Постанова № 14632930, 30.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року           Справа № 45/363-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя В.І. Пушай,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Юрко О.І. –дов. б/н від 07.10.2010р.

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ТОВ «Антарес-Україна-2006», с. Боброва (вх. № 780Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. по справі № 45/363-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Україна-2006», с. Боброва

до Приватного підприємства «Бестмаркет», м. Харків

про стягнення 10173,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 3610,03 грн. боргу, 629,76 грн. пені, 5373,07 грн. штрафу, 139,09 грн. річних та 421,64 грн. інфляційних, всього 10173,59 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2011 р. (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Бестмаркет»на користь ТОВ «Антарес-Україна-2006»3610,03 грн. боргу, 368,66 грн. пені, 139,09 грн. річних та 375,63 грн. інфляційних, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Позивач, ТОВ «Антарес-Україна-2006», з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. в частині незадоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за умовами договору та зменшення суми інфляційних за несвоєчасне виконання зобов’язань в порядку ст. 625 ЦК України та прийняти нове рішення в цій частині, яким вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за п. 8.2 договору поставки № 149 від 07.09.2009р. в розмірі 5373,07 грн. та стягнення інфляційних в заявленому розмірі (421,64 грн.) задовольнити в повному обсязі. В іншій частині апелянт просить рішення суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір заявлених інфляційних, оскільки показник індексу інфляції визначається за результатами місяця, при проведенні розрахунку інфляційних позивач виходив з розміру заборгованості з урахуванням всіх проплат станом на кінець місяця, що передує місяцю, за який брався розмір показника інфляції. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції всупереч чинному законодавству не задовольнив вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Відповідач, ПП «Бестмаркет», в судове засідання не з’явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, на адресу суду повернувся лист з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була надіслана сторонам у відповідності до ст. 87 ГПК України на адреса, що були вказані в апеляційній скарзі та у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи викладене, відповідач був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, тому, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 149, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов’язання щодо поставки партіями відповідачу товару, асортимент (номенклатура), кількість та ціна якого вказуються в розхідних накладних, накладна є документом який підтверджує факт досягнення згоди між сторонами щодо асортименту (номенклатури) товару, його кількості та ціни; а відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти товар від позивача та оплатити його вартість на умовах договору. Поставка партії товару позивачем здійснюється при наявності 100% передплати або по факту; за додатковою угодою відповідачу може бути надана відстрочка платежу на протязі 14 календарних днів з моменту фактичного отримання товару, але не пізніше дати поставки наступної партії товару (п.п 1.1, 1.2, 1.3, 3.3, 3.4 договору). До договору було підписано додаток № 1 - кільцеве доручення.

Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 14486,83 грн., що підтверджується розхідними накладними за період з 09 вересня 2009 року по 03 листопада 2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково розрахувався з позивачем в розмірі 10543,39 грн., про що свідчать копії банківських документів, та за домовленістю між сторонами повернув частину товару позивачу на загальну суму 333,41 грн. Тобто, несплаченим лишився товар на суму 3610,03 грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 18.03.2010 р. за вих. № 28, яка була отримана відповідачем, однак борг відповідач не сплатив.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 3610,03 грн. та правомірно її стягнув.

Також, судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача 368,66 грн. пені та 139,09 грн. річних.

Що стосується часткового стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 375,63 грн., то судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково не було стягнуто повністю заявлену суму інфляційних у розмірі 421,64 грн., оскільки позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу інфляційні та надано правильний розрахунок. Тому, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з відповідача інфляційних в сумі 46,01 грн. слід скасувати та стягнути з відповідача 46,01 грн. інфляційних.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5373,07 грн., то суд першої інстанції неправомірно відмовив повністю позивачу в стягненні цього штрафу на тій підставі, що позивач надав суду невірний розрахунок та пропустив строк пред’явлення до стягнення штрафу.

Так, відповідно до п. 8.2 договору поставки № 149 від 07.09.2009р. за прострочку оплати товару понад 5 календарних днів покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 25% від суми боргу.

Згідно ст. 258 ЦК України про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік. В останнє відповідач частково виконав свої зобов’язання по оплаті отриманого товару 28.12.2009р., позов подано 14.12.2010р., тобто з частковим порушенням річного строку.

Проте, в своєму розрахунку штрафу позивачем було неправильно прораховано кількість днів прострочки, наприклад, з 16.09.2009р. по 21.09.2009р. не має прострочки 6 днів, оскільки згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто в даному випадку з 17.09.2009р. Тому, прострочки за цей період не має. Також, не має прострочки і за періоди з 22.10.2009р. по 27.10.2009р. та з 28.10.2009р. по 02.11.2009р. В іншій частині розрахунок позивачем зроблено правильно.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, у судової колегії відсутні підстави для застосування позовної давності.

Враховуючи викладене, з відповідача слід стягнути на користь позивача штраф у розмірі 3289,11 грн., а рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні штрафу слід скасувати.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково.

Судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. по справі № 45/363-10 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. по справі № 45/363-10 скасувати в частині відмови у стягненні 46,01 грн. інфляційних та 3289,11 грн. штрафу.

Стягнути з Приватного підприємства «Бестмаркет»(61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 7, код ЗКПО 36371972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Україна-2006»(63410, Харківська область, Зміївський район, с. Боброва, вул. Леніна, 135, п/р 26008036174600 в ХФ ФКИБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЗКПО 33872438) 46,01 грн. інфляційних та 3289,11 грн. штрафу.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2011р. по справі № 45/363-10 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           О.Ю. Могилєвкін

Суддя           Л.М. Бабакова

Суддя В.І. Пушай

Повний текст постанови підписаний 29.03.2011р.