Постанова № 16535964, 29.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011 року Справа № 5005/1195/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №81 від 12.11.10, представник;

від відповідача представник у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Зернові джерела”, с.Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. у справі №5005/1195/2011

за позовом публічного акціонерного товариства “Марфін Банк”,

м.Іллічівськ Одеської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Зернові джерела”,

с.Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області

про стягнення 342 772,60 грн. боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги ПАТ “Марфін Банк” задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ “Зернові джерела” на користь ПАТ “Марфін Банк” 321 978,68 грн. основної заборгованості, 10 013,83 грн. боргу за процентами, 9 715,28 грн. пені за прострочення повернення основного боргу, 1 064,80 грн. пені за прострочення сплати процентів, 3 427,73 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування прийнятого рішення господарським судом першої інстанції покладено відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем спірної заборгованості за кредитом.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник /ТОВ “Зернові джерела”/ звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за умов неповного дослідження важливих для вирішення спору обставин справи.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що, всупереч вимог ст.56 ГПК України, позивачем на його адресу було надіслано лише копію позовної заяви та розрахунку суми позову. В той же час, ані копій платіжного доручення про сплату держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також, інших доданих до позовної заяви документів, відповідачеві надіслано не було, що не дає останньому права стверджувати про обєктивний та всебічний розгляд даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач викладені в ній доводи повністю відхиляє, наполягає на тому, що вимоги ст.56 ГПК України ним було повністю дотримано, а саме, надіслано відповідачеві лише ті документи, які у нього відсутні. Окрім того, стверджує, що серед передбачених ст.104 ГПК України підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду така підстава, як ненадіслання іншій стороні копій платіжного документу про сплату держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, - відсутня.

Ухвалою від 10.05.2011р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, слухання призначене на 30.05.2011р. При цьому, апеляційний господарський суд зауважує на тому, що, з огляду на неявку у судове засідання уповноваженого представника відповідача /апелянт/, розгляд справи було відкладено до 29.06.2011р. Про час та місце судового слухання відповідач належним чином повідомлений, що підтверджено наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2008р. між ВАТ "Морський Транспортний Банк", правонаступником якого є Позивач (Банк) та Відповідачем (Позичальник) був укладений кредитний договір №00134/D (далі Договір), за яким, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит на поповнення обігових коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 600 000,00 грн. (Кредит) з 23.04.2008р. до 22.04.2011р. включно, зі сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за Кредитом. Позивальник, зі вого боку, взяв на себе зобовязання на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі повернути Банку Кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також, сплачувати комісії, пеню, штрафи, а також, інші платежі, що передбачені умовами цього договору (п. 1.1 Договору).

Отже, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено відповідними первинними документами, як-то, кредитним договором №00134/D від 23.04.08р., заявою віідповідача на видачу траншу кредиту за вих. №40 від 24.04.2008р., розпорядженням на відображення операції в національній валюті №17 від 24.04.2008р., меморіальним ордером №17 від 24.04.2008р. про видачу кредиту Відповідачеві у розмірі 600 000,00 грн., реєстром документів по рахунку за період з 23.04.08р. по 13.01.11р., листами повідомленнями №558/08 від 20.08.2010р., №462/08 від 06.07.2010р. з поштовими повідомленнями про вручення відповідачеві поштового відправлення, розрахунком стягуваної суми тощо, заборгованість відповідача за вищезгаданим кредитним договором на час звернення із позовом складала 342722,60грн., з яких: 321 978,68 грн. основний борг, в тому числі 171 978,68 грн. прострочена основна заборгованість; 10 013,83 грн. борг по процентах; 9 715,28 грн. пеня за прострочення повернення основного боргу; 1 064,80 грн. пеня за прострочення повернення заборгованості по процентах.

Так, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525,526 ЦК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, зважаючи на наявність в матеріалах справи зазначених вище первинних документів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також, враховуючи відсутність жодних доказів повного або часткового погашення відповідачем оспорюваної суми богу та відсутність з боку відповідача іншого контррозрахунку оспорюваної суми, апеляційний господарський суд задоволення позовних вимог у повному обсязі вважає правомірним.

Разом з цим, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились безпідставними та спростованими наявними у справі матеріалами.

Отже, неспроможними колегія суддів вважає наведені скаржником підстави для скасування судового рішення від 05.04.2011р., а саме, ненаправлення позивачем в адресу відповідача таких копій доданих до позовної заяви документів, як платіжний документ про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так, доданий до позовної заяви поштовий чек апеляційний господарський суд вважає належним доказом направлення відповідачеві позову з додатками. При цьому, за умов відсутності опису вкладення, оформлення якого законодавцем не визначено обовязковим, неможливо довести направлення відповідачеві лише позовної заяви та розрахунку до неї.

Статтею 104 ГПК України визначений вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, серед яких наведені вище підстави відсутні.

В свою чергу, наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням /а.с.72/ підтверджено отримання відповідачем 08.02.2011р. ухвали місцевого господарського суду про порушення провадження у даній справі. Таким чином, відповідач не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи та зняти копії з усіх необхідних йому документів, згідно зі ст.22 ГПК України, проте, наданим йому правом не скористався.

Колегія суддів вважає за доцільне зауважити й на тому, що для розгляду апеляційної скарги ТОВ “Зернові джерела” /апелянт/, за умов належного повідомлення останнього, жодного разу не зявилось, причини своєї відсутності не повідомило.

З огляду на наведене, судова колегія вважає оскаржуване рішення правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у звязку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. у справі №5005/1195/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Зернові джерела”, с.Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя В.Ф. Мороз