Рішення № 16284286, 10.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" червня 2011 р.Справа № 19/872

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Макаревича В.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дор. від 27.10.2010р., ОСОБА_2, дор. від 27.10.2010р.

від відповідача ОСОБА_3, дор. від 01.03.2011р.

Розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Житомир)

про стягнення 855454,05 грн.

Спір розглядається в більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 07.06.2011р. оголошувалась перерва до 10.06.2011р. у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 855454,95 грн. заборгованості за кредитним договором №СМ-001/197/2006 від 07.04.2006р., з яких: 713649,75 грн. основна сума боргу за кредитним договором, 56754,95 грн. - борг по відсотках, 85049,35 грн. - пеня.

У судовому засіданні 01.03.2011р. представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог №010/001-12-11/127 від 28.02.2011р. (а.с. 73-74, т. 1), згідно якої просить стягнути з боржника 1664015,47 грн. заборгованості за кредитним договором №СМ-001/197/2006 від 07.04.2006р., з яких: 713649,75 грн. основна сума боргу за кредитним договором, 181578,95 грн. - борг по відсотках, 768786,77 грн. - пеня.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2011р. надав заяву про уточнення розміру позовних вимог в частині стягнення відсотків по кредитному договору №СМ-001/197/2006 від 07.04.2006р., у якій просить стягнути з відповідача 181183,02 грн. боргу по відсотках, в решті позовних вимог позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 25.03.2011р. погодився з сумою основної заборгованості - 713649,75 грн. , а також не заперечував щодо заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 181578,95 грн.

У судовому засіданні 07.06.2011р. представник відповідача надав клопотання, у якому просить застосовувати до позовної вимоги про стягнення пені строк позовної давності в один рік, передбачений ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а також застосовувати до позовної вимоги про стягнення пені максимальний строк нарахування пені в шість місяців, передбачений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

09.06.2011р. до суду від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить відізвати п.1 клопотання від 07.06.2011р. та не застосовувати до позовної вимоги про стягнення пені строку позовної давності в один рік, передбаченого ч.2 ст. 258 ЦК України.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2011р. підтримав клопотання, яке надійшло на адресу суду 09.06.2011р. та погодився, що період нарахування пені починається з 25.02.2009р. відповідно до графіку погашення боргу по кредитному договору, не заперечував щодо заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 181183,02 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріалм справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2006р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП БАНК" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач) був укладений кредитний договір №СМ-001/197/2006 (а.с.21-24), згідно якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині №1 цього договору, а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі .

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2 частини 1 кредитного договору №СМ-001/197/2006 від 07.04.2006р. розмір кредиту - 1200000 грн. із строком повернення кредиту 07.04.2012р.

Згідно п. 1.7.1. частини 2 кредитного договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника.

З матеріалів справи вбачається, що банк належним чином виконав договірні зобов'язання: надав відповідачу кредит траншами: 13.04.2006р. на загальну суму 1000000 грн., 16.05.2006р. на загальну суму 100000 грн., 25.05.2006р. на загальну суму 100000 грн., що підтверджується кредитними заявками (а.с. 170-172, том 1).

Відповідно до п.1.4.1.4 кредитного договору проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов ст. 1.5. цього договору.

В пунктах 1.5.1 та 1.5.1.1 частини 2 кредитного договору сторони встановили, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору), шляхом безготівкового перерахування. Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником, одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше 3 банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці.

05.02.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір № 2 до кредитного договору від 07.04.2006р., яким сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, а саме, викласти графік платежів в новій редакції, починаючи погашення кредиту та процентів з 25.02.2009р.

05.05.2009р. між тими ж сторонами був укладений додатковий договір № 3 до кредитного договору від 07.04.2006р., яким сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, а саме, викласти графік платежів в новій редакції, починаючи погашення кредиту та процентів з 25.05.2009р.

Пунктами 2.1.2.1. вищезазначених додаткових договорів зазначено, що повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів буде здійснюватись шляхом сплати Позичальником Ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього додаткового договору та шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Ануїтетні платежі - регулярні рівні щомісячні платежі, які направляються на погашення кредиту, а саме основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці терміну кредитного договору за умови виконання зобов'язання позичальником заборгованість по кредиту повністю погашається.

В пункті 3 частини 1 кредитного договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка + FIDR. Згідно з цим же пунктом кредитного договору фіксований відсоток складав 5,5 % річних, а FIDR визначається як "процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись відповідно до стандартних тарифів Банку, інформація щодо яких розміщується в приміщенні Банку (як в головній конторі так і в філіях Банку) на інформативних стендах.

