ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
______________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
УХВАЛА
іменем України
"16" червня 2011 р. Справа № 2а-7239/10/0670
номер рядка статистичного звіту 8.2.8
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Філіпової Т.Л.
суддів: Євпак В.В.
Майора Г.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2011 р. у справі № 2а-7239/10/0670 за позовом Приватного підприємства "Пасаж-М" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій ,
ВСТАНОВИЛА:
Приватне підприємство "Пасаж-М" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001031702/0 від 30.08.2010 року про визначення йому зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 503211,00 грн., з яких 167737,00 грн. основного платежу та 335474,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної податкової інспекції № 0001031702/0 від 30.08.2010 року.
Відшкодовано Приватному підприємству "Пасаж-М" з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору
Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати, оскільки вважає постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.
Представники сторін не з'явились в судове засідання, хоча про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до положень п.2 частини 1 ст.197 КАС України здійснює апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 26.07.2010 року по 13.08.2010 року Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією (далі-ОДПІ) було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства з податку з доходів фізичних осіб з ПП "Пасаж-М" (далі-підприємство) за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт №2166/1702/34658316 від 18.08.2010 року (далі-акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що у періоді, який перевірявся, підприємство здійснювало виплату доходу нерезиденту, а саме: громадянину Pociї ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_5 код підрозділу 892-001, виданий 05.04.2002 р. МВС м. Новий Уренгой Ямало-Ненецкого автономного округу Тюменської області, що проживав за адресою: АДРЕСА_1, Ямало-Ненецкого автономного округу Тюменської області.
Згідно з п. п. "е" п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб" № 889-IV від 22.05.2003 р. (далі-Закон) до доходу з джерелом його походження з України включається будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді доходу від надання в оренду (лізинг) нерухомості, розташованої на території України.
Відповідно до п.п. 9.1.3. п. 9.1 ст. 9 Закону надання в оренду нерухомості, що належить фізичній oco6i -нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору.
Згідно із договором управління майном від 01.03.2007р. серія ВЕЕ №037005 громадянин Pocii ОСОБА_4 надав в управління ПП "Пасаж - М" частину належного йому на праві власності торгового комплексу під літерою А-2 загальною площею 2684,5 кв.м.: а саме: 1 поверх площею 835,2 кв.м. за адресою: м.Бердичів, вул. Свердлова, 18.
У відповідності із договором управління майном управитель - ПП "Пасаж-М" протягом періоду з 01.03.2007 р. по 31.10.2008 р. передавав майно, яке є об'єктом управління, в оренду ТОВ "БМ Трейд" (код ЄДРПОУ 32592128) м. Київ, згідно договору оренди не житлового приміщення від 01.03.2007 року.
Дохід від здачі в оренду майна управитель - ПП "Пасаж-М" перераховував громадянину ОСОБА_4 на його розрахунковий рахунок НОМЕР_3, відкритий в ЗАТ "ОТП" ( код ЄДРПОУ 21685166) м. Київ.
Будь-які доходи iз джерелом їx походження з України нараховуються та виплачуються на користь нерезидента підлягають оподаткуванню згідно п.7.3.ст. 7 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб", за винятком доходів, визначених у п.п. 9.11.3 п.9.11 ст.9 цього Закону (процента, дивщендов, роялті).
Тому, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення п. 2.1 ст.2, п.п. 3.2.3 п.3.2. ст.З, п.п. 4.2.7 п.4.2 ст.4, п.7.3. ст. 7, п.п. 8.1.1., п.п.8.1.2, п.8.1.ст.8, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб" ПП "Пасаж - М", який виступає податковим агентом, при виплаті доходу фізичній oco6i - нерезиденту застосовував ставку податку 15%, а не 30%, як передбачено чинним законодавством.
У зв'язку з цим позивачу, як податковому агенту нерезидента - громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних ociб в сумі 503211,00 грн., з яких 167737,00 грн. основного платежу та 335474,00 грн.- штрафних (фшансових), про що прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001031702/0 від 30.08.2010 року.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу з наступних підстав.
Відповідно до пп. 1.20.2. ст.1 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб" фізична особа - нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України.
Ознаки, за наявності яких фізична особа може вважатися резидентом України, визначені в пп. 1.20.1 ст.1 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб", зокрема, фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_4
Разом з тим, гр.ОСОБА_4 з 2004 року, в тому числі і в період, що перевірявся, постійно проживав, працював та навчався на території України, що підтверджуються наданими доказами.
Зокрема, згідно із довідкою від 20.09.2010 року № 1132 ОСОБА_4 в 2004 році був зарахований на навчання в Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету та був відрахований з нього в 2008 році.
Відповідно до довідки Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний університет фінансів" від 20.09.2010 року № 5/176 ОСОБА_4 з 22.02.2008 року був зарахований студентом 3 курсу заочної форми навчання в даному навчальному закладі та на дату видачі довідки був студентом 6 курсу навчання.
Згідно із карткою фізичної особи - платника податків від 31.08.2004 року Державною податковою адміністрацією України ОСОБА_4 одержав ідентифікаційний номер платника податків, а також 01.06.2009 року ОСОБА_4 зареєструвався приватним підприємцем, що підтверджується листом ДПІ в Оболонському районі м.Києва.
Як вбачається з вкладних талонів до паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 останній перебував на території України в період з 12.09.2006 року, та вказаний термін йому в подальшому було продовжено до 11.09.2007 року, 01.10.2007 року, 09.01.2009 року.
Також, згідно із свідоцтвом про право власності від 27.09.2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, на праві приватної власності ОСОБА_4 належить квартира №70 по вул. Тимошенка, 21, корп. 2, м.Київ.
Крім того, відповідно до листа Державної прикордонної служби України № 0.253-11808/0/15-10 від 20.10.2010 року ОСОБА_4 в період, що перевірявся, тобто з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року, перетинав державний кордон України, однак строк його перебування за межами України в 2007 році був 1 день та 2010 році - 7 днів.
Тобто, гр.ОСОБА_4 у вищевказаний період перебував на території України понад 183 дні, навчався, працював та мав постійне місце проживання в України, що згідно приписів пп.1.20.1 ст.1 Закону повністю дає підстави зробити висновок, що він має статус резидента України.
Згідно з п "е" п.1.3 ст.1 Закону до доходу з джерелом його походження з України відноситься будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від надання в оренду (лізинг) нерухомості, розташованої на території України.
Таким чином, у відповідності до п. 7.1. ст.7 Закону, позивач при нарахуванні та утриманні податку з доходів гр. ОСОБА_4 правомірно застосовував ставку податку 15 % від об'єкта оподаткування, тобто з виплати від надання в оренду нерухомості.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, всупереч даній нормі КАС України, відповідач в ході розгляду справи правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення належними доказами не довів.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ № 0001031702/0 від 30.08.2010 року прийняте з порушенням норм законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 197,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2011 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.Л. Філіпова
судді: В.В. Євпак
Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Приватгне підприємство "Пасаж-М" вул.Свердлова, 63, кв. 74,м.Бердичів,Житомирська область,13300
3- відповідачу Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція вул. Б.Хмельницького,24а,м.Бердичів,Житомирська область,13312
Судове рішення № 16538541, Житомирський апеляційний адміністративний суд було прийнято 16.06.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-7239/10/0670. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: