Рішення № 15711247, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/338-2/5617.05.11 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нешнл Бізнес

Солюшенс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.С.”

про стягнення заборгованості

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.С.”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нешнл Бізнес

Солюшенс”

про визнання недійсним додатку № 11

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) –не з’явились

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) –Ситнік В.В., Пантія О.А.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нешл Бізнес Солюшенс” (Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.С.” (Відповідач) про стягнення заборгованості.

27.07.10 Товариство з обмеженою відповідальністю “А.В.С.” звернулося до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нешл Бізнес Солюшенс” про визнання недійсним Додатку №11 від 01.10.08 до договору №12-ПХ про надання послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №40/338 (суддя: Пукшин Л.Г.) позовні вимоги первісного позову задоволено повністю; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою від 06.12.10р. Київський апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №40/338.

Постановою від 02.03.11р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.10р. та Постанову від 06.12.10р. Київського апеляційного господарського суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу №40/338 передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 16.03.11р. суд прийняв справу до провадження, присвоїв справі номер 40/338-2/56, розгляд справи призначив на 05.04.2011р., та зобов’язав сторін надати суду певні документи та пояснення.

Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 29.03.2011р. від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач окрім заявлених вимог просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нешл Бізнес Солюшенс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.С.” збитки в сумі 1828605,00 грн., державного мита 18371,05 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом дана заява прийнята до розгляду та позов розглядатиметься з врахуванням даної заяви.

Ухвалою від 05.04.11р. суд відклав розгляд справи на 21.04.11р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Нешл Бізнес Солюшенс” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи; представник Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.С.” проти клопотання та відкладення розгляду справи не заперечив.

Ухвалою від 21.04.11р. суд відклав розгляд справи на 06.05.11р.

Судове засідання, призначене на 06.05.2011р. з технічних причин не відбулось та було перенесене на 17.05.2011р., про що представники сторін були повідомлені належним чином на розписалися у відповідній розписці про те, що вони повідомлені про час та дату наступного судового засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у первісному позові обставини, та просили позовні вимоги первісного позову задовольнити в повному обсязі; в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти первісного позову заперечували, зокрема з підстав, наведених у відзиві, та просили в первісному позові відмовити в повному обсязі; зустрічний позов просили задовольнити.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники Позивача в призначене судове засідання 17.05.11р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Представник Позивача завчасно та належним чином повідомлений судом про призначення судового засідання на 17.05.11р., про що розписався у відповідній розписці.

Позивачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити в судове засідання свого повноважного представника, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 17.05.11р. проводилось за відсутності повноважних представників Позивача.

В судовому засіданні 17.05.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 12-ПХ від 15 серпня 2008р. (тут і надалі - Договір) та додаткові угоди до Договору № № 11 та 18 (тут і надалі –Додаткові угоди №11 та №18).

Відповідно до умов Договору, Відповідач (позивач за зустрічним позовом) доручає, а Позивач (відповідач за зустрічним позовом) приймає на себе зобов'язання на підставі заявок надавати Відповідачеві послуги склад, вартість, строки та об'єми яких визначаються сторонами в додаткових угодах до договору, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги згідно умов договору (п.1.1. Договору).

Під послугами, за умовами договору сторони визначили: розміщення реклами, виготовлення рекламних матеріалів, маркетингові послуги, створення концепцій та зразків бренда тощо (п. 1.2. Договору).

Строк дії договору - до 1 вересня 2009р. з можливим продовженням шляхом укладення додаткової угоди (п.п. 7.1.,7.2. Договору).

Відповідно до Додаткової угоди № 11, Позивач надає послуги з виготовлення, установки та розміщення зовнішньої реклами житлового комплексу з назвою «Престиж Холл»за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 49/2 (п.п. 1.1., 2.1.).

Строк розміщення в період 01.10.08р. по 31.12.08р.

Вартість послуг за погоджений період - 510 034,85 грн. (п. 4.1. Додаткової угоди № 11).

Пунктом 7.3. Додаткової угоди № 11 встановлено автоматичну пролонгацію у випадку відсутності письмового повідомлення замовника (відповідач за первинним позовом) щодо відмови від надання послуг та підлягає оплаті.

Відповідно до Додаткової угоди № 18 сторони домовились:

1) загальна вартість послуг, визначених п. 1.1. Додаткової угоди № 11 становить –2 083 153,30 грн.;

2) вартість розміщення виконавцем брандмауера по Додатковій угоді № 11 за період - один календарний місяць, що надаються в період з 16 жовтня 2008р. по 15 жовтня 2009р., становить - 144 828,95 грн.;

3) вартість розміщення виконавцем брандмауера по Додатковій угоді № 11 за період - один календарний місяць, що надаються в період з 16 жовтня 2009р. по 15 грудня 2009р., становить - 134 828,95 грн.;

4) порядок оплати послуг виконавця, що надаються в період з 16 жовтня 2009р. по 15 грудня 2009р.:

- до 26.01.2010р. - замовник проводить оплату послуг в розмірі 130 000,00 грн.;

- замовник проводить оплату в розмірі 69 828,95 грн. до 20.02.2010р.;

- замовник проводить оплату в розмірі 69 828,95грн. до 10.03.2010р.

Предметом спору у даній справі є вимоги за первісним позовом Позивача до Відповідача про стягнення 513 219,85 грн. заборгованості за Договором, а за зустрічними позовом Відповідача –про визнання недійсним Додатку (Додаткової угоди) № 11 та про стягнення з Позивача збитків в сумі 1828605,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також враховуючи вказівки Постанови від 02.03.11р. Вищого господарського суду України, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначалось вище, згідно п. 1.1. Додатку Виконавець (Позивач) зобов'язується надати Замовнику (Відповідач) послуги з виготовлення, встановлення та розміщення зовнішньої реклами житлового комплексу за назвою «Престиж Холл».

Відповідно до п. 14.1.1. Рішення Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року «Про Правила благоустрою міста Києва»розміщення та утримання зовнішньої реклами в м. Києві повинно відповідати вимогам Закону України «Про рекламу», Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N2067, а також діючому Порядку, що затверджується розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рекламні засоби розміщуються у відповідності до дозволу, який видається на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та проекту благоустрою території (схеми), затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 13.3.1. Рішення Київської міської ради № 11/2587 від 27 січня 2005 року «Про Правила забудови м. Києва»дозвіл на розміщення ОЗР [об'єкт зовнішньої реклами] надається розповсюджувачу зовнішньої реклами Київської міської державної адміністрації за встановленою Кабінетом Міністрів України формою відповідно до проектної документації, розробленої згідно з містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки, наданим в установленому порядку (паспорт на розміщення ОЗР).

Пунктами 7.1. - 7.3. Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1100 від 23 серпня 2007 року «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві»передбачено наступний порядок видачі дозволів: робочий орган протягом десяти робочих днів з дати одержання належним чином оформлених двох примірників дозволу розглядає заяву, готує і подає виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) пропозиції та проект відповідного рішення. Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) протягом десяти робочих днів з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову в його наданні. У разі прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) рішення про надання дозволу, керівник робочого органу протягом п'яти робочих днів підписує обидва примірники дозволу та скріплює їх печаткою робочого органу. Перший примірник дозволу видається заявникові, а другий - залишається у робочого органу для обліку та контролю. Видача дозволу реєструється в журналі реєстрації.

Згідно абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до п. 13.3.4. Рішення Київської міської ради № 11/2587 від 27 січня 2005 року «Про Правила забудови м. Києва»дозвіл на встановлення ОЗР з відповідними проектними матеріалами погоджується, зокрема, Головкиївархітектурою, власником місця розміщення ОЗР або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до п. 16 Постанови Кабінету міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до п. 1.3. Договору послуги, що надаються виконавцем, повинні відповідати нормам та діючим в Україні стандартам для такого роду послуг та згідно п. 4.4. Договору Позивач зобов'язався надати послуги відповідно до вимог діючого законодавства України.

