Рішення № 16119368, 09.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2011Справа №5002-1/1155-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін банк», (68003, Україна, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28; 95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Першотравнева, 1В),

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1),

про звернення стягнення на майно в сумі 143733,84 грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_3, представник, довіреність від 12.11.2010р,

від відповідача ОСОБА_4, представник, довіреність від 21.10.2010р.,

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Марфін банк» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до підприємця ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно транспортний засіб марка та модель БАЗ А 79.14, рік випуску 2008, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_3; номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_2, тип ТЗ 21 стоячих місць автобусу 19 пасажирських місць, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 147/S від 12.02.2008р. у розмірі 143733,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємцем ОСОБА_2 не виконані прийняті на себе зобовязання за кредитним договором № 147/S від 12.02.2008р. щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, у звязку із чим позивач має право на звернення стягнення на предмет застави, угода про яку укладена із підприємцем з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив.

Ввраховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а ненадання відповідачем письмового відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (відповідно рішення загальних зборів акціонерів, згідно протоколу № 36 від 08.07.2010р. змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк») (позикодавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник) укладений кредитний договір № 147/S (далі договір, аркуш справи 8-10).

За умовами вказаного договору банк зобовязаний надати позичальнику кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 210235,20 грн. з терміном погашення до 10.02.2012р. включно на наступні цілі: на придбання автобуса у сумі 189000,00 грн. і на оплату страхових платежів у сумі 21235,20 грн., зі сплатою річних у розмірі 16,5% за фактичний період користування кредитом (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник в свою чергу зобовязаний на умовах, в розмірі та в строки, встановлені договором, повернути банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.

У пункті 3.2.12 кредитного договору сторони обумовили графік повернення кредиту, а саме: з 12.03.2008р. по 12.02.2009р. щомісяця включно по 4725,00 грн. та з 12.03.2009р. по 10.02.2012р. по 3675,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви відповідача від 12.02.2008р. позивачем надані кредитні кошти в розмірі 189000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером..

Однак, у звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині повернення коштів за узгодженим графіком, станом на 18.02.2011р. сума неповернутих кредитних коштів підприємця ОСОБА_2 складає 136332,80 грн.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, відповідач не надав суду доказів дотримання ним умов кредитного договору №147/S від 12.02.2008 р. в частині повернення коштів за узгодженим графіком, у звязку з чим вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» про дострокове повернення кредиту суд вважає обґрунтованими.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 6.1 кредитного договору сторони передбачили, що при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 1.1, 3.2.2, 5.1, 5.2 даного договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 1.1, 3.2.12, 3.3.2 цього договору, комісій, передбачених пунктом 5.7 даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд погоджується з його правомірністю та вважає, що стягненню з підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» підлягає пеня в сумі 7401,04 грн.

Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення виконання відповідачем своїх обовязків за кредитним договором, 12.02.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір застави транспортних засобів №349-CS, за яким в заставу Банку переданий транспортний засіб марка та модель БАЗ А 079.14, рік випуску 2008, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_3; номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_2, тип ТЗ-21 автобус 19 пас. місць.

Паво власності відповідача на вказані транспортні засоби підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про реєстрацію (аркуш справи 19).

Відповідно до пункту 2.1.8 договору застави заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог:

-звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані;

-у разі порушення заставодавцем обовязків за цим договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязань зі сплати кредиту, відсотків, комісії, пені, штрафів, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність у підприємця ОСОБА_2 заборгованості перед ПАТ «Марфін банк» у вигляді неповернутої частини кредитних коштів в сумі 136332,80грн. та пені в сумі 7401,04грн. суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 143733,84грн. (136332,80+7401,04) шляхом звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 14.06.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1; відомості про банківські у справі відсутні; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк», (68003, Україна, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28; банківські реквізити: рахунок 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328027, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 21650966) заборгованість за кредитним договором № 147/S від 12.02.2008р. в розмірі 136332,80 грн. та пеню в розмірі 7401,04 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави транспортний засіб марки та моделі БАЗ А 079.14, рік випуску 2008, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_3; номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_2, тип ТЗ-21 стоячих місць автобусу та 19 пасажирських.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1; відомості про банківські у справі відсутні; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк», (68003, Україна, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28; банківські реквізити: рахунок 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328027, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 21650966) державне мито в розмірі 1437,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.