Постанова № 15931461, 02.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р. Справа № 5023/551/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. № 29 від 05.01.2011 р. (у справі, т. 1 а.с. 31),

відповідача Романова Г.Л., протокол № 10 від 17.01.2011 р. (у справі, т. 1 а.с. 96)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-Монтажний поїзд № 803” (вх. №1840Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2011 року у справі № 5023/551/11

за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-Монтажний поїзд № 803”, м. Дергачі

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

25 січня 2011 року позивач, ПАТ “УкрСиббанк”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (т. 1 а.с. 4-5), в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 11340344000 від 25 квітня 2008 року в сумі 230.656,92 дол. США (по офіційному курсу НБУ станом на 11.01.2011 р. становить 1.835.636,95 грн.). Також, просить стягнути з відповідача на свою користь 18.356,37 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свої вимоги Банк мотивує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за Кредитним договором № 11340344000 від 25.04.2008 р. щодо своєчасного повернення сум отриманих кредитів та сплати процентів за їх використання.

21 березня 2011 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог (т. 1 а.с. 61), в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 11340344000 від 25 квітня 2008 року в сумі 252.663,91 дол. США (по офіційному курсу НБУ станом на 16.03.2011 р. становить 2.006.328,29 грн.). Також, просить стягнути з відповідача на свою користь 20.063,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р. у справі № 5023/551/11 (суддя Добреля Н.С.) позов задоволено повністю.

Відповідач, ТОВ “Будівельно-Монтажний поїзд № 803”, з рішенням місцевого господарського суду від 08.04.2011 р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду. Судові витрати за подання апеляційної скарги просить покласти на позивача. При цьому, апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом неповно були зясовані обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04 травня 2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 31 травня 2011 року о 10:30 год.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2011 р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також зробив уточнення вимог апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р. у справі № 5023/551/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін оскаржуваний судовий акт.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваному рішенні, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк»(після зміни назви ПАТ «УкрСиббанк»- позивач) та ТОВ “Будівельно-Монтажний поїзд № 803” (відповідач) був укладений Кредитний договір № 11340344000 (т. 1 а.с. 11-18), відповідно до п. 1.1. якого Банк зобовязався надати відповідачеві, а той, в свою чергу прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит в іноземній валюті в сумі 188.515,00 дол. США (що дорівнює еквіваленту 952.000,75 грн. за курсом НБУ на день укладення договору) в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Термін використання кредиту встановлений до 25 квітня 2011 року.

Пунктом 1.2.2 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобовязаний повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі, згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору за користування кредитним коштами за вказаним договором встановлюється процентна ставка в розмірі 13,05% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору.

Згідно п. 1.3.2 Кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк, процентна ставка встановлюється в розмірі 26,10% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за Договором.

Як свідчать матеріали справи, Банк в обґрунтування свого позову посилався на те, що відповідачем належним чином не виконуються умови Кредитного договору, а саме: порушено взяті зобовязання по своєчасному поверненню сум отриманих кредитів та сплаті процентів за їх використання (п. 5.5.).

Розділом 7 Кредитного договору регулюється відповідальність сторін, у відповідності до п. 7.1. якого за порушення ТОВ “Будівельно-Монтажний поїзд № 803” термінів повернення кредиту та /або процентів за кредит, встановлених Договором, Банк має право вимагати від відповідача, а останній при цьому зобов'язаний сплатити позивачу додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,2% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

У відповідності до п. 7.1. Кредитного договору апелянту станом на 16.03.2011 року була нарахована пеня в сумі 10.635,34 дол. США (по курсу НБУ станом на 16.03.2011 р. складає 84.452,03 грн.) - за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, пеня в сумі 5.013,53 дол. США (по курсу НБУ станом на 16.03.2011 р. складає 39.810,93 грн.) - за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

За умовами Кредитного договору (п. 11.1.) відповідно до умов чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 525, 611 ЦК України, сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пп. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9. 5.11., 7.4. Договору та/або настання обставин, що передбачені вищезазначеними пунктами, Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обовязковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобовязується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. З ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Пункт 1 ст. 13 цього ж кодексу закріплює за особою здійснення прав у межах наданих договором або актами цивільного законодавства. Також, стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Стаття 1050 ЦКУ передбачає дострокове повернення позичальником всієї заборгованості за Кредитним договором (що є способом цивільно-правової відповідальності боржника) у разі порушення зобов'язань за Кредитним договором (тобто, прострочення повернення чергової частини).\

Позивач, скориставшись своїм правом, наданим чинним законодавством (зокрема ч. 3 ст. 11 ЦК України) та умовами договору, заявив в своєму позові про дострокове повернення кредиту зі стягненням пені в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки апелянт прострочив повернення чергових частин позики (аналогічної позиції дотримується Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ВСУ в «Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.)»).

