Рішення № 14953532, 14.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.11 Справа № 15/42/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕХТОРГ», м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськпостач», м. Луганськ

про стягнення 139 411 грн. 48 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - Калінін К.В., представник за довіреністю № 1юр від 11.02.2011;

від відповідача - Іващенко І.Л., головний експерт з супроводження проблемних кредитів, довіреність № 3490 від 11.10.2010;

від ТОВ «Луганськпостач»- представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 100 000 грн. 00 коп., отриманих без достатніх правових підстав, інфляційних витрат в сумі 31 540 грн. 48 коп. та 3% річних в сумі 7 871 грн. 00 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участь свого представника у судове засідання забезпечив, проте відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Третя особа надала відзив на позовну заяву від 02.03.2011, де зазначила, що вважає позов обґрунтованим.

Відповідачем у минулому засіданні подано клопотання про призначення технічної експертизи реквізитів документів (договору про відступлення права вимоги № 01/5 від 17.05.2009, укладеного між ТОВ «Луганськпостач»та ТОВ «Інтертехторг»). У даному засіданні представником відповідача надано додаткові пояснення до вказаного клопотання. Клопотання мотивовано доводами відповідача про те, що договір відступлення права вимоги №01/5 від 17.05.2009 укладено нібито пізніше ніж його датовано.

Вказане клопотання відхиляється з наступних підстав.

По-перше: доводи відповідача про укладення договору пізніше ніж 17.05.2009 не підтверджено жодними засобами доказування. Мотиви Банку, якими він обґрунтовує свої сумніви в даті укладення договору, є припущеннями, які не можуть свідчити про обґрунтованість вказаного доводу.

По-друге: ухвалою господарського суду Луганської області від 04.04.2011 було зобов’язано позивача та третю особу надати оригінал договору про відступлення права вимоги № 01/5 від 17.05.2009. Проте, витребуваного оригіналу документа суду не було представлено. Отже, у суду відсутній об’єкт дослідження, необхідний для проведення експертизи давності складення документа.

Це унеможливлює призначення технічної експертизи реквізитів договору про відступлення права вимоги № 01/5 від 17.05.2009, укладеного між ТОВ «Луганськпостач»та ТОВ «Інтертехторг».

По-третє: на обґрунтування призначення експертизи відповідач в своєму поясненні, зокрема, зазначив, що встановлення експертизою факту укладення договору пізніше від вказаної в ньому дати надасть можливість Банку звернутися з позовом про визнання договору недійсним.

Банк не був позбавлений можливості раніше звернутися з позовом про визнання договору недійсним, як і не позбавлений такого права в подальшому.

Висновки експертизи будуть необхідні при вирішенні спору за позовом про визнання договору недійсним, а не у даному спорі. Відповідно відсутня необхідність у призначенні такої експертизи при вирішенні даного спору.

Тому, відповідач не позбавлений права звернутися до суду в окремому провадженні з позовом про визнання договору про відступлення права вимоги № 01/5 від 17.05.2009, укладеного між ТОВ «Луганськпостач»та ТОВ «Інтертехторг», недійсним та заявити клопотання про призначення вказаної експертизи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, третьої особи та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(правонаступником спочатку став ВАТ «Райффайзен банк Аваль»та є на даний час ПАТ «Райффайзен банк Аваль»), як кредитором, та Колективним сільськогосподарським підприємством «Агролюкс», як позичальником, було укладено кредитний договір № 010/01-11/1801 від 10.06.2003, згідно з яким останньому відкрито кредитну лінію в розмірі 350 000 грн. 00 коп. строком до 01.12.2004 із сплатою 15 відсотків річних.

Між відповідачем та ТОВ «Луганськпостач»було складено договір переуступки права вимоги від 18.07.2008.

Предметом даного договору (п. 1) є правовідносини, за якими Банк, як первісний кредитор, уступив ТОВ «Луганськпостач», як новому кредитору, право вимоги погашення заборгованості Колективного сільськогосподарського підприємства «Агролюкс» перед первісним кредитором за кредитним договором № 010/01-11/1801 з додатковими угодами від 20.07.2003, від 10.02.2004, від 01.12.2004, від 31.01.2005.

Платіжним дорученням від 22.07.2008 ТОВ «Луганськпостач»на підставі договору переуступки права вимоги від 18.07.2008 перерахувало ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»100 000 грн. 00 коп., призначення платежу «Погашення заборгованості за КСП «Агролюкс»згідно договору переуступки права вимоги від 18.07.2008».

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язальних правовідносин між його сторонами.

Статтею 181 ГК закріплено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Таким чином, для виникнення договірних відносин необхідно дотримання норм ст. ст. 638, 639 ЦК України та ст. 180 ГК України, згідно яких договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов та надали йому певної форми.

За змістом п. 2 ст. 207 ГК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, законом, або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Підпунктом 7.11.1 ст. 7.11 Статуту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»закріплено, що представництво Банку перед третіми особами у відносинах, які спрямовані на створення, зміну, припинення прав та обов'язків Банку, здійснюється сумісно двома особами, що мають право підпису документів від імені Банку.

Тобто будь-яка угода, що укладається з контрагентами, повинна бути підписана з боку банківської установи двома повноважними особами та скріплена печаткою банку.

Договір про відступлення права вимоги від 18.07.2008 не скріплений печаткою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції та підписаний лише однією посадовою особою.

Таким чином, вищезазначений договір складено з дефектом форми, дотримання якої вимагається законом та установчими документами юридичної особи кредитора.

При недотриманні вимоги стосовно форми у тих випадках, коли визнано законом обов'язковим, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Так, до нового кредитора можуть перейти права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за правочином, який вчинено в належній, встановленій законом формі та який є укладеним.

Отже, договір про відступлення права вимоги від 18.07.2008 є неукладеним.

Вказаний договір не підлягає визнанню недійсним через відсутність певної форми, оскільки визнати недійсним можна лише вчинений (укладений) договір.

Такого правового висновку про неукладеність договору дійшов і господарський суд Луганської області при розгляді справи № 12/76б (ухвала від 03.02.2011).

Норми статті 124 Конституції України визначають обов’язковість виконання усіма суб’єктами прав судового рішення у справі № 12/76б. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг»проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії»встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

За таких обставин, враховуючи, що договір про відступлення права вимоги від 18.07.2008 не є укладеним, тобто не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав, слід вважати, що відповідач одержав кошти без достатніх правових підстав.

Між ТОВ «Луганськпостач»та позивачем у справі було укладено договір відступлення права вимоги № 01/5 від 14.05.2009.

Згідно предмету даного договору ТОВ «Луганськпостач»передає ТОВ «Інтертехторг», а останній набуває право вимоги і стає кредитором щодо стягнення з боржника –відповідача у справі безпідставно набутих коштів від первісного кредитора у сумі 100 000 грн. 00 коп. з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (п. 1 договору).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Станом на час розгляду справи вказана сума не повернута відповідачем ні ТОВ «Луганськпостач», ні позивачеві.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язана його повернути. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16 березня 1995 року N 227/95 установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Так, у разі безпідставного отримання коштів та неповернення їх платнику у 5-денний строк, одержувач цих коштів є таким, що не виконав зобов’язання встановлене актом законодавства (Указом Президента) з перерахування коштів. Отже, особа, що не виконала грошове зобов’язання з перерахування коштів є боржником, та відповідно не перерахована вчасно сума вважається боргом.

Відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

За викладених обставин позовна вимога про повернення грошових коштів у сумі 100 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Враховуючи вимоги п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16 березня 1995 року N 227/95, щодо повернення підприємством незалежно від форм власності у п'ятиденний строк платникам помилково зарахованих на їх рахунки коштів, строк виконання зобов’язання щодо повернення грошових коштів у сумі 100 000 грн. 00 коп. сплив 27.07.2008.

Тому, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольняються за період з 28.07.2008 по 15.02.2011 у сумах 31 540 грн. 48 коп. (обґрунтований розмір інфляційних є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення) та 7 664 грн. 97 коп. відповідно.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню грошові кошти у сумі 100 000 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 31 540 грн. 48 коп. та 3% річних у сумі 7 664 грн. 97 коп. (Всього 139 205 грн. 45 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 1 392 грн. 05 коп. державного мита, а також 235 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 89 коп., перераховане квитанцією від 16.02.2011 № пн10292 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, вул. Лєскова, б. 9, код за ЄДРПОУ 14305909, в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ, вул. Совєтськая, б. 61, код за ЄДРПОУ 24197094, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕХТОРГ», м. Луганськ, кв. Мирний, б. 3, кв. 111, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35773316: грошові кошти у сумі 100 000 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 31 540 грн. 48 коп., 3% річних у сумі 7 664 грн. 97 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 1 392 грн. 05 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 65 коп. Наказ видати.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕХТОРГ», м. Луганськ, кв. Мирний, б. 3, кв. 111, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35773316, зайво сплачене за квитанцією від 16.02.2011 № пн10292 державне мито у сумі 00 грн. 89 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні 14.04.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.04.2011.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко