Рішення № 15153245, 13.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 5023/679/11

вх. № 679/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

першого відповідача - ОСОБА_1 особисто за паспортом серії НОМЕР_3 від 27.05.2008р.;

другого відповідача - Лапідус О.В., директор;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", м. Іллічівськ Одеської області

до

1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Даніка", м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "Марфін Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Даніка", в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.3911), що була прийнята до розгляду судом ухвалою від 15.03.2011р., просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00051/КН від 31.07.2008р. у сумі 2628123,63грн., з яких: 2390150,00грн. - заборгованість по поверненню кредиту; 221503,23грн. - заборгованість по сплаті процентів; 16470,00грн. - заборгованість по сплаті пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідачів.

Крім того, позивачем подана заява про забезпечення позову (вх. №3912 від 01.03.2011р.) в якій він просить суд накласти арешт на заставне майно,згідно Договору іпотеки № 00183-СКН від 31.07.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим №3692, а саме на Предмет іпотеки, що належить ТОВ - фірма «ДАНІКА» : нежитлові приміщення загальною площею 1691,7 кв.м., в тому рахунку: підвалу №І, II загальною площею 62,7 кв.м., 1-го поверху №14-26, 28-41, 16а, 28а, 29а, 30а, 30б, 31а, 32а, 41а, 41б, X, 93, 94, 95 загальною площею 753,6 кв.м., 2-го поверху №52-80, 55а, 56а, 57а, 62а, 63а, 80а, ХVІІІ-ХХІ загальною площею 816,2 кв.м.; 3-го поверху №90, 90а, 91, XXVI загальною площею 59,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Юр'ївська, буд.17 (сімнадцять). Предмет іпотеки належить ТОВ-фірма «ДАНІКА» на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу №Н6-4 від 28.02.2000 року, виданого Харківсько товарною біржею 03.06.2003 року, та акту приймання-передачі від 25.05.2000р., що зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.06.2003р. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності за № 1340715, про що зроблений запис за №415 у книзі 1, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.06.2003 року №700918 виданим КП "Харківське міське бюро технічної інветаризаці'ї". Цільове використання Предмету іпотеки - розміщення виробництва, офісу та складів.

2.Тимчасово, до закінчення провадження у справі, вилучити у громадянина України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон та заборонити виїзд з України.

3.Тимчасово, до закінчення провадження у справі, вилучити у громадянина України директора ТОВ - фірма «ДАНІКА» Лапідуса Олександра Володимировича (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон та заборонити виїзд з України.

4.Зобов'язати Державну прикордонну службу України забезпечити вилучення у громадянина України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон та відмовити у виїзді з України.

5.Зобов'язати Державну прикордонну службу України забезпечити вилучення у громадянина України директора ТОВ - фірма «ДАНІКА» Лапідуса Олександра Володимировича (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон та відмовити у виїзді з України.

6.Заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області видавати громадянину України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

7.Заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області видавати громадянину України директору ТОВ - фірма «ДАНІКА» Лапідусу Олександру Володимировичу (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

8.Зобов'язати відділ у справах громадянства міграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області відмовити громадянину України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у виїзді за кордон.

9.Зобов'язати відділ у справах громадянства міграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області відмовити громадянину України директору ТОВ - фірма «ДАНІКА» Лапідусу Олександру Володимировичу (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у виїзді за кордон.

Вирішуючи це клопотання суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Розяснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідачі дійсно мають наміри і мають можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Крім того, у наданому клопотанні позивачем не обґрунтовано необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову; чому саме такий вид забезпечення позову належить застосувати; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом заборони відповідачам виїзду за кордон, вилучення у них паспортів, а також накладення арешту на нерухоме майно утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому правових підстав для її задоволення немає.

При цьому, суд зазначає, що статтею 33 Конституції України закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Цивільним кодексом України, ст. 313, також, закріплено право фізичної особи на свободу пересування.

Господарське-процесуальне законодавство не містить такої норми, яка дозволяє судді обмежити громадянина у праві виїзду за межі України. При цьому, суд вважає невірним застосування в данному випадку аналогії норм процесуального права, оскільки, суд, як державний орган відповідно до ст. 19 Конституції України зобов"язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні 05.04.2011р. було оголошено перерву до 13.04.2011р. до 11:00год.

В судове засідання 13.04.2011р. представник позивача не з"явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Перший відповідач в судовому засіданні 13.04.2011р. надав клопотання (вх.№7904) про долучення до матеріалів справи довідки банку стосовно заборгованості першого відповідача перед позивачем, яка долучається судом до матеріалів справи, проти позову заперечував, проте письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Представник другого відповідача в судовому засіданні 13.04.2011р. проти позову заперечував, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення першого та другого відповідачів, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31.07.2008р. між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником за всіма правами та обов"язками якого є ПАТ «Марфін Банк» (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач-1) було укладено Кредитний договір №00051/КН (надалі - Кредитний договір), згідно п.1.1 якого позивач надав відповідачу-1 кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2420150,00грн. Сума виданого кредиту складає 2420150,00грн, що підтверджується розпорядженням на відображення операції в національній валюті № 67 від 01.08.2008р., розпорядженням на відображення операції в національній валюті № 18 від 27.08.2008р. та випискою з особового рахунку відповідача-1 станом на 16.12.2010р.

Процентна ставка за користування кредитом, згідно п.1.1 Кредитного договору, становить 20 % річних, кінцева дата повернення кредиту - 29.07.2011р.

10 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору №00051/КН від 31.07.2008р.

31 травня 2010 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору №00051/КН від 31.07.2008р. згідно п.1 якої заборгованість Позичальника перед Банком за основним боргом за Кредитним договором становить 2 420 150, 00 грн. Відповідно до п.3 Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору повинно здійснюватись повернення кредиту відповідачем-1 щомісяця за встановленим графіком.

Як встановлено в процесі розгляду данної справи, відповідач свої зобов"язання за Кредитним договором виконував не своєчасно та не в повному обсязі. Так, відповідачем на рахунки відкриті для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків було перераховано 30000,00грн. кредиту; 1016000,08грн. процентів, що також підтверджується наданою першим відповідачем в судовому засіданні банківською довідкою.

Внаслідок порушення відповідачем зобов"язань за Кредитним договором №00051/КН від 31.07.08р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.03.11р. складає: 2390150,00грн. заборгованості по поверненню кредиту та 221503,23 грн. заборгованості по сплаті відсотків.

Наявність заборгованості документально підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем в процесі розгляду даної справи.

Відповідно до п.3.3.2. Кредитного договору, при порушенні позичальником (відповідачем) будь якого із зобов"язань, передбачених умовами даного договору, банк (позивач) має право змінити умови даного договору та вимагати від позивальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов"язань за даним договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно. ст. 212, 611, 651 ЦК України, за зобов"язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов"язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, цілком виконати інші зобов"язання за даним договором.

Позивач, на підставі зазначеного вище пункту Кредитного договору, через порушення відповідачем зобов"язань за Кредитним договором №00051/КН від 31.07.08р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, звернувся до відповідача з претензійним листом №21/09 від 25.01.10р. з вимогою достроково повернути заборгованість за кредитним договором, а також заборгованості по відсоткам та пені в строк до 05.02.10р. Факт одержання претензійного листа підтверджується відміткою про вручення на наявній в матеріалах справи копії цього листа. Однак, вказаний лист позивача був залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Фінансовим кредитом, відповідно до ст.. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01р., є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на наведене вище, та приймаючи до уваги, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов"язання за Кредитним договором №00051/КН від 31.07.08р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, а також те, що станом на момент прийняття рішення у даній справі матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання відповідачем згаданих зобов"язань, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про дострокове стягнення заборгованості за даним договором по поверненню кредиту в сумі 2390150,00 грн. та заборгованості по сплаті відсотків у сумі 221503,23грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неповну та несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, яка, згідно наданого позивачем розрахунку (арк.справи 113-114), складає 16470,00 грн.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору №00051/КН від 31.07.08р. при порушенні позичальником (відповідачем) будь-яких термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.1, 3.2.3., 3.3.2 цього договору, сплати відсотків передбачених п.п.3.2.2, 5.5. та комісій, передбачених п.п. 3.2.5., 5.6. даного договору, позичальник виплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 16470,00 грн.

Заборгованість за Кредитним договором №00051/КН від 31.07.08р. позивач просить стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Даніка", посилаючись на те, що в якості забезпечення вимог позивача за Кредитним договором з Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «ДАНІКА» (відповідач-2) був укладений договір поруки №00187/СКН від 31.07.2008р., додаткова угода № 1 від 10.12.2009р. та додаткова угода № 2 від 31.05.2010р. до договору поруки №00187/СКН від 31.07.2008р. (надалі - «договір поруки»), згідно яких відповідач-2 зобов'язався солідарно відповідати перед Позивачем по зобов'язанням відповідача-1 за Кредитним договором №00051/КН від 31 липня 2008 року укладеного між Банком та ФОП ОСОБА_1

У відповідності з п.п.1.1, 1.2 та 1.4 Договору поруки відповідач-2 зобов'язався солідарно відповідати перед Позивачем по зобов'язанням відповідача-1 за Кредитним договором, у тому ж розмірі, що і боржник, в тому числі по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами, сплаті комісій, штрафів, пені та інших платежів. Також відповідальність відповідача-2 передбачена ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.2.2 Договору поруки при невиконанні (частковому невиконанні) боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за Кредитним договором, поручитель (відповідач-2) зобов'язується здійснити виконання порушеного позичальником зобов'язання за Кредитним договором протягом 2 банківських днів із дня пред'явлення до нього вимоги кредитором (позивачем) або повідомлення боржника про неможливість сплати зазначених сум.

Відповідачу-2 як поручителю, було направлено претензійний лист №21/09 від 25.01.2010р. про необхідність погашення суми заборгованості за Кредитним договором, але обов'язки по щомісячному погашенню кредиту за встановленим графіком та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитними коштами не виконані до цього часу відповідачами.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на наведене вище, та приймаючи до уваги, що перший відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №00051/КН від 31 липня 2008 року щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про солідарне стягнення з першого (ФОП ОСОБА_1) та другого (ТОВ-фірма "Даніка") відповідачів заборгованості за даним договором по поверненню кредиту в сумі 2390150,00грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 221503,23грн. та пені у сумі 16470,00 грн. З урахуванням чого позовні вимоги, суд вважає обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі, а вказані суми солідарному стягненню з ФОП ОСОБА_1та ТОВ-фірма "Даніка" на користь позивача.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на першого та другого відповідачів пропорційно розміру позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 15, 526, 553, 554, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61126, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Даніка" (61202, м.Харків, просп.Л.Свободи, буд.26, кв.271, код ЄДРПОУ 06733459) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (68003, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Леніна, 28, МФО 328168, к/р №32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області , МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованості по поверненню кредиту в сумі 2390150,00грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 221503,23грн., пені у сумі 16470,00 грн., а також 25500,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 15.04.2011р.

Справа №5023/679/11.