Ухвала суду № 16576721, 18.05.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"18" травня 2011 р. Справа № 2а-3364/09/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Майора Г.І.

Філіпової Т.Л.,

при секретарі Щепанській Т.П. ,

за участю представника позивача Кузнечикової О.В. представників відповідача Курач С.М., Литвиненко І.Ю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2011 р. у справі № 2а-3364/09/0670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Інвест" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Нафтогаз-Інвест" 19.05.2009 року звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0002612301/0 від 29 жовтня 2008 року про донарахування ТОВ "Нафтогаз-Інвест" податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 6 176 792,00 грн., з них 4 117 861,00 грн. - за основним платежем, 2 058 931,00 грн. за штрафними санкціям та №0002622301/0 від 29 жовтня 2008 року про донарахування ТОВ "Нафтогаз-Інвест" податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 12 293 806,00 грн., з них 6 146 903,00 грн. - за основним платежем, 6 146 903,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0002612301/0 від 29.10.2008 року та № 0002622301/0 від 29.10.2008 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що позивач в періоді, що перевірявся, обрав цінову політику, за якою протягом одного і того ж податкового періоду однорідні товари реалізувались за цінами, що різняться між собою. В результаті чого ТОВ "Нафтогаз-Інвест" реалізовано окремі партії нафтопродуктів за ціною, нижчою за вартість таких нафтопродуктів, яка віднесена до валових витрат. Також вважають неправомірним посилання суду першої інстанції на висновки судово-економічної експертизи. Крім того, підприємством не надано до перевірки фактичного підтвердження того, що витрати по транспортуванню ПММ пов"язані з його господарською діяльністю. Згідно наданих документів за період роботи з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року документально не підтверджено задекларовані інші витрати у 2007 р. в сумі 2614608 грн. Також судом неправомірно не задоволено клопотання про виклик в судове засідання експертів для дачі пояснень та не прийнято до уваги додаткові пояснення на проведену судово-економічну експертизу за кримінальною справою №4928/01. Вважають, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з"ясувані обставини справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Встановлено, що 16.10.2008 р. ДПІ у м. Житомирі проведено планову документальну перевірку ТОВ "Нафтогаз-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р, про що 16.10.2008 року складено акт № 5789/23-1/33463578/0110.

За результатами перевірки товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз -Інвест" податковими повідомленнями - рішеннями від 29 жовтня 2008 року №0002612301/0 визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток її розмірі 6146903 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6146903 грн. відповідно до пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) та № 0002622301/0 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4117861 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2058931 грн. відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями).

Суд першої інстанції задовольняючи позов в повному обсязі, виходив з відсутності у позивача порушень вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" при визначенні ними податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток.

Встановлено, що ДПІ у м. Житомирі донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток внаслідок встановлення порушення в частині заниження скоригованого валового доходу за 2007 рік в сумі 558 898,00 грн. та завищення валових витрат за 2007 рік на суму 7 147 016,00 грн., 14 267 088,00 грн. та 2 614 608,00 грн.

Судом встановлено, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо невірного визначення ТОВ "Нафтогаз-Інвест" приросту балансової вартості ТМЦ шляхом застосування методу "середньозваженої вартості однорідних товарів", оскільки згідно з наказами підприємства про облікову політику від 04.01.2007р. №04/01/07 на 2007 рік та від 04.01.2008р. №04/01/08 на 2008 рік при продажу запасів та іншому вибутті, їх оцінку підприємство в перевірений період здійснювало згідно з методом ФІФО, згідно з яким запаси обліковуються за принципом вартості перших за часом надходження запасів, тобто запаси, що першими відпускаються у продаж, незалежно від часу їх придбання, оцінюються за вартістю перших за часом надходження товарів.

Встановлено, що позивач здійснював у вказаний період оцінку запасів при їх вибутті, а тому порушень застосування методу "середньозваженої вартості однорідних запасів" відповідно до пп.5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємство не допускало, оскільки даний метод ним не застосовувався.

Судом встановлено, що за результатами здійснення господарської діяльності за 2007 рік ТОВ "Нафтогаз-Інвест" за перевірений період отримував прибуток і сплачував податок на прибуток, що свідчить про здійснення товариством господарської діяльності. Чинним податковим законодавством факт здійснення господарської діяльності повязується законодавцем із наявністю чи відсутністю доходу, а не розміром прибутку.

Враховуючи визначення господарської діяльності, наведене в Законі про прибуток, та факт відображення позивачем в податковому обліку доходів від продажу нафтопродуктів, витрати ТОВ "Нафтогаз-Інвест" на придбання нафтопродуктів є повязаними з господарською діяльністю.

Висновок податкового органу, що Товариство не мало наміру використовувати у власній господарській діяльності нафтопродукти, що були придбані та реалізовані за цінами, що значно різняться між собою, а отже, не вело господарської діяльності, є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність завищення підприємством суми валових витрат на 7 147 016,00 грн. за 2007 рік.

Щодо заниження показників "інших доходів" через не включення до складу валового доходу як доходу з інших джерел коштів, отриманих від реалізації акцій ВАТ "Завод гірнично-шахтної автоматики", державну реєстрацію якого скасовано судовим рішенням, суд першої інстанції встановив, що даний висновок ДПІ не відповідає фактичним обставинам та суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ч. 5 ст. 111 Господарського кодексу юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 12.03.2009р. до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запис про державну реєстрацію припинення ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики". Тобто на зазначений час тривала ліквідаційна процедура на підставі судових рішень про припинення державної реєстрації.

Відповідно до п. 1.5. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 № 222 "Про затвердження Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій" забороняється здійснення цивільно-правових договорів лише з акціями, обіг яких зупинено в передбаченому чинним законодавством порядку (з обовязковим опублікуванням відповідної інформації про зупинення обігу акцій). При цьому така заборона вступає в силу з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій.

Обіг акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" було зупинено розпорядженням ДКЦПФР №97-З від 17.07.2007р. Скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" було здійснено відповідно до рішення ДКЦПФР № 2269 від 04.12.2007р., що підтверджується листом ДКЦПФР від 02.07.2009 року № 13/01/10531.

Отже, на момент здійснення операцій з реалізації позивачем акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" акції, що були обєктом таких операцій, офіційно знаходились в обігу, оскільки дата здійснення реалізації акцій - 28.02.2007 року передувала даті винесення розпорядження ДКЦПФР про зупинення обігу акцій - 17.07.2007 року.

Таким чином, операція з продажу акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" здійснена без порушення вимог чинного законодавства, а, отже, до такої операцій повинні застосуватись вимоги п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо здійснення податкового обліку результатів операцій з цінними паперами. Доходи від реалізації у лютому 2007р. акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики", обіг яких зупинено розпорядженням ДКЦПФР у липні 2007р., не повинні включатися до складу валового доходу як доходи з інших джерел.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2010 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року у справі № А8/79-07 про визнання недійсною державної реєстрації та припинення юридичної особи ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики", на яку посилається відповідач, скасовано.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність заниження підприємством доходів на 754 700,00 грн. за 2007 рік.

Щодо віднесення до складу валових витрат послуг ТОВ "ТНК ВР Коммерс" по організації доставки товару, що не повязані з господарською діяльністю підприємства, оскільки відсутнє документальне підтвердження транспортування товару.

Суд першої інстанції встановив правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат послуг отриманих від ТОВ "ТНК ВР Коммерс".

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Норми пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5цього ж Закону висувають обовязкову умову можливості віднесення витрат до складу валових, а саме: підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто за своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Тобто, платник податку вправі відносини до складу валових витрат усі витрати, фактично понесені при здійсненні господарської діяльності у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), які підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлено, що відповідно до господарських операцій із ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" позивач отримував послуги з організації доставки товару до місця призначення, яке ТОВ "Нафтогаз-Інвест" зазначав у додатках до договорів № 0178-05/П від 12.08.2005р. та № 0160-06 ПНБ від 26.12.2006р. При цьому послуги з організації транспортування нафтопродуктів (винагорода по доставці товару) не включаються у вартість нафтопродуктів, а компенсуються (відшкодовуються) ТОВ "Нафтогаз-Інвест" додатково до вартості нафтопродуктів.

Дані договори не містять елементів договору перевезення. Згідно цих договорів доставку вантажу товариства "Нафтогаз-Інвест" від постачальника ТОВ "ТНК ВР Коммерс" до кінцевих вантажоотримувачів проводять треті особи на підставі договорів, укладених з ТОВ "ТНК ВР Коммерс" або безпосередньо з кінцевими покупцями нафтопродуктів. Отже, послуги ТОВ "ТНК ВР Коммерс" не є транспортними послугами (лише послугами організаційного характеру) і не засвідчуються первинними транспортними документами (товарно-транспортними накладними (квитанціями), тощо).

Таким чином, до складу валових витрат позивачем було віднесено суми фактично понесених витрат на організацію забезпечення доставки товару до кінцевих отримувачів.

