Рішення № 17188657, 22.07.2011, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-495/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-суддіГорейко М.Д.

секретаряКарпенко І.В.,

з участю представника позивача по довіреності від 06.12.2010 року №07/3-248 ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника по договору про надання юридичних послуг від 15.11.2009 року ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат і зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” про розірвання кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №606 від 04.08.2008 року в розмірі 62 705,23 доларів США, що еквівалентно 502 569 грн. 87 коп., посилаючись на те, що відповідач отримав у позивача кредит на поточні потреби в розмірі 60 000 доларів США з терміном погашення до 04.08.2018 року, зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами. Внаслідок неналежної сплати відповідачем процентів за користування кредитом та погашення суми кредиту станом на 05.11.2009 року за відповідачем наявна заборгованість в загальній сумі 62 705,23 доларів США, що еквівалентно 502 569 грн. 87 коп., в тому числі 58 751,98 долар США, що еквівалентно 470 885 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом, 1 178,60 доларів США, що еквівалентно 9 446 грн. 24 коп. заборгованість за процентами, 2 774,65 долари США, що еквівалентно 22 238 грн. 26 коп. пеня.

24 січня 2011 року відповідач ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічним позовом про розірвання кредитного договору, посилаючись на те, що 04 серпня 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір. Банк надав йому кредит на поточні потреби в сумі 60 000 доларів США під 13% річних з погашенням кредиту щомісячними платежами в розмірі 1 120,03 доларів США до 4 числа кожного місяця. З метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору, він 04.08.2008 року уклав із відповідачем іпотечний договір, за яким передав в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 90,9 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На момент укладення договору один долар США по курсу НБУ становив 5,05 грн., економіка в державі була стабільною, а тому він мав можливість сплачувати визначені договором платежі. Проте, у зв'язку із зміною життєвих та майнових обставин, економічною та банківською кризами, різким підвищенням курсу долара США, він допустив прострочення виконання зобов'язання. Згідно діючого законодавства, ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні, договір може бути змінений або розірваний. Якщо сторони не досягли згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду, у випадку коли на момент укладення договору, сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Оскільки подальше виконання договору в умовах стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить його можливості взагалі коли-небудь погасити кредит, то вважає, що кредитний договір №606 від 04.082008 року слід розірвати та припинити нарахування відсотків по даному кредитному договору.

Ухвалою суду від 24.01.2011 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат і зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” про розірвання кредитного договору.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні, не заперечуючи факту отримання кредитних коштів та наявної заборгованості за кредитними зобов'язаннями, позовні вимоги визнав частково, мотивуючи фінансовою неспроможністю погасити кредит.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що зміна життєвих та майнових обставин, економічна та банківська кризи не є суттєвими обставинами, у зв'язку з якими слід розірвати кредитний договір.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу виконання умов кредитного договору, внаслідок чого банк позивається про стягнення заборгованості за кредитним договором, а позичальник про розірвання кредитного договору.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

04.08.2008 року між ВАТ “Плюс Банк”, в подальшому назву якого змінено на ПАТ “Плюс Банк”, та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №606 (а.с. 7), за яким банк надав, а позичальник - відповідач отримав кредит на поточні потреби в розмірі 60000 доларів США та зобовязався повернути кредит до 04.08.2018 року. Умовами п. 5.2. Договору передбачено обов'язок позичальника сплатити 13% річних за користування кредитом, а в разі прострочення повернення кредиту сплатити банку проценти за підвищеною відсотковою ставкою в розмірі 25% річних. При цьому проценти за вказаною ставкою нараховуються з першого дня прострочення по день повернення кредиту. Пунктом 5.5 Договору визначено розмір плати за кредитне обслуговування, що становить 0,5% в місяць від залишку кредиту. Згідно п. 3.4 Договору відповідач зобов'язався погашати кредит у валюті наданого кредиту щомісячно 04 числа кожного місяця, вносячи платежі на позичковий рахунок у ВАТ “Плюс Банк”. Разом з кредитом сплачувати проценти за користування кредитними коштами та плату за кредитне обслуговування.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач, належно їх не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №606 від 04.08.2008 року (а.с. 3).

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності п. 7.1 кредитного договору (а.с. 5 зв.) за несвоєчасну чи неналежну сплату кредиту та процентів за користування кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми кредиту за кожен день прострочення.

