Ухвала суду № 16556141, 23.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Білак С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року справа №2а-26724/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С.В.

суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.

при секретарі Костроміній Г.С.

з участю:

представника позивача Рева І.В.

представників відповідача Таранова Є.Г., Кочкарова В.В., Моргун Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову від Донецького окружного адміністративного суду 27 січня 2011 року по справі № 2а-26724/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» до Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» звернувся в суд з позовом до Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2010р. № 0000812341/3 та № 0000822341/3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011р. позовні вимоги були задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 15 листопада 2010р. № 0000812341/3, яким визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток у загальній сумі 989115 грн. 60 коп., у тому числі за основним платежем 899196 грн., за штрафними /фінансовими/ санкціями 89919 грн. 60 коп. та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 15 листопада 2010р. № 0000822341/3, яким визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1099648 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 805724 грн., за штрафними /фінансовими/ санкціями 293924 грн. 10 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

На порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість товару, що вказані в документах під назвою «видаткові накладні» від постачальників ТОВ «Вторснабгруп» та ПП «Донтехкомплект».

Позивачем не надано до перевірки жодного сертифікату на зазначений товар в документах з назвою «договір» та не вказано в жодному з документів про передання сертифіката продавцем та зазначення виробника продукції.

Таким чином, підприємством не надано документів, що підтверджують відповідність товару та оприбуткування на складі.

Таким чином, укладені позивачем правочини є нікчемними.

Позивачем в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по документам із назвою «податкова накладна», отриманих від ТОВ «Вторснабгруп» та ПП «Донтехкомплект» за нікчемним правочином, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 805724 грн.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» завод «Фільтр» знаходиться на податковому обліку в Горлівській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість.

З 9 по 15 червня 2010 року відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня по 30 квітня 2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 18 червня 2010 року № 1235/23-3/31726922.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення на 3596785 грн. за 1 квартал 2010 року, в тому числі по господарським операціям з ТОВ «Вторснабгрупп» на 1753693 грн., по господарським операціям з ПП «Донтехкомплект» на 1843092 грн., що призвело до заниження позивачем податку на прибуток в сумі 899196 грн. за 1 квартал 2010 року. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його заниження в сумі 805724 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 141921 грн., за лютий 2010 року в сумі 324595 грн., за березень 2010 року в сумі 252840 грн., за квітень 2010 року 86368 грн.

15 листопада 2010 року, на підставі акту перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 0000812341/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 989115 грн. 60 коп., у тому числі за основним платежем 899196 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89919 грн. 60 коп.; № 0000822341/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1099648 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 805724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 293924 грн. 10 коп.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгрупп» як продавцем був укладений договір від 21 вересня 2007 року та додаткову угоду від 30 грудня 2009 року щодо строку дії договору до 31 грудня 2010 року, на постачання продукції згідно зі специфікаціями, доставка продукції здійснюється транспортом продавця. ТОВ «Вторснабгрупп» на виконання даного договору видало позивачу видаткові та податкові накладні від 25 лютого 2010 року № 1096, від 5 лютого 2010 року № 214, від 3 лютого 2010 року № 122, від 1 лютого 2010 року № 40, від 9 лютого 2010 року № 397, від 4 січня 2010 року № 167, від 21 січня 2010 року № 923, від 24 березня 2010 року № 1076, від 23 березня 2010 року № 1024, від 17 березня 2010 року № 754, від 1 березня 2010 року № 4, від 2 квітня 2010 року № 97, від 1 квітня 2010 року № 41-1 на загальну суму 2622639 грн. 78 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 437106 грн. 63 коп. Оплата товару була здійснена шляхом безготівкових розрахунків.

01 жовтня 2009 року між позивачем як покупцем та Приватним підприємством «Донтехкомплект» був укладений договір щодо постачання товарно-матеріальних цінностей згідно зі специфікаціями, доставка продукції здійснюється транспортом продавця. ПП «Донтехкомплект» на виконання даного договору видало позивачу видаткові та податкові накладні від 2 лютого 2010 року № 64, від 16 лютого 2010 року № 668, від 11 лютого 2010 року № 455, від 23 лютого 2010 року № 1012, від 16 лютого 2010 року № 667, від 15 лютого 2010 року № 627, від 10 лютого 2010 року № 405, від 1 лютого 2010 року № 32, від 1 лютого 2010 року № 7, від 16 березня 2010 року № 660, від 12 березня 2010 року № 485, від 11 березня 2010 року № 440, від 4 березня 2010 року № 173, від 3 березня 2010 року № 132, від 2 березня 2010 року № 111 на загальну суму 2211710 грн. 94 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 368618 грн. 51 коп.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Письмові докази, а саме, договори, видаткові, податкові, накладні спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину, а щодо посилання відповідача на відсутність сертифікатів на товар, то їх наявність чи відсутність взагалі не впливає на формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок про помилковість доводів податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит та валові витрати з огляду на відсутність за юридичною адресою контрагентів, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку на додану вартість до бюджету його контрагентами, так як зазначені обставини самі по собі не призводять до нікчемності всіх правочинів та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, що має місце у спірних правовідносинах і не спростовано відповідачем, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011р. по справі № 2а-26724/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Укрфільтрсервіс» до Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2010р. № 0000812341/3 та № 0000822341/3 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 23 березня 2011 року, в повному обсязі складена 28 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок