Рішення № 16119364, 07.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2011Справа №5002-2/4652-2010 за позовом СПД ОСОБА_2 (97513, АДРЕСА_1)

до ВАТ "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

про визнання недійсним рішення

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : ОСОБА_3 представник, довіреність у справі.

Від відповідача : ОСОБА_4 - ю/к, довіреність у справі.

Суть спору:

СПД ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до ВАТ "Крименерго" про визнання недійсним рішення комісії ВАТ «Крименерго» щодо здійснення перерахунку обєму недорахованої електричної енергії за період з 09.01.2010 р. по 09.7.2010 року і визначенням суми до сплати в розмірі 42410грн52коп., яке оформлене протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ №5405 від 13.09.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №920 від 07.11.2005 року. 09.7.2010 року робітниками відповідача було складено акт про порушення ПКЕЕ№108237 від 09.07.2009 року. На підставі вказаного акту відповідачем було здійснено перерахунок обєму недорахованої електричної енергії. На підставі акту відповідачем було прийнято рішення, з яким позивач не погоджується, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

12 травня 2011 року від ВАТ "Крименерго" надійшов лист №10/1795 від 12.5.2011р, відповідно до якого відповідач повідомляє, що ВАТ "Крименерго" перейменовано на Публічне Акціонерне Товариство "Крименерго".

31 травня 2011 року судове засідання відбулося за участю представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4, довіреності у справі.

У судовому засіданні 31.5.2011р оголошувалася перерва на 07.6.2011р, після перерви судове засідання було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

СПД ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до ВАТ "Крименерго" про визнання недійсним рішення комісії ВАТ «Крименерго» про здійснення перерахунку обєму недорахованої електричної енергії за період з 09.01.2010 р. по 09.7.2010 року і визначенням суми до сплати в розмірі 42410грн52коп., яке оформлене протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ №5405 від 13.09.2010 року, мотивуючи свої вимоги тим, що складений відносно нього акт про порушення ПКЕЕ №108237 від 09.07.2010р, на підставі якого був проведений розрахунок недоврахованої електричної енергії та було нараховано 42410,52 грн вартості недорахованої електроенергії, не відповідає дійсності та складений з порушенням.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обовязок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Тоді як позивач не представив суду належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог з підстав викладених у позові до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про визнання недійсним рішення комісії ВАТ «Крименерго» щодо здійснення перерахунку обєму недорахованої електричної енергії за період з 09.01.2010 р. по 09.7.2010 року і визначенням суми до сплати в розмірі 42410грн52коп., яке оформлене протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ №5405 від 13.09.2010 року, на підставі наступного:

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу або перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію використовуваного ним енергетичного обладнання.

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» №575/97-ВР від 16.10.1997р встановлено, що споживання електроенергії можливо лише на підставі договору.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.27 Закону України «Про електроенергетику» одним з правопорушень в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

У відповідності до Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997р. органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (із змінами, внесеними, зокрема, постановою НКРЕ №1449 від 25.12.2008р.), були затверджені Правила користування електричною енергією, які є чинними на даний час та підлягають обовязковому дотриманню усіма субєктами господарювання.

Між ВАТ “Крименерго” , як постачальником, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як споживачем, було укладено договір про поставку електричної енергії № 920 від 07.11.2005р.

Відповідно до розділу 2 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення усіх питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), які затверджені у встановленому порядку.

09.07.2010р. представниками ВАТ «Крименерго», в присутності завідуючої магазином була проведена перевірка об'єкта споживача магазин «Гамма» за адресою: АДРЕСА_2 В ході перевірки було виявлено порушення ПКЕЕ, передбачене п. 6.40 ПКЕЕ, а саме: обладнання дублюючого без облікового вводу від ТШ житлового будинку, яка не враховується електролічильником. По даному факту у відповідності до вимог п. 6.41 ПКЕЕ було складено акт про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності №108237 від 09.07.2010р.

Відповідно до п.6.40. ПКЕЕ (у редакції, що діяла на час проведення перевірки) разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656.

Пунктом 6.41 Правил регламентується, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

На підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (п.6.42 ПКЕЕ).

Розрахунок недоврахованої електричної енергії був проведений на засіданні комісії 13.09.2010р. на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не обрахували внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.7.2006р за № 782/12656 за шість місяців, а саме: за період з 09.01.2010р. по 09.07.2010р. Вартість електроенергії, не облікованої у наслідок порушення споживачем Правил користування електроенергією склала за 42410,52 грн. з урахуванням ПДВ, про що було складено протокол № 5405 засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 13.9.2010р. Представник споживача на засіданні комісії був присутній і один примірник протоколу отримав.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві неспроможні на підставі наступного:

Облаштування до магазину позивача дублюючого безоблікового вводу являється порушенням Правил користування електричною енергією.

В акті №108237 від 09.07.2010р наявні відомості про параметри мережі, у якій виявлено недоврахування електроенергії: -АВВГ 3х10мм2, тобто акт містить відомості про кабель, який підведений від ТШ житлового будинку до магазина позивача.

В акті також зафіксований струм, який заміряний у цьому кабелі та складає по фазам: «А» - 15, «В» - 21, «С» - 17 з чого слідує, що електроенергія проходила по кабелю, який був підведений до обєкта позивача.

Позивач не представив доказів того, що даний кабель був підключений до його засобу обліку та електроенергія обліковувалася.

Доводи позивача в обґрунтування своїх вимог являються неспроможними та не можуть являтися підставою для задоволення позовних вимог, тому як зазначення у акті юридичної адреси, яка не відповідає юридичній адресі позивача, зазначення іншого договору не позбавляє акт доказової сили та у суду нема підстав вважати, що акт перевірки не може бути допустимим доказом порушення позивачем Правил користування електроенергією.

Доводи позивача про неправильне зазначення та зазначення без імя та по батькові прізвища споживача у акті перевірки №108237 від 09.07.2010р, також неспроможні, оскільки у поясненнях від 17.11.2010р по акту порушення №108237 від 09.07.2010р працівники ВАТ «Крименерго», які проводили перевірку об'єкта споживача магазин за адресою: АДРЕСА_2, пояснили, що енергетик та господар відмовилися бути присутніми, акт складався на місці, дані вносилися в акт зі слів завідуючої магазином, яка первісно сказала, що власником являється ОСОБА_5 та ввела в оману з юридичною адресою, у звязку з чим в акті виникли виправлення та неточності з юридичною адресою.

Як було зазначено вище, акт містить відомості про обєкт позивача, про виявлене порушення: облаштування безоблікового вводу. Тоді як метою обладнання без облікового вводу являється крадіжка електроенергії.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним рішення комісії ВАТ «Крименерго» щодо здійснення перерахунку обєму недорахованої електричної енергії за період з 09.01.2010 р. по 09.7.2010 року і визначенням суми до сплати в розмірі 42410грн52коп., яке оформлене протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ №5405 від 13.09.2010 року, з підстав викладених у позові, необґрунтована і не підлягає задоволенню.

Що стосується доводів відповідача відносно того, що провадження по справі підлягає припиненню, не можуть бути прийняти судом до уваги, на підставі наступного:

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Статтею 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно п.5.2. розділу 5 Правил користування електричною енергією при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

В договорі № 920 від 07.11.2005р про поставку електричної енергії, який по суті є типовим договором, викладеним у додатку до Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.7.1996р (зі змінами та доповненнями), сторони встановили, що за договором постачальник поставляє електричну енергію, а споживач - сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, у тому числі по актам про порушення Правил користування електричною енергією.

Пункт 4.2.Типового договору, який є додатком до Правил користування електричною енергією в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005 року №910, називається «Відповідальність споживача» та в п.п. 4.2.3 п. 4.2 прописана відповідальність споживача - споживач оплачує постачальнику вартість електроенергії, розраховану, відповідно до Методики, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за №782/12656, нарахування обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕ від 05 грудня 2001 року № 1197, за тарифами, які діяли у продовж споживання електроенергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії крім засобів обліку; інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ.

Тобто, в договорі на постачання електричної енергії передбачена така відповідальність, яка визначена в п.п.4.2.3 п.4.2. Типового договору, то варто розцінювати рішення постачальника про донарахування вартості недооблікованої споживаної електроенергії за порушення, які передбачені в договорі (наприклад, як вказано в п..п.4.2.3 п.4.2. Типового договору) як оперативно господарську санкцію.

Аналіз договору між ВАТ «Крименерго» та споживачем показує, що в договір сторони включили в розділ «Відповідальність споживача» умови, які передбачені в п.п.4.2.3 розділу 4.2. Типового договору постачання, та включили в договір вимоги про оплату споживачем електроенергії по актам порушення правил користування електричною енергією, самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії крім засобів обліку; інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ.

Таким чином, договором передбачена оплата вартості електроенергії по актам про порушення правил користування електричною енергією, нарахування якої проведено постачальником рішенням у вигляді протоколу, це є оперативно - господарською санкцією.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства, а також п.1, 2, 4.2.3 укладеного між сторонами договору, вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу 42410,52 грн. з урахуванням ПДВ вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

За частиною 2 статті 237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції.

Крім того, право споживача на оскарження в судовому порядку рішення комісії постачальника передбачено пунктом 6.42 Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р, які є обовязковими для сторін відповідно до п.2 договору № 920 від 07.11.2005р про поставку електричної енергії, та на який посилається позивач, а саме: на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначається обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав щодо визнання недійсним рішення комісії ВАТ «Крименерго» про здійснення перерахунку обєму недорахованої електричної енергії за період з 09.01.2010 р. по 09.7.2010 року і визначенням суми до сплати в розмірі 42410грн52коп., яке оформлене протоколом засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ №5405 від 13.09.2010 року є правомірним саме в розумінні частини 2 статті 20 ГК (оскільки оскаржуване рішення, оформлене протоколом від 13.9.2010 року № 5405, не відноситься до актів ненормативного характеру, тобто індивідуальних актів, а є по суті оперативно-господарською санкцією) та відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбаченим діючим законодавством України (аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 29 листопада 2010р щодо розгляду справи №2-15/1783-2009).

12 травня 2011 року до суду від відповідача надійшов лист №10/1795 від 12.5.2011р, відповідно до якого відповідач повідомив суд, що на підставі Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Крименерго» було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Крименерго», яке являється правонаступником усього майна, прав та обовязків ВАТ «Крименерго».

Відповідно до п.3.4 статуту ПАТ ««Крименерго» зареєстрованого 19.4.2011р Публічне акціонерне товариство «Крименерго», яке являється правонаступником усього майна, прав та обовязків ВАТ «Крименерго», що також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ ««Крименерго» Серії А01 №614357, довідкою з ЄДРПОУ та листом відповідача №10/1594 від 26.4.2011р.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню відносяться на позивача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 14.6.2011р.

Керуючись ст. ст. 25,49,77,82,84,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Прийняти лист відповідача №10/1795 від 12.5.2011р про проведення правонаступництва.

2.Замінити відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул..Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400) його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул..Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400, р/р26007301320163 у філії КЦО ПІБ України м.Сімферополь, МФО 324430).

3.У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.