Постанова № 16934123, 30.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2011 року Справа № 5002-23/670.1-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівЛатиніна О.А.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Родіна";

відповідача, ОСОБА_1, довіреність №09/118 від 13.01.11, відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча";

ліквідатор, Попович Наталя Олександрівна, паспорт НОМЕР_1 від 06.03.09, ліквідатор Попович Наталя Олександрівна;

відповідача, ОСОБА_2, довіреність №09/1562 від 15.06.11, відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча";

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 12 квітня 2011 року у справі №5002-23/670.1-2010

за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Родіна" (вул. Перемоги, 36, Новоандріївка, Сімферопольський р-н, 97511)

до відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул. Левченка, 1, Маріуполь, Донецька обл., 87504)

про розірвання договору та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено, розірваний договір приєднання підприємства, на відповідача покладено зобовязання повернути позивачу цілісний майновий комплекс позивача, який був переданий за договором приєднання підприємства. З відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати: 85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 126-132 т. 2).

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач істотно порушив договір приєднання підприємства, а саме, не прийняв зобовязань приєднаного підприємства, такі зобовязання є не виконаними, внаслідок чого відносно позивача порушена справа про банкрутство.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити тому, що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, викладені в рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи (а.с. 139-143 т. 2).

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача з апеляційною скаргою не погодився тому, що відповідач не прийняв та не оплатив усі борги позивача, тобто істотно не виконав умови договору, що є підставою для розірвання договору.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 2-25 т. 3), встановив наступне.

10 березня 2000 року здійснена державна реєстрація позивача як юридичної особи (ОКПО 03759748), яка існує до наступного часу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, Статутом 2000 року (а.с. 75-96 т. 2, а.с. 2-25 т. 3).

30 грудня 1996 року здійснена державна реєстрація відповідача як юридичної особи (ОКПО 00191129), відповідач відповідно до його Статуту на даний час є правонаступником прав і обовязків різних юридичних осіб, в тому числі позивача (а.с. 222, 31-46, 19-23, 184-220 т. 1, а.с. 12, 25-53 т. 2).

23 вересня 2005 року рішенням загальних зборів учасників позивача, оформленого протоколом №3 від 23 вересня 2005 року, на якому були присутні усі члени кооперативу, одноголосно вирішено здійснити реорганізацію позивача шляхом приєднання до відповідача (а.с. 52-53 т. 1 чи а.с. 23 т. 2). У порушенні кримінальної справи відносно посадовців позивача по статтям 364-366 Кримінального кодексу України постановою помічника прокурора Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 16 березня 2011 року відмовлено через відсутність складу злочину, з цієї постанови вбачається, що рішення про приєднання було прийнято одноголосно усіма членами кооперативу, таке рішення було повязано з тим, що кооператив в 2005 році мав тяжке матеріальне становище (а.с. 115-119 т. 2).

23 вересня 2005 року рішенням правління відповідача, оформленого протоколом №47/53, вирішено приєднати позивача до відповідача з 01 березня 2006 року, затвердити проект договору про приєднання, укласти такий договір, прийняти на баланс відповідача цілісний майновий комплекс позивача, який включити до складу цеху №62 агрокомплексу відповідача, що підтверджується витягом з постанови правління відповідача №47/53 від 23 вересня 2005 року (а.с. 56 т. 2).

27 лютого 2006 року рішенням загальних зборів позивача була затверджена експертна оцінка майна позивача та вказаний договір про приєднання (а.с. 51 т. 1, а.с. 24, 73 т. 2).

01 березня 2006 року між позивачем - сільськогосподарським виробничим кооперативом "Агрофірма "Родіна" в особі голови ОСОБА_3, та відповідачем - відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", у простій письмовій формі підписаний договір приєднання №2182, за яким сторони домовилися щодо реорганізації позивача шляхом його приєднання до відповідача (а.с. 16-18 т. 1).

