Постанова № 17286139, 29.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. Справа № 61/304-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за дорученням б/н від 01.06.2011 року

відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 за дорученням № 323230 від 10.03.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2114Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство 16330», м.Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 23210,69 грн.

встановила:

ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство 16330»звернулось до господарського суду Харківської області про стягнення з підприємця ОСОБА_2 суми боргу по орендній платі згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 72.10 від 01.07.2010 року в розмірі 5233,38 грн. (з ПДВ), штрафних санкцій у розмірі 200 %, які складають 10466,76 гривень, пеню у розмірі 129,41 грн., всього - 15829,55 грн. Також просить стягнути з підприємця ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката 3000 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року ( суддя Добреля Н.С.) в позові відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 72.10 від 01.07.2010 року позивачем надано відповідачу у строкове, платне користування нежитлове приміщення площею 67,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на другому поверсі в адміністративному корпусі, та належить позивачу на праві власності. Проте, починаючи з жовтня 2010 року відповідач припинив вносити орендну плату та станом на 31.01.2011 року у відповідача існує заборгованість по орендній платі в розмірі 5233,38 грн., яка не погашена відповідачем.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні його представник зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що повідомлення позивача від 28.10.2010 року № 04/577/1 містить вимогу про розірвання договору оренди. Відповідач також вказує, що керуючись п. 5.3. та п. 5.4. він звільнив займане приміщення у найкоротші строки, які були можливі, щоб знайти інше приміщення та вивезти виробниче обладнання. Посилаючись на те, що у листопаді 2010 року Договір № 72.10 від 01.07.2010 року був розірваний, а приміщення звільнене, відповідач вважає, що підстави для нарахування орендної плати відсутні.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд зазначив, що відповідно до п.4.1 Договору, підставою для виникнення у відповідача обов'язку зі сплати орендної плати є відповідний рахунок орендаря, а моментом виникнення зобов'язання - момент виставлення рахунку. Доказів на підтвердження надсилання відповідачу таких рахунків позивачем до матеріалів справи не надано. Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу повідомлення за вих.№04/577/1 від 28.10.2010 року про намір розірвати Договір, просив відповідача звільнити займану площу у строк 10 днів та вказував на наявність заборгованості з орендної плати у розмірі 1675,00 грн. станом на 28.10.2010 року. Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що спірний Договір оренди № 72.10 від 01.07.2010 року є розірваним в односторонньому порядку, у звязку з чим нарахування орендної плати за листопад 2010 року по березень 2011 року є неправомірним. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач займав приміщення в період з листопада 2010 року по березень 2011 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Харківське автотранспортне підприємство 16330" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 72/10 (т.1 а.с.13-15).

Відповідно до п.1.1 Договору в платне строкове користування передається нежитлове приміщення оренду передається на другому поверсі в Адміністративному корпусі, площею 67,0 м2 розташоване за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення орендарем його уставної діяльності.

Згідно з п. 3.4 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

У п. 3.5 Договору зазначено, що орендар повинен здійснювати оплату комунальних і інших послуг (електро-, водо-, теплопостачання, вивіз твердих побутових відходів) відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Відповідно до п. 4.1 Договору за користування площею, що орендується, Орендар на підставі рахунків, що виставляються Орендодавцем, платить останньому договірну орендну плату шляхом перерахування на поточний рахунок з розрахунку 25,00 грн. (двадцять п'ять) за 1 кв. м. (в т.ч. ПДВ 20 %) площі у формі передоплати до 05 (п'ятого) числа розрахункового місяця. Сума орендної плати в місяць складає 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 279 грн. 17 коп.

Згідно з п.5.2 Договору по закінченні строку оренди, за відсутністю бажання сторін на його пролонгацію, також у разі дострокового розірвання даного Договору, орендар передає орендодавцю орендуєме приміщення відповідно до Акта приймання-передачі.

У п.6.1 договору зазначено, що строк його дії до 31 грудня 2010 року.

