Постанова № 17286144, 29.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22 червня 2011 р. Справа № 64/383-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов., ОСОБА_2 дов., ОСОБА_3 дов.,

відповідача - не з'явився,

прокурора Якимчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. № 1598Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09 березня 2011 р. у справі № 64/383-10,

за позовом Прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі:

1.Кабінету Міністрів України, м. Київ,

2.Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії ПАТ «Укрексімбанк»в м. Харкові,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївське», с. Новомиколаївка, Шевченківський район, Харківська область,

про стягнення 394439,84 грн.,-

встановила:

Прокурор Київського району міста Харкова у грудні 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївське»на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 394439,84 грн., з яких: 391472,99 грн. основний борг, 166,85 грн. заборгованість по простроченим процентам, 2800,00 грн. заборгованість з комісії за управління. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору (неповернення отриманих кредитних коштів).

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. у справі № 64/383-10 (суддя Добреля Н.С.) в позові відмовлено повністю.

Прокурор Київського району м. Харкова, не погоджуючись з даним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. у справі № 64/383-10 повністю та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог. У апеляційній скарзі прокурор посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Так, на думку прокурора, ним та позивачем при розгляді справи надані усі належні докази на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед банком, однак, такі докази безпідставно не були прийняті судом першої інстанції. Окрім того, як вважає прокурор, судом першої інстанції невірно застосовані приписи ст. 35 ГПК України, оскільки предметом розгляду у справі № 27/136-09 були інші позовні вимоги, а саме: визнання за банком права продажу предмету іпотеки та застави, тоді як у даній справі предметом позову є стягнення заборгованості у грошовому виразі та факт наявності заборгованості підтверджено прокурором і позивачем та такий факт відповідачем не спростовано.

Кабінет Міністрів України та Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії ПАТ «Укрексімбанк»повністю підтримують апеляційну скаргу прокурора.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, жодного разу у судові засідання суду апеляційної інстанції (так само, як і до суду першої інстанції) не з'являвся, про причини неявки не повідомляв, хоча про час та місце засідання суду повідомлявся належним чином.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та відкладення розгляду справи направлялися за належною адресою відповідача, яка зазначена, в тому числі у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду апеляційної скарги, та поверталися на адресу суду з відміткою «за адресою не значиться».

Таким чином, в силу приписів ст. 64 ГПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце засідання суду.

Окрім того, як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду апеляційної скарги (на 16.06.2011 р.), відповідач знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності, доказів щодо його ліквідації у реєстрі на цей час не міститься, а відтак, колегія суддів вважає, що спір підлягає вирішенню по суті.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснювався більш ніж 2 місяці. За цей час судом апеляційної інстанції у прокурора та сторін витребувано ряд документів, які не були ними надані до суду першої інстанції (в т.ч. і щодо виконання рішення суду у справі № 27/136-09).

Таким чином, колегія суддів вважає, що нею, в силу приписів ст. 4-3 ГПК України, створені сторонам всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та додатково наданих доказах доводи прокурора і позивачів, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників прокурора та позивачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи, зважаючи на нижченаведене.

Так, як вбачається із оскаржуваного рішення, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора місцевий господарський суд зазначив, що у господарському суду Харківської області вже розглядалася справа № 27/136-09 та за рішенням суду у даній справі (яке набуло чинності) вже стягнута заборгованість з відповідача на користь банку саме за спірним кредитним договором. Окрім того, місцевий господарський суд зазначив про те, що позовні вимоги не доведені відповідними доказами (у матеріалах справи відсутні докази часткового погашення боргу, ін.).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань в межах укладеного між сторонами кредитного договору - кредитної угоди № 6805К35 від 19.04.2005 р. із відповідними додатками та додатковими угодами до неї.

В той же час, предметом позову у справі № 27/136-09 були інші позовні вимоги, а саме: визнання за банком права продажу предмету іпотеки та застави в рахунок погашення боргу по кредитному договору. Однак, суд першої інстанції не дав цьому належної правової оцінки. Окрім того, суд першої інстанції безпідставно послався на недоведеність прокурором позовних вимог, оскільки матеріали справи містять як спірний договір з додатками та додатковими угодами, так і належні розрахунки позовних вимог. На підтвердження відповідних розрахунків судом апеляційної інстанції додатково витребувано, а банком надано додаткові докази (в т.ч. і щодо частково погашення заборгованості як грошовими коштами, так і від реалізації іпотечного та заставного майна).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов укладеної між банком та відповідачем кредитної угоди № 6805К35 від 19.04.2005 р. (із відповідними додатками та додатковими угодами до неї), банк надав відповідачу грошові кошти в сумі та на умовах, визначених цією угодою. Також кредитним договором був встановлений графік повернення відповідачем суми кредиту та відсотків за ним, визначені дати в якому є граничними термінами користування та повернення кредиту.

