Постанова № 17286140, 29.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 року Справа № 5023/1184/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.

за участю представників сторін:

прокурора Пилипенка О.Г.

позивачів не зявились

відповідача не зявився

1-ї третьої особи Коваль І.А.

2-ї третьої особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2014Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2011 року у справі

за позовомзаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі:

1. Фонду державного майна України, м. Київ

2. Міністерства аграрної політики України, м. Київ

3. Державного комплексного торгівельного підприємства “Хрещатик”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю " TRANS GPS SERVICE”, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”, м. Харків

2. Громадянин України ОСОБА_1, м. Харків

про витребування із незаконного володіння у власність держави нерухоме майно

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 квітня 2011 року (суддя Аюпова Р.М. ) позов задоволено повністю. Витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANS GPS SERVICE” у власність держави в особі Міністерства аграрної політики України на баланс державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ. А-5) загальною площею 1358,2 кв. м., вартістю 647900 грн., розташовану за адресою: вул. Ш. Руставелі, 11-Б, м. Харків. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANS GPS SERVICE” на користь державного бюджету України 6479 грн. державного мита, а також 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вийшов за межі повноважень, наданих чинним законодавством.

Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” через канцелярію суду 20 червня 2011 року надав відзив на апеляційну скаргу (вх. 6220), в якій зазначає, що, на його думку, скарга є цілком обґрунтованою, а рішення суду незаконним та таким, що прийняте при неповному та неналежному встановленні обставин справи.

Прокурор, позивачі, 2-га третя особа відзивів на скаргу відповідача не надали.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

1-а третя особа підтримала твердження, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила задовольнити скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати у звязку з його незаконністю.

У судове засідання позивачі, відповідач та 2-га третя особа не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду про призначення до розгляду апеляційної скарги від 19 травня 2011 року, про що також свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, повернуті на адресу апеляційного суду.

Повідомлення, направлене на адресу 2-ої третьої особи про вручення ухвали суду до канцелярії суду не повернуто.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копії ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду сторонам судового процесу.

Приймаючи до уваги належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі без участі представників відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та 1-ої третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

Як досліджено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30.05.2006 року відбулись прилюдні торги з продажу державного майна (свідоцтво про право власності серія САА № 803570, видане Виконкомом Харківської міської ради 05.10.2004 р.), що знаходилось в господарському віданні ДКТП “Хрещатик” (т.2 а.с.71-73,81).

На підставі проведених торгів, між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “TRANS GPS SERVICE” було укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, загальною площею 1358,2 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Ш. Руставелі. буд. 11-Б від 31.05.2006 року, який зареєстрований в реєстрі за №558(т.1 а.с.66-68).

ДКТП "Хрещатик" засноване Міністерством аграрної політики України на державній власності.

Пунктом 4.4 Статуту закріплено, що майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Згідно п. 4.5 Статуту підприємство має право відчужувати рухоме та нерухоме майно, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси одиниць та підрозділів за попередньою згодою Органу управління майном.

Розпорядженням Міністерства аграрної політики України №67 від 22.12.2005 року затверджено Статут ДКТП "Хрещатик", згідно якого підприємство засноване Міністерством аграрної політики України, який є органом управління майном підприємства, на державній власності.

Згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 20.03.2006 р. №13, адміністративний корпус площею 1358,2 кв. м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Ш. Руставелі, буд. 11 - Б, передано на баланс ДКТП “Хрещатик” на підставі дозволу Міністерства аграрної політики України про реалізацію майна №54-01/419 від 25.04.2006 р., яким передбачено, що продаж обєкта нерухомості потрібно здійснювати відповідно до чинного законодавства виключно на конкурентних засадах шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу (т.2 а.с.84).

Продавцем за Договором виступило ДКТП “Хрещатик”, яке відповідно до вимог закону не наділене повноваженнями щодо розпорядження державним майном та не вправі виступати продавцем такого майна.

З постанови Вищого господарського суду України від 08.07.2009 року у справі №11/44, вбачається, що позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", ТОВ "TRANS GPS SERVICE" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ. А-5), площею 1358,2 кв. м., розташованої по вул. Ш. Руставелі, 11-Б в м. Харкові, укладеного відповідачами 31.05.2006 р. задоволено в повному обсязі та зобовязано відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (т.1 а.с.24-28).

Таким чином, спірне нерухоме державне майно незаконно вибуло із володіння ДКТП «Хрещатик»не з волі органу приватизації, наділеного у відповідності до закону правомочностями власника щодо вказаного майна в процесі його приватизації та уповноваженого на його відчуження.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24.01.2011 року у справі за позовом прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та у Постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2009 у справі № 11/44 за позовом прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», Товариства з обмеженою Відповідальністю GPS SERVISE», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (т.1 а.с.31-36).

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Прокурор звертає увагу на те, що в даному випадку порушені інтереси держави, оскільки незаконно відчужене державне майно перебуває у власності ТОВ "TRANS GPS SERVICE", а тому прокурор вважає, що у нього є всі підстави вимагати витребування спірного майна у відповідача із незаконного володіння у власність держави.

Частиною 1 статті 141 Господарського кодексу України встановлено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Приписами статті 145 Господарського кодексу України передбачено, що зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами статті 19 Конституції України передбачений обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено коло осіб, які можуть бути продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, це, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами. Також у вказаній статті Закону визначено, що органи, уповноважені виступати продавцями відповідних об'єктів приватизації, іменуються "органи приватизації".

Враховуючи те, що спірне нерухоме державне майно є окремим індивідуально визначеним майном ДКТП "Хрещатик", оскільки є окремою будівлею з чітко визначеною та присвоєною їй адресою (м. Харків, вул. Ш. Руставелі, 11-Б (літ. А-5)), то і приватизація спірного нерухомого державного майна мала здійснюватись у відповідності до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Державної програми приватизації на 2000-2002 роки.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Також частинами 1, 6, 7 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що до органів, які можуть здійснювати приватизацію, віднесено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо майна, яке є державною власністю; органи приватизації в Автономній республіці Крим - щодо майна, яке є у власності Автономної республіки, Крим; органи, створені відповідними місцевими радами та підпорядкованими їм, підзвітними та підконтрольними - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності.

Вказані органи складають єдину систему державних органів приватизації в Україні, повноваження яких визначено ч. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Серед повноважень, визначених вказаною правовою нормою, органу приватизації надано право, зокрема, на: здійснення повноважень власника державного майна у процесі приватизації; здійснення продажу майна, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств; затвердження планів приватизації майна, що перебуває у державній власності, планів розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації; укладення угод щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу; укладення договорів на проведення незалежної оцінки майна в процесі його приватизації; укладення у випадках, передбачених законодавством, угод щодо проведення екологічного аудиту об'єктів приватизації; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна; здійснення продажу земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Нормами статті 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 228 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемним є правочини, спрямовані на використання всупереч закону державної власності, незаконне заволодіння ним.

Право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Згідно з положенням статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не можу бути витребуване у нього.

Крім того, згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиним можливим способом захисту порушених інтересів держави являється пред'явлення позову про витребування спірного майна з незаконного володіння ТОВ "TRANS GPS SERVICE".

Відповідно до ст. ст. 144, 174 Господарського кодексу України майнові права субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно пункту 1 Порядку повернення у державну власність обєктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких обєктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №32 (далі - Порядок) обєкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим обєктом згідно із законодавством до моменту відчуження.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2011 року у справі прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства, ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду, у звязку з чим підстав для скасування вказаного рішення не вбачається, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2011 року у справі №5023/1184/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови підписаний 29.06.2011 року