Як вбачається з виписки по рахунку позичальника ОСОБА_3 за період з 04.08.2008 року по 05.11.2009 року (а.с. 4, 5), розрахунку заборгованості за даним кредитним договором станом на 05.11.2009 року (а. с. 3) відповідач ОСОБА_3 з часу укладення такого договору допускав істотні порушення умов договору, зокрема в частині розміру та строків погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами. Позивачем надсилались відповідачу вимога про погашення наявної заборгованості за кредитними зобов'язаннями та попередження про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі (а. с. 12-13), які останнім залишені без реагування.

Згідно п. 6.3.1 банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, плати за кредитне обслуговування, збитків, пені і штрафних санкцій у випадку прострочення платежу з оплати чергового ануїтентного платежу більш ніж на 30 днів

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 05.11.2009 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №606 від 04.08.2008 року (а.с. 3), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача за кредитом в розмірі 62 705,23 доларів США, що еквівалентно 502 569 грн. 87 коп., в тому числі 58 751,98 долар США, що еквівалентно 470 885 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом, 1 178,60 доларів США, що еквівалентно 9446 грн. 24 коп. заборгованість за процентами, 2 774,65 долари США, що еквівалентно 22 238 грн. 26 коп. пеня.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором відповідачем не представлено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язань, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання даного кредитного договору від 04.08.2008 року між ВАТ “Плюс Банк” та відповідачем ОСОБА_3 укладено іпотечний договір (а.с. 9-10), відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку ВАТ “Плюс Банк” трикімнатну квартиру, загальною площею 90,9 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01.02.2006 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №264 та зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 01.03.2006 року, номер запису 8226 в книзі 224.

Згідно п. 1.2 Іпотечного договору оціночна вартість предмету іпотеки в цілому встановлена за згодою сторін в сумі 363 000 грн. Відповідно до п. 1.5 іпотечного договору у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету).

Однак, відповідно до положень ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

При вирішенні питання в якій саме валюті підлягає поверненню борг за кредитними зобов'язаннями, суд виходить з наступного. Відповідно до вимог розділу 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю, валюта України є законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень оплати будь-яких вимог та зобов'язань. За змістом ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, але зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Таким чином стягненню з відповідача в користь ПАТ “Плюс Банк” підлягає заборгованість за кредитним договором №606 від 04.08.2008 року в розмірі 502 569 грн. 87 коп., що за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку становить 62 705,23 доларів США.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що первісний позов про стягнення з відповідача-позивача заборгованості за кредитним договором розмірі 502 569 грн. 87 коп. слід задоволити.

Вирішуючи зустрічну позовну вимогу про розірвання кредитного договору, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

Із вимогою про розірвання кредитного договору від 04.08.2008 року або його зміну ОСОБА_3 не звертався до ПАТ "Плюсбанк".

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зіслався на те, що після отримання ним валютного кредиту відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу та суттєве зменшення його доходів в результаті підприємницької діяльності, зросла плата за орендування приміщення та плата за навчання доньки у вищому учбовому закладі.

Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

ОСОБА_3 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

ОСОБА_3 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позивач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Оскільки ОСОБА_3 не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення його зустрічних позовних вимог та розірвання кредитного договору відсутні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору №606, укладеного 04.08.2008 року між ним та позивачем-відповідачем, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч. 1, 546 ч. 1, 548 ч. 1, 610, 611, 612, 625, 629, 652 ч. 1, 2, 1046, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2; 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", ст. 8 ч.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 року N 496, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя Запорізької області, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк”, місцезнаходження якого вул. Галицька, 7 в м. Івано-Франківську на р/р 29090500033016.980 у ПАТ “Плюс Банк”, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819 502569 грн. 87 коп. (пятсот дві тисячі пятсот шістдесят девять гривень 87 коп.), що еквівалентно 62705,23 доларам США, заборгованості за кредитним договором №606 від 04.08.2008 року, укладеним між ВАТ “Плюс Банк”, в подальшому назву якого змінено на ПАТ “Плюс Банк”, та ОСОБА_3, 1700 грн. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” про розірвання кредитного договору №606 від 04.08.2008 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківсьткий міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д