Рішення № 15025056, 14.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" квітня 2011 р. Справа № 12/5007/5/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Костючок С.Ю.- дов. б/н від 01.02.11р.

Борсученко Р.В.- дов. б/н від 10.11.10р.

від відповідача Михніцький Г.Ю.- дов. № 04/171 від 16.11.10р.

Прийняли участь:Кальбмах Д. Г. спеціаліст ПАТ "БМ Банку" (с/з від 08.04.11 та від 11.04.11)

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт" (м.Новоград-Волинський Житомирська область)

до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (м.Київ)

про визнання виконавчого напису № 4148 від 12.11.2010 таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні від 08.04.11 оголошувалась перерва до 14:30 год. 11.04.11; в судовому засіданні від 11.04.11 оголошувалась перерва до 10:00 год 14.04.11).

Позивачем пред'явлено позов про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису (реєстраційний № 4148) вчинений 12 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на рухоме майно.

Представники позивача в судових засідання підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях від 05.03.11 (а.с. 89-91 т.1), від 08.04.11 (а.с. 5-7 т.4) та від 07.04.11 (а.с.12-15 т.4).

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у письмових відзивах та поясненнях (а.с.96, 97 т.1, 13 т.2; 16, 17, 25 т.3).

Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_1, в порядку ст. 30 ГПК України, надала суду відзив на позовну заяву, в якому викладено порядок вчинення нею оспорюваного виконавчого напису (а.с.53-56 т.1).

В судовому засіданні від 08.04.11 позивачем заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи (а.с.2,3 т.4) з підстав відсутності у позивача фахівця у банківській сфері та програмного забезпечення для обрахунку даних, які містяться в банківських виписках.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт" (позивач) був укладений договір № 2008-001/DC-002 відновлювальної кредитної лінії (а.с. 12-15), за умовами якого позивач отримав кредит в розмірі 2400000,00грн., зі сплатою 16,5% та зобов'язався повернути ТОВ "БМ Банк" до 23.01.10р.

Додатковим договором № 1 внесено зміни до Договору відновлювальної кредитної лінії № 2008-001/DC-002, яким зокрема з 01.06.08р. змінено розмір процентної ставки на 18% (а.с 15 т.1).

25.01.10р. сторони уклали додатковий договір №6 до основного договору, яким остання дата повернення кредиту визначена - 19.02.2010р. (а..с 18).

В якості забезпечення вимог ТОВ "БМ Банк", що випливають з вищевказаного договору відновлювальної кредитної лінії, 24.01.08р.р. між ТОВ "БМ Банк" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт" (позивач) було укладено договір застави обладнання № 2008-001/DC-002/3 (а.с 19-21 т.1), відповідно до умов якого позивач надав в заставу рухоме майно - кран КС-5363 Д, зав. № 672,1992 року випуску, який зареєстрований в ДІПБ ОП ВПН за № 5377 від 28.09.07р., загальною балансовою вартістю 400000,00грн., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Пархоменка,130.

12.11.10р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, був вчинений виконавчий напис (реєстр. № 4148) про звернення стягнення на обладнання: кран КС- 5363 Д, зав.№ 672, 1992 року випуску, що передане в заставу згідно договору застави № 2008-001/DC-002/3, посвідченого 24.01.08р. приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_2 за реєстровим №174. За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "БМ Банк" до ТОВ "Трансметалпродукт", що станом на 08.11.10р. становлять 3126940,00 грн. (а.с.22, т.1), з яких 2400000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 459732,95 грн. - нараховані та несплачені відсотки за період з 24.01.08 по 07.11.08; 267207,52 грн. - пеня за період з 08.11.09 по 07.11.10.

Позивач вважає, що вчинення виконавчого напису не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки:

- банком не надано документів, що підтверджують безспірність заборгованості, т.я. заборгованість не визнана боржником і не підтверджена виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Розрахунок заборгованості , який проведений банком самостійно, не являється доказом підтвердження безспірної заборгованості. На думку позивача, документами, які можуть підтверджувати суму заборгованості за кредитом є виписки по відповідним рахункам Відповідача. Позивач вважає, що відповідачем пеня за несвоєчасно проведені розрахунки нарахована всупереч приписам чинного законодавства більше ніж за один рік. Позивач вважає, що відповідач неправомірно нарахував проценти за користування кредитом після строку визначеного сторонами для повернення кредиту;

- нарахування розміру заборгованості, зазначеного у виконавчому написі нотаріуса, проводилось з порушенням нормативно-правових актів, оскільки при внесенні змін до договору кредитування в частині збільшення розміру процентної ставки сторони не вносили змін до договору застави обладнання, що призвело до збільшення обсягу відповідальності, за які заставодавець не поручався;