З ксерокопії трудової книжки ОСОБА_3 слідує, що він працював з 13 квітня 2000 року головою сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Родіна" та з 01 жовтня 2005 року звільнений у звязку з реорганізацією кооперативу по переводу до відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", 03 жовтня 2005 року прийнятий на роботу до відповідача на посаду начальника агроцеху, 30 листопада 2006 року звільнений по переводу до дочірнього підприємства "Ілліч-АгроКрим" (а.с. 72, 74 т. 1). Факт того, що ОСОБА_3 в 2005 році був працівником позивача підтверджується переліком робітників, що наданий органом Пенсійного фонду України (а.с. 57-60 т. 2).

Умовами вказаного договору передбачені зобовязання сторін, а саме:

Відповідач зобов'язався (пункт 4.1 договору):

1) прийняти та приєднати цілісний майновий комплекс Підприємства, що реорганізується, у відповідності з передавальним балансом та актом;

2) прийняти та приєднати кредиторську та дебіторську заборгованість реорганізованого підприємства, у відповідності з передавальним балансом;

3) виконати зобов'язання Підприємства з видачі (викупу) майнових часток асоційованим членам реорганізованого підприємства, які не розпорядились своїми частками до моменту приєднання та припинили членство у Підприємстві у встановленому законом порядку після його реорганізації;

4) у випадку звернення асоційованих членів Підприємства, які не розпорядились своїми частками до моменту приєднання, викупити належні їм майнові частки за ціною, відповідною 10% їх вартості, укласти з цією метою відповідні договори;

5) прийняти на роботу працівників підприємства, що реорганізується;

6) утримувати об'єкти соціальної інфраструктури в процесі їх цільового використання;

позивач зобовязався (пункт 4.2 договору):

1) передати цілісний майновий комплекс Підприємства, що реорганізується;

2) передати кредиторську та дебіторську заборгованість підприємства;

3) передати Товариству резерв за невикористані відпустки працівників, що переводяться;

4) виключити Підприємство з державного реєстру.

28 лютого 2006 року позивач (в особі голови ОСОБА_3 і головного бухгалтера Шелудченко В.С.) та відповідач підписали передавальний баланс (а.с. 24-26 чи 54-56, 101-102 т. 1).

25 липня 2007 року позивач (в особі голови ОСОБА_3 і головного бухгалтера Шелудченко В.С.) та відповідач підписали акт приймання-передачі до передавального балансу (а.с. 27 чи 103 т. 1).

З цих документів вбачається, що відповідач прийняв на себе довгострокові фінансові інвестиції позивача у сумі 764 тис.грн., кредиторську заборгованість - 529,7 тис.грн. Цих обставин сторони не оспорюють і на даний час. З пояснень представників відповідача слідує, що прийняті відповідачем на себе зобовязання позивача (в тому числі по податкам) були повністю відповідачем погашені. Цього не спростовує позивач.

Позивач наполягає на тому, що до вказаних документів (передавального балансу та акту приймання-передачі) не були включені усі кредиторські зобовязання позивача, зокрема, не були включені довгострокові фінансові інвестиції позивача у розмірі 764.000 грн. (прості іменні акції емітента закритого акціонерного товариства "Новоандріївське" - а.с. 68-69 т. 1), що стало підставою порушення справи про банкрутство позивача. Такі обставини позивач підтверджує аудиторським висновком (а.с. 60-67 т. 1).

З пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції, слідує, що причина не включення таких боргів при складенні передавального балансу не відома, кримінальної справи з цього факту не порушувалося, відсутні документи первісного бухгалтерського звіту, які б підтвердили існування на час складення передавального балансу такого боргу та не включення цього боргу до кредиторської заборгованості позивача.

Факт існування боргу перед закритим акціонерним товариством "Новоандріївське" позивач обґрунтовує наявністю справи про банкрутство позивача за заявою цього кредитора. Дійсно, процесуальні документи господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-12/7787-2008 свідчать про те, що 28 липня 2008 року за заявою ініціюючого кредитора - закритого акціонерного товариства "Новоандріївське", була порушена справа про банкрутство позивача, сума боргу, за якою порушена справа про банкрутство склала 724.793 грн., 25 серпня 2009 року постановою місцевого господарського суду по вказаній справі №2-12/7787-2008 позивач визнаний банкрутом, почата процедура ліквідації (а.с. 9-15, 75-77, 133-135, 140-142, 178-183 т. 1).

