Ухвала суду № 16556144, 22.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Малашкевич С.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 березня 2011 року справа №2а-5215/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Малашкевича С.А.

суддів Юрченко В.П. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Сухоцької Д. Ю.,

за участю представників:

від позивача Красний В. М., Цимбалюк О. В., Дехтярь С. В.

від відповідача Масленнікова Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року у справі № 2а-5215/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, внаслідок чого: визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2010 року у розмірі 400436,00 грн., за березень 2010 року у розмірі 96350,00 грн. на користь позивача; зобовязано відповідача направити до органу державного казначейства висновок із зазначенням за лютий 2010 року у розмірі 400436,00 грн., за березень 2010 року у розмірі 96350,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача у банку за лютий, березень 2010 року; стягнуто з Держбюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача в судовому засіданні та в письмових запереченнях з доводами апеляційної скарги не погодилися, просили скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги в судовому засіданні підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, з06.05.2010 року по 13.05.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку була здійснена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, березень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р., про що складена довідка від 18.05.2010 р. № 1129/23-23473764 (далі «довідка»).

Зазначеною довідкою не було підтверджено відображене ТОВ «АРМ-Сервіс» у декларації за лютий 2010 р. бюджетне відшкодування у сумі 400436,00 грн. та у декларації за березень 2010 року у сумі 96350,00 грн.

Позивач (з урахуванням уточнень позовних вимог від 20.12.2010 р.) звернувся до суду з даним позовом про визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий, березень 2010 року на рахунок позивача неправомірною та зобовязання відповідача надати відповідний висновок про відшкодування бюджетної заборгованості, як це передбачено пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права, з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акт індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням викладеного та враховуючи приписи пп. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суд першої інстанції не врахував, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений же підпунктами 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Що стосується вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача неправомірною, у звязку з неподанням відповідного висновку до органу держказначейства, колегія суддів зазначає, що обидві вимоги стосуються одного і того же порушеного права, зокрема права на бюджетне відшкодування, а таке право може бути захищено лише вказаним вище способом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, провадження в адміністративній справі слід закрити.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 184, 195-196, 198, ст. 203, ст.206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року у справі № 2а-5215/10/1270 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року у справі № 2а-5215/10/1270 скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії закрити.

Ухвала прийнята колегією суддів у нарадчій кімнаті. Повний текст ухвали складений 28 березня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді В. П. Юрченко

О. О. Чебанов