Пунктом 4.1.1 Кредитного договору (із відповідними змінами) передбачено, що відповідач зобов'язаний повертати кредит позивачу рівними послідовними частинами щоквартально (по 18411,00 євро) з 20-го числа по останній день травня, серпня, листопада, лютого кожного року, починаючи з 2005 року до 30 листопада 2006 року; 20-30 листопада 2007 року - 2693,00 євро; наступний платіж 25-30 квітня 2008 року в сумі 89363,00 євро відповідно до графіку повернення кредиту та сплати відсотків за ним.

Однак, як вказує прокурор, підтверджено банком та не спростовано відповідачем, в порушення умов кредитного договору відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виплачує суму кредиту, чим порушує взяті на себе перед банком зобов'язання, у звязку з чим, банком, станом на 04.11.2010 р., і було нараховано 391472,99 грн. заборгованості за основним боргом, та, відповідно до умов цього договору, 166,85грн. заборгованості по простроченим процентам, 2800,00 грн. заборгованості з комісії за управління.

Колегія суддів дослідивши усі фактичні обставини справи, вважає, що відповідна сума боргу підтверджена наявними у справі доказами та розрахунками, а відтак, вона підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до матеріалів справи судом першої інстанції залучено копію рішення господарського суду Харківської області у справі №27/136-09 за участю позивача та відповідача даній справі предметом якої було визнання права банку на продаж предмету іпотеки та застави в рахунок погашення боргу по спірному кредитному договору № 6805К35 від 19.04.2005 р.

Вказаним рішенням визнано за АТ «Укрексімбанк»право на продаж, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності предмету іпотеки за іпотечним договором № 6805Z108 від 09.06.2005 р., предмету застави за договором застави №6805Z109 від 09.06.2005 р. для задоволення вимог банку до ТОВ «Новомиколаївське»за кредитною угодою № 6805К35 від 19.04.2005 р.

Однак, як підтверджено під час апеляційного провадження у справі, вказане рішення не було виконано. Сума заборгованості відповідачем повністю не погашена.

Статтями 598-609 ЦК України передбачено підстави припинення зобовязань, та у вказаних статтях відсутня така підстава припинення зобовязань, як наявність невиконаного судового рішення про стягнення суми боргу в іншому порядку (в даному разі шляхом визнання права на продаж предмету іпотеки та застави).

Отже, наявність рішення суду у справі № 27/136-09 не може бути підставою стверджувати, що зобовязання між позивачем та відповідачем припинилися та що у банку відсутні правові підстави для стягнення сум заборгованості, які підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем.

Вказане рішення може бути використано судом лише в частині встановлення фактів наявності між сторонами укладеного кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та не повернення цих коштів (саме ці обставини в силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України є фактами, встановленими рішенням господарського суду, які не доводяться знову при вирішенні даної справи, оскільки у обох справах беруть участь ті самі сторони).

Отже, системний аналіз вищенаведених положень законодавства в сукупності з фактичними обставинам справи свідчить про те, що місцевий господарський суд при розгляді даної справи невірно застосував норми матеріального та процесуального права, та не дав належну правову оцінку фактичним обставинам справи, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що позовна заява та апеляційна скарга подані прокурором, який, відповідно до вимог закону звільнений від сплати держмита та судових витрат при поданні позову та апеляційної скарги, відповідні кошти, в силу приписів ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь держбюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 99,101, п. 2 ст.103, п. п. 3, 4 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. у справі №64/383-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївське»(63630, Харківська область, Шевченківський район, с. Новомиколаївка, вул. Свердлова, 154, Код 30925979, п/рахунок 26008016818417 в філії АТ «Укрексімбанк»у м. Харкові, МФО 351618) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в місті Харкові (61057 м. Харків, вул. Чернишевська, 11, Код 19362160 п/рахунок 3739101686 в філії АТ «Укрексімбанк»у м. Харкові, МФО 351618) 394439,84 грн. заборгованості за кредитним договором № 6805К35 від 19.04.2005 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївське»(63630, Харківська область, Шевченківський район, с. Новомиколаївка, вул. Свердлова, 154, Код 30925979, п/рахунок 26008016818417 в філії АТ «Укрексімбанк»у м. Харкові, МФО 351618) на користь держбюджету України (одержувач коштів УДК у м. Харкові, код 24134490, рахунок 31110095700002 в Управлінні державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 3944,39 грн. держмита за розгляд справи у суді першої інстанції та 1972,20 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївське»(63630, Харківська область, Шевченківський район, с. Новомиколаївка, вул. Свердлова, 154, Код 30925979, п/рахунок 26008016818417 в філії АТ «Укрексімбанк»у м. Харкові, МФО 351618) на користь держбюджету України (одержувач коштів УДК у м. Харкові, код 24134490, рахунок 31219264700002 в Управлінні державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

повний текст постанови складено 29 червня 2011 року