З пояснень представників сторін та письмових доказів по справі слідує, що ліквідаційна процедура позивача (не в межах справи про банкрутство) почата не була (не була призначена ліквідаційна комісія, позивач не повідомляв державного реєстратора про прийняття рішення про припинення, спеціально уповноваженим органом не надавалася публікація в засобах масової інформації про припинення діяльності позивача).

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як слідує з наведених вище обставин, сторони уклали договір, за яким відповідач прийняв на себе зобовязання прийняти борги позивача, які визначені у передавальному балансі та акті приймання-передачі позивача. Такі зобовязання відповідач виконав, прийняв на себе ці борги та погасив їх за позивача.

Доводи позивача про те, що, крім боргів, які були вказані у передавальному балансі та акті приймання-передачі, існують інші борги, які відповідач не прийняв, та це є підставою для розірвання договору, є необґрунтованими.

Як вказано, сторони домовилися про обсяг боргів, які на себе приймає відповідач, цей обсяг боргів відповідач прийняв, а неприйняття та не погашення відповідачем боргів, по яким сторони не домовилися, не є підставою для розірвання договору приєднання тому, що це виходить за межі прийнятих за договором зобовязань відповідача. Змін до договору (в тому числі щодо збільшення боргів, які не були включені до передавального балансу, та які додатково приймає на себе відповідач) ані не за домовленістю сторін, ані у судовому порядку не вносилося.

У звязку з чим апеляційний господарський суд вважає, що факт порушення (в тому числі істотно) відповідачем своїх договірних зобовязань, а саме, не прийняття боргів позивача не доведено, а тому позов про розірвання договору задоволенню не підлягає.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає, що аудиторський висновок (а.с. 60-67 т. 1) є неналежним доказом існування боргу, який не включений до передавального балансу позивача тому, що відповідно до статей 32, 34, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України питання, які потребують спеціальних знань, встановлюються висновком судового експерта, а не аудитора. Призначити судову експертизу для вирішення питання не включення до передавального балансу позивача будь-яких боргів позивача у даний час неможливо через відсутність у позивача первісних документів бухгалтерського обліку.

При розгляді справи судом першої та другої інстанціями не було встановлено фактів порушень норм матеріального права, в тому числі перевищення повноважень при прийнятті позивачем та відповідачем рішень про приєднання позивача до відповідача шляхом злиття, зокрема, статей 93-95, 109, 60, 61, 102 Господарського кодексу України, статті 28 Закону України "Про кооперацію" №1087-IV від 10 липня 2003 року, статей 104-107 Цивільного кодексу України. Вказані рішення сторін є діючими до наступного часу. Укладений договір виконувався сторонами, тобто позивачем були схвалені дії його представника по укладенню цього договору.

Як слідує з пояснень сторін та укладеного ними договору приєднання підприємства, вид такого договору не передбачений нормами чинного цивільного законодавства, але укладення такого договору не суперечить законодавству та відповідав волі сторін, яка додатково визначена в рішеннях позивача та відповідача про реорганізацію позивача.

Апеляційний господарський суд вважає, що відповідно до статей 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони мали право укласти такий договір про реорганізацію (злиття, приєднання) позивача до відповідача тому, що сторони є вільними в укладенні договору, визначення умов договору, цей вид договору не суперечить нормам цивільного законодавства.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, судове рішення частково прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, у позові слідує відмовити.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2011 року у справі №5002-23/670.1-2010 скасувати.

У позові відмовити.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді О.А.Латинін

І.В. Євдокімов

Розсилка:

1. сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Родіна" (вул. Перемоги, 36, Новоандріївка, Сімферопольський р-н, 97511)

2. відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул. Левченка, 1, Маріуполь, Донецька обл., 87504)