Рішення № 16518908, 23.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа № 15/87/2011.

За позовом

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрресурси», м. Луганськ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3, м. Луганськ

про стягнення 7 547 грн. 96 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - ОСОБА_1., провідний юрисконсульт, довіреність № 17 від 05.01.2011;

від відповідача - ОСОБА_2., представник за довіреністю № б/н від 19.03.2011;

від третьої особи представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7547 грн. 96 коп. за кредитним договором № 104-СМБ-МК/2006, з яких:

5603 грн. 77 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

1872 грн. 16 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам;

72 грн. 03 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 06.06.2011 № б/н, де вказав, що заборгованості за кредитним договором у відповідача немає, крім заборгованості з пені, та просив застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Третя особа витребувані судом документи не представила, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(у звязку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства»був перейменований на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»), як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрресурси», як позичальником, був укладений кредитний договір від 16.05.2006 № 104-СМБ-МК/2006.

Предметом даного Договору (п. 1.1 договору) є правовідносини, за якими банк (позивач у справі) зобовязується надати позичальнику (відповідачу у справі), а позичальник зобовязується прийняти, належним чином користуватися і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 115000 грн. 00 коп. у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. За положеннями п. 1.2.1 договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 16.05.2006 по 15.05.2009.

Пунктом 1.2.2 договору встановлено, що позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком (додаток № 1, що є невідємною частиною договору), але не пізніше 15.05.2009.

При цьому, за користування кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору (п. 1.3.1 договору).

Згідно із п. 1.3.5 договору строк сплати процентів з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.3.7 договору позичальник сплачує банку комісію за керування кредитом в розмірі 0,8% від суми фактичного залишку на ссудному рахунку на 25 число кожного місяця.

За умовами п. 7.1 договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,4 відсотка від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів, якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 16.05.2006 № 104-СМБ-МК/2006, що складає 7 547 грн. 96 коп., з них: 5603 грн. 77 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 1872 грн. 16 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 72 грн. 03 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії. Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п. 7.1 договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,4 відсотка від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Позивачем до стягнення заявлені:

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 5603 грн. 77 коп. за період з 08.06.2010 по 19.10.2010; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 1872 грн. 16 коп. за період з 08.06.2010 по 19.10.2010; - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії в сумі 72 грн. 03 коп. за період з 08.06.2010 по 19.10.2010. Умовами кредитного договору передбачено тільки порядок нарахування пені за кожний день прострочки, включаючи день сплати заборгованості, та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобовязання, визначається відповідно до умов п. 1.2.1 та 1.2.2. договору, згідно якого позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком (додаток № 1, що є невідємною частиною договору), але не пізніше 15.05.2009.

Позивачем неправильно нарахована пеня за період з 08.06.2010 по 19.10.2010 з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки умови п. 7.1 договору передбачають саме порядок нарахування пені, а не визначають іншого строку протягом якого нараховується пеня (Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 по справі № 2/115).

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором, за що нараховуються штрафні санкції, є відповідно до умов договору 16.05.2009. Датою закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 16.11.2009.

Тому, пеня за визначений позивачем період (з 08.06.2010 по 19.10.2010) не підлягає стягненню.

Крім того, відповідач на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених норм права, неустойка (штраф, пеня) стягується за період тривалістю шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах одного року позовної давності, якщо про її застосування заявлено стороною у спорі.

Позовна заява подана позивачем до суду 05.05.2011 (відповідно до поштового штемпелю на конверті), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню пені.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 5 659 грн. 73 коп., перераховане платіжним дорученням від 15.12.2010 № 0005446424 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрресурси»за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 про стягнення 7 547 грн. 96 коп. відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк», м. Харків, пр. Московський, 60, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 09807750, зайво сплачене за платіжним дорученням від 15.12.2010 № 0005446424 державне мито у сумі 5659 грн. 73 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду. В судовому засіданні 23.06.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 29.06.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко