Постанова № 14632928, 30.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2011 р. Справа № Б-24/131-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

заявника апеляційної скарги Березовського Є.В., дов. б/н від 03.11.10 р. (копія долучена до справи),

боржника Рибака В.А., дов. б/н від 25.08.2010 р. (копія у справі, т. ІІІ а.св. 31),

ліквідатора боржника Паркулаба В.Г., ліцензія серія НОМЕР_1 від 25.05.07 р. (копія у справі, т. І а.с. 45),

кредиторів: 1. ФО-П ОСОБА_1 не зявився,

2. ФО-П ОСОБА_2 не зявився,

3. ФО-П ОСОБА_3 не зявився,

Управління з питань банкрутства у Харківській обл. не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”, м. Київ (вх. №756Х/2-6)

на постанову господарського суду Харківської області від 22.12.2010 року по справі № Б-24/131-10

за позовом Приватної фірми “Герольд”, м. Харків

до Приватної фірми “Герольд”, м. Харків

про визнання банкрутом, -

встановила:

Приватна фірма “Герольд” звернулася до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство у порядку ст. ст. 6-7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилаючись на неспроможність задовольнити вимоги кредиторів, повязані із здійсненням підприємницької діяльності.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.12.2010 року (суддя Плахов О.В.) визнано юридичну особу Приватну фірму “Герольд” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Паркулаба В.Г., зобовязано ліквідатора в строк до 22.12.2011 р. виконати ліквідаційну процедуру банкрута.

Кредитор, Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” з постановою господарського суду першої інстанції не погодилося та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить до розгляду даної апеляційної скарги зупинити провадження по справі про банкрутство № Б-24/131-10, оскаржувану постанову місцевого господарського суду від 22.12.2010 р. скасувати та припинити провадження у справі. При цьому, апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.03.2011 р.

Представник заявника апеляційної скарги в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник боржника в судовому засіданні 24 березня 2011 р. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану постанову від 22.12.2010 р. залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Свої доводи представник виклав у наданих через канцелярію суду запереченнях проти апеляційної скарги (вх. № 3102 від 22.03.2011 р.).

Арбітражний керуючий Паркулаб В.Г. (ліквідатор боржника) також надав через канцелярію суду заперечення проти апеляційної скарги (вх. № 3180 від 23.03.2011 р.), які підтримав в судовому засіданні, та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її обґрунтування при невірному тлумаченні положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а оскаржувану постанову від 22.12.2010 р. залишити без змін, як винесену з дотриманням усіх вимог чинного законодавства і обставин справи.

Представники кредиторів (ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_2, ФО-П ОСОБА_3) та Управління з питань банкрутства у Харківській області правами, передбаченими ст. ст. 22, 96 ГПК України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні, надіслання відзиву на апеляційну скаргу не реалізували, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення, наявні в матеріалах справи.

Присутні в судовому засіданні 24 березня 2011 року представники апелянта, боржника та ліквідатор боржника вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників інших сторін.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників кредиторів обовязковою визнано не було, колегія вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників інших сторін.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників присутніх сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, господарський суд, виносячи оскаржувану постанову, зазначив, що погашення вимог кредиторів неможливе без реалізації активів підприємства, а фінансовий стан боржника за час, що пройшов з моменту порушення провадження у справі і введення мораторію, не поліпшується, підприємницька діяльність не поновлена, на засіданні комітету кредиторів кредитори дійшли висновку про необхідність визнання боржника банкрутом.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд виходив з того, що загальний розмір кредиторської заборгованості боржника, що виникла у звязку з його підприємницькою діяльністю, строк погашення якої настав, складає більше 300 мінімумів заробітної плати. При цьому суд першої інстанції вважає, що оскільки із заявою про порушення справи про банкрутство звернуся саме боржник, це свідчить про визнання ним обставини наявності боргу, а тому не вимагається підтвердження цього боргу розрахунковими або виконавчими документами та подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду. А отже, приймаючи до уваги, що сума кредиторської заборгованості перевищує активи боржника, боржник не має можливості розрахуватися з кредиторами, що свідчить про тяжкий фінансовий стан боржника, який за час, що пройшов з моменту порушення провадження у справі, не поліпшується, підприємницька діяльність не поновлена, боржник наполягає на визнанні його банкрутом, комітет кредиторів прийняв рішення про застосування до боржника ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд прийшов до висновку про необхідність визнати боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.

