Ухвала суду № 16556083, 23.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року справа №2а-29121/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С.В. , Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 08.12.10р.

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 22.03.11р., ОСОБА_4 - довіреність від 01.01.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011р. у справі № 2а-29121/10/0570 (головуючий І інстанції Савченко С.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011р. у справі № 2а-29121/10/0570 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 17.12.2010 року № 0000460700/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6690261,00грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у м. Маріуполі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010р. за результатами якої складений акт від 08.12.2010р. № 959/7/00191129 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010р. № 0000460700/0, яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010р. на 6690261 грн.

Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, абз. а п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині віднесення до складу податкового кредиту суму 89077614 грн. за придбану продукцію від постачальників, по яким не можливо підтвердити факт надходження податку на додану вартість до Державного бюджету по ланцюгу постачання до кінцевого виробника.

При здійсненні перевірки було встановлено, що основним постачальником металобрухту є ПП "КВВМПУ", який знаходиться на обліку у ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя. Основний вид діяльності - оброблення металевих відходів та брухту чорних металів, а також оброблення брухту та відходів кольорових металів.

Згідно отриманих від ДГП у Нахімовському районі м. Севастополя матеріалів виїзної позапланової перевірки ПП «КВВМПУ» з питань правових відносин з ВАТ «МКК ім..Ілліча» від 04.06.2010р. № 626/7/23-409 встановлено, що підприємство не є виробником металобрухту, а придбає продукцію у юридичних та фізичних осіб, які наведено у довідці перевірки з питань правових відносин. У відповідності до п.4.4 наказу ДПА України від 18.08.2005р.№ 350. організовано проведення перевірок з питань правових відносин постачальників ПП «КВВМПУ» по наступним ланкам постачання.

За результатами отриманих відповідей, по запитам щодо підтвердження правових відносин з контрагентами, спрямованими при відпрацюванні основного постачальника ПП «КВВМПУ», встановлено, що серед контрагентів виявлено взаємовідносини із суб'єктами господарювання місцезнаходження яких не встановлено, визнані банкрутами, підприємствами які мають ознаки «фіктивності». Таким чином, не має можливості проведення перевірок до виробника або імпортера товарів, робіт, послуг, та підтвердження правомірності заявленого бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування" платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість" введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування" - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Факт отримання позивачем продукції від ПП "КВВМПУ" та сплати позивачем суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальнику був встановлений під час проведення перевірки, підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (залізничні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення ) та відповідачем не оспорюється.

Доводи податкового органу з посиланням на неможливість проведення перевірки контрагентів ПП "КВВМПУ", колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання суми бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Интерсплав проти України".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011р. у справі № 2а-29121/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011р. у справі № 2а-29121/10/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 березня 2011року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 28 березня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді:С.В. Білак

М.Г. Сухарьок