Рішення № 16932870, 06.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р. Справа № 5023/3088/11

вх. № 3088/11

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судовогозасідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 36 від 04.01.2011р.);

розглянувши справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Київ,

до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м.Харків,

про розірвання договорів та додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про розірвання Кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р., укладеного між ним та відповідачем - Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", м.Харків; скасування Додатку № 1 до вказаного Кредитного договору; визнання недійсними всіх листів, розрахунків, довідок, які банк надавав, з використанням № 11367565000 від 02.07.2008р.; розірвання Додаткової угоди № 1 від 02.07.2008р. до Кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р.; розірвання Договору іпотеки № 13134 від 24.01.2008р., укладеного між тими ж сторонами; заборону відповідачу звертати стягнення на предмет застави, а саме нежитлові приміщення № 18 та № 19 (в літ. "В"), загальною площею 265,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до Договору іпотеки № 13134 від 24.01.2008р. до прийняття рішення судом по суті. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2011р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/3088/11 та розгляд справи призначено на 24.05.2011р. о 10:00 год.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" звертати стягнення на предмет застави, а саме на нежитлові приміщення номер 18 та номер 19 (в літ. В), загальною площею 265,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до Договору іпотеки №13134 від 24.012008р. до приймання рішення судом по суті.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заявлене у позовній заяві, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського пору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача не обґрунтована належними доказами, порушує права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача, як необґрунтованому.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.05.2011р., позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач надав копії платіжних доручень про перерахування коштів за кредитними договорами, які було долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 22.06.2011р. о 9:30 год. за клопотанням відповідача, у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у судовому засіданні.

У судовому засіданні, 22.06.2011р. позивач своєї позиції у справі не змінив.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю; на вимогу суду надав відзив на позовну заяву, який було долучено до матеріалів справи.

За клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів - по 11.07.2011р.; розгляд справи відкладено на 06.07.2011р. о 10:00 год.

Присутній у судовому засіданні 06.07.2011р. представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач у дане судове засідання не з'явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24.01.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (відповідачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позивачем) було укладено Кредитний договір № 112888017000.

Відповідно до умов вищезазначеного Договору, відповідач (Банк) зобов'язався надати позивачу (позичальнику), а позивач зобов'язався прийняти та належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит в формі не поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 454500,00 грн., у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2.1. Кредитного договору, надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 24.01.2008р.

Відповідно до п. 1.2.2. Кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 24.01.2011р.

Згідно з умовами Кредитного договору, позивач зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також штрафних санкцій та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на рахунок № 37396611288017.

Пунктом 1.3.1. Передбачено, що за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору.

02.07.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р., згідно з якою пункт 1.1. Договору викладено у наступній редакції: "1.1. Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цьому Договорі, у формі не поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 454500,00 грн., у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цим Договором, в межах ліміту кредитної лінії.

Ліміт кредитної лінії розраховується в базовій валюті незалежно від валюти траншів, що видаватимуться.

Валютою кредиту можуть бути долар США, гривня України.

Базовою валютою за цим договором є гривня. Під "базовою валютою" за договором розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитів (траншів) в різних валютах Договору, для розрахунку ліміту кредитної лінії та заборгованості позичальника.

Загальна сума заборгованості за всіма позичковими рахунками (за якими обліковуються всі видані за цим Договором транші) розраховується шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют даного договору, помножених на курс гривні НБУ до такої валюти, та поділених на курс гривні НБУ до базової валюти на день надання заявки на видачу чергового траншу.

Також Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору пункт 1.2.2. Договору викладено у такій редакції "1.2.2. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 24.01.2011р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну відповідно до умов Договору.

Позивач зобов'язується повертати суми кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов Додаткової угоди на рахунки:

- в Доларах США - на рахунок № 3739811367565;

- в Українській гривні - на рахунок № 3739611288017;

Пункт 1.3.1 Договору викладено у наступній редакції: "1.3.1. За використання кредитних коштів зо Договором встановлюється процентна ставка в розмірі:

- 14,9% річних за кредитом в Доларах США;

- 20,9% річних за кредитами в Українській гривні, якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору. Також сторонами пункт 1.3.2 Договору викладено в наступній редакції: "1.3.2. За користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі:

- 29,8% річних за кредитами в Доларах США;

- 41,8% за кредитами в Українській гривні.

Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України.

Інші умови Договору та додаткових угод до нього, які не суперечать цій Додатковій угоді, залишилися без змін і сторони підтвердили зобов'язання за ними.

24.01.2008р. в забезпечення зобов'язання позивача за Кредитним договором між сторонами також було укладено Договір іпотеки № 13134, згідно якого позивач (іпотекодавець) передав відповідачу (іпотекодержателю) нежитлові приміщення № 18 та № 19 в літ. "В", загальною площею 265,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать позивачеві на праві власності.

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання Кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008р. та Договору іпотеки № 13134 від 24.01.2008р., укладених між позивачем та відповідачем, а також скасування Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р. Також позивач просить вважати недійсними всі листи, розрахунки, довідки, які Банк надавав, з використанням №11367565000 від 02.07.2008р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним, не виконує належним чином.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В частині 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проте, позивачем не зазначено, які саме порушення умов Кредитного договору були з боку відповідача. Судом встановлено, що відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передбачені умовами Кредитного договору. А саме, видав позивачеві наступні транші: 20.02.2008р. - 50000,00 грн.; 11.03.2008р. - 75264,00 грн.; 11.04.2008р. - 10110,00 грн.; 04.07.2008р. - 25000,00 дол.США; 08.07.2008р. - 25000,00 дол.США.

Факт отримання коштів за договором та вчинення в подальшому дій по його виконанню з боку позивача (погашення боргу) свідчать про визнання та схвалення позивачем укладеного Кредитного договору та Додаткової угоди до нього. Жодних заперечень з боку позивача при отриманні коштів від відповідача на підставі Кредитного договору не було, і про розірвання вказаного договору не заявлялось.

Відповідно до п. 8.2. Кредитного договору, підписанням цього договору, позивач свідчив про те, що всі умови Кредитного договору йому зрозумілі і він погоджується з ними. Крім цього, для отримання кредитних коштів позивач мав можливість обрати будь-яку іншу з належною діловою репутацією банківську або кредитну установу, зареєстровану у передбаченому законодавством порядку та яка має відповідні дозволи, ліцензії тощо, але все ж таки звернувся з цього приводу саме до відповідача, що підтверджує усвідомлення позивачем своїх дій при укладенні Кредитного договору, та як наслідок відсутність жодних обмежень щодо свободи вибору продукції, волевиявлення тощо.

Про згоду з умовами укладеного Кредитного договору також свідчить те, що з моменту укладення договору позивач, в цілому, протягом певного часу належним чином виконував умови Кредитного договору, вчасно, в повному обсязі сплачував грошові кошти за користування кредитом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, на сторону покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги не доведені позивачем, підстави для розірвання кредитного договору, додаткової угоди, та договору іпотеки відсутні.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 598, 599, 612, 638, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заявленого у позовній заяві, відмовити.

У позові відмовити повністю.

Суддя Шатерніков М.І.

Повне рішення складено "08" липня 2011 року.