Таким чином, реалізація АТ «УкрСиббанк»положень Розділу 6 Кредитного договору є правом банку, що передбачено п.6.1. Кредитного договору, а не його обов'язком, і саме АТ «УкрСиббанк», як кредитору, належить право обрання підстав і способу захисту свого права шляхом застосування або положень розділу 6 Кредитного договору, або скористатись правом, наданим ч. 2 ст. 1050 ЦК України та ст. 625 ЦК України, яка є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

В своїй позовній заяві АТ «УкрСиббанк»зазначив підставу захисту свого порушеного права відповідно до ст. 625 та ч.2 ст.1050 ЦК України.

08 квітня 2011 року представник позивача надала до господарського суду Харківської області заяву (т. 2 а.с. 39), в якій просила стягнути з відповідача прострочену заборгованість на загальну суму 252.663,91 дол. США, оскільки останнім періодом сплати процентів та повернення кредиту відповідно до графіку погашення заборгованості є 25.03.2011 р., а отже станом на 08.04.2011 року строкова заборгованість стала простроченою.

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи повністю позов, господарський суд Харківської області виходив з того, що сума заборгованості за Кредитним договором відповідачем не сплачена, на день подання позову до суду мало місце порушення відповідачем умов договору, а порядок нарахування штрафних санкцій, визначений Кредитним договором, відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач, в обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що 25 квітня 2009 року для отримання кредиту було укладено 9 повязаних договорів, в тому числі договір поруки, застави, страхування, а отже суд, враховуючи солідарну відповідальність, мав дослідити вказані договори, залучити до участі в справі інших осіб (Романова Г.Л., Горєлова А.Л.).

Проте колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з даними доводами апелянта, виходячи з наступного.

Стосовно дослідження всіх договорів, укладених 25.04.2009 року одночасно з Кредитним договором (зокрема, договір поруки, страхування), то місцевий господарський суд вірно дійшов висновку, що розгляд інших договорів не є предметом спору по справі № 5023/551/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки вони регулюють інші правовідносини, що склалися між сторонами, а отже і залучення до участі в справі інших учасників є недоречним, оскільки при розгляді даного спору їх права та охоронювані законом інтереси не зачіпаються.

Згідно чинного законодавства та умов укладеного Кредитного договору Банку надано право звертатися до суду з позовом до одного відповідача або солідарно до декількох.

Кредитним договором визначено, що правовідносини сторін за договором регулюються Цивільним кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1.3.5 Кредитного договору, позичальник зобовязався сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. Якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочій день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписом ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стаття 625 ЦК України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, враховуючи системний аналіз вказаних правових норм та наведені обставини, господарський суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги. До того ж дані факти не спростовані апелянтом належними допустимими доказами.

Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі, що про час і місце розгляду справи йому стало відомо лише 01 квітня 2011 року за дзвінком з господарського суду, в той час як провадження у справі було порушено 27 січня 2011 року, то колегія суддів зазначає таке.

Матеріали справи свідчать, що розгляд справи неодноразово відкладався у звязку із неявкою в судове засідання відповідача, а ухвали про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи надсилались відповідача за адресою, вказаною в позовній заяві.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, зазначене вище твердження апелянта спростовується матеріалами справи, оскільки судом про дату та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином шляхом надсилання повісток.

Також, в судовому засіданні апелянт посилався на невірно проведений розрахунок суми позову, зокрема зазначений у заяві позивача від 08.04.2011 р.

Колегія суддів, враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача, перевірила доводи скаржника та розрахунок з урахуванням умов Кредитного договору, діючого законодавства та офіційного курсу гривні до іноземних валют та дійшла висновку про безпідставність вказаного твердження відповідача.

Отже колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, та керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2011 року у справі № 5023/551/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.06.2011 року.