З Акту приймання-передачі орендуємої площі від 01.07.2010 року вбачається, підписаного представниками сторін вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв зазначне у п.1.1 Договору нежитлове приміщення оренду передається на другому поверсі в Адміністративному корпусі, площею 67,0 м2 розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.16).

Як стверджує позивач та підтверджує відповідач починаючи з жовтня 2010 року відповідач припинив вносити орендну плату за орендоване приміщення.

28 жовтня 2010 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення за вих. № 04/577/1 про намір дострокового розірвання договору, зобовязання відповідача звільнити орендуєму площу у строк не більше 10 календарних днів відповідно до акту приймання-здачі орендованого приміщення. Також повідомив заборгованість з орендної плати у розмірі 1675,00 грн. (т.1 а.с.23).

Відповідач стверджує, що він звільнив займане приміщення у найкоротші строки, які були можливі, щоб знайти інше приміщення та вивезти виробниче обладнання, проте доказів в підтвердження суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач Акт приймання-передачі приміщення відповідно до п. п.5.2 Договору не підписав (т.1 а.с.16).

Позивач запропонував відповідачу підписати Додаткову угоду від 19 листопада 2010 року про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 72.10 з 19.11.2010 року (т.1 а.с.24).

Проте, відповідач також відмовився підписати Додаткову угоду, про що посадовими особами позивача складено Акт відмови від підпису від 19.11.2010 року.

Крім того, з журналу обліку видачі, здачі перепусток ВАТ «ХАТП 16330»орендарям для допуска на територію вбачається, що відповідач отриману перепустку не здавав (т.2 а.с.18-20).

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач фактично продовжував користуватися приміщенням до 31 грудня 2010 року, тобто дати закінчення терміну дії Договору.

З прибутково-касового ордеру № 23055 від 16.11.2010 року вбачається,що відповідач сплатив заборгованість за жовтень місяць 2010 року, у звязку з чим не сплаченою залишилась орендна плата за листопад та грудень 2010 року (т.1 а.с.117).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав доказів сплати заборгованості по орендній платі за Договору оренди нежитлового приміщення № 72.10 з 19.11.2010 року колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати за листопад та грудень 2010 року у розмірі 3558,38 грн.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ч.1 та ч.З ст.549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 4.3 Договору в разі прострочення сплати орендної плати Орендар зобов'язаний виплатити Орендодавцеві в безперечному порядку заборгованість, яка виникла, а також штраф у розмірі 200 % від суми заборгованості, в разі прострочення оплати більш ніж на 5 (п'ять) днів, Орендар виплачує також пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діє на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення до дня повної оплати заборгованості Орендарем в добровільному або примусовому порядку.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті орендної плати в термін, встановлений Договором оренди № 72.10, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 7116,76 грн. та пені у розмірі 111,63 грн. підлягають задоволенню.

З метою захисту порушених прав, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката.

Витрати на правову допомогу адвоката підтверджуються Договором № 44.11 від 24.01.2011 року (т.1 а.с.25,26) та видатковим касовим ордером від 27 січня 2011 року на суму 3000 гривень.

Статтею 44 ГПК України передбачено «Судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, відповідно до ст.49 ГПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2044,29 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Харківської області не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року скасуванню з прийняттям нового рішення з задоволенням позову частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.3 п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року у справі № 5023/931/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство 16330»( 61105, м.Харків, вул. Киргизька,21, р/р 260062879 в ВАТ 2Мегабанк», МФО 351629, Код ОКПО 03115353) основний борг у розмірі 3558,38 грн., штрафні санкцій у розмірі 7116,76 грн., пеню у розмірі 111,63 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2044,29 грн., державне мито, сплачене позивачем при подачі позову та апеляційної скарги у розмірі 192,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 107,76 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

суддя Івакіна В.О.

суддя Пелипенко Н.М.

Постанову підписано 29.06.2011 року