 29.05.2009 р., № 00-0001788 від 29.05.2009 р., № 00-0001790 від 29.05.2009 р. на загальну суму 210020,86 грн., в яких зазначено, що товар отримано відповідачем без довіреності 20.01.2011 року.

Також, відповідачем надано до суду опис вкладення до цінного листа, з якого вбачається, що вказані видаткові накладні було направлено позивачем до ПП "Полтавасервісінвест" 18.01.2011 р.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупця), а покупець приймає, або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи, що позивач направив відповідачу товаророзпорядчі документи на товар лише 18.01.2011 р., а відповідач отримав зазначений в спірних накладних товар лише 20.01.2011 р., що підтверджується матеріалами справи, тому станом на момент звернення позивача з позовом до суду його право не було порушено, та у позивача були відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 210020,86 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, позивачем не надано до суду належних доказів звернення до відповідача з вимогою про оплату товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України. Посилання позивача на вручення рахунку-фактури № 00-0000841 від 08.11.2010 р. про сплату ТОВА «Завод ЗБВ № 7»210020,86 грн., як на вимогу про сплату поставленого товару, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки даний рахунок був пред’явлений до 20.01.2011 р., тобто до дати виникнення у відповідача зобов’язання по оплаті отриманого товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого за видатковими накладними товару, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Завод ЗБВ № 7" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтавасервісінвест" м. Полтава задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.11 у справі № 21/272 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБВ № 7" (36007, м. Полтава, пров. Шевченко, 20, код 01270078, п/р 260095765 в АБ «Полтава-банк», МФО 331489) на користь Приватного підприємства "Полтавасервісінвест" (36008, м. Полтава, вул.. Полюсна, б. 10, кв. 39, код 36013124, п/р 26006054602390 в КБ ПРУ «Приватбанк», МФО 331401) витарти по сплаті державного мита в розмірі 1062,00 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 25 червня 2011 року.