- крім оспорюваного виконавчого напису, в цей же день було вчинено ще чотири виконавчих написи і вартість майна, на яке було здійснено стягнення шляхом вчинення виконавчих написів значно більша, ніж сума заборгованості за кредитом, що не відповідає принципу співрозмірності та не забезпечує прав боржника;

- виконавчий напис здійснено поза межами річного строку, встановленого ст. 88 Закону України "Про нотаріат"

- виконавчий напис не містить усіх істотних умов, які є обов"язковими в силу ст. 89 Закону України "Про нотаріат";

- вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на рухоме майно суперечить вимогам ст.ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає безпідставними. Зазначив, що нотаріусу були подані всі визначені чинним законодавством документи, які підтверджували безспірність заборгованості позичальника. Вказав, що оспорюваний виконавчий напис відповідає вимогам чинного законодавства, вчинений відповідно до умов договору з позивачем, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Вважає, що перелік позасудових способів звернення стягнення на заставлене майно, визначений Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не є вичерпним і не містить заборон щодо звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису.

Також сам по собі Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не забороняє вчиняти виконавчі написи на договорах застави.

Крім того, право вчинення виконавчого напису передбачено п. 6.4 договору про заставу обладнання № 2008-001/DC-002/3 (а.с.25 т.4).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.87 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.93р. № 3425-ХІІ, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99р. затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пункт перший вказаного Переліку містить перелік документів, які надають право звернення стягнення на заставлене майно. Це нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно матеріалів справи, зокрема, пояснень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, для вчинення виконавчого напису їй було подано розрахунок заборгованості позивача станом на 08.11.10; виписку по особовому рахунку позивача; копію меморіального ордеру № 49921 від 24.01.08 про надання кредиту; оригінал договору застави, копію кредитного договору; вимогу, яка надсилалась борднику 30.04.10 про повернення в повному обсязі кредитних коштів в зв"язку з невиконанням взятих на себе зобов"язань.

За умовами глави 49 параграфу 6 Цивільного кодексу України, застава є одним із видів забезпечення виконання зобов"язання.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ( ст. 572 ЦК України).

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення ( ст.585 ЦК України).

Відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 590 Цивільного кодексу України) .

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішеням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Однак, інше передбачене Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, а положення Закону України “Про заставу” застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом ( ст. 23 того ж Закону).

За положеннями ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження ( ст. 26 того ж Закону):

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Отже, Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено такий позасудовий спосіб звернення стягнення на заставлене майно як вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Законом України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Однак, як свідчить викладене вище, для забезпечувальних обтяжень, до яких віднесено, зокрема, заставу рухомого майна, спеціальним законом є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

З вищевикладених обставин, пункт 6.4 договору застави обладнання № 2008-001/DС-002/3, який вказує, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, також не може бути підставою для вчинення виконавчого напису.

Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у постанові від 15.11.10 у справі № 19/164 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Наола” до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Рівненської обласної дирекції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський Олександр Васильович про визнання частини договору недійсним та скасування виконавчого напису №319.

Враховуючи вищевикладене, оскільки виконавчий напис вчинено щодо рухомого майна, яке належить позивачу, що є порушенням вимог законодавства та прав позивача, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Виконавчий напис, вчинений 12.11.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на кран КС-5363 Д, зав. № 672, 1992 року випуску слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, суд вважає за недоцільне приймати до уваги решту пояснень позивача, які на його думку, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд вважає, за необхідне зазначити, що в процесі вирішення спору, судом досліджувались:

- виписки по рахунку обліку строкових відсотків (а.с.127-151 т.2; 1-127 т.3);

- виписки по рахунках обліку прострочених відсотків (а.с. 128-140 т.3);

- виписки по рахунках прострочених відсотків, що перевищують 30 днів (а.с.141-146 т.3) ТОВ "Трансметалпродукт";

-розрахунок пені за несвоєчасно проведені розрахунки.

В результаті дослідження вищевказаних матеріалів, судом не встановлено порушень з боку відповідача щодо порядку та строків нарахування відсотків та пені.

Оскільки, при дослідженні обставин, щодо правильності вищевказаних нарахувань у суду не виникло необхідності у роз"ясненні питань, які потребують спеціальних знань, клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи (а.с.2,3 т.4) відхилено.

Судові витрати покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК УКраїни, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис (реєстраційний № 4148) вчинений 12 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на кран КС-5363 Д, зав. № 672, 1992 року випуску, який зареєстрований 28.09.2007 в ДІПБ ОП ВПН за № 5377, знаходиться за адресою: вул. Пархоменка, 130, м. Новоград-Волинський, Житомирська область та належить на праві власності ТзОВ "Трансметалпродукт" ( Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Пархоменка, 130, код 32579086).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122, код 33881201

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт", Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Пархоменка, 130, код 32579086)

- 85,00грн. державного мита

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 20 квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам

4- відділення № 2 ПАТ "БМ Банк" (10003, м. Житомир, вул. Київська, 56)