Згідно п. 7.8. та 7.9. Додаткової угоди № 11, при наданні послуг Позивач зобов'язався дотримуватись вимог Закону України «Про рекламу», встановленого Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, діючого законодавства України, та зазначено що Позивач гарантує, що послуги по розміщенню брандмауера повністю відповідають вимогам Закону України «Про рекламу», встановленого Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, діючого законодавства України та Позивач несе за це відповідальність.

Відповідно до п. 7.15. та п. 7.16. Додаткової угоди № 11 Позивач зобов'язаний отримати всі необхідні дозволи органів державної влади та органів місцевого самоврядування для розміщення зовнішньої реклами Відповідача та погодити розміщення брандмауера у відповідності до вимог діючого законодавства України, а також, гарантує, що має всі законні підстави для розміщення брандмауера за адресою розміщення.

Позивачем вищевказаних документів суду надано не було –а саме не надано дозволу на розміщення об'єкту реклами та погодження власника про розміщення об'єкту реклами за адресою: м. Київ, проспекті Перемоги, 49/2.

Також про відсутність у Позивача дозволу на розміщення об'єкту реклами за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2 свідчить Лист № 066-2077/ГУ від 11.10.2010 р. Головного управління з питань реклами Виконавчого органу київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), яким Відповідача було повідомлено, що в період з 01 жовтня 2008 по 30 вересня 2010 року Позивач дозволу на розміщення об'єкту зовнішньої реклами за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2 не отримував; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Судом також відхиляється посилання Позивача, що ним було «вирішено всі питання»щодо отримання вказаного дозволу шляхом договірних домовленостей між позивачем та третіми особами, оскільки умовами Договору та Додаткової угоди №11 такого не передбачено, а отже Відповідач укладаючи Договір та Додаткову угоду №11 не погоджувався на отримання передбачених Договором послуг від Позивача через Дозволи розміщення на об'єктів зовнішньої реклами, отримані не Позивачем, а певним третіми особами.

Позивачем також не надано доказів отримання ним дозволу у спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури та погодження власника будівлі на розміщення об'єкту реклами за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, а відсутність такого дозволу свідчить про порушенням Позивачем умов Договору та Додаткової угоди № 11 та вимог чинного в Україні законодавства, що ставляться до послуг такого роду.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Укладення Додаткової угоди №11 здійснено Позивачем без отримання дозволу необхідного для розміщення об'єкту реклами.

Згідно ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з умов Договору та Додаткової угоди, Відповідач уклав із позивачем Додаток до Договору вважаючи, що Позивач має необхідний дозвіл, що надає право на розміщення об'єкту реклами.

Згідно п. 7.8. Додаткової угоди №11 при наданні послуг, Виконавець, зобов'язується дотримуватися вимог Закону України «Про рекламу», встановленого Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 215. підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що Додаткова угода № 11 до Договору суперечить вимогам ст.ст. 203, 227, 229 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про рекламу», Постанові Кабінету міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», Рішенню Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року «Про Правила благоустрою міста Києва», чинного на той час Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1100 від 23 серпня 2007 року «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», а тому обґрунтованими є вимоги Відповідача (позивача по зустрічному позову) про визнання її недійсною.

Щодо вимог Відповідача (позивача по зустрічному позову) про стягнення з Позивача збитків в сумі 1828605,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач укладаючи з Позивачем Додаткову угоду № 11, у відповідності до її умов та умов договору розраховував на отримання послуг, що відповідають вимогам діючого в Україні законодавства, оскільки за умовами договору Позивач гарантував отримання всіх необхідних дозволів та погоджень для розміщення брандмауера.

На підставі договору та Додаткової угоди № 11 Відповідач сплатив на користь Позивача 1 828 605,00 гривень, що підтверджується матеріалам справи, не заперечується обома сторонами, та з чим погодився Вищий господарський суд України в постанові від 02.03.11р.

Як було встановлено вище судом, укладаючи Додаткову угоду № 11 Відповідач розраховував та його запевнив Позивач, щодо наявності в останнього відповідної передбаченої законодавством та договором документації, необхідної для розміщення реклами (брандмауера), а отже і щодо можливості надання послуг з розміщення об'єкту реклами (брандмауера) за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, у відповідності з умовами Договору та Додаткової угоди №11 до нього.

Посилання Позивача, що він надавав передбачені Договором послуги з розміщення об'єкту реклами (брандмауера) за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2 належним чином, оскільки відсутні жодні санкції або штрафи від відповідних контролюючих органів, судом відхиляються, оскільки Позивачем, не перше, не надано доказів відсутності таких санкції або штрафів, та по друге - не доведено, яким чином можлива відсутність таких санкцій або штрафів від відповідних контролюючих органів свідчить про належне виконання існуючих між ним та Відповідачем договірних відносин.

Згідно ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1209 Цивільного кодексу України виконавець послуг зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 1210 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом відхиляються посилання Позивача, що послуги надавались у відповідності з умовами Договору, оскільки Позивачем та Відповідачем протягом дії Договору підписувались відповідні акти, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач пізніше укладення Додаткової угоди №11 дізнався, що у Позивача відсутній Дозвіл на розміщення об'єкту зовнішньої реклами, і в подальшому цього дозволу Позивачем в установленому законом порядку отримано не було; Позивачем не надано доказів протилежного.

А отже під час підписання вищевказаних актів Відповідач помилково вважав, що послуги дійсно надаються у відповідності з умовами Договору.

Зважаючи на викладене вище, оскільки Відповідач за сплачені останнім грошові кошти не отримав послуг, які б відповідали умовам Договору та Додаткової угоди № 11 та вимогам чинного законодавства України, і його було не повідомлено Позивачем щодо відсутності в Позивача відповідних дозволів та погоджень передбачених вимогам діючого в України законодавства, то Відповідач зазнав збитків з вини Позивача через неотримання передбачених умовам договору послуг в розмірі грошових кошт, сплачених останнім на підставі Додаткової угоди № 11 - 1 828605 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 906, 1166, 1192, 1209, 1210 Цивільного кодексу України, Позивач зобов'язаний відшкодувати завдані Відповідачу збитки в розмірі 1 828 605,00 гривень.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Позивачем вищенаведеної суми збитків, а тому зважаючи на все наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги зустрічного позову Відповідача про стягнення з Позивача наведеної суми збитків в примусовому порядку.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Відповідача (позивача по зустрічному позову) про стягнення з Позивача збитків в сумі 1828605,00 грн.

Щодо вимог Позивача по первісному позову про стягнення з Відповідача 513 219,85 грн. заборгованості за Договором та Додатковою угодою № 11 суд зазначає наступне.

Оскільки судом встановлено недійсність Додатковою угодою № 11 з моменту її укладення, та встановлено, що на підставі даної угоди не надавались передбачені нею та Договором послуги, то в даному випадку не ставиться питання про можливість повернути отриманого за Додаткової угодою №11, оскільки як зазначено вище, належних послуг за нею Відповідачем отримано не було, а тому в даному випадку недійсний договір не породжує інших наслідків, окрім тих, що пов’язані з його недійсністю, і враховуючи наведене суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог Позивача до Відповідача про стягнення коштів в розмірі 513 219,85 грн. як заборгованості за Договором та Додатковою угодою № 11, оскільки ці вимоги направлені на спонукання виконувати умови Додаткової угоди № 11, тоді як судом встановлена її недійсність.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог Позивача до Відповідача про стягнення коштів в розмірі 513 219,85 грн.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Позивача на користь Відповідача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з зустрічним позовом до господарського суду. Натомість в зв’язку з відмовою в задоволенні первісного позову, витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по первісному позову відносяться на Позивача по первісному позову та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним Додаток № 11 від 01 жовтня 2008 року до Договору № 12-ПХ про надання послуг від 15 серпня 2008 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нешнл Бізнес Солюшенс»(м. Київ, вул. Гоголівська, 49, квартира 42; код ЄДРПОУ 35033794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.»(м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 37/1, літера Б; код ЄДРПОУ 32348227) збитки у розмірі 1 828605 (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч шістсот п'ять) грн., 18353 (вісімнадцять тисяч триста п’ятдесят три) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 24.05.11р.