На підтвердження понесених витрат позивачем в ході перевірки надавались договори з ТОВ "ТНК ВР Коммерс", акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, які за формою та змістом відповідають бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо документального не підтвердження інших витрат за 2007 рік, понесених у звязку з виплатою відсотків за борговими зобовязаннями.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки № 3286/231/33463578/0110 від 07.06.2007р. щодо кредитних операцій з ВАТ АБ "Укргазбанк", не був проведений аналіз податкового обліку кредитних операцій позивача в 2006 році в частині віднесення сум відсотків по кредитах на поточні валові витрати. В акті перевірки ДПІ відображено користування ТОВ "Нафтогаз-Інвест" кредитними коштами, отриманими від ВАТ АБ "Укргазбанк" протягом 2006 року, тільки по трьом договорам - № 97 від 26.04.2006р., № 71 від 27.04.2006 року та № 126 від 12.09.2006р. Чотири інші кредитні договори, укладені з ВАТ АБ "Укргазбанк" на загальну суму 64 000 000,00 грн., взагалі залишились поза увагою податкового органу.

Відповідно до фактичних обставин загальна сума відсотків по вищезазначеним семи кредитним договорам, що були сплачені за 2006 р. 2 614 608,29 грн. В податковому обліку протягом 2006 року суми сплачених підприємством відсотків не були включені до складу валових витрат звітних періодів, порушень щодо відображення у складі валових витрат відсотків за користування банківськими кредитами не встановлено.

Згідно з пп. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду включаються суми витрат, не враховані у минулих періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до змісту п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Тобто, ТОВ "Нафтогаз-Інвест" включило до складу валових витрат за І квартал 2007 року (рядок 04.13 Декларації) суму відсотків за користування кредитами в 2006 році в розмірі 2 614 608,29 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав право на включення до складу валових витрат у 2007 році документально підтверджених первинними документами валових витрат, понесених у минулому звітному податковому періоді - 2006р, а відповідно про безпідставне завищення підприємством валових витрат 2007 року.

Щодо нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо правовірності віднесення витрат на сплату винагороди ТОВ "ТНК ВР Коммерс" за організацію доставки товарів ТОВ "Нафтогаз-Інвест" та витрат на послуги ТОВ "ТНК ВР Коммерс", які є прямо повязаними з господарською діяльністю ТОВ "Нафтогаз-Інвест" щодо реалізації нафтопродуктів, а відповідно податковий кредит з податку на додану вартість, сплачений у ціні цих послуг, ТОВ "Нафтогаз-Інвест" сформований правомірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі- Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.4, 7.4.5п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ не включається до складу податкового кредиту, сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника та не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум за наслідками проведення операцій підтверджуються податковими накладними, які містять всі обов"язкови реквізити та мають законну силу.

Суд встановив, що при складанні податкової звітності позивач керувався саме первинними документами (договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі, видаткові накладні, бухгалтерські рахунки, декларації), щодо вчинення операцій з постачання нафтопродуктів з ТОВ "ТНК ВР Коммерс", які складені відповідно до норм наведеного вище законодавства, на підставі первинних документів, що не заперечується відповідачем.

Транспортно-залізнична ж накладна є документом, що призначений для перевезення товарів, а не для ведення податкового обліку або ж підтвердження дійсності договору на виконання якого він видається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач відповідно до ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності прийнятих ним рішень.

При цьому невідповідність викладених в акті перевірки висновків відповідача вимогам чинного законодавства та протиправність донарахування платнику податків податкових зобовязань з податку на прибуток та з ПДВ, підтверджуються висновками судово-економічних експертиз, проведених в ході розслідування зазначених кримінальних справ, при складанні яких були досліджені всі первинні документи по вищевказаним операціям.

Зокрема, згідно висновку № 00044 судово-економічної експертизи, проведеної ТОВ "АФ Центрального Бюро Аудиту Міністерства юстиції України" від 23.11.2008 року, висновки, викладені в акті документальної перевірки № 5789/23-1/33463578/0110 від 16.10.2008 року в частині сум нарахованого податку на прибуток та податку на додану вартість не підтверджуються документально.

Аналогічний висновок зроблений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України від 27.02.2010 року № 898/899.

Колегія суддів приходить до висновку, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0002612301/0 від 29.10.2008 року та № 0002622301/0 від 29.10.2008 року з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: Г.І. Майор

Т.Л. Філіпова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Інвест" вул.Гоголівська,4,м.Житомир,10012

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014