В своїй апеляційній скарзі кредитор ПАТ «ОТП Банк»не погоджується з вказаною постановою від 22.12.2010 р. з огляду на те, що при розгляді справи про банкрутство господарським судом було порушено норми матеріального права, зокрема, що боржником не надано доказів наявності у нього невиконаних грошових зобовязань протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, не підтверджено безспірність вимог. Боржником не надано доказів відсутності інших майнових активів, належних йому, а надана до суду копія договору поруки не є доказом наявності суми підтверджених вимог, що перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати.

Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Боржник, ПФ “Герольд”, здійснює підприємницьку діяльність та набув статусу юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 506273, місце проведення державної реєстрації Виконавчий комітет Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 01.07.1996 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 018457.

Боржник має у власності наступне майно: нежитлову будівлю літ «А-1», Б (кафе) загальною площею 34,5 кв.м. балансовою вартістю 3.600,00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказане майно знаходиться в іпотеці у ЗАТ «ОТП Банк»згідно Договору іпотеки № PM-SME702/015/2007 (майнова порука) від 12.02.2007 р. (т. І а.с. 100-105) та є забезпеченням виконання громадянином ОСОБА_4 Кредитного договору № СM-SME 702/015/2007 від 12.02.2007 р.

Згідно акту інвентаризації розрахунків від 14.10.2010 р. боржник вказує дебіторську заборгованість у розмірі 400,00 грн. та кредиторську заборгованість у розмірі 643.457,14 грн. (т. І а.с. 111-112).

Відповідно Довідки Відділення Харківське регіональне управління Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»залишок коштів на рахунку 260099156 ПФ «Герольд»станом на 17.08.2010 р. складає 00.00 грн. (т. І а.с. 72).

У своїй заяві про визнання банкрутом боржник також зазначив, що на час подачі даної заяви не має заборгованості по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам, по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоровю, з виплати авторської винагороди, не має рахунків в інших установах банків крім зазначеного, що він не має у власності майна, що не є предметом іпотеки (т. І а.с. 5).

Так, як зазначалось вище, доводи апелянта обґрунтовані тим, що: 1) боржником не надано доказів на підтвердження визнання грошових вимог кредиторів; 2) відсутні невиконані грошові зобовязання на підставі безспірних вимог кредиторів у розмірі більш ніж 300 мінімальних заробітних плат, невиконані протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати; 3) боржником не надано доказів відсутності інших майнових активів, належних боржнику.

Проте слід зазначити, що дані доводи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки до прийняття оскаржуваного судового акту відбулося підготовче засідання (ухвала господарського суду Харківської області від 25.08.2010 р., т. І а.с. 77-80), попереднє засідання (ухвала суду від 25.10.2010 р., т. І а.с. 123-125), де затверджено реєстр вимог кредиторів ПФ «Герольд». До реєстру вимог кредиторів, в тому числі, окремо внесені вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, а саме: ПАТ «ОТП Банк», м. Київ, код ЄДРПОУ 21685166, на суму 236.984,18 грн. (т. І а.с. 124).

З огляду на вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового акту з урахуванням процесуальних норм, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до ч. 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. про порушення провадження у справі про банкрутство ПФ «Герольд»було зобовязано боржника до підготовчого засідання надати суду:

-виписку (від державного реєстратора) щодо боржника з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, яка чинна на момент розгляду справи;

-докази, що підтверджують обставини, викладені у відзиві на заяву;

-дані про загальну суму заборгованості перед усіма кредиторами з розшифровкою усіх сум боргу по кожному кредитору окремо, також окремо по кожному дебітору;

-дані про заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства, а також по податкам і зборам (обов'язковим платежам); -дані про майнові активи боржника, у тому числі дані про грошові кошти, які знаходяться на рахунках боржника;

-поштові адреси банків і інших фінансових установ, що обслуговують боржника;

-належним чином засвідчені копії установчого договору та статуту зі всіма змінами та доповненнями, свідоцтва про державну реєстрацію; -баланси підприємства за 2009-2010 рр., інші дані про фінансовий стан підприємства;

-довідки з установ банку про залишок грошових коштів;

-висновок незалежної аудиторської фірми про фінансовий стан підприємства;

-перелік та повний опис заставленого майна,

-довідку про наявність філій та дочірніх підприємств.

На виконання вимог ухвали місцевого господарського суду від 25.08.2010 р. ліквідатор боржника Паркулаб В.Г. надав суду копію 14-ї сторінки випуску № 165 (4915) від 07.09.2010 р. газети «Голос України»(т. І а.с. 83), повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів і дату попереднього засідання, реєстр вимог кредиторів, відомості про майно боржника, що є предметом застави (т. І а.с. 84), інвентаризаційний опис основних засобів за формою № інв.-1, акт інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами за формою № ін.-17 з довідкою, акт про результати інвентаризації наявних коштів, що зберігаються у касі боржника, інвентаризаційний опис цінностей та бланків документів суворої звітності за формою № інв.-16, інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей за формою № інв.-3 (т. І а.с. 108).

Проте як вбачається з матеріалів справи, судом не надано належної правової оцінки відсутності доказів на підтвердження майнового стану боржника, а саме:

1)наявності або відсутності відкритих рахунків на ПФ «Герольд»у банківських установах, наявність грошових коштів на них;

2)відсутності довідки БТІ про майновий стан боржника (наявність нерухомого майна)

3)відсутності доказів на підтвердження наявності чи відсутності рухомого майна;

4)наявність або відсутність земельних ділянок, що повинно підтверджуватися довідкою Центру державного земельного кадастру;

5)немає доказів перевірки дебіторської заборгованості боржника.

До того ж з інвентаризаційного опису основних засобів (т. І а.с. 110) вбачається, що вартість майна, що належить боржнику, складає за балансовою вартістю 3.600,00 грн., проте як у відповідності до п. 4.4. Договору іпотеки № PM-SME702/015/2007 (майнова порука) від 12.02.2007 р. вартість цього ж майна визначається за згодою сторін та становить 407.100,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладання цього Договору становить 80.614,00 дол. США.

З огляду на даний факт, колегія суддів також звертає увагу, що оцінка майна не проводилась.

Відсутність вищезазначених доказів вказує на порушення судом першої інстанції приписів п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Також колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо (п. 2.1. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193).

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобовязання перед кредиторами, у тому числі зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів) протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Вказана стаття Закону надає визначення наступних понять:

кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до приписів ст. 1 вказаного Закону суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.

Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошової суми і дебіторської заборгованості, інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника, яка виникла внаслідок підприємницької діяльності, а також обставини, в наслідок яких боржник неспроможний задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності тощо.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника є виконавчі документи, підтверджуючі безспірність вимог кредиторів; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Таким чином, Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство, а саме: неплатоспроможність боржника, яка пов'язана із здійсненням підприємницької діяльності, та безспірність вимог кредиторів. Зобовязання доказування цих умов покладено на ініціатора порушення справи, тобто, в даному випадку на ПФ «Герольд».

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції передчасно визнав боржника банкрутом, оскільки неповно зясував усі обставини стосовно відносин між боржником і кредиторами, не встановив ознаки неплатоспроможності боржника, визнав ПФ «Герольд»банкрутом лише на підставі акту інвентаризації та заяви арбітражного керуючого.

У звязку з відсутністю належних доказів неспроможності виконання своїх зобовязань перед кредиторами боржником ПФ «Герольд», господарський суд не мав правових підстав для визнання боржника банкрутом, чим порушив вимоги чинного законодавства, а за таких обставин постанова підлягає скасуванню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 22.12.10 р. по справі № Б-24/131-10 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області на стадію розпорядження майном.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.03.2011 року.