Постанова № 17288653, 30.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 5023/2137/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, з належно оформленою довіреністю № 28/03/11 від 28.03.2011 року.

відповідача ОСОБА_2, з належно оформленою довіреністю б/н від 09.03.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду відповідача (вх. № 2290Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04.05.11 р. по справі № 5023/2137/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галон", м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Плазма", м. Харків

про стягнення 49972 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галон", м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Плазма", м. Харків суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у загальному розмірі 46672 грн. 00 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.) від 04.05.11 р. по справі № 5023/2137/11 позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 38744,02 грн. основного боргу, 7005,00 грн. штрафу, 2652,10 грн. пені, 1057,57 грн. інфляційних втрат, 513,31 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 499,72 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального та матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для розгляду справи, вважаючи, що укладений договір поставки № 05/10-10-МО від 05.10.2010 не є дійсним та ін.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 05.10.2010 року між сторонами укладено договір поставки № 05/10-10-МО (надалі Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався поставити відповідачу нафтопродукти, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

У п. 1.3 Договору сторони передбачили, що асортимент, кількість, вартість, умови розрахунків та умови поставки кожної окремої партії Товару відображаються у товарних (видаткових) накладних на відвантаження товару.

Відповідно п. 4.1 Договору за взаємною згодою сторін Товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за товар, так і з відстроченням розрахунків. У разі відстрочення розрахунків день сплати за поставлений товар наступає на другий робочий день з дня поставки Товару, якщо інше не зазначене у рахунку-фактурі.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 73250.01 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними накладними за період з 08.10.2010р. по 11.11.2010 р.: № 178 від 08.10.2010 р. на суму 7476,00 грн.; № 185 від 12.10.2010 р. на суму 5119,99 грн.; № 188 від 14.10.2010 р. на суму 3200,00 грн.; № 191 від 15.10.2010 р. на суму 5119,99 грн.; № 193 від 18.10.2010 р. на суму 5805,00 грн.; № 197 від 21.10.2010 р. на суму 6450,00 грн.; № 201 від 25.10.2010 р. на суму 8456,51 грн.; № 207 від 28.10.2010 р. на суму 3575,00 грн.; № 209 від 29.10.2010 р. на суму 5200,01 грн.; № 211 від 01.11.2010 р. на суму 5993,00 грн.; № 215 від 03.11.2010 р. на суму 5804,51 грн.; № 223 від 05.11.2010 р. на суму 5200,01 грн.; № 237 від 11.11.2010 р. на суму 5850,00 грн. скріпленими печатками та підписами сторін (а. с. 16-28).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 34505,99 грн., а отриманий товар на суму 38744.02 грн. відповідач не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару за укладеним між сторонами договором поставки № 05/10-10-МО від 05.10.2010 року, що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства, з урахуванням визначення строку платежу та інших нарахувань. Наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи.

При цьому, господарським правомірно судом не прийняті до уваги заперечення відповідача проти позову з тієї підстави, що спірний договір є начебто нікчемним з огляду порушення публічного порядку, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ч. 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таки, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Дослідивши спірний договір суд не знаходить підстав вважати його таким, що порушує публічний порядок, а відповідно й нікчемним. Жодних доказів на підтвердження факту визнання спірного договору недійсним відповідачем також не надано.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобовязання з оплати визначено умовами договору, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. договору передбачено, за кожен день прострочення зобовязання по оплаті товарів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення. Термін у який застосовується пеня Сторонами не обмежений та визначається сторонами до дня остаточного розрахунку за поставлені товари.

Відповідно пункту 6.3 договору, за порушення умов договору щодо строків оплати за поставлений товар Покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми простроченого зобовязання по оплаті товару.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих від суми боргу встановленої договором пені 2652,10 грн., штрафу у розмірі 7005,00 грн та 3% річних у розмірі 513,31 грн., що, з урахуванням вимог відповідного законодавства правомірно стягнуто судом.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 04.05.11 р. (суддя Сальнікова Г.І.) по справі № 5023/2137/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 23.06.2011 р.