Статтею 1.4 кредитного договору встановлена плата за користування кредитом.

У разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування (п.1.4.1.2. кредитного договору частини 2).

Відповідно до п. 1.4.1.3 кредитного договору від 07.04.2006р., плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини ( траншу). Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових угод до цього договору.

05.04.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якого сторони погодилися змінити розмір фіксованого відсотка і встановити його на рівні 4,25% річних.

Станом на 01.04.2009р. згідно з рішенням Комітету з управління активами та пасивами Банку № 62 від 01.04.2009р. процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів , з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору складала 16% річних.

Таким чином, процентна ставка за користування кредитом на дату нарахування прострочених відсотків згідно з кредитним договором склала: фіксований відсоток + FIDR = 16% + 4,25% = 20,25 %.

В порушення умов кредитного договору №СМ-001/197/2006 від 07.04.2006р. та додаткових договорів №1 від 05.04.2007р., №2 від 05.02.2009р., № 3 від 05.05.2009р. позичальник свої зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом належним чином не виконав.

Відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору №СМ-001/197/2006 від 07.04.2006р., незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3. та ст. 3 цього договору), а також невиконання позичальником чи/та майновим поручителем, чи/та поручителем будь-яких умов документів забезпечення. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом семи банківських днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, банк направив позичальнику вимогу: № 010-01/001-22-3-1/1293 від 15.12.2009р. про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 19 -20, том 1).

В порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов'язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість за основною сумою кредиту - 713649,75 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 81183,02 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 83-125, 128, т. 1).

Крім того, слід зазначити, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за кредитним договором № СМ-001/197/2006 від 07.04.2006р. між Банком ( позивачем) та майновим поручителем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки № РСМ -001/197/2006 від 10.04.2006р., копія якого знаходиться у матеріалах справи ( а.с. 156-158, т. 1).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач, згідно уточненого розрахунку просить стягнути з відповідача пеню в сумі 768786,77 грн. за період з 25.02.2009р. по 28.09.2010р. (а.с.6-7, т.2).

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України, передбачено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Разом з тим, при нарахуванні суми пені банк застосував відсоток пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочки, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, при нарахуванні пені, позивачем не були враховані вимоги статті 232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зробити самостійно розрахунок пені за період з 25.02.2009р. по 25.08.2009р. згідно періодів та сум заборгованості (сума боргу = прострочено по тілу кредиту + прострочено відсотків), зазначених у розрахунку (а.с. 6-7, т. 2):

1) за період 25.02.2009р. - 05.03.2009р.

18604,19 (сума боргу) х 24% (подвійна ставка НБУ): 365 ( кількість днів у році) х 9 ( кількість прострочених днів) = 110,10

2) за період 06.03.2009р. - 09.03.2009р.

13474,19 х 24%: 365 х 4 = 35,43

3) за період 10.03.2009р. - 17.03.2009р.

31,58 х 24% : 365 х 8 = 0,17

4) за період 25.03.2009р. - 06.04.2009р.

12906,87 х 24% 365 х 13 = 110,33

5) за період 07.04.2009р. - 07.04.2009р.

10548,54 х 24% : 365 х 1 = 6,94

6) за період 08.04.2009р. -12.04.2009р.

6554,39 х 24% : 365 х 5 = 21,55

7) за період 13.04.2009р. - 27.04.2009р.

1842,57 х24% : 365 х 15 = 18,17

8) за період 25.05.2009р. - 10.06.2009р.

8062,19 х 24% : 365 х 17 = 90,12

9) за період 25.06.2009р. - 26.07.2009р.

12273,80 х 22% : 365 х 32 = 236,73

10) за період 27.07.2009р. - 28.07.2009р.

12669,73 х 22% : 365 х 2 = 15,27

11) за період 29.07.2009р. - 07.08.2009р.

6669,73 х22% : 365 х 10 = 40,20

Таким чином, перерахувавши суму пені, задоволенню підлягає 685,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 895517,78 грн., з яких: 713649,75 грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 181183,02 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 685,01 грн. пеня. В частині стягнення 768101,76 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти заборгованості по кредиту та відсотках, доказів погашення заборгованості не надав.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21685166:

- 713649,75 грн. - боргу по основній сумі кредиту;

- 181183,02 грн. - боргу по відсотках за користування кредитом;

- 685,01 грн. - пені;

- 8955,17 грн. - витрат, по сплаті державного мита;

- 127 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в частині стягнення 768101,76 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяМакаревич В.А.

Повне рішення складено: